Соціальні домінанти як осередок розвитку територіальних громад на інноваційній основі(синергетичний аспект)

• Дата: 2021
• Автори: Куценко, В., Кінаш, І., Євтушенко, Г.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» 2021
• Назва видання: Економіка природокористування і сталий розвиток
• Теми: Соціальні аспекти сталого розвитку
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/183418
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Соціальні домінанти як осередок розвитку територіальних громад на інноваційній основі(синергетичний аспект) / В. Куценко, І. Кінаш, Г. Євтушенко // Економіка природокористування і сталий розвиток. — К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2021. — № 10 (29). — С. 87-97. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Протягом останніх років державна політика спрямована на прискорення інтеграції України в європейське співтовариство, що передбачає вдосконалення соціального забезпечення, якому повинно сприяти активне впровадження інновацій. Обґрунтовано, що ринкова трансформація економіки потребує вирішення комплексу проблем, пов’язаних із розвитком територіальних громад. Світовий досвід свідчить, що наразі головним фактором економічного зростання є соціальні домінанти, інтелектуальний потенціал населення. Досліджено теоретичні, методологічні та практичні аспекти розвитку соціальних домінант як осередків територіальних громад, за допомогою яких створюються конкретні передумови та визначаються можливості формування інтелектуального потенціалу. Проаналізовано основні тенденції розвитку соціальних домінант, здійснено оцінку сучасного стану процесів соціального розвитку на інноваційній основі в контексті забезпечення соціальної згуртованості суспільства. Особливу увагу приділено питанням використання ресурсів територіальних громад. Важливу роль відведено синергетичному підходу, зокрема при використанні людських ресурсів, визначенні їх життєвої траєкторії, що формується на соціоінноваційній основі. Виявлено, що соціальні інновації реальні, якщо вони забезпечені інвестиціями, мають цілеспрямований характер, набувають таких форм упровадження, як соціальні проєкти й соціальні реформи. Наголошено на специфіці інновацій, яка полягає в тому, що це не будь-яка цілеспрямована зміна, а лише така, предметним змістом якої є практичне нововведення, що створюється як відповідь на потреби людини, після чого воно набуває максимального поширення аж до повного насичення цієї потреби. Теоретично доведено, що соціальні інновації сприяють відродженню та примноженню соціальних і культурних цінностей; забезпеченню соціальних трансформацій суспільства, зростанню трудового потенціалу, підвищенню якості освітніх, медичних, культурних та інших послуг, а також наближують вітчизняні соціальні стандарти до стандартів розвинених країн Європи. Акцентовано увагу на питаннях активізації соціо-інноваційної діяльності, яка можлива лише на основі ґрунтовних знаннях. Саме тому значну увагу приділено освіті, зокрема у сфері забезпечення соціоінноваційного розвитку об’єднаних територіальних громад, що формує передумови для інноваційного піднесення національної економіки та сприяє підвищенню її конкурентоспроможності в цілому. При цьому зазначено, що власне освітня сфера повинна перейти на інноваційний шлях розвитку, що, у свою чергу, потребує оновлення навчальних планів, адаптованих до реалій сучасного періоду світової та вітчизняної економіки. Обґрунтовано напрями вдосконалення системи освіти, спрямованої на підготовку конкурентоспроможних фахівців, а також підвищення іміджу знань, організаційно-економічного розвитку територіальних громад.