Україна в білоруських підручниках з історії
Підручники з історії є важливим компонентом формування суспільної свідомості. Разом з тим вони є її відображенням. За ступенем впливу на суспільство вони, звичайно поступаються мас-медіа. Втім, ідеї та інформація, закладені в них є надзвичайно важливими, адже саме шкільна освіта має значний впли...
Збережено в:
Дата: | 2017 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
Назва видання: | Український історичний збірник |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182021 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Україна в білоруських підручниках з історії / С. Батуріна // Український історичний збірник. — 2017. — Вип. 19. — С. 425-435. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Підручники з історії є важливим компонентом формування суспільної
свідомості. Разом з тим вони є її відображенням. За ступенем впливу на
суспільство вони, звичайно поступаються мас-медіа. Втім, ідеї та інформація,
закладені в них є надзвичайно важливими, адже саме шкільна освіта має
значний вплив на формування світогляду й переконань людини. Це в значній мірі
стосується й формування уявлень про “інших”—- представників іноетнічних
груп в середині суспільства, іноземців або іншої держави в цілому. Ідеї та
інформація, закладені в підручниках, формують світоглядні орієнтири людини
на довгі роки, сприяють або не сприяють повазі та толерантності до відмінних
від своїх культурних традицій, віровизнання та ін. Білорусь як незалежна
держава постала щойно в 1991 р. До цього часу вона не мала змогу самостійно
формувати свою гуманітарну й, зокрема. освітню політику а отже й формувати візію “інших” в підручниках. Тому, образ України в білоруських підручниках залежить насамперед від сформованих концепцій на основі передусім
радянського й російського досвіду, хоч і певні ідеологічні потреби новітньої
білоруської історії накладають на його формування свій відбиток. Унікальність
білоруського матеріалу в порівняння з польським та російським полягає ще й в
тому, що Україна не могла виступати складовою національного історичного
дискурсу, частиною чужої історії. З одного боку це суттєво зменшує частку
українського матеріалу в білоруських підручниках, які зосереджуються виключно на національній історії з іншого — українська історія постає в них як незалежна категорія, що в певних моментах співіснує з білоруською.
“Українськість” географії, подій, історичних діячів завжди підкреслюється в
білоруських підручниках. В багатьох аспектах домінує принцип радянської
історіографії про “братні народи” — категорії, яку автори підручників схильні
застосовувати від часів середньовіччя до сьогодення, включно із дефініціями про
спільну боротьбу, спільну історичну долю та прагнення до воз’єднання. Сучасна
Україна в підручниках — держава-сусід, з якою Білорусь зберігає добросусідські відносини, і з якою немає жодних територіальних суперечок, українці ж займають верхній щабель в “рейтингу” толеранції як народ “чесний і працелюбний”. |
---|