Ідеї ісихазму в літературі пізнього середньовіччя

Східні слов’яни не знали терміну «ісихазм», але легко прийняли це вчення в пізньому середньовіччі, про що свідчить художня література цих часів. Дослідження особливостей цього сприйняття є метою статті. Використані методи ґерменевтичного, стилістичного, ідейно-художнього, контекстного аналізу. Корп...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2021
Автор: Шуміло, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2021
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182689
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Ідеї ісихазму в літературі пізнього середньовіччя / С. Шуміло // Сіверянський літопис. — 2021. — № 6. — С. 89-107. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Східні слов’яни не знали терміну «ісихазм», але легко прийняли це вчення в пізньому середньовіччі, про що свідчить художня література цих часів. Дослідження особливостей цього сприйняття є метою статті. Використані методи ґерменевтичного, стилістичного, ідейно-художнього, контекстного аналізу. Корпус художніх текстів, які були перекладені на руську мову досліджуваного періоду, містить твори відомих учителів безперервної молитви та обоження, але брак ісихастських богословських трактатів у східнослов’янських перекладах обумовлює ті риси «руського» ісихазму, що відрізняють його від візантійського, власне від паламізму. Художня література XIV–XV ст. допомагає зрозуміти ці риси, розглянути світобачення наших предків-послідовників ісихазму, уточнити шляхи проникнення цього вчення на наші землі та особливості його рецепції. Дослідження проведене на матеріалі творів Єпіфанія Премудрого – одного з учнів Сергія Радонезького та митрополита Киприяна, які втылювали в життя ісихастські ідеали. Єпіфаній жодного разу в створених ним житіях не згадує сам термін «ісихазм», але його тексти послідовно відображають світобачення ісихаста: їх стиль, названий Єпіфанієм «плетіння словес», їх ритміка, композиція, уважність до тонких психологічних моментів, використання ключових слів, пов’язаних із ісихастською практикою, та велика кількість ліричних відступів, які свідчать про напруженно-молитовний настрій автора. Новизна статті полягає в тому, що ми вперше стверджуємо про відмінність руського сприйняття ісихастських ідей, яка зафіксована в художній літературі пізнього середньовіччя. Твори Єпіфанія Премудрого вперше проаналізовано як молитовні тексти, пов’язані з аскетичною практикою ісихазму. Молитовні інтонації літератури в стилі «плетіння словес» обумовлені не лише не лише цією практикою, але й заглибленням в богослужбові твори та храмове дійство.