Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком
Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегі...
Збережено в:
Дата: | 2020 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179898 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Лабіринти ідентичності одного українського інтелектуала: Ілля Баршак перед Ільком Борщаком / В. Ададуров // Український історичний журнал. — 2020. — Число 6. — С. 139-168. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета дослідження полягає у з’ясуванні обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зв’язків, читацьких компетенцій і коґнітивного інструментарію, змісту та спрямування головних ідей і життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Борщака в період,
який охоплював la belle époque, Першу світову війну, революцію й закінчився його оселенням у
Франції в 1920 р. Методологія. Біографію реконструйовано шляхом порівняння інформації двох
домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів і документів інституційного характеру.
На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства, юності (концепт стигми ідентичності Е.Гоффмана),
діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує
існування двох раніших пластів соціокультурної належності – єврейської й російської, тож ви-
бір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації.
Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П.Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка, завдяки
некритичному підходу, набула поширення в історіографічному полі, на повірку виявилася фікцією.
Особливо примітними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій
світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з’ясовано питання
про родинне коріння; уперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19
(31) липня 1894 р. в м. Бєльці Бессарабської ґубернії; проаналізовано документи особової справи
1914–1915 рр. в Університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної
безпеки та радянського НКВС, у тому числі карну справу батька – Л.Баршака. |
---|