Пінський церковний собор 7–10 лютого 1942 р. та його наслідки

• Дата: 2019
• Автор: Смирнов, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Український історичний збірник
• Теми: Проблеми історії ХХ–ХХІ ст.
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182230
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Пінський церковний собор 7–10 лютого 1942 р. та його наслідки / А. Смирнов // Український історичний збірник. — 2019. — Вип. 21. — С. 133-148. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Стаття присвячена Пінському Собору 1942 р. та його наслідкам для української православної спільноти. Митрополит Варшавський Діонісій Валединський призначив архієпископа Луцького Полікарпа Сікорського “тимчасовим адміністратором Православної Церкви на визволених українських землях”. У лютому 1942 р. у Пінську владика Полікарп за допомогою архієпископа Олександра Іноземцева розпочав рукоположення єпископів для української Церкви в канонічній єдності з Варшавським митрополитом. Нововисвячених архієреїв Юрія Кореністова, Ніканора Абрамовича та Ігоря Губу включили до складу Собору єпископів. Затверджений спеціальний чин приєднання липківських священиків через сповідь і прочитання формули рукопокладення на практиці єпископами УАПЦ реалізовувався як повторна хіротонія. Це рішення дало можливість залучити патріотичне духовенство до автокефального руху і поширити вплив Адміністратури на Схід України. Детально проаналізована реакція різних церковних середовищ на пінські ухвали.