Родинний некрополь Маркевичів у нарисі Василя Маслова "Поїздка в Турівку” (1928). Публікація тексту

• Дата: 2020
• Автор: Будзар, М.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2020
• Назва видання: Історіографічні дослідження в Україні
• Теми: Пам’ятки історичної думки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182343
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Родинний некрополь Маркевичів у нарисі Василя Маслова "Поїздка в Турівку” (1928). Публікація тексту / М. Будзар // Історіографічні дослідження в Україні. — 2020. — Вип. 31. — С. 218-235. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

У статті вперше опубліковано документ, що розповідає про долю фамільного некрополя Маркевичів (Марковичів) у селі Турівка в історичній ситуації радянізації України 1920-х років. Його автор – літературознавець, етнограф, історик культури, музейник Василь Маслов (1885–1959) – з 1927 р. до 1930 р. очолював Прилуцький окружний музей. На той час він приділяв значну увагу збереженню пам’яток історії та культури Лівобережної України, передусім спадщини дворянських маєтків Прилуцького краю. У нарисі “Поїздка в Турівку”, що зберігається в особистому архіві В. Маслова в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, реконструйовано обставини акту вандалізму – руйнації сімейного склепу Маркевичів (Марковичів) у межах родового маєтку в селі Турівка. Методологічною основою розвідки є принцип інтердисциплінарності. Для інтерпретації змісту документу використовувалися методи джерелознавчого аналізу: генетичний і проблемної персоналізації – для визначення умов створення тексту, атрибуції і хронологізації джерела – для встановлення зв’язку між його змістом та історичними явищами. Наукова новизна статті полягає не лише у запровадженні до наукового обігу цінного історичного документу, а й в актуалізації проблеми долі національної історико-культурної спадщини в атмосфері оформлення радянського тоталітаризму. У статті репрезентовано як обставини знищення сакрально-меморіального складника садиби у Турівці, так і саму ситуацію, у якій опинилися колишні маєтки українського дворянства як об’єкти аграрної культури й носії духовної традиції, що нищилися в умовах політичних, соціальних, культурних деформацій 1920-х років.