Повсякдення в’язня в пенітенціарних закладах II Речіпосполитої: вибрані аспекти (за матеріалами Волині та Східної Галичини)

• Дата: 2020
• Автор: Разиграєв, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Історичні студії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179831
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Повсякдення в’язня в пенітенціарних закладах II Речіпосполитої: вибрані аспекти (за матеріалами Волині та Східної Галичини) / О. Разиграєв // Український історичний журнал. — 2020. — Число 4. — С. 85-96. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Мета дослідження полягає у спробі вивчити деякі аспекти повсякдення в’язня в пенітенціарних закладах II Речіпосполитої за матеріалами Волині та Східної Галичини, а саме висвітлити питання класифікації ув’язнених, простежити процес потрапляння їх до тюрми та адаптації до нових реалій, порушити проблеми, пов’язані з харчуванням, працею, освітою, релігійними практиками, з’ясувати причини і способи втечі з в’язниці, простежити контакти арештантів із родиною та громадськими організаціями, а також проблеми, пов’язані з постпенітенціарним життям. Методологія ґрунтується на використанні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, у тому числі проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, порівняльно-історичного та ін. Наукова новизна. Уперше у сучасній українській історіографії здійснено спробу дослідити окремі аспекти повсякдення в’язня в пенітенціарних закладах міжвоєнної Польщі за матеріалами Волині та Східної Галичини. Висновки. В установах виконання покарань перебували різні категорії ув’язнених, чиє повсякдення – від потрапляння за ґрати й до виходу на свободу – мало реґламентований характер. Новоприбулі утримувалися в тимчасових карантинних приміщеннях. В’язні систематично нарікали на якість харчування. Досліджувані тюрми мали шпиталі або стаціонарні амбулаторії. Континґент залучався до трудової діяльності, яка мала виховний та матеріальний ефект. У місцях позбавлення волі засуджені могли здобути елементарну освіту, а також отримували можливості для задоволення релігійних потреб. Окремі ув’язнені з різних причин удавалися до втеч. Спорадичним явищем щоденного життя в’язнів були зустрічі з родичами та друзями. Важливу роль у підготовці особи до звільнення та постпенітенціарного життя відігравала громадська організація «Патронат».