Доведення шляхетства на сеймиках Люблінського воєводства в перші десятиліття ХVІІ ст.

На підставі п’яти випадків підтвердження шляхетства на сеймику Люблінського воєводства в першій третині XVII ст., які проаналізовано в статті, зауважена специфіка місцевих практик. Вона зумовлена тим, що Люблін був місцем проведення малопольської сесії Коронного трибуналу, де й відбувалось остаточ...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2020
Автор: Вінниченко, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інституту історії України НАН України 2020
Назва видання:Соціум. Альманах соціальної історії
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181929
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Доведення шляхетства на сеймиках Люблінського воєводства в перші десятиліття ХVІІ ст. / О. Вінниченко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 41-82. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:На підставі п’яти випадків підтвердження шляхетства на сеймику Люблінського воєводства в першій третині XVII ст., які проаналізовано в статті, зауважена специфіка місцевих практик. Вона зумовлена тим, що Люблін був місцем проведення малопольської сесії Коронного трибуналу, де й відбувалось остаточне вирішення справ про оскарження у нешляхетстві, тож тамтешня шляхта була добре обізнана в судових реаліях. Виведення шляхетства (deductio nobilitatis) на люблінському сеймику відбувались нечасто, оскільки місцеві шляхтичі не поспішали оскаржувати один одного у нешляхетстві, розуміючи безперспективність безпідставних обвинувачень. Водночас учасники люблінських сеймиків проявляли винятково лояльне ставлення до бажаючих виводитися, були готові витрачати свій час на тривалу процедуру виведення та ігнорували відсутність частини свідків чи інші відхилення від звичної практики, усвідомлюючи, що під оскарженням міг опинитися фактично будь-який шляхтич незалежно від свого походження. Люблінські акти доведення шляхетства відзначалися певним розмаїттям форми самих документів та вміщених у них описів сеймикового доведення (у представленні свідків та переказі їхніх зізнань). Таку варіативність обумовлював брак детальної регламентації порядку сеймикового підтвердження шляхетства, тому люблінська шляхта залишала на власний розсуд оскаржених, в який спосіб їм доводити своє походження і яких доказів для цього достатньо. А просторова близькість Трибуналу давала виняткову можливість під час судового процесу підтвердити будь-які нюанси доведення, яке раніше відбулось на депутатському сеймику тут же в Любліні.