Українські радикальні націоналісти до і після Євромайдану: від правої партійної політики до "негромадянського” суспільства

• Дата: 2020
• Автор: Умланд, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Історіографічні дослідження в Україні
• Теми: Проблемна історіографія
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182341
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Українські радикальні націоналісти до і після Євромайдану: від правої партійної політики до "негромадянського” суспільства / А. Умланд // Історіографічні дослідження в Україні. — 2020. — Вип. 31. — С. 148-207. — Бібліогр.: 237 назв. — укр.

У статті дається огляд розвитку праворадикального політичного спектра України до і після Революції гідності. У виносках наводиться більшість відповідної наукової літератури на цю тему українською, англійською, російською та німецькою мовами. Методологію праці становить комплекс наукових принципів, загальнонаукових і спеціально-історичних методів, а також міждисциплінарний та комплексний підходи до історичного дискурсу на основі цілісного використання джерел з означеної проблеми. Наукова новизна – висвітлюється триваюча електоральна слабкість українських крайніх правих після Євромайдану і під час війни. Наявні дані свідчать про електоральну слабкість і низьку політичну легітимність українських ультранаціоналістів, що є важливим феноменом історії і порівняльної політики укранського суспільства, особливо зважаючи на сприятливі умови щодо підйому ультранаціоналістів на поч. 1990-х та у 2014–2019 рр. У час після Євромайдану ультраправі групи активізуються, формують мережу НДО, які об’єднують у політично значимі формування “Правого сектору” і Національного корпусу. Зростання публічного авторитету крайньоправих не призводить до зростання їхньої електоральної підтримки, утім відбувається їхня переорієнтація на різні проекти “негромадянського суспільства” та зростання їхньої соціальної активності. Відбувається парадоксальне зближення радикальних правих із мейнстримом української політики за не характерною для країн західної демократії моделлю. Партійно-політичний ультранаціоналізм у виборчому відношенні був поки надзвичайно слабким в пострадянській Україні. Три основні політичні сили, ВО “Свобода”, “Правий сектор” і Національний корпус, незважаючи на громадську популярність, що зросла, і зростаючі націоналістичні настрої серед населення України, залишились політично маргінальними після Євромайдану 2013–2014 років. Ні втрата Криму, ні війна на Донбасі не підвищили електоральну підтримку радикальних націоналістичних угруповань. Однак в умовах триваючої гібридної війни Росії проти України, ультраправі активісти, іноді пов’язані з ультранаціоналістичними політичними партіями, отримали більше визнання в української громадськості з 2014 року. Діяльність антидемократичних неурядових організацій та їх періодична співпраця з українською державою вимагають ретельного моніторингу.