Ювілеї як форма комеморативних практик у середовищі української ліберально-демократичної еліти на початку ХХ ст.: внесок Сергія Єфремова
Метою статті є аналіз публіцистичних, мемуарних і наукових текстів Сергія Олександровича Єфремова (1876–1939) – фундатора національної журналістики, видатного історика літератури й громадських рухів, академіка ВУАН – як важливого джерела щодо відтворення процесу підготовки ювілейних свят і реакції...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182248 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ювілеї як форма комеморативних практик у середовищі української ліберально-демократичної еліти на початку ХХ ст.: внесок Сергія Єфремова / С. Іваницька // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 110-134. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Метою статті є аналіз публіцистичних, мемуарних і наукових
текстів Сергія Олександровича Єфремова (1876–1939) – фундатора
національної журналістики, видатного історика літератури й громадських рухів, академіка ВУАН – як важливого джерела щодо відтворення процесу підготовки ювілейних свят і реакції українського
суспільства на подібну форму комеморації. Авторка статті доводить, що у фокусі уваги С. Єфремова як суспільного діяча й публіциста повсякчас перебували явища й події, які розглядались провідниками українського руху як засоби національної маніфестації й
демонстрації здобутків української культури перед “світом імперій”
(ювілей Д. Мордовця, “свято Котляревського в Полтаві”, ювілей М. Лисенка, ювілей І. Нечуя-Левицького). Свята й ювілеї трактуються
в даному контексті як елементи “винайдення традиції” та творення
“місць пам’яті”, необхідні складові «українського проекту» на перетині ХІХ–ХХ ст. Зазначається, що однією з форм ушанування видатних діячів та вікопомних подій, у яких брав участь С. Єфремов, було
видання колективних праць (так, із нагоди ювілею “Енеїди” І. Котляревського було видано антологію “Вік” та альманах “На вічну пам’ять
Котляревському”). Аналіз публіцистичних текстів С. Єфремова здійснено на підставі методології історичної й колективної пам’яті. |
|---|