Україна – Європа: цивілізаційно-історичний дискурс
Метою дослідження є визначення й показ основних аспектів історичного дискурсу України в контексті загальноєвропейського процесу, її європейської ідентичності й еволюції взаємовідносин із зарубіжними країнами та інституціями, наближення до європейських цінностей, розкриття курсу на європейську інте...
Збережено в:
Дата: | 2020 |
---|---|
Автори: | , , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179864 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Україна – Європа: цивілізаційно-історичний дискурс / Л. Алексієвець, М. Алексієвець, І. Дацків // Український історичний журнал. — 2020. — Число 5. — С. 204-220. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Метою дослідження є визначення й показ основних аспектів історичного дискурсу
України в контексті загальноєвропейського процесу, її європейської ідентичності й еволюції взаємовідносин із зарубіжними країнами та інституціями, наближення до європейських цінностей,
розкриття курсу на європейську інтеґрацію і прагнень українців до єдності з європейською спільнотою народів. Методологію праці становить комплекс наукових принципів історичного дослідження (історизм, об’єктивність), загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, абстрагування, узагальнення), спеціально-історичних (синхронний, хронологічний,
метод періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний, системно-структурний, типологічний) методи. Автори дотримуються цивілізаційного, міждисциплінарного та комплексного
підходів до історичного дискурсу України у всесвітньо-історичному контексті на основі цілісного
використання джерел із зазначеної проблеми. Наукова новизна. Подано авторський погляд на
європейський контекст української історії з найдавніших часів до сучасності, продовжено дослідження проблем взаємодії України з країнами Європи, показ її місця й ролі в новітній системі
європейського облаштування, розвинуто тезу про невід’ємність історії України з європейською,
а отже і світовою. Висновки. В автентичному й дедалі взаємопов’язанішому світі Україна була та
є органічною складовою європейської цивілізації, що історично розвивається і складає матрицю загальних доль європейських народів. Упродовж століть історія України розкривала поворотні
моменти в історії Європи, а цивілізаційно-європейський дискурс поступу нашої країни за багатовікову історію переконливо доводить, що її розвиток відбувався у взаємодії зі всесвітньо-історичним процесом та набув безальтернативності у сучасну добу незалежності. Європейський вектор України залишається закономірним проявом розбудови національної державності. |
---|