Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз

У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно незалежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2021
Main Authors:	Пирожков, С.І., Божок, Є.В., Хамітов, Н.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Статті та огляди
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181385
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз / С.І. Пирожков, Є.В. Божок, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 8. — С. 74-82. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181385
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1813852021-11-14T01:26:26Z Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз Пирожков, С.І. Божок, Є.В. Хамітов, Н.В. Статті та огляди У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно незалежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість (резильєнтність) цивілізаційної суб’єктності країни, яку автори характеризують як національну резильєнтність. На основі розробленої авторами методології метаантропологічного потенціалізму національну резильєнтність визначено як стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам, і більше того, як передбачення викликів та пошук відповідей на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розвитку людини. Проаналізовано зовнішній та внутрішній виміри національної резильєнтності, а також її пріоритетні напрями. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності. In modern geopolitical conditions, the highest value of a country lies in its civilizational subjectivity, which makes the state truly independent. It has been shown that without subjectivity, independence becomes only a formality, a mask that covers the country's dependence on strong geopolitical players. That is why the resilience of the civilizational subjectivity of the country, which the authors characterize as national resilience, is extremely important. Based on the methodology of metaanthropological potentialism developed by the authors, national resilience is defined as a strategy to ensure balanced development and successful resistance to external and internal threats, and moreover as anticipating challenges and finding answers to them for decent self-realization and humanistic development. The external and internal dimensions of national resilience, as well as its priority areas are analyzed. The question of interaction of national resilience and national security is investigated, the problem of institutional maintenance of strategy of national resilience is put forward. 2021 Article Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз / С.І. Пирожков, Є.В. Божок, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 8. — С. 74-82. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.08.074 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181385 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Пирожков, С.І. Божок, Є.В. Хамітов, Н.В. Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз Вісник НАН України
description	У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно незалежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість (резильєнтність) цивілізаційної суб’єктності країни, яку автори характеризують як національну резильєнтність. На основі розробленої авторами методології метаантропологічного потенціалізму національну резильєнтність визначено як стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам, і більше того, як передбачення викликів та пошук відповідей на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розвитку людини. Проаналізовано зовнішній та внутрішній виміри національної резильєнтності, а також її пріоритетні напрями. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.
format	Article
author	Пирожков, С.І. Божок, Є.В. Хамітов, Н.В.
author_facet	Пирожков, С.І. Божок, Є.В. Хамітов, Н.В.
author_sort	Пирожков, С.І.
title	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
title_short	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
title_full	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
title_fullStr	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
title_full_unstemmed	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
title_sort	національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181385
citation_txt	Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз / С.І. Пирожков, Є.В. Божок, Н.В. Хамітов // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 8. — С. 74-82. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT pirožkovsí nacíonalʹnastíjkístʹrezilʹêntnístʹkraínistrategíâítaktikaviperedžennâgíbridnihzagroz AT božokêv nacíonalʹnastíjkístʹrezilʹêntnístʹkraínistrategíâítaktikaviperedžennâgíbridnihzagroz AT hamítovnv nacíonalʹnastíjkístʹrezilʹêntnístʹkraínistrategíâítaktikaviperedžennâgíbridnihzagroz
