Шляхтич та інший: метаморфози з честю. Волинь кінця XVI ст.

• Дата: 2020
• Автор: Старченко, Н.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інституту історії України НАН України 2020
• Назва видання: Соціум. Альманах соціальної історії
• Теми: Iсторична конфліктологія
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181931
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Шляхтич та інший: метаморфози з честю. Волинь кінця XVI ст. / Н. Старченко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 99–127. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Авторка аналізує низку конфліктних історій, об’єднаних одним із ритуалів міжперсональної шляхетської взаємодії – одповіддю (оголошенням про помсту). За конституцією 1588 р. одповідь трактується як оборонний (очищувальний) засіб в разі оскарження шляхтича у кримінальному вчинку, що ганьбив честь. Цьому мала сприяти й вимога рівності між контрагентами, яка декларувала ритуал як варіант поєдинку за честь, звужуючи сферу його застосування та приглушуючи емоційність міжперсональних зіткнень. Однак судові справи, які пропонуються для аналізу, демонструють принципове порушення засади рівності в одповідях: шляхтичі спрямовують їх до осіб з-поза шляхетського стану, або ж такі особи оголошують про помсту шляхтичам. Це засвідчує широке побутування на позір суто шляхетського жесту серед інших соціальних груп Волинського воєводства. Тож авторка задає питання: чи йшлося лише про наслідування домінантної шляхетської культури як взірцевої, а чи проблема значно глибша – в колективному понятті честі шляхтича, що охоплювала все коло залежних від нього осіб, на яких зазвичай спрямовувалася помста? Чи не суб’єктивізує помста тих, хто на позір виступав лише заміщувальним об’єктом щодо свого пана? Відповіді на ці та низку інших питань авторка шукає, застосовуючи мікроісторичний методологічний інструментарій, а саме – емічний метод роботи із джерелами. Для неї важливо, що в кожному із аналізованих фрагментів „актори сказали” і що вони „хотіли сказати”. Отож у статті простежується, як вимога рівності поміж контрагентами, об’єднаними одповіддю, не лише задавала стандарти і формувала групову ідентичність, а й її переформатовувала та руйнувала, та які ресурси цьому сприяли.