Двоєженство у Гетьманщині XVIII ст.
Мета наукової розвідки полягає в дослідженні ігнорування православним населенням такої законної перешкоди для укладання нового шлюбу, як існування попереднього, законного, тобто багатошлюбність, у демонстрації ролі священників у освяченні подібних союзів. Наукова новизна полягає в здійсненому впер...
Збережено в:
Видавець: | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
---|---|
Дата: | 2021 |
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2021
|
Назва видання: | Сiверянський літопис |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181727 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Цитувати: | Двоєженство у Гетьманщині XVIII ст. / І. Петренко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 14-21. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета наукової розвідки полягає в дослідженні ігнорування православним
населенням такої законної перешкоди для укладання нового шлюбу, як існування
попереднього, законного, тобто багатошлюбність, у демонстрації ролі священників у освяченні подібних союзів. Наукова новизна полягає в здійсненому вперше комплексному аналізі публікацій та запровадженні до наукового обігу нововиявлених архівних матеріалів фонду Центрального державного історичного
архіву України, м. Київ. Проаналізувавши справи, доходимо висновку, що миряни
часто порушували шлюбно-сімейні приписи, зважаючи на пособництво у цьому
питанні парафіяльного священника, який часто закривав очі, маючи зиск із порушників.
При підготовці публікації автор використав загальнонаукові методи історичного дослідження.
Проаналізувавши випадки тривалої відсутності одного з подружжя як
привід до розлучення, ми можемо зробити такі висновки: згідно з церковними
приписами, подавати заяву про можливість знову укласти шлюб можна було
через п’ять років після зникнення особи; тривала відсутність одного з подружжя (чоловіка чи дружини) була одним із основних приводів для розлучення і повторного одруження особи; тривалу відсутність чоловіка або жінки пояснювали
розпусним життям, перелюбом, сварками, відходом на заробітки, військовою
службою чоловіка тощо; не слід відкидати й того, що чоловік і жінка могли
проживати разом, не просячи дозволу на вінчання від духовної влади. Для того,
щоб анулювати перший шлюб і отримати право на повторне одруження, в духовне правління потрібно було надати покази свідків або родичів, котрі б підтвердили факт відсутності особи протягом певного часу; підтвердження від
парафіяльного священника; докази того, що покинута особа ніяк не провокувала
іншу на втечу, а за відсутності одного з подружжя інша вела добропорядне життя. |
---|