first_indexed	2025-07-15T22:26:26Z
last_indexed	2025-07-15T22:26:26Z
_version_	1837753583245721600
fulltext	74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (8) НАЦІОНАЛЬНА СТІЙКІСТЬ (РЕЗИЛЬЄНТНІСТЬ) КРАЇНИ: СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ВИПЕРЕДЖЕННЯ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни за- кладено в її цивілізаційній суб’єктності, яка й робить державу дійсно неза- лежною. Показано, що без суб’єктності незалежність стає лише формаль- ністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних геополітичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість (резильєнтність) цивілізаційної суб’єктності країни, яку автори характеризують як на- ціональну резильєнтність. На основі розробленої авторами методології метаантропологічного потенціалізму національну резильєнтність визна- чено як стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішного протистояння зовнішнім і внутрішнім загрозам, і більше того, як передба- чення викликів та пошук відповідей на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розвитку людини. Проаналізовано зовнішній та внутріш- ній виміри національної резильєнтності, а також її пріоритетні напрями. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії на- ціональної резильєнтності. Ключові слова: національна стійкість (резильєнтність), цивілізаційна суб’єктність, метаантропологічний потенціалізм, національна безпека, геополітика. Чим ближче ми підходимо до небезпеки, тим яскравіше починають світитися шляхи до рятівного. Освальд Шпенглер Ситуацію мало вміти використовувати, її треба вміти створювати. Вінстон Черчилль Резильєнтність та цивілізаційна суб’єктність країни Україна святкує 30-річчя проголошення своєї незалежності в геополітичній атмосфері, в якій гранично посилилися загрози та виклики. Тому органічно постає питання: що може зміцнити нашу незалежність, надійно забезпечити національну безпеку, ПИРОЖКОВ Сергій Іванович — академік НАН України, віцепрезидент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України БОЖОК Єгор Валерійович — Надзвичайний і Повноважний Посол ХАМІТОВ Назіп Віленович — член-кореспондент НАН України, провідний науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.08.074СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 8 75 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ територіальну цілісність і суверенітет держа- ви? Що саме сьогодні є пріоритетним? У сучасних геополітичних умовах найвищу цінність тієї чи іншої країни закладено в її ци- вілізаційній суб’єктності, яка й робить держа- ву дійсно незалежною. Без суб’єктності неза- лежність стає лише формальністю, маскою, що прикриває залежність країни від сильних гео- політичних гравців. Саме тому надзвичайно важливою є стійкість, або резильєнтність (від англ. resilience — життєстійкість, спроможність відновлюватися), цивілізаційної суб’єктності країни [1]. Цивілізаційну суб’єктність недо- статньо досягти, її потрібно зберегти й розви- нути в умовах різноманітних викликів та за- гроз. Резильєнтність (стійкість) цивілізаційної суб’єктності країни — це така стратегія її іс- нування, коли країна здатна зберігати збалан- сованість розвитку та успішно протистояти зовнішнім і внутрішнім викликам та загрозам. Більше того, завдяки зусиллям політичної та інтелектуальної еліти вона вчасно може перед- бачати виклики і відповідати на них заради гідної самореалізації та гуманістичного розви- тку людини, які забезпечує держава. Нагадаємо, що цивілізаційну суб’єктність можна визначити як «здатність реалізову- вати власні національні інтереси та заради цього мати можливість впливати на інших, а не бути лише об’єктом впливу. Разом з тим, суб’єктність — це здатність до незалежності та свободи, спроможність бути собою, розвива- тися, розгортати приховані потенції» [1, с. 23]. Звернемося до методології метаантропологіч- ного потенціалізму, яка дозволяє вибудовувати стратегії розвитку цивілізаційної суб’єктності країни, що відповідають її потенціям і при цьому сприяють гуманістичному розвитку лю- дини [1, с. 19–56; 2; 3]. Раніше ми довели, що «методологія розвитку суб’єктності України мусить спрямовувати розвиток можливостей країни в річище гуманізації — бути антрополо- гічно спрямованою. Проте цього замало, адже йдеться і про креативну персоналізацію лю- дини, здатність виходити за межі буденності, тому така методологія є не просто антрополо- гічною, а метаантропологічною, методологією розвитку людини, а не лише країни» [1, с. 27]. На цій основі ми довели, що цивілізаційна суб’єктність країни може бути не