Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках

Захист прав православної церкви та населення Речі Посполитої від зазіхань греко-католицької церкви став основною темою російсько-польських відносин у XVIII ст. Оскільки православних там майже не залишилося, їх треба було створити: у другій половині XVIII ст. на Наддніпрянщині розгортається кампанія...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2020
Автор: Смірнов, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інституту історії України НАН України 2020
Назва видання:Соціум. Альманах соціальної історії
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181936
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках / О. Смірнов // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 195-212. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-181936
record_format dspace
spelling irk-123456789-1819362021-12-07T01:26:14Z Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках Смірнов, О. Iсторична конфліктологія Захист прав православної церкви та населення Речі Посполитої від зазіхань греко-католицької церкви став основною темою російсько-польських відносин у XVIII ст. Оскільки православних там майже не залишилося, їх треба було створити: у другій половині XVIII ст. на Наддніпрянщині розгортається кампанія навернення з унії у православ’я. Зміна конфесії носила не лише релігійний, а й політичний характер, адже парафії на території Речі Посполитої переходили у підпорядкування Переяслав- ської єпархії Російської православної церкви. У відповідь унійна влада, за участі світської влади та військ, здійснює насильницькі напади на православні парафії, які мимоволі стають заручниками великої політики. Усі ці випадки ретельно документувала Переяславська консисторія та відсилала у Петербург, який використовував їх для дипломатичного тиску на Варшаву. Російські старання увінчалися успіхом: 27 лютого 1768 р. Сейм зрівняв іновірців з католиками в усіх громадянських правах та визнав Росію гарантом законів та устрою Речі Посполитої, яка де-юре ставала російським протекторатом. Наслідком політичної гри Росії була поляризація суспільства польсько-литовської держави та зміна конфігурації сил на міжнародній арені, що призвело до вибуху в 1768 р. Барської конфедерації, Коліївщини та російсько-турецької війни, а відтак до першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. У цій статті ми намагаємося зрозуміти, як сторони конфлікту сприймали релігійне протистояння на макро-й мікрорівні та наскільки його результати були заплановані. Protection of the Orthodox Church and population against the encroachment of the Greek-Catholic church in Poland-Lithuania became the main topic of the 18th century Russian- Polish relations. Since the Orthodox were scarce in the Polish-Lithuanian Commonwealth they needed to be created: the second half of the 18th c. saw a massive change of denomination in the southeast corner of the Commonwealth. The Uniate parishes were converting to the Pereyaslav diocese of the Russian Orthodox Church; therefore, the change of denomination meant political allegiance to Russia. In response, Polish secular and Uniate church authorities resorted to violence against the Orthodox parishes using the military; the newly converted Orthodox became hostages of the politics. Such cases were being documented by the Pereyaslav Consistory and reported to Saint Petersburg; Russia used them for diplomatic démarche against Warsaw. Russian attempts were successful: on 27 February 1768 Polish Sejm gave religious dissidents equal civil rights; Russia became a guarantor for laws and system of the Polish-Lithuanian Commonwealth; the latter de jure became a Russian protectorate. The Russian political game resulted in the polarization of the Polish-Lithuanian society and change of international configuration, which lead to the outbreak of the Bar Confederation, Koliyivshchyna and the Russo-Turkish War in 1768, and eventually to the first partition of the Polish-Lithuanian Commonwealth in 1772. In this article, we are trying to understand how the religious conflict was perceived by both sides at the macro and micro level and whether its results were planned. 2020 Article Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках / О. Смірнов // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 195-212. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 1995-0322 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181936 94:[322:27-725](477)”17” uk Соціум. Альманах соціальної історії Інституту історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Iсторична конфліктологія
Iсторична конфліктологія
spellingShingle Iсторична конфліктологія
Iсторична конфліктологія
Смірнов, О.
Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
Соціум. Альманах соціальної історії
description Захист прав православної церкви та населення Речі Посполитої від зазіхань греко-католицької церкви став основною темою російсько-польських відносин у XVIII ст. Оскільки православних там майже не залишилося, їх треба було створити: у другій половині XVIII ст. на Наддніпрянщині розгортається кампанія навернення з унії у православ’я. Зміна конфесії носила не лише релігійний, а й політичний характер, адже парафії на території Речі Посполитої переходили у підпорядкування Переяслав- ської єпархії Російської православної церкви. У відповідь унійна влада, за участі світської влади та військ, здійснює насильницькі напади на православні парафії, які мимоволі стають заручниками великої політики. Усі ці випадки ретельно документувала Переяславська консисторія та відсилала у Петербург, який використовував їх для дипломатичного тиску на Варшаву. Російські старання увінчалися успіхом: 27 лютого 1768 р. Сейм зрівняв іновірців з католиками в усіх громадянських правах та визнав Росію гарантом законів та устрою Речі Посполитої, яка де-юре ставала російським протекторатом. Наслідком політичної гри Росії була поляризація суспільства польсько-литовської держави та зміна конфігурації сил на міжнародній арені, що призвело до вибуху в 1768 р. Барської конфедерації, Коліївщини та російсько-турецької війни, а відтак до першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. У цій статті ми намагаємося зрозуміти, як сторони конфлікту сприймали релігійне протистояння на макро-й мікрорівні та наскільки його результати були заплановані.
format Article
author Смірнов, О.
author_facet Смірнов, О.
author_sort Смірнов, О.
title Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
title_short Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
title_full Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
title_fullStr Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
title_full_unstemmed Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках
title_sort релігія на службі політики. наддніпрянщина між варшавою та санкт-петербургом у 1760-х роках
publisher Інституту історії України НАН України
publishDate 2020
topic_facet Iсторична конфліктологія
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181936
citation_txt Релігія на службі політики. Наддніпрянщина між Варшавою та Санкт-Петербургом у 1760-х роках / О. Смірнов // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2020. — Вип. 15-16. — С. 195-212. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series Соціум. Альманах соціальної історії
work_keys_str_mv AT smírnovo relígíânaslužbípolítikinaddníprânŝinamížvaršavoûtasanktpeterburgomu1760hrokah
first_indexed 2023-10-18T22:53:30Z
last_indexed 2023-10-18T22:53:30Z
_version_ 1796156703905939456