З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21)

• Дата: 2021
• Автори: Мицик, Ю., Тарасенко, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Мовою документів
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181731
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (частина 21) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 4. — С. 42-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Метою публікації є уведення до наукового обігу важливих документів, створених гетманами України І. Скоропадським, низкою полковників та інших старшин Гетьманщини, що дозволяє доповнити «Український Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.», а публікація останнього є одним із актуальних завдань української археографії. Публікуємо також різноманітну ділову документацію Гетьманщини (купчі, скарги, реєстри тощо). Крім того, аналізуємо інформаційні можливості цих джерел, виявляємо особливо цінні свідчення. Наукова новизна тісно пов’язана з вищевизначеною метою, оскільки вперше до наукового обігу уводять архівні, недруковані джерела, які зберігаються в зібраннях Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центрального державного історичного архіву України у Києві. Вперше встановлюють важливі факти з соціально-економічної, військово-політичної, церковної історії України кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., діяльності судових органів, повсякденного життя українського народу. В результаті дослідження доповнено знання про військові дії часів гетьманів І. Самойловича та І. Мазепи, організацію прикордонної служби, постачання провіантом і фуражем охочекомонного (компанійського) війська, забезпечення російської армії ХVІІІ ст. Важливими є документи, що стосуються такого маловивченого регіону як Стародубщина. Ця етнічна українська земля нині перебуває в складі Росії і там роблять усе можливе, щоб стерти пам’ять про її історичну належність. У самій же Україні історію Стародубщини тривалий час вимушено не вивчали й зараз ці дослідження тільки починаються.