Від слов’янщини до Європи: ґенеза цивілізаційної ідентичності Володимира Антоновича

• Дата: 2019
• Автор: Куций, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Історіографічні дослідження в Україні
• Теми: Проблемна історіографія
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182254
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Від слов’янщини до Європи: ґенеза цивілізаційної ідентичності Володимира Антоновича / І. Куций // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 271-286. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

У статті досліджено цивілізаційні погляди та уявлення Володимира Антоновича. Простежено ґенезу цивілізаційної ідентичності історика, зокрема співвідношення Слов’янського світу та Європи як об’єктів самоідентифікації. Проаналізовано уявлення історика про цивілізаційний поділ світу й місце України на цій цивілізаційній карті. Вивчено погляди вченого щодо ролі слов’ян в європейській історії, а також його ставлення до проникнення європейських впливів на Україну. Досліджено внесок Володимира Антоновича у зміну слов’янської ідентичності українських інтелектуалів на європейську. Під таким поглядом проаналізовано основні науково-дослідницькі та публіцистичні праці Володимира Антоновича на історичну тематику. Акцентовано увагу на старанному прагненні В. Антоновича приховати свої погляди щодо цивілізаційної ідентичності. Тому вагоме місце у джерельній базі дослідження займають спогади учнів та сучасників про погляди історика на європейський чинник. Також вагома роль у статті приділяється аналізу листування В. Антоновича із своїми друзями. Через відсутність цензури у листах учений набагато відвертіше розкривав свої погляди стосовно цивілізаційної належності України, ніж в опублікованих наукових працях чи інших публічних текстах. У статті доведено центральне місце В. Антоновича у процесі впровадження європейської ідентичності серед українських істориків. Такого результату історик домігся не через безпосереднє доведення тези про європейську належність України на сторінках історичних праць, а більшою мірою в ході приватної комунікації з довіреним колом своїх колег, студентів та послідовників. В. Антонович першим в українській історіографії подолав більшість слов’янофільських упереджень стосовно Заходу й толерантно поінтерпретував західноєвропейські впливи на явища історії України. Перехід В. Антоновича на європейську ідентичність не означав повної відмови від слов’янської ідентичності: слов’ян історик вважав складовою частиною європейської традиції. З’ясовано, що історик нерівноцінно ставився до різних складників Європи: романські народи (особливо Францію) він особливо шанував, а щодо німців він мав чималі упередження.