лише силь- ною чи слабкою, а й мати гуманістичну або ав- торитарну якість [1, с. 21–25], і те, що для Укра- їни та її народу органічною є саме гуманістична суб’єктність, яка повинна бути сильною та ін- новаційною [1, с. 21–25; 4, с. 13–22]. Констату- ючи гуманістичну спрямованість суб’єктності України, ми робимо «закономірний акцент на вільній самореалізації її громадян та продук- тивній комунікації між ними, на основі чого й можлива суб’єктність країни, яка виведе її у спільноту цивілізованих країн» [1, с. 27]. Важливо зазначити, що «метаантрополо- гічний потенціалізм дозволяє досліджувати не лише ключові потенції розвитку України, а й умови її існування серед інших країн, вза- ємодію з ними, передусім з тими, які мають на неї історично зумовлений цивілізаційний вплив — безпосередній або опосередкований» [1, с. 52]. В умовах України передусім ідеться про євразійську та євроатлантичну цивіліза- ційні спільноти, їх способи життя, інтереси та цінності. Тепер ми використаємо цю методологію для осмислення такої якості цивілізаційної суб’єктності України, як резильєнтність. * * * Резильєнтність — медичний термін, який останнім часом міцно закріпився в міжна- родній політиці. У первинному значенні ре- зильєнтність — це сукупність притаманних суб’єкту рис, які роблять його здатним кон- структивним шляхом долати стреси та важ- кі періоди. З точки зору сучасної міжнарод- ної практики резильєнтність — це здатність суб’єкта міжнародних відносин протидіяти гібридним загрозам. Ознаки, що зумовлюють таку здатність, не завжди є природними, в ба- гатьох випадках їх необхідно набувати. У сучасному світі резильєнтність почина- ється з розуміння гібридних загроз. Ці загро- зи постійно «мігрують» і змінюються, а відтак, для країни як цивілізаційного суб’єкта необ- 76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ хідною є динамічна ідентифікація потенцій- них гібридних ризиків за результатами всебіч- ного вивчення зовнішнього та внутрішнього середовища. Не менш важливим для резильєнтності є усвідомлення здатності до неї, тобто наявнос- ті притаманних для цього ознак, та визначен- ня тих якостей, яких необхідно набути. З цією метою нами і запропоновано концепт «цивілі- заційна суб’єктність», відповідну концепцію і методологію [1; 5], що дозволяє визначити критерій резильєнтності країни та її держави, а також кінцеву мету. Для досягнення країною належного рівня резильєнтності, який може бути означений як певна зрілість цивілізаційної суб’єктності, не- обхідним є коло кваліфікованих експертів, які мають теоретичні знання, наукові напрацюван- ня та практичний досвід. Для ефективності й результативності вони повинні бути об’єднані інституційно, але перед тим, як окреслити можливості такого об’єднання, слід глибше усвідомити природу резильєнтності цивіліза- ційної суб’єктності країни в сучасному світі, в якому гранично посилилися тенденції гібрид- ної війни й гібридного «миру», що є новим ви- кликом гуманістичним цінностям і людській природі загалом [3, с. 349–366]. Концепт національної резильєнтності та етапи реалізації її стратегії Резильєнтність цивілізаційної суб’єктності країни, по суті, постає синонімом національ- ної резильєнтності і є фундаментальною запо- рукою національної безпеки. Цей термін уже прозвучав у сучасному гуманітарному дискур- сі, але ми надаємо йому нові смисли. Україн- ські дослідники М. Белинська і О. Корольчук пропонують трактувати поняття національної резильєнтності як «здатність соціальної сис- теми будувати нормальне, повноцінне життя в складних умовах, здатність суспільства про- тистояти викликам і кризам у різних сферах суспільного життя шляхом внесення змін і адаптації без шкоди для основних цінностей суспільства та інститутів» [6, с. 26–27]. У координатах підходу зазначених авторів національну резильєнтність можна розгляда- ти у двох різних напрямах: «1) як індикатор здатності суспільства протистояти викликам зі своїми неушкодженими цінностями…, 2) як прогрес, рух уперед через подолання кризових явищ до нового етапу розвитку суспільства на основі поведінкової адаптації» [6, с. 27]. На нашу думку, такий підхід є продуктив- ним у тому плані, що резильєнтність інтер- претується як здатність давати відповідь на виклики, протидіяти загрозам, зберігаючи ав- тентичність (цінності) і набуваючи адекват- ність (поведінкову адаптацію). Проте кінцева мета і смисл резильєнтності постають дещо абстрактними. Тому ми й пропонуємо назвати кінцевою метою і смислом національної ре- зильєнтності саме цивілізаційну суб’єктність, яка, в свою чергу, існує заради успішного й гу- маністичного розвитку людини. З іншого боку, ми осмислюємо національну резильєнтність не просто як здатність, а як стратегію. Тоб- то