Інтертекстуальність як прояв деканонізації міметичного способу зображення в сучасному романі
Роман А. Мердок „Зелений лицар” розглядається з погляду інтертекстуальності як чинника побудови художнього світу твору. Доводиться, що інтертекстуальність у рамках згаданого роману відіграє ключову роль в деканонізації міметичного способу зображення, що приводить до ситуації онтологічно рівноправног...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Назва видання: | Питання літературознавства |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/18436 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інтертекстуальність як прояв деканонізації міметичного способу зображення в сучасному романі / А. Кавакін // Питання літературознавства: Науковий збірник. — Чернівці: Рута, 2009. — Вип. 77. — С. 135-141. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Роман А. Мердок „Зелений лицар” розглядається з погляду інтертекстуальності як чинника побудови художнього світу твору. Доводиться, що інтертекстуальність у рамках згаданого роману відіграє ключову роль в деканонізації міметичного способу зображення, що приводить до ситуації онтологічно рівноправного існування в романі „Зелений лицар” двох типів референцій – первинної, зорієнтованої на дійсність, та культурологічної вторинної. Така побудова художнього світу роману А. Мердок пояснює особливості художнього методу письменниці та порушує проблему стосовно взаємодії мімезису та інтертекстуальності в сучасному романі. |
|---|