До питання про «руські письмена» в Житії Костянтина Філософа

• Дата: 2017
• Автор: Скляренко, В.Г.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України 2017
• Назва видання: Мовознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184285
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: До питання про "руські письмена" в Житії Костянтина Філософа / В.Г. Скляренко // Мовознавство. — 2017. — № 3. — С. 3-16. — Бібліогр.: 106 назв. — укр.

У статті зазначається, що переважна більшість тиверців й уличів, яких ми вважаємо болгарськими племенами, під тиском угрів, печенігів, половців і торків протягом X—XII ст. залишили Нижню і Середню Наддністрянщину і переселилися на інші землі: на Верхню Наддністрянщину під захист Галицького князівства, у Карпатські гори, на Закарпаття, на Київщину, на землі майбутньої Румунії (у Трансильванію), на землі майбутньої Угорщини (у Трансильванію, Потисся), на землі майбутньої Росії. Переселення тиверців й уличів у так багато місць стало можливим тому, що воно відбувалося протягом тривалого часу, і тому, що згадані племена були дуже численними. Наявність великої кількості старослов’янізмів у закарпатських говорах української мови, поява численних старослов’янських запозичень у румунській, молдавській та угорській мовах пояснюється впливом староболгарської мови тиверців й уличів. В основі російської мови (як літературної, так і народної) лежить староболгарська мова тиверців й уличів, а східнослов’янська лексика, східнослов’янські елементи з’явилися в російській мові пізніше під впливом мови східних слов’ян, з якими далекі предки російського народу — болгарські племена тиверців й уличів проживали в тісному контакті.