Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період

• Дата: 2021
• Автор: Пилипенко, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Дослідницькі нотатки
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182665
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Організація наукової діяльності в університетах Наддніпрянської України в дореформений період / О. Пилипенко // Сіверянський літопис. — 2021. — № 5. — С. 117-121. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу зародження, розвитку та організації наукової діяльності в перших університетах на українських землях Російської імперії в першій половині ХІХ ст. Робота здійснена з використанням порівняльно-історичного методу дослідження. Науковою новизною дослідження є запровадження до наукового обігу нових джерел та фактичного матеріалу, які до сьогодні залишалися поза увагою вітчизняних дослідників. Їх обнародування дозволить по-новому підійти до розв’язання багатьох історичних проблем. Висновки: на розвиток науки в Наддніпрянській Україні в дореформену добу XIX ст. впливали принципові політичні й соціально-економічні протиріччя того часу. Зародження капіталістичних форм господарювання потребувало широкого вивчення, дослідження й використання природних багатств, поступу наукового прогресу. Але, з іншого боку, намагання пануючої політичної еліти будь-що зберегти феодально-кріпосничі підвалини суттєво перешкоджали розвитку науково-дослідної діяльності. Недостатня кількість кваліфікованих наукових кадрів, хронічне недофінансування й слабка матеріальна база університетів суттєво заважали масштабному проведенню наукових досліджень. У цих умовах науку розвивали ентузіасти. Українські вчені брали активну участь у створенні й діяльності наукових товариств. Науково-дослідна робота членів цих установ була орієнтована на задоволення практичних потреб промисловості, сільського господарства, охорони здоров’я, розвитку освітнього рівня населення. Розвиток української науки, удосконалення форм її організації відбувався нерівномірно, переживаючи періоди спаду й піднесення. Аналіз державних заходів щодо керівництва наукою, системи підготовки вчених, удосконалення форм наукової діяльності засвідчує, що вирішення цих важливих проблем перебувало в тісному зв’язку із зовнішньою і внутрішньою політикою царського уряду. Але, попри складні умови, прогрес української науки був неухильним і постійним. Вона почала набирати силу, зростала кількість учених, відбувався процес перетворення науки в національну за своїм складом, що сприяло зародженню, формуванню та становленню вітчизняних наукових шкіл та їх подальшому розвитку.