ми не лише констатуємо, що одні спільноти мають резильєнтність, здійснюючи «рух впе- ред через подолання кризових явищ», а інші — ні, а пропонуємо окреслити спосіб набуття і розвитку резильєнтності та її інституційного забезпечення. У низці зарубіжних публікацій актуалізо- вано передусім терміни community resilience — резильєнтність (стійкість) спільноти, disaster resilience — резильєнтність (стійкість) до ката- строф, а також community resilience to disasters — резильєнтність спільноти до катастроф [7–10]. Також трапляється розуміння резильєнтності саме як стратегії готовності до катастроф [11]. Ми виходимо з того, що ефективна рези- льєнтність як успішна відповідь на зовнішні та внутрішні виклики, а також протистояння загрозам означає їх випередження. Саме тому слід говорити про резильєнтність випереджен- ня викликів та загроз, а не катастроф. Адже ка- тастрофа — це вже результат дії тих викликів і загроз, яким не вдалося запобігти і які розви- нулися у щось настільки могутнє й деструк- тивне, що йому важко протистояти, не кажучи вже про упередження та нейтралізацію. Від ка- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 8 77 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ тастрофи можна лише рятуватися. Наявність катастрофи означає провал резильєнтності як стратегії. Отже, гідна відповідь на деструктивні ви- клики та випередження загроз є найбільш успішною стратегією резильєнтності ци- вілізаційної суб’єктності. Така стратегія дозволяє вчасно усвідомити ризики та підго- туватися до кризи з метою мінімізувати полі- тичні й матеріальні втрати, які можуть бути катастрофічними для національних інтересів країни, її цивілізаційної суб’єктності і взагалі для її існування в сучасному кризовому світі. Як забезпечити стратегію такого випередження? Хто здатен здійснити її? Які можуть бути ета- пи реалізації національної резильєнтності як стратегії випередження загроз та викликів? Перш ніж відповісти на ці питання, з’ясуємо сутнісні ознаки сучасного кризового світу, який сформувався в контексті епохи гібридних воєн і пандемії коронавірусного захворювання COVID-19. Це допоможе нам усвідомити не лише формальні, а й змістові риси резильєнт- ності цивілізаційної суб’єктності та можли- вість її інституціалізації в нашій державі. 1. Це світ, у якому глобальна економічна вза- ємодія поступається місцем політичній та безпековій, що викликає кризу самої суті гло- балізації, яка була спричинена економічною експансією наддержав і транснаціональних корпорацій. 2. Це світ, у якому інтереси держав одно- значно домінують над цінностями. Іншими словами, це світ егоцентризму країн та їх ситу- ативних союзів. 3. Це світ, у якому відбувається руйнація усталених систем міжнародного порядку та колективної суб’єктності. Здобуття й збере- ження суб’єктності країн все більше стає ін- дивідуальною справою, навіть якщо ті чи інші геополітичні гравці декларують інше. Наведені ознаки актуалізують набуття ре- зильєнтності як стратегії відповіді на деструк- тивні виклики та випередження загроз цивілі- заційній суб’єктності країни, що є важливою умовою як збереження, так і розвитку її реаль- ного суверенітету та незалежності. * * * Резильєнтність як стратегія відповіді на де- структивні виклики та випередження загроз цивілізаційній суб’єктності країни у сучасно- му кризовому світі потребує здійснення як мі- німум трьох принципових етапів: 1) аналітич- ного, 2) практичного та 3) постаналітичного. Перший етап включає в себе моніторинг реальних подій та ситуацій у світі з метою передбачення конкретних внутрішніх або зо- внішніх викликів і загроз, відділення перших від других, їх класифікацію та виявлення взаємозв’язків, а також вироблення плану дій щодо їх випередження, нейтралізації та проти- дії ним. На другому етапі відбувається практичне здійснення нейтралізації деструктивних ви- кликів та загроз. На третьому етапі здійснюється аналіз результатів та наслідків практичного етапу, що стає основою для корекції практичних дій. Перший і останній етапи в їх теоретичних і методологічних вимірах потребують значного інтелектуального потенціалу, який може за- безпечити взаємодія аналітиків та експертів з представниками органів виконавчої влади, від- повідальних за національну безпеку держави. Зовнішній і внутрішній виміри стратегії національної резильєнтності України Змістове наповнення стратегії резильєнтності України на першому (аналітичному) етапі пе- редбачає постійний моніторинг та аналіз зо- внішніх і внутрішніх викликів і загроз. Вра- ховуючи стан війни з РФ, а також складну гео- політичну ситуацію, в якій опинилася Україна, передусім слід зосередитися на перших. Для моніторингу зовнішніх викликів та за- гроз насамперед слід визначити країни (союзи країн), національні інтереси яких перетина- ються з національними інтересами України, тобто або реалізуються в одному напрямі, або суперечать їм. Міру цього можна оцінюва- ти, наприклад, за трибальною шкалою: слабо; сильно; дуже сильно. 