Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус

• Дата: 2020
• Автор: Келембет, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179825
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Князь Федір (Федюшко) Любартович: володіння в коронній Русі та їх державно-правовий статус / С. Келембет // Український історичний журнал. — 2020. — Число 4. — С. 4-20. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Мета дослідження полягає у висвітленні умовного «другого періоду» життя Федора Любартовича, який він провів в основному на руських землях Польського королівства (орієнтовно 1406/1407–1431 рр.), а також у визначенні складу тогочасних володінь князя, їх державно-правового статусу. Методологічну основу становлять принципи історизму, науковості, об’єктивності, системності. Застосовано такі загальні та спеціальні методи, як аналіз, синтез, історично-хронологічний, порівняльно-історичний, історично-системний, внутрішня й зовнішня критика джерел, порівняльна текстологія. Наукова новизна. Зібрано, проаналізовано та систематизовано максимум інформації, що стосується досліджуваного періоду біографії Федора Любартовича; складено повний і критично перевірений список його «жидачівських грамот» (у тому числі з використанням деяких неопублікованих текстів, що містяться в Коронній метриці); визначено державно-правовий статус володінь, належних князеві на території Польського королівства. Висновки. Стосунки Федора (Федюшка) Любартовича з його двоюрідним братом королем Владиславом Яґайлом у першій третині XV ст. (на відміну від кінця XIV ст.) були стабільно-приязними. Найвірогідніше в 1406–1407 рр. князь отримав пристойні володіння в руських землях Польського королівства, а саме Стрий, Жидачів і Коропець з округами-повітами (districtus). Проте це не були повноцінні удільні князівства, а лише пожиттєві держання (tenuta), що надавалися близьким родичам Яґайла. В їх межах Любартович мав право юрисдикції над місцевими феодалами, але не міг надавати земельні володіння, оскільки власником останніх залишався польський король. Таким чином, термін «Жидачівське князівство», який можна зустріти в новітній літературі, не зовсім коректний. Федір Любартович усе життя залишався вірним православ’ю. Князь офіційно був держателем і ктитором Унівського монастиря, а після смерті його ім’я внесли до кількох православних пом’яників.