Ще раз до питання про один цікавий артефакт з чернігівського кургану Гульбище

• Main Author: Васюта, О.О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Series: Сiверянський літопис
• Subjects: У глиб віків
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181519

Метою статті є обґрунтування недоречності спроби окремих сучасних науковців спростувати тези, які були сформульовані та загальноприйняті в минулі часи стосовно виявленого в чернігівському кургані Гульбище меча та фізичної статури його господаря. Методологічно робота здійснена на основі історико-антропологічного підходу. Науковою новизною дослідження є розширення доказової бази за рахунок тих джерел, які залишались поза увагою як опонентів, так і попередніх однодумців автора, що дозволило по-новому підійти до розв’язання поставлених питань. Висновки. Серед поховальних пам’яток дохристиянської Русі вже давно була виділена їх особлива категорія, представлена великими курганами дружинної культури. До неї також належить і чернігівський курган Гульбище. У 1872 р. його археологічно дослідив Д. Я. Самоквасов. З’ясовано, що це поховання було здійснене за обрядом тілоспалення, а датується воно першою половиною – серединою Х ст. Серед великої колекції виявлених тут знахідок на окрему увагу заслуговує меч. На жаль, до моменту музеєфікації він дійшов не в первісному стані, але обміри артефакту були здійснені ще до його вилучення із поховання. За показником своєї довжини він і на сьогодні посідає перше місце серед тогочасних мечів, знайдених на території Русі. Розміри цього меча дозволили науковцям у середині ХХ ст. сформулювати тезу про непересічну фізичну статуру його господаря. Довгий період ці положення не викликали заперечень, але останнім часом окремими дослідниками вони були розкритиковані. Їхня доказова база головним чином побудована на недовірі до інформації автора розкопок про розміри розглядуваного меча та зарахуванні його не до пішої, а кінної зброї. На переконання автора статті, перший із цих аргументів чітко спростовується уважним прочитанням нотаток Д. Я. Самоквасова, а другий – не узгоджується із конструктивними особливостями руків’я меча з кургану Гульбище. Присутність же там решток коня свідчить не про фахові військові навички небіжчика, а відображає один з елементів тогочасного поховального обряду. Про появу ж самої професійної кінноти на Русі, як виявляється, можемо говорити починаючи не раніше середини ХІ ст. Отже, раніше прийняті тези стосовно виявленого в чернігівському кургані Гульбище меча та фізичної статури його господаря й сьогодні не втрачають свого наукового значення.