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Слід розглянути принаймні таких геополі- тичних гравців, як США, Росія, Євросоюз, Ки- тай. Наші національні інтереси найбільшою мірою перетинаються з інтересами цих країн і союзів країн. Потрібен постійний аналіз змін власних інтересів цих геополітичних гравців. Також слід постійно відстежувати динаміку сили та якості їх цивілізаційної суб’єктності. Це дасть змогу усвідомлювати, коли виперед- жувати загрози та виклики й на кого і як має бути спрямоване таке випередження. В резуль- таті можна буде значно зменшити можливі втрати при взаємодії з міжнародними партне- рами та опонентами. В цьому плані дуже по- казовими є слова Вінстона Черчилля: «Я не можу передбачити вам дії Росії. Це загадка, за- горнута в таємницю і поміщена всередину го- ловоломки, але, можливо, є ключ. Цей ключ — російський національний інтерес» [12]. І хоча, за словами того ж В. Черчилля, «росіян завжди недооцінювали, а між тим вони вміють зберіга- ти секрети не тільки від ворогів, а й від друзів» [12], саме аналіз національних інтересів до- зволяє нам прогнозувати дії такого непередба- чуваного супротивника. Сьогодні ми можемо впевнено сказати, що національні інтереси Ро- сії будуються на ідеї єдиного імперського ци- вілізаційного простору, в який повинні увійти колишні республіки СРСР, передусім Україна. І це в черговий раз підтвердила стаття В. Путі- на, розміщена на сайті Кремля 12 липня 2021 р. При цьому важливо усвідомлювати не тіль- ки інтереси, а й цінності, які в конкретний мо- мент сповідує влада, що приймає стратегічні рішення, і, особливо, лідер країни. Врахуван- ня цих світоглядних і психологічних факторів є необхідним при вибудовуванні ефективної стратегії резильєнтності. Для кожної країни слід визначити свої «чер- воні лінії», при наближенні до яких слід роз- робляти нову стратегію резильєнтності або мо- дернізувати вже сформовану. Для цього поряд з наявним станом відносин України з тією чи іншою країною у нас має бути образ бажаних (ідеальних) відносин з нею. Коли відхилення від бажаних відносин наближатиметься до черво- ної лінії («задовільно»), за якою починається «незадовільно», ми повинні перейти до реаліза- ції практичного етапу стратегії резильєнтності. Його результати будуть проаналізовані і відко- риговані на постаналітичному етапі. Сказане вище означає, що для кожного клю- чового геополітичного гравця слід створити прогностичну модель. Проте ця модель не по- винна відображати занадто далеке майбутнє. Ефективним є часовий проміжок від року до п’яти — залежно від динаміки розвитку країни та інтенсивності подій в ній та навколо неї. * * * Аналіз як зовнішніх, так і внутрішніх викли- ків і загроз цивілізаційній суб’єктності країни потребує осмислення загроз та викликів на економічному, соціально-політичному, право- вому, військово-політичному, духовно-куль- турному, освітньо-науковому та мережево-ін- формаційному напрямах. Мережево-інформа- ційний рівень слід виділити особливо, оскільки розвиток соціальних мереж в Інтернеті та спіл- кування в них у ХХІ ст. стало фактором змін і в економічній, і в політичній, і навіть у духовно- культурній сферах. Саме за допомогою маніпу- ляцій у соціальних мережах одні геополітичні гравці впливають на інших — безпосередньо чи з використанням третіх країн. Так само по- літичні гравці всередині країни за допомогою маніпулятивних стратегій у соціальних мере- жах впливають на опонентів та електорат. Для успішної протидії цьому країнам потрібно об- мінюватися інформацією, протидіяти агресив- ній пропаганді та дезінформації, гібридним за- грозам і координувати зусилля для подолання спільних викликів у сферах міжнародної, еко- номічної, енергетичної та військової безпеки. Пріоритетні напрями стратегії національної резильєнтності України Спробуємо виокремити деякі пріоритетні напрями стратегії національної резильєнт- ності України. Як було вже зазначено вище, основною метою національної резильєнтнос- ті є збереження та розвиток цивілізаційної суб’єктності нашої країни. Це означає, що ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 8 79 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ми маємо забезпечити кілька напрямів рези- льєнтності. При цьому резильєнтність можна трактувати і як процес, стратегію, і як певну якість, результат втілення стратегії. Вище ми виділили зовнішній та внутрішній виміри національної резильєнтності. Також сказане вище підводить до висновку, що