Особливості функціонування приватних та державних портів

• Дата: 2021
• Автори: Лисенко, Н.С., Бурмака, Л.А., Павленко, В.А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2021
• Назва видання: Економічний вісник Донбасу
• Теми: Маркетинг і логістика
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181855
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Особливості функціонування приватних та державних портів / Н.С. Лисенко, Л.А. Бурмака, В.А. Павленко // Економічний вісник Донбасу. — 2021. — № 3 (65). — С. 120-124. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

У статті доведено, що державне втручання у порти є необхідним для регулювання виробництва та надання суспільних товарів та послуг для покращення доступу до них. Умови портових операцій сприяють приватній участі у наданні портових послуг з метою заохочення поліпшення ефективності роботи порту. Порти вважаються критично важливими транспортними вузлами в розвитку економіки, що полегшує переміщення як імпортованих, так і експортованих товарів. Їх здатність безпосередньо взаємодіяти з рештою світу може не лише заохочувати або стримувати зростання за допомогою торгівлі, але також може приносити із собою міжнародні стандарти та досвід. Отже, країни значною мірою залежать від своїх морських портів, щоб наблизити їх до глобалізаційних процесів, які їх оточують. Морські порти побудовані так, щоб сприяти найефективнішим засобам безпеки, ефективному завантаженню/розвантаженню та поповненню запасів суден. Для цих вимог порти структуровані за різними функціями. Порт можна розділити на три окремі сфери відповідальності – власники портових земель, портові оператори та регулювання портів. «Приватизувати» у значенні «зробити приватним» означає можливість переміщення послуг чи активів із державної власності або контролю у власність приватного суб'єкта господарювання. Це відбувається трьома засобами: «позбавлення права» – передача державних активів у приватну власність шляхом продажу, повернення, передачі або ліквідації; «делегування» – передача управління та контролю над такими державними активами або діяльністю агентам, що працюють відповідно до певних ринкових показників; «переміщення» – пасивна допомога приватного сектору для розширення або шляхом активного сприяння залученню приватного сектору до колишніх видів діяльності державного сектору – наприклад, проєкти побудови та експлуатації передачі та аутсорсинг. Приватизацію можна розглядати по-різному, враховуючи роль держави та її здатність приносити результати, подібні до результатів приватизованих фірм. Втручання державних установ створює серйозні перешкоди для реалізації конкурентних переваг, що дозволяє таким ринкам ефективно працювати. Через високу структурованість витрат, недостатньо використані ресурси та, як наслідок, високі ціни, SOC не тільки неконкурентоспроможні, але державне регулювання може насправді продовжувати таку поведінку. Здатність SOC бути інноваційними свідчить про те, що в міру того, як змінилися вимоги споживачів, SOC адаптувались до впровадження більш ефективних методів виробництва, які не обов'язково можуть бути новими для галузі, але є принаймні новими для організації. Однак ця трансформація відбувається повільнішими темпами, ніж приватні фірми, і негативне сприйняття громадських інтересів зберігається.