"І весело, і так не скучно, На Великодніх як святках" (національна пам’ять слова: Котляревський – Шевченко – Куліш)

У статті вперше в українському мовознавстві проведено зіставлення художніх (поетичних) і науково-публіцистичних творів, у яких засвідчено слова-символи української національної культури – Великдень, крашанка. Зауважено, що ці слова-поняття є виразниками національної пам’яті, яка закарбована в те...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Єрмоленко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2019
Назва видання:Культура слова
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180196
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"І весело, і так не скучно, На Великодніх як святках" (національна пам’ять слова: Котляревський – Шевченко – Куліш) / С. Єрмоленко // Культура слова. — 2019. — Вип. 91. — С. 7-17. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті вперше в українському мовознавстві проведено зіставлення художніх (поетичних) і науково-публіцистичних творів, у яких засвідчено слова-символи української національної культури – Великдень, крашанка. Зауважено, що ці слова-поняття є виразниками національної пам’яті, яка закарбована в текстах, словниках, у поколіннях людей, у національно-культурній свідомості народу. Вихідним стало положення, що пам’ять – психологічна категорія, притаманна художньому тексту. Вона по-різному оприявлюється в поетичних і прозових творах і виявляє специфічні ознаки тексто- і смислотворення в тих текстах. Оскільки кожний текст твориться в певному стилі, конкретному жанрі, то форми а також індивідуально-стильової трансформації. Йдеться не лише про особливості асоціативного мислення суб’єктів, що творять текст, а й про типові лексико-граматичні й текстові засоби експлікації понять національної культури. Письменники І. Котляревський, Т. Шевченко та П. Куліш, відчуваючи символізм етнокультурних лексем, наповнили їх конкретно-чуттєвим сприйняттям святкового і буденного, а також суспільно-культурним змістом. Національна пам’ять цих слів – потенціал самопізнання. У різних жанрово-стильових текстах української літературної мови простежено сталість антитез «високе і знижене», «веселе і сумне», «ліричне і трагічне», які пов’язані зі словами-символи Великдень, крашанка. Великдень в оцінці письменників – це не тільки щорічне християнське свято, а й ідеалема життя українського народу.