з усіх проявів зовнішньої резильєнтності найважли- вішим є напрям зовнішньополітичної рези- льєнтності, який потребує постійного погли- бленого аналізу зовнішньополітичного середо- вища на предмет наявності в ньому явних та гібридних загроз для цивілізаційної суб’єкт но- сті нашої країни. Потрібно здійснювати оцінку здатності нашої держави ефективно протидіяти їм і виробляти відповідні рекомендації. Розглянемо тепер напрями, які на перший погляд становлять внутрішній вимір резильєнт- ності, але насправді, в умовах глобального світу, є одночасно і внутрішніми, і зовнішніми. Економічна резильєнтність. Зрозуміло, що успішна економіка є базисом цивілізацій- ної суб’єктності країни, а отже, важливим еле- ментом стратегії національної резильєнтності. Тому потрібен аналіз зовнішньо- та внутріш- ньоекономічного середовища України щодо наявності викликів і загроз, окреслення най- більш реальних шляхів відповіді на них. Важ- ливою складовою економічної резильєнтності країни є енергетична резильєнтність, яка потребує моніторингу світового і регіональних енергетичних ринків та формування ефектив- ної енергетичної політики Української держа- ви в контексті усвідомлення актуальних загроз і викликів та можливостей протидіяти ним. Соціально-політична й правова рези- льєнтність передбачає аналіз і нейтралізацію деструктивних викликів та загроз у контексті розвитку внутрішньої політики України, її по- літикуму, взаємодії держави і громадянського суспільства, а також правової та правоохорон- ної систем України, їх місця в міжнародно-пра- вовій архітектурі. Гуманітарна резильєнтність потребує аналізу викликів та загроз розвитку людини в Україні, забезпеченню її базових потреб і прав та своєчасної відповіді на них шляхом ефективно- го становлення гуманітарної сфери, її суб’єктів та інститутів. У гуманітарну резильєнтність, напевно, слід включити демографічну рези- льєнтність як актуальний напрям, одним з найважливіших аспектів якого є міграційні проблеми України в глобалізованому світі. Духовно-культурна резильєнтність по- требує ґрунтовного дослідження мистецького та релігійного середовища України як таких, що мають найбільший вплив на формування світогляду, аналізу викликів і загроз у цій сфе- рі й вироблення рекомендацій щодо їх випе- редження та нейтралізації. Освітня й наукова резильєнтність перед- бачає аналіз викликів і загроз у контексті роз- витку освіти і науки, зокрема зовнішніх впли- вів на ці сфери. Успішна відповідь на виклики і загрози потребує збалансованого поєднання зарубіжних інновацій в організації освітньої і наукової сфер з розвитком продуктивних ві- тчизняних традицій. Резильєнтність масових комунікацій (мережево-інформаційна резильєнтність) потребує оцінки інформаційного середовища України щодо викликів та загроз (передусім у ЗМІ та соціальних мережах) та здатності ефек- тивно їм протидіяти. Військово-політична резильєнтність може бути виділена як окремий напрям з огляду на стан гібридної війни, в якому перебуває наша держава. При реалізації цього напряму рези- льєнтності важливим є дослідження міжна- родного військово-політичного середовища та вітчизняного військово-політичного та вій- ськово-технічного потенціалу в умовах гібрид- ної війни. Національна резильєнтність України, цивілізаційна суб’єктність та національна безпека Поняття «національна резильєнтність» і «на- ціональна безпека» є достатньо близькими, на перший погляд навіть тотожними. Проте більш глибоке осмислення розкриває відмін- ності: національна безпека — це стан захище- ності ідентичності держави та самого її існу- 80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ вання, реалізації її національних інтересів, тоді як національна резильєнтність постає доволі ефективною стратегією забезпечення такого стану і, як уже було зазначено вище, є фунда- ментальною запорукою національної безпеки. При цьому надзвичайно важливо розуміти, що і національна безпека як стан, і національна ре- зильєнтність як стратегія його забезпечення є лише засобами досягнення й розвитку сильної гуманістичної цивілізаційної суб’єктності кра- їни. Адже саме така суб’єктність відкриває для громадян можливість розвитку, гідної саморе- алізації та щасливого життя. В одній з попередніх публікацій ми зазна- чали, що «суб’єктність країни є смислом і ме- тою її безпеки, а не навпаки. Інакше кажучи, безпека є лише засобом досягнення країною суб’єктності. Країни, які надто зациклені на своїй безпеці та на інноваційності в ній, мо- жуть втрачати більш широкі інноваційні пер- спективи і, відповідно, можливість цивіліза- ційного лідерства (типовий приклад — Північ- на Корея)» [1, с. 17]. Дійсно, «в динаміці «наці- ональна безпека — національна суб’єктність» безпека