Перспективи атомної енергетики України в умовах сталого розвитку

• Видавець: ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
• Дата: 2021
• Автори: Бойко, В., Міскевич, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» 2021
• Назва видання: Економіка природокористування і сталий розвиток
• Теми: Виклики часу
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183395
• Цитувати: Перспективи атомної енергетики України в умовах сталого розвитку / В. Бойко, І. Міскевич // Економіка природокористування і сталий розвиток. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2021. — № 9 (28). — С. 21-26. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Досліджено сучасні перспективи атомної енергетики України в умовах сталого розвитку. Зазначено, що українська енергетика перебуває на межі кризи. Низка викликів, з якими зіштовхнулася наша держава, не сприяють ефективному розв’язанню проблем у галузі й лише розширюють їх масштабність і спектр, зокрема в екологічному аспекті. Аргументовано, що розвиток атомної енергетики можна вважати засобом, який гарантуватиме Україні енергетичну безпеку та знизить залежність від зовнішнього постачання природного газу й вугілля. Наголошено на стратегічному значенні атомної енергетики для держави. Окреслено її переваги в контексті зовнішніх витрат на виробництво електроенергії порівняно з іншими технологіями енергогенерації. Так, з’ясовано, що супутні витрати, пов’язані з виробництвом електроенергії на станціях, які працюють на вугіллі, набагато вищі, ніж на АЕС. Більше того, витрати, спричинені кліматичними змінами, за даними дослідників, у сонячної енергетики більші у понад 4 рази. Зауважено, що впродовж останніх 10 років ситуація дещо змінилася і технології, зокрема стосовно ефективності акумуляторів і технологій їх переробки, значно покращилися, проте атомна енергетика не втрачає вигідних позицій. Виявлено основні виклики для енергетичної системи України: зношеність і вплив на навколишнє природне середовище теплової генерації; незадовільні темпи модернізації основних генеруючих потужностей, переважно ТЕС; невідповідність гнучкості об’єднаної енергетичної системи розвитку зеленої енергетики; незадовільні темпи й масштаби впровадження відновлюваної енергетики. Проаналізовано складові атомно-енергетичного комплексу України. Визначено основні перспективи розвитку атомної енергетики, що насамперед стосується добудови 3 і 4 енергоблоків Хмельницької АЕС, а також будівництва малих модульних реакторів. Запропоновано узагальнену концептуальну модель гібридної енергогенерації, основою якої є відновлювана та атомна енергетика, здатні відігравати роль маневрового (балансувального) джерела електроенергії.