Варіантність в офіційному жіночому іменослові України: між нормою й аномалією

Стаття присвячена соціолінгвістичному аналізу сучасного офіційного жіночого іменослову України. За даними Міністерства юстиції України, репертуар імен новонароджених дівчат у 2015–2019 рр. становив майже тисячу одиниць. Інтенсивне його розширення пов’язане з впливом глобалізаційних процесів на...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Інститут української мови НАН України
Дата:2020
Автор: Макарець, Ю.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української мови НАН України 2020
Назва видання:Культура слова
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180256
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Варіантність в офіційному жіночому іменослові України: між нормою й аномалією / Ю. Макарець // Культура слова. — 2020. — Вип. 93. — С. 183-195. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Стаття присвячена соціолінгвістичному аналізу сучасного офіційного жіночого іменослову України. За даними Міністерства юстиції України, репертуар імен новонароджених дівчат у 2015–2019 рр. становив майже тисячу одиниць. Інтенсивне його розширення пов’язане з впливом глобалізаційних процесів на іменування, відновленням національних традицій, зростанням соціальної свободи у виборі імен, а часом і зі зниженням мовної культури мовців. Майже третина одиниць, які Мін’юст фіксує як окремі імена, є фонетико-орфографічними або морфологічними варіантами. Варіантні ряди офіційного імені можуть сягати п’яти- шести одиниць, що пов’язано з інтерференційними процесами, наслідуванням іншомовної (здебільшого російської) вимови та ігноруванням фонетичних і морфологічних рис української мови. Такі варіанти не лише мають юридичні наслідки, але й негативно впливають на мову: офіційний іменослов є атрибутом публічного спілкування, і якщо варіант «повного» імені фіксує інтерференційне явище, воно переходить із розмовної сфери в офіційну не як помилка, а як санкціонований мовний факт.