є більш статичним, консервативним елементом з керованою «згори», а тому об- меженою інноваційністю, тоді як суб’єктність постає більш динамічним елементом, у яко- му постійно відбувається вільна інноваційна активність. Саме тому в процесах розвитку суб’єктності значно меншою мірою може бути корупційна складова» [1, с. 17]. Слід додати, що все сказане про взаємо- дію національної безпеки і цивілізаційної суб’єктності повністю стосується і національ- ної резильєнтності. * * * Чому стратегія національної резильєнтнос- ті стала актуальною для забезпечення націо- нальної безпеки сучасних держав? Річ у тім, що сучасний світ розвивається в просторі по- стійної геополітичної турбулентності та пору- шення усталених норм міжнародного порядку, причому це відбувається доволі динамічно, а тому «пропущені удари» загроз і викликів мо- жуть призводити до справжніх економічних, екологічних, гуманітарних криз та катастроф, у результаті яких країна безнадійно відстає від більш успішних і потужних геополітичних гравців, втрачає суб’єктність, а її народ — гідний рівень життя та можливості самореалізації. Тому випередження й нейтралізація викли- ків та загроз на ранніх етапах стає своєрідною профілактикою серйозних хвороб держави, які по суті є деформаціями її цивілізаційної суб’єктності. Така профілактика є значно менш затратною та більш ефективною, ніж подальше лікування. Іншими словами, якщо ми припус- тимо, що національна безпека держави є необ- хідним мінімумом цивілізаційної суб’єктності, який потрібен для її інноваційного розвитку, то національна резильєнтність сьогодні по- стає одним з найкращих каталізаторів забезпе- чення і національної безпеки, і цивілізаційної суб’єктності. Гранична актуальність розроблення страте- гії національної резильєнтності та її втілення зумовлені також тим, що в «сучасному гло- балізованому світі епохи пандемічних загроз і пов’язаних з ними економічних криз маємо суперечливе поєднання ірраціоналізму й праг- матизму у свідомості політичних еліт країн та їх населення. В міжнародній політиці мусимо констатувати зміщення акцентів з цінностей на інтереси, наростання… егоцентризму дер- жав та блоків» [4, с. 67]. Отже, можемо впевнено констатувати: жо- ден геополітичний гравець — країна чи союз країн — не вирішить за Українську державу проблему її національної резильєнтності. На- став час інтенсивно розробляти цю стратегію власними силами, щоб в умовах гібридної ві- йни та окупації Російською Федерацією части- ни території України не втратити власний су- веренітет, незалежність і можливість справж- ньої суб’єктної реалізації у світі. * * * Для реалізації стратегії національної ре- зильєнтності як важливого фактора забез- печення національної безпеки та актуалізації цивілізаційної суб’єктності України доцільно створити Центр національної резильєнтності ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 8 81 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ України (ЦНРУ), теоретичне і методологічне забезпечення якого спільно з органами вико- навчої влади могла б здійснювати Національ- на академія наук України. Отже, для сучасної Української держави саме національна резильєнтність є стратегією, яка із залученням інтелектуальних ресурсів дозволяє ефективно захистити нашу незалеж- ність і розгорнути потенціал цивілізаційної суб’єктності. Тому політична й інтелектуальна еліти України повинні зробити все можливе для утвердження і розвитку цієї стратегії. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Ukraine as a Civilizational Subject: from potencies to a new worldview and human ex- istence. Kyiv: Naukova Dumka, 2020. (in Ukrainіаn). https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2021/ 01/210115213819467-3206.pdf [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Цивілізаційна суб’єктність України: від потенцій до нового світогляду і буття людини. Київ: Наукова думка, 2020.] 2. Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Civilization project of Ukraine: from ambitions to real opportunities. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2016. (6): 45–52. DOI: https://doi.org/10.15407/visn2016.06.045 [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Цивілізаційний проект України: від амбіцій до реальних можливостей. Вісник НАН України. 2016. № 6. С. 45–52.] 3. Khamitov N.V. Philosophical Anthropology: Actual Problems. From theoretical to practical turn (Filosofska antropolo- hiia: aktualni problemy. Vid teoretychnoho do praktychnoho povorotu). Kyiv: KNT, 2019. (in Ukrainian). [Хамітов Н.В. Філософська антропологія: актуальні проблеми. Від теоретичного до практичного повороту. 3-тє видання, виправлене і доповнене. Київ: КНТ, 2019.] 