Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції

• Дата: 2019
• Автор: Одрін, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2019
• Назва видання: Історіографічні дослідження в Україні
• Теми: Проблемна історіографія
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182256
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Концептуальне протистояння "традиціоналістської” та "модернізаторської” шкіл у дослідженні аграрної історії Давньої Греції / О. Одрін // Історіографічні дослідження в Україні. — 2019. — Вип. 30. — С. 308-337. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Вісімдесяті–дев’яності роки минулого століття стали часом “зміни парадигм” у багатьох галузях історії античності, зокрема – історії античного сільського господарства. Одначе поява нових підходів не призвела до відмирання старих. Їх прибічники жваво дискутують на сторінках численних журнальних та монографічних публікацій. Одному із аспектів цих дискусій – суперечкам про рівень розвитку аграрних технологій Давньої Греції – і присвячено цю статтю. Її метою є окреслити позиції учасників дискусії і з’ясувати причини співіснування в сучасній історіографії часом діаметрально протилежних поглядів на ключові аспекти давньогрецької агротехніки, на її еволюцію, на структуру трудових ресурсів, задіяних в аграрному виробництві і, зокрема – на питому вагу рабської праці. Використовуються компаративні та міждисциплінарні методи історіографічних досліджень. Протистояння “старої” та “нової” моделей аграрної історії Давньої Греції триває і до сьогодні. Сама природа наявних джерел дозволяє знаходити в них підтвердження обох поглядів. Цілком вірогідно, що і в аграрному господарстві різних полісів могли співіснувати як консервативні тенденції, так і прогресивні. Тож поле для подальших досліджень лишається відкритим, а притік нових джерел, особливо археологічних, археоботанічних та епіграфічних, відкриває ширші можливості верифікації наявних гіпотез та побудови нових. Окремо слід сказати про значимість розглянутих концепцій для дослідження економічної історії Великої грецької колонізації. У більшості колоній, принаймні на ранніх стадіях їхньої історії, не спостерігалося дефіциту землі, багато з них мали доступ до “рабських” трудових ресурсів – чи то у вигляді “кріпаків” на кшталт сиракузьких кілліріїв чи гераклейських маріандинів, чи то покупних рабів. Крім того, ціла низка освоєних греками регіонів характеризувалась якісно відмінними від метрополії кліматичними, едафічними (ґрунтовими) та іншими природними умовами. У цьому значенні їх можна вважати “маргінальними” територіями щодо земель метрополії. Це робило сільські округи багатьох колоній своєрідним потенційним полігоном для сільськогосподарських інновацій.