Європейська міграційна криза 2015–2018 рр.: досвід Болгарії
Актуальність дослідження полягає в тому, що європейська міграційна криза 2015–2018 рр. продемонструвала відсутність дотримання на практиці формального принципу солідарності, яким мали керуватися національні уряди країн ЄС у контексті міграційної політики. Діюча на момент початку кризи загальна мі...
Збережено в:
Дата: | 2021 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181628 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Європейська міграційна криза 2015–2018 рр.: досвід Болгарії / Ю.В. Білоусов // Сіверянський літопис. — 2021. — № 3. — С. 114-123. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Актуальність дослідження полягає в тому, що європейська міграційна
криза 2015–2018 рр. продемонструвала відсутність дотримання на практиці
формального принципу солідарності, яким мали керуватися національні уряди
країн ЄС у контексті міграційної політики. Діюча на момент початку кризи загальна міграційна стратегія ЄС, яка була створена на базі т. зв. Дублінських
регламентів, виявилася недостатньо ефективною під час активізації міграційних потоків із третіх країн. Серед країн «першого в’їзду» (тих країн, які мали
«зовнішні» кордони ЄС, через котрі мігранти потрапляли до ЄС) опинилася й
Республіка Болгарія. Метою статті є вивчення впливу міграційної кризи на Болгарію, аналіз її як «країни першого в’їзду» на східно-середземноморському маршруті руху біженців. Методи дослідження представлені історико-системним
методом (для формування цілісної картини з різноманітних складових міграційної кризи) історико-генетичним (для розуміння закономірностей та причинно-наслідкових зв’язків, які спричинили активізацію міграційних потоків), а також
законом «виклику-відповіді» для розуміння заходів, організованих інституціями
ЄС та національними урядами країн Євросоюзу (зокрема – болгарського) для
протидії наслідкам міграційної кризи. Застосовано принципи історизму та об’єктивності. Наукова новизна полягає в аналізі болгарського досвіду подолання
наслідків міграційної кризи впродовж всього періоду міграційної кризи 2015–2018 рр. у Європі. Висновки. Система спільної міграційної політики Євросоюзу
продемонструвала свою неефективність в умовах зіткнення національних інтересів держав-членів ЄС. Наднаціональний принцип прийняття рішень виявився неробочим на практиці в умовах притоку мігрантів з країн іншої цивілізаційної
зони, інтеграція яких у європейський соціокультурний простір була вкрай важкою і вимагала великих часових і матеріально-фінансових витрат. А приклад Болгарії як «країни першого в’їзду» продемонстрував, що в умовах значних зовнішніх викликів та відсутності єдності всередині ЄС, серед громадян досить швидко популяризувалася риторика політиків-євроскептиків. |
---|