Селянське самоврядування на Правобережжі України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: формування кадрового складу
Мета дослідження – розкрити процес формування кадрового складу волосних правлінь та сільських управ у ґуберніях Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., простежити характерні особливості у виборі чи призначенні на службу осіб на різні посади в органи селянського самоврядув...
Збережено в:
Дата: | 2021 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184491 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Селянське самоврядування на Правобережжі України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: формування кадрового складу / К. Мельничук // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 28-40. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета дослідження – розкрити процес формування кадрового складу волосних
правлінь та сільських управ у ґуберніях Правобережної України у другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст., простежити характерні особливості у виборі чи призначенні на службу осіб на різні посади в
органи селянського самоврядування, створити типологічні портрети основних керівних і найманих
посадовців селянських управ. Методологія дослідження включає низку методів пізнання, а саме
історизму (дозволив побачити поступ у формуванні та функціонуванні селянського самоврядування
зі врахуванням соціально-культурних і політичних змін у Російській імперії впродовж ХІХ –
початку ХХ ст.), факторного аналізу (посприяв простеженню локальних питомих рис та
особливостей при створенні й діяльності селянських адміністрацій). Наукова новизна. На основі
різноманітних джерел і напрацювань фахівців створено колективні портрети працівників органів
селянського самоврядування. Завдяки комплексному аналізу джерел встановлено закономірності
та специфіку формування волосних управ і сільських правлінь упродовж другої половини ХІХ –
на початку ХХ ст. Висновки. Селянське самоврядування, запроваджене «Положенням про вихід
селян із кріпацької залежності» 1861 р., відбувалося на двох рівнях – волосному та сільському.
Структура селянського управління створювалася з урахуванням адміністративного поділу: волость
і «сільська община». Новостворені селянські адміністрації: волосні та сільські правління, суд, сходи
(ради) формувалися з членів селянських громад, здебільшого в адміністраціях працювали селяни
(рідше зустрічалися міщани), українці, православного віросповідання. Перевагу при виборі кадрів
надавали особам грамотним, із пристойною репутацією, господарським достатком. Подекуди на
посадах опинялися постаті, що конфліктували з громадою, однак перебування яких на посадах
задовольняло інтереси вищого керівництва (мирового посередника). |
---|