"І весело, і так не скучно, На Великодніх як святках" (національна пам’ять слова: Котляревський – Шевченко – Куліш)
У статті вперше в українському мовознавстві проведено зіставлення художніх (поетичних) і науково-публіцистичних творів, у яких засвідчено слова-символи української національної культури – Великдень, крашанка. Зауважено, що ці слова-поняття є виразниками національної пам’яті, яка закарбована в те...
Збережено в:
Дата: | 2019 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2019
|
Назва видання: | Культура слова |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180196 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | "І весело, і так не скучно, На Великодніх як святках" (національна пам’ять слова: Котляревський – Шевченко – Куліш) / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2019. — Вип. 91. — С. 7-17. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | У статті вперше в українському мовознавстві проведено
зіставлення художніх (поетичних) і науково-публіцистичних
творів, у яких засвідчено слова-символи української національної
культури – Великдень, крашанка. Зауважено, що ці слова-поняття
є виразниками національної пам’яті, яка закарбована в текстах,
словниках, у поколіннях людей, у національно-культурній свідомості
народу. Вихідним стало положення, що пам’ять – психологічна
категорія, притаманна художньому тексту. Вона по-різному
оприявлюється в поетичних і прозових творах і виявляє специфічні
ознаки тексто- і смислотворення в тих текстах. Оскільки кожний
текст твориться в певному стилі, конкретному жанрі, то форми
а також індивідуально-стильової трансформації. Йдеться не лише
про особливості асоціативного мислення суб’єктів, що творять
текст, а й про типові лексико-граматичні й текстові засоби
експлікації понять національної культури.
Письменники І. Котляревський, Т. Шевченко та П. Куліш,
відчуваючи символізм етнокультурних лексем, наповнили їх
конкретно-чуттєвим сприйняттям святкового і буденного,
а також суспільно-культурним змістом. Національна пам’ять
цих слів – потенціал самопізнання. У різних жанрово-стильових
текстах української літературної мови простежено сталість
антитез «високе і знижене», «веселе і сумне», «ліричне і трагічне»,
які пов’язані зі словами-символи Великдень, крашанка. Великдень в
оцінці письменників – це не тільки щорічне християнське свято, а й
ідеалема життя українського народу. |
---|