4. Pyrozhkov S.I., Smolij V.A., Boriak H.V. et al. (eds). Ukraine as a Civilizational Subject of History and Modernity: Na- tional Report (Ukraina yak tsyvilizatsiinyi subiekt istorii ta suchasnosti: natsionalna dopovid). Kyiv: Nika-Tsentr, 2020. (in Ukrainian). https://files.nas.gov.ua/PublicMessages/Documents/0/2021/04/210428200554623-8252.pdf [Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності: національна доповідь. Ред. кол.: С.І. Пирожков, В.А. Смолій , Г.В. Боряк, Я.В. Верменич, С.С. Дембіцький , О.М. Май борода, С.В. Стоєцький , Н.В. Хамітов, Л.Д. Якубова, О.В. Ясь. Інститут історії України НАН України. Київ: Ніка-Центр, 2020.] 5. Pyrozhkov S.I., Khamitov N.V. Is Ukraine a civilizational subject of history and modernity? Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2020. (7): 3–15. DOI: https://doi.org/10.15407/visn2020.07.003 [Пирожков С.І., Хамітов Н.В. Чи є Україна цивілізаційним суб’єктом історії та сучасності? Вісник НАН України. 2020. № 7. С. 3–15.] 6. Bilуnska M., Korolchuk O. The role of national resilience in public administration reforming. Yearbook of Depart- ment “Administration and management”. 2018. 3(1): 24–45. (in Russian). [Белинская М.М., Корольчук О.Л. Роль национальной резильентности в формировании эффективного пуб- личного управления. Годишник на департамент «Администрация и управление». София: Нов български уни- верситет, 2018. Т. 3. С. 24–45.] 7. Chandra A., Acosta J.D., Howard S. et al. Building Community Resilience to Disasters: A Way Forward to Enhance National Health Security. Santa Monica, CA: RAND Corporation, 2010. DOI: https://doi.org/10.7249/TR915 8. Chandra A., Acosta J.D., Meredith L.S. Understanding Community Resilience in the Context of National Health Secu- rity: a literature review. Santa Monica, CA: RAND Corporation, 2010. DOI: https://doi.org/10.7249/WR737 9. Sherrieb K., Norris F., Galea S. Measuring capacities for community resilience. Social Indicators Research. 2010. 99(2): 227–247. DOI: https://doi.org/10.1007/s11205-010-9576-9 10. Chandra A., Williams M., Plough A., Stayton A., Wells K.B., Horta M., Tang J. Getting actionable about community resilience: the Los Angeles County Community Disaster Resilience Project. American Journal of Public Health. 2013. 103(7): 1181–1189. DOI: https://doi.org/10.2105/AJPH.2013.301270 11. Norris F.H., Stevens S.P., Pfefferbaum B., Wyche K.F., Pfefferbaum R.L. Community resilience as a metaphor, theory, set of capacities, and strategy for disaster readiness. American Journal of Community Psychology. 2008. 41(1-2): 127– 150. DOI: https://doi.org/10.1007/s10464-007-9156-6 82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (8) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 12. Winston S. Churchill. Quotes. The International Churchill Society. https://winstonchurchill.org/publications/ finest-hour/finest-hour-150/churchill-on-russia/ [Уинстон Черчилль. Цитаты. Citaty.Info. https://citaty.info/man/uinston-cherchill ] Sergij I. Pyrozhkov ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7539-0248 National Academy of Sciences of Ukraine Yehor V. Bozhok Nazip V. Khamitov ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8193-9383 Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine NATIONAL RESILIENCE OF THE COUNTRY: STRATEGY AND TACTICS OF ANTICIPATION OF HYBRID THREATS In modern geopolitical conditions, the highest value of a country lies in its civilizational subjectivity, which makes the state truly independent. It has been shown that without subjectivity, independence becomes only a formality, a mask that covers the country's dependence on strong geopolitical players. That is why the resilience of the civilizational subjectiv- ity of the country, which the authors characterize as national resilience, is extremely important. Based on the methodol- ogy of metaanthropological potentialism developed by the authors, national resilience is defined as a strategy to ensure balanced development and successful resistance to external and internal threats, and moreover as anticipating challenges and finding answers to them for decent self-realization and humanistic development. The external and internal dimen- sions of national resilience, as well as its priority areas are analyzed. The question of interaction of national resilience and national security is investigated, the problem of institutional maintenance of strategy of national resilience is put for- ward. Keywords: national resilience, civilizational subjectivity, metaanthropological potentialism, national security, geopolitics.

Національна стійкість (резильєнтність) країни: стратегія і тактика випередження гібридних загроз

Institution

Similar Items