Твір Т. Г. Шевченка "Як умру, то поховайте…": переяславські заповіти

• Дата: 2021
• Автор: Павлик, Н.М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Історія міст і сіл
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181616
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Твір Т. Г. Шевченка "Як умру, то поховайте…": переяславські заповіти / Н.М. Павлик // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 11-19. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Мета роботи. Відслідкувати в наявних джерелах інформативну насиченість щодо написання Т. Шевченком твору «Як умру, то поховайте…», виявити проблематику виконання переяславських заповітів стосовно локації поховання, озвучених поетом у згаданому творі. Завдання роботи. Розкрити роль та вплив прижиттєвого оточення Т. Шевченка на його перепоховання, показати спрямованість поетичних рядків «Заповіту» на волевиявлення Кобзаря бути похованим на Переяславщині. Актуалізація питання виконання переяславського заповіту на сьогодні є нагальною з огляду на відзначення 160-ї річниці від дня перепоховання Т. Шевченка й наближення до встановлення істинності вчинених дій та перебігу подій відповідно артикульованих постулатів українського генія щодо посмертного поховання. Зазначимо, що питання виконання переяславських заповітів, озвучених Т. Шевченком у творі «Як умру, то поховайте…», не було предметом розгляду окремого дослідження. Використані методи: аналіз – під час спостереженням за письмовими спогадами сучасників Т. Шевченка, версифікація – під час інтерпретації первісного автографа «Заповіту» та його збереження А. Й. Козачковським. Новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу розкрити проблематику виконання переяславських заповітів Т. Г. Шевченка, озвучених ним у вірші «Як умру, то поховайте…», написаному 25 грудня 1845 р. в Переяславі, з’ясовано вплив прижиттєвого оточення поета на вирішення питання місця перепоховання митця в травні 1861 р. Висновки. Стосовно волевиявлення Т. Шевченка щодо поховання своєї особи, озвучених у творі «Як умру, то поховайте…», можна стверджувати: воно виконане частково – поховання здійснили в Україні, але змінили локацію, керуючись більше аргументами й уподобаннями Г. Честахівського, який місце погребіння обрав виходячи з побажання Т. Шевченка збудувати хату й доживати віку на правому березі Дніпра поблизу Канева. Можна з упевненістю стверджувати, що «Заповіт» Т. Шевченка переяславський не тільки тому, що написаний у Переяславі, а й тому, що в ньому чітко вказані локації Переяславщини. Мистецьку інтерпретацію Т. Шевченка місця його поховання близьке оточення поета не взяло до конкретного й чіткого виконання, виходило з обставин та суб’єктивного потрактування слів поета. З вищенаведеної аргументації приходимо до висновку: коли б Т. Шевченко помер 1845 р., то він однозначно був би похованим на Переяславщині, десь поблизу В’юнищ чи Андрушів.