Пантелеймон Куліш та Михайло Юзефович: міжособистісні відносини в контексті розвитку освіти

• Дата: 2019
• Автор: Милько, В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Історіографічні дослідження в Україні
• Теми: До 200-річчя П. Куліша та 100-річчя І. Лисяка-Рудницького й О. Апанович
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182243
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Пантелеймон Куліш та Михайло Юзефович: міжособистісні відносини в контексті розвитку освіти / В. Милько // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 36-58. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

У фокусі уваги автора – міжособистісні відносини Пантелеймона Куліша (1819–1897) та Михайла Юзефовича (1802–1889). Залучення матеріалів про розвиток освіти кінця 1830-х – 1840-х рр., аналіз епістолярної спадщини, листування третіх осіб та виявлення раніше непомічених деталей дозволило з’ясувати особливості їхнього спілкування. Завдяки цьому вдалося дещо по-іншому поглянути на П. Куліша: як людину зі своїми слабкостями, прагненням до самореалізації та матеріального добробуту, мінливим ставленням до оточуючих. Показано, що у різні періоди відносини двох діячів набували абсолютно протилежного характеру: від поваги і дружби – до образ та ворожості. Саме підтримка М. Юзефовича уможливила успішний розвиток вчительської кар’єри П. Куліша у 1841–1845 рр., появу його більшості праць того і пізнішого часу та знайомство з низкою авторитетних діячів і впливових чиновників. Тоді між ними склалися приязні взаємини, які проявлялися у турботі про стан здоров’я, сприянні у реалізації книг та їх розповсюдженні серед бібліотек закладів освіти, купівлі фарб і пензлів, пересиланні та розміні грошей, пошуку додаткових заробітків та ін. При цьому Пантелеймон Куліш постійно клопотав про підтримку своїх друзів і знайомих: Євгена Малавського, Івана Красковського, Івана Хільчевського, Петра Чуйкевича, Василя Білозерського, Федора Бодянського, Петра Соханського, Опанаса Марковича. Подальша історія відносин зафіксувала, як мінімум, три перерви у їхньому спілкуванні: після подій 1847, 1863 та 1876 рр. І кожного разу, зіткнувшись із труднощами, зокрема, перешкодами у видавничій діяльності, П. Куліш першим ініціював відновлення спілкування з М. Юзефовичем. Лише у 1876 р. рішуча відмова останнього допомогти у надцятий раз спричинила остаточний розрив. Тож у пізніх творах письменника ми зустрічаємо переважно критичні та образливі висловлювання на адресу свого колишнього покровителя. Висловлено припущення, що багато подробиць відносин між цими двома діячами залишаються невідомими, а визначальними факторами зміни ставлення П. Куліша до М. Юзефовича були життєві перипетії, суспільно-політичні зміни та близьке оточення. Окремо констатовано, що результати дослідження жодним чином не піддають сумніву вагомий внесок П. Куліша у розвиток української науки та культури ХІХ ст.