Історична культура українського помісного дворянства ХІХ століття: приклад Григорія Ґалаґана

У статті йдеться про історичну культуру українського помісного дворянства козацького походження на Чернігівщині й Полтавщині, себто комплекс уявлень про минувшину як важливий чинник персональної і групової самоідентифікації і самопрезентації. Для дослідження цієї проблеми залучено листування, щоде...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2020
Автор: Ковальов, Є.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
Назва видання:Історіографічні дослідження в Україні
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182334
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Історична культура українського помісного дворянства ХІХ століття: приклад Григорія Ґалаґана / Є. Ковальов // Історіографічні дослідження в Україні. — 2020. — Вип. 31. — С. 40-70. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті йдеться про історичну культуру українського помісного дворянства козацького походження на Чернігівщині й Полтавщині, себто комплекс уявлень про минувшину як важливий чинник персональної і групової самоідентифікації і самопрезентації. Для дослідження цієї проблеми залучено листування, щоденники, публіцистичні й белетристичні твори Г. П. Ґалаґана (1819–1888) – багатого землевласника та громадсько-політичного діяча. Методологічною основою дослідження є поєднання культурологічної, історіографічної та історико-біографічної аналітики. У статті показано продуктивність використання поняття “історична культура” в дослідженнях індивідуальної та колективної свідомості. Виявлено джерела формування і розвитку історичних уявлень Г. Ґалаґана – сімейні перекази, навчання історії в університеті, знайомство з документами родинного архіву та історіографічними пам’ятками. З’ясовано, що для осіб з його соціального кола історична культура була генеалогічно заангажованою. Це означало, що історія персоніфікувалася у предках. Проаналізовано прагнення до візуальної репрезентації минулого (зокрема, через спорудження “малоросійського будинку”, що імітував садиби козацької старшини). Зрештою показано, як уявлення про минувшину обумовлювали громадську позицію та політичну активність Г. Ґалаґана.