Оцінка І. Лисяком-Рудницьким політичної діяльності В. Винниченка в добу українських визвольних змагань

У двічі виданому в Україні двотомнику історичних есе І. Лисяка-Рудницького Володимир Винниченко постає націонал-комуністом, тобто політиком, який вільно або невільно нав’язував народу комунізм у принадній обгортці “світлого майбутнього”. Враховуючи вагомий вплив цих есе на вітчизняну історіографію...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2019
Автор: Кульчицький, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
Назва видання:Історіографічні дослідження в Україні
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182246
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Оцінка І. Лисяком-Рудницьким політичної діяльності В. Винниченка в добу українських визвольних змагань / С. Кульчицький // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 87-98. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У двічі виданому в Україні двотомнику історичних есе І. Лисяка-Рудницького Володимир Винниченко постає націонал-комуністом, тобто політиком, який вільно або невільно нав’язував народу комунізм у принадній обгортці “світлого майбутнього”. Враховуючи вагомий вплив цих есе на вітчизняну історіографію, така оцінка заважає поставити В. Винниченка на один рівень з М. Грушевським і С. Петлюрою в українських визвольних змаганнях. Автор вважає причинами помилкової оцінки В. Винниченка його спроби порозумітися з вождями російського комунізму, коли вони з тактичних міркувань взяли на озброєння революційні гасла народних низів. У статті підкреслюється й те, на що І. Лисяк-Рудницький не звернув уваги: Винниченків комунізм тільки термінологічно збігався з комунізмом російських соціал-демократів, які йшли за В. Леніним. Лідер українських соціал-демократів був виразником настроїв тих низів, які створювали небільшовицькі ради робітничих і солдатських депутатів, безкомпромісним противником радянської влади в її ленінській інтерпретації – як диктатури вождів російського комунізму.