Вінницькі намісники, декани та протопопи у XVIII – на початку ХІХ ст.

• Видавець: Інститут історії України НАН України
• Дата: 2021
• Автор: Зінченко, А.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Назва видання: Краєзнавство
• Теми: Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/182756
• Цитувати: Вінницькі намісники, декани та протопопи у XVIII – на початку ХІХ ст. / А. Зінченко // Краєзнавство. — 2021. — № 3-4. — С. 28-38. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Мета дослідження – на матеріялах Вінницького намісництва (деканату) окреслити особливості статусних орієнтирів середньої ланки унійної ієрархії на Брацлавщині у XVIII – на початку ХІХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на принципі історизму, що передбачає врахування як загальної динаміки соціяльних трансформацій, а з іншого боку - залежности соціяльної поведінки історичних персонажів від провідних політичних та соціокультурних тенденцій. Використано як загальноісторичні методи (історико-генетичний, історико-типологічний), так і прийоми розкриття індивідуальних особливостей соціокультурного орієнтування духовенства Брацлавщини та його адаптації в переломних умовах переходу від політичного режиму і церковної політики Речі Посполитої до самодержавного адміністрування в Російській імперії та її церковної політики. Наукова новизна визначається передовсім комплексом залучених джерел (акти візитацій, записи Актових книг, клірові відомості духовенства) та прийомами виявлення індивідуальних особливостей соціяльної адаптації середньої ланки церковної ієрархії в умовах переломної доби XVIII – початку ХІХ ст. Висновки. На підставі вивчення різних груп джерел визначено перелік персоналій намісників (деканів) Вінницького деканату, з’ясовано їхню роль у міжвизнаннєвих протистояннях в краї, виявлено соціяльні маркери орієнтування цієї частини духовенства на шляхетську культуру та ідентифікаацію себе як польської шляхти, зокрема, проаналізовано прагнення протопресвітера Й. Романовича (колишнього вінницького унійного декана) закріпити свій шляхетський статус в умовах Російської імперії. З иншого боку, виявлено ознаки амбівалентности при формуванні життєвих орієнтирів його дітей. Розкрито сутнісну серцевину судового процесу над сином Й. Романовича Андрієм, приводом до якого стали його дії у дотриманні шляхетського чину облаштування батькової могили, а з иншого – прагнення православного церквоначалія тримати під контролем дотримання обрядовости і панівного статусу Синодальної Церкви, у тому числі судово-поліційними методами.