Создание национальной армии Эстонии в 1918–1920 гг.: вызовы и решения

• Дата: 2019
• Автор: Копытин, И.
• Формат: Стаття
• Мова: Russian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Український історичний збірник
• Теми: Проблеми історії ХХ–ХХІ ст.
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182228
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Створення національної армії Естонії в 1918–1920 рр.: виклики та рішення / И. Копытин // Український історичний збірник. — 2019. — Вип. 21. — С. 92-113. — Бібліогр.: 58 назв. — рос.

Як була створена Естонська національна армія і як Естонія могла захистити свою державну незалежність? Не було впевненості, що Естонія зможе захиститися, коли Червона Армія російських більшовиків вторглася на її територію восени 1918 року. Крім того, союзні держави тоді не розуміли, хто в Естонії воював проти більшовиків — це були білогвардійці чи німці — запитували західноєвропейські газети. На відміну від України та Закавказьких держав Естонія перемогла у війні за незалежність, а молода естонська національна держава вижила. У цій статті розглядаються проблеми захисту Естонії в 1918–1920 рр. та їх вирішення. Перемога Естонії у війні за незалежність мала чимало причин. Насамперед, Естонія не була для Радянської Росії головним ворогом, бо більшовики воювали проти білогвардійців на різних фронтах російської громадянської війни. Ця обставина дала можливість естонцям організувати власні військові сили. Основу національної армії Естонії сформували естонські національні війська, створені після російської революції в російській армії. Створення естонської національної піхотної дивізії в 1917 р. дозволило зібрати в Естонії офіцерів і персонал естонського походження з різних російських підрозділів. Вони були головним ресурсом для побудови естонської національної армії восени 1918 р. Зусилля військовослужбовців Естонії під час війни були підтримані союзними державами, передусім Великобританією та сусідньою з Естонією державою — Фінляндією. Вони надавали військову техніку, зброю та інструкторів, що сприяло підвищенню обороноздатності естонської армії. Але вирішальним фактором стала здатність естонського військового керівництва вибрати правильну стратегію для перемоги у війні. Це була так звана стратегія активної оборонної війни, яка полягала у використанні іноземних військових частин на території противника, як буфер між ворогом і естонськими загонами. 2 лютого 1920 р. між Естонією і Радянською Росією було підписано Тартуський мирний договір. Це було вигідно не тільки для Естонії, але й для Радянської Росії, оскільки документ відкрив для Радянської Росії дипломатичний шлях до Заходу.