Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії
Метою запропонованої статті є аналіз головних аспектів сучасної польської історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові в 1920–1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з’ясування особливостей висвітлення вказаними вченими ключових...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184499 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії / Л. Жванко, І. Коляда // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 137-147. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184499 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1844992022-06-15T01:26:47Z Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії Жванко, Л. Коляда, І. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Метою запропонованої статті є аналіз головних аспектів сучасної польської історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові в 1920–1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з’ясування особливостей висвітлення вказаними вченими ключових напрямів й специфіки діяльності, умов праці та щоденного життя дипломатичних працівників, їх взаємодії з місцевою владою і дипломатичними місіями інших країн, реакції на Голодомор і Великий терор 1937 р. тощо. Методологія ґрунтується на традиційному застосуванні методів історіографічного аналізу і синтезу, які дозволили виокремити основні тематичні вектори та концептуальні висновки у працях польських вчених; використанні методів реконструкції проявів колективної пам’яті на прикладі вказаної групи наукових робіт з метою простеження взаємозв’язку між оцінками істориків та деякими суспільними уявленнями про міжвоєнний період минулого Харкова; порівнянні й типологізації домінуючих підходів і принципів до оцінки досліджуваної проблематики. Наукова новизна визначається відсутністю у вітчизняному науковому просторі аналогічних досліджень, присвячених вивченню доробку польських колег із історії дипломатичного представництва Польської Республіки, акредитованого у Харкові впродовж 1921–1937 рр. Широкий спектр залучених до аналізу праць, опрацювання з цією метою фондів польських бібліотек сприяло посиленню оригінальності статті, дозволило виявити історіографічні розбіжності і тотожності, об’єктивно оцінити емпіричну вартісність згадуваних напрацювань. Висновки. Аналіз авторських рефлексій польських вчених щодо діяльності дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові 1921–1937 рр. дозволяє стверджувати про наявність в їхніх працях низки спільних узагальнюючих тверджень, в основі яких лежать нові фактологічні дані. Ідеться про констатацію поступового ускладнення умов для діяльність польських службовців, розгляд радянською владою їх як представників шпигунської організації. Акцентовано увагу на таких історіографічних векторах, як наявність елементів розвідувальної діяльності в роботі дипломатичного представництва, негативного ставлення його службовців до офіційної антирелігійної політики СРСР, захист ними представників польської національної меншини, констатація в офіційних рапортах «катастрофи голоду на селі» в 1933 р., обставини ліквідації представництва та ін. The method of the proposed article is an analysis o f the main aspects o f modern Polish historiography, devoted to the activities o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland in Kharkov in the 1920- 1930s. The main research tasks form the need to take into account the features o f coverage, identified by key areas and specific activities, cooperation and thus the lives o f diplomats, their interaction with local authorities and diplomatic missions o f other countries, response to the Holodomor and the Great Terror o f 1937 and more. The methodology is based on the traditional application o f methods o f historiographical analysis and synthesis, which allowed to separate the main thematic vectors and conceptual results in the process o f Polish scientists; the latest reconstruction methods used show the collective memory in the examples o f certain groups o f scientific works in order to promote the involvement o f the relationship between the assessments o f historians and the activities o f public insecurity in the interwar period o f the past o f Kharkiv; comparison and typology o f dominant approaches and principles to the assessment o f the studied issues. Scientific news acknowledges the lack o f similar research in the domestic scientific space, devoted to the study o f the work o f Polish colleagues on the history o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland, accredited in Kharkov during 1921- 1937, allowed to identify historiographical differences and totality, to actively assess the empirical value mentioned for the purpose. Conclusions. Analysis o f the author’s reflexes o f the Polish countries related to the activities o f the diplomatic missions o f the Republic o f Poland in Kharkiv (1921- 1937) allows us to assert the existence in their workplaces o f common generalizing hardness on the basis o f new factual data. It is a question o f a statement o f gradual promulgation o f conditions for activity o f the Polish employees, consideration o f the Soviet power o f them as representatives o f the spy organization. Emphasis is placed on such historiographical vectors as: the presence o f elements o f intelligence in the work with the diplomatic mission, the negative involvement o f its employees in the official anti-religious policy o f the USSR, the protection o f their Polish minority, the official reports ‘famine catastrophe” in 1933, circumstances o f liquidation o f the representative office, etc. 2021 Article Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії / Л. Жванко, І. Коляда // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 137-147. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.03.137 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184499 341.231(438):930.1:347.788.6.(477.54) uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Жванко, Л. Коляда, І. Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії Український історичний журнал |
| description |
Метою запропонованої статті є аналіз головних аспектів сучасної польської
історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові
в 1920–1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з’ясування
особливостей висвітлення вказаними вченими ключових напрямів й специфіки діяльності,
умов праці та щоденного життя дипломатичних працівників, їх взаємодії з місцевою владою
і дипломатичними місіями інших країн, реакції на Голодомор і Великий терор 1937 р. тощо.
Методологія ґрунтується на традиційному застосуванні методів історіографічного аналізу і
синтезу, які дозволили виокремити основні тематичні вектори та концептуальні висновки у
працях польських вчених; використанні методів реконструкції проявів колективної пам’яті
на прикладі вказаної групи наукових робіт з метою простеження взаємозв’язку між оцінками
істориків та деякими суспільними уявленнями про міжвоєнний період минулого Харкова;
порівнянні й типологізації домінуючих підходів і принципів до оцінки досліджуваної
проблематики. Наукова новизна визначається відсутністю у вітчизняному науковому
просторі аналогічних досліджень, присвячених вивченню доробку польських колег із історії
дипломатичного представництва Польської Республіки, акредитованого у Харкові впродовж
1921–1937 рр. Широкий спектр залучених до аналізу праць, опрацювання з цією метою
фондів польських бібліотек сприяло посиленню оригінальності статті, дозволило виявити
історіографічні розбіжності і тотожності, об’єктивно оцінити емпіричну вартісність згадуваних
напрацювань. Висновки. Аналіз авторських рефлексій польських вчених щодо діяльності
дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові 1921–1937 рр. дозволяє
стверджувати про наявність в їхніх працях низки спільних узагальнюючих тверджень, в основі
яких лежать нові фактологічні дані. Ідеться про констатацію поступового ускладнення умов для
діяльність польських службовців, розгляд радянською владою їх як представників шпигунської
організації. Акцентовано увагу на таких історіографічних векторах, як наявність елементів
розвідувальної діяльності в роботі дипломатичного представництва, негативного ставлення
його службовців до офіційної антирелігійної політики СРСР, захист ними представників
польської національної меншини, констатація в офіційних рапортах «катастрофи голоду на
селі» в 1933 р., обставини ліквідації представництва та ін. |
| format |
Article |
| author |
Жванко, Л. Коляда, І. |
| author_facet |
Жванко, Л. Коляда, І. |
| author_sort |
Жванко, Л. |
| title |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| title_short |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| title_full |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| title_fullStr |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| title_full_unstemmed |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| title_sort |
дипломатичні представництва польської республіки у харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184499 |
| citation_txt |
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.): огляд проблематики та авторських рефлексій сучасної польської історіографії / Л. Жванко, І. Коляда // Український історичний журнал. — 2021. — Число 3. — С. 137-147. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT žvankol diplomatičnípredstavnictvapolʹsʹkoírespublíkiuharkoví19211937rroglâdproblematikitaavtorsʹkihrefleksíjsučasnoípolʹsʹkoíístoríografíí AT kolâdaí diplomatičnípredstavnictvapolʹsʹkoírespublíkiuharkoví19211937rroglâdproblematikitaavtorsʹkihrefleksíjsučasnoípolʹsʹkoíístoríografíí |
| first_indexed |
2025-07-16T04:46:22Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:46:22Z |
| _version_ |
1837777481276325888 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №3
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Анотація. Метою запропонованої статті є аналіз головних аспектів сучасної польської
історіографії, присвяченої діяльності дипломатичної місії Польської Республіки у Харкові
в 1920–1930-х рр. Основні дослідницькі завдання сформовані необхідністю з’ясування
особливостей висвітлення вказаними вченими ключових напрямів й специфіки діяльності,
умов праці та щоденного життя дипломатичних працівників, їх взаємодії з місцевою владою
і дипломатичними місіями інших країн, реакції на Голодомор і Великий терор 1937 р. тощо.
Методологія ґрунтується на традиційному застосуванні методів історіографічного аналізу і
синтезу, які дозволили виокремити основні тематичні вектори та концептуальні висновки у
працях польських вчених; використанні методів реконструкції проявів колективної пам’яті
на прикладі вказаної групи наукових робіт з метою простеження взаємозв’язку між оцінками
істориків та деякими суспільними уявленнями про міжвоєнний період минулого Харкова;
порівнянні й типологізації домінуючих підходів і принципів до оцінки досліджуваної
проблематики. Наукова новизна визначається відсутністю у вітчизняному науковому
просторі аналогічних досліджень, присвячених вивченню доробку польських колег із історії
дипломатичного представництва Польської Республіки, акредитованого у Харкові впродовж
1921–1937 рр. Широкий спектр залучених до аналізу праць, опрацювання з цією метою
фондів польських бібліотек сприяло посиленню оригінальності статті, дозволило виявити
історіографічні розбіжності і тотожності, об’єктивно оцінити емпіричну вартісність згадуваних
напрацювань. Висновки. Аналіз авторських рефлексій польських вчених щодо діяльності
дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові 1921–1937 рр. дозволяє
стверджувати про наявність в їхніх працях низки спільних узагальнюючих тверджень, в основі
яких лежать нові фактологічні дані. Ідеться про констатацію поступового ускладнення умов для
діяльність польських службовців, розгляд радянською владою їх як представників шпигунської
Любов ЖВАНКО
докторка історичних наук, професорка,
провідна фахівчиня науково-дослідної частини,
Харківська державна зооветеринарна академія
(Харків, Україна), zhvan2012@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1107-449X
Ігор КОЛЯДА
доктор історичних наук, професор,
професор кафедри методики навчання суспільних дисциплін і ґендерної освіти,
Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова
(Київ, Україна), kolyada.i.a.1968@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3802-9082
Дипломатичні представництва Польської
Республіки у Харкові (1921–1937 рр.):
огляд проблематики та авторських рефлексій
сучасної польської історіографії
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.03.137 УДК: 341.231(438):930.1:347.788.6.(477.54)
Український історичний журнал. – 2021. – №3
138 Любов Жванко, Ігор Коляда
Історія дипломатичних представництв Польської Республіки у Харкові впродовж
1921–1937 рр. є невід’ємною сторінкою дипломатичної служби сусідньої країни, ста-
новлення якої відбувалося в перші роки відновлення її державності. Прийдешній сто-
літній ювілей початку дипломатичних взаємин між Польщею та радянською Україною
після підписання Ризького миру є добрим приводом до аналізу наявної польської іс-
торіографії окресленої проблеми. Ранг дипломатичного представництва в місті змі-
нювався залежно від процесів, що відбувалися під час трансформацій статусу України,
а пізніше і втрати Харковом прав столиці республіки. Отже впродовж окреслено-
го періоду в головному місті формально незалежної УСРР функціонували посоль-
ство (1921–1924 рр.), генеральне консульство (1924–1934 рр.) та консульство (1934–
1937 рр.) II Речіпосполитої.
Діяльність кожного дипломатичного представництва Польщі, акредитованого на
теренах СРСР, серед них і харківського, була надзвичайно важливою, оскільки саме
його співробітники ставали єдиними, хто намагався захистити своїх співвітчизників
у радянських реаліях. Напрями й особливості діяльності диппредставництва, умови
праці та щоденного життя його персоналу, взаємодія з місцевою владою або дипло-
матичними місіями інших країн, реакція на Голодомор і Великий терор 1937 р. є до-
слідницькими полями польських істориків. Таким чином, мета запропонованої статті
полягає в аналізі головних аспектів сучасної польської історіографії, присвяченої ді-
яльності дипломатичної місії у Харкові в 1920–1930-х рр.
Насамперед, на нашу думку, слід зробити кілька пояснень. На сьогодні з упевне-
ністю можна говорити про наявність сучасної польської історіографії з тематики іс-
торії польської дипломатії в 1920–1930-х рр. у Харкові. Під поняттям «сучасна істо-
ріографія» варто розуміти продукт інтелектуальної діяльності, котрий визначається
такими рамками: «виникненням, сприйняттям і поширенням відповідних парадигм
фахової діяльності, що адаптуються, застосовуються і вдосконалюються цією спільно-
тою»1.
Інтерес дослідників до тієї чи іншої історичної тематики (у цьому випадку – істо-
рія польського дипломатичного представництва у Харкові) не виникає, образно кажу-
чи, на порожньому місці, оскільки за ним, як визначив німецький історик і теоретик
культури Й.Рюзен: «Завжди стоїть політична стратегія колективної пам’яті, переваж-
но національної історичної думки»2. Тому можна вважати цілком логічним, що у дру-
гій половині 1990-х рр. і в наступні роки польські історики звернулися до висвітлення
минулого дипломатичної місії у Харкові. У цей час у Польщі в медійному просторі та
1 Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія: Посібник для студентів історичних спеціальностей університетів. –
Л., 2007. – С.11.
2 Див.: Кіян О. Методологічні принципи історіографічного синтезу: антропологічний контекст і гносеологічні
орієнтири // Наукові записки Кіровоградського пед. ун-ту. Сер. «Істор. науки». – Вип.13. – Кіровоград, 2010. – С.258.
організації. Акцентовано увагу на таких історіографічних векторах, як наявність елементів
розвідувальної діяльності в роботі дипломатичного представництва, негативного ставлення
його службовців до офіційної антирелігійної політики СРСР, захист ними представників
польської національної меншини, констатація в офіційних рапортах «катастрофи голоду на
селі» в 1933 р., обставини ліквідації представництва та ін.
Ключові слова: Польська Республіка, Харків, дипломатичне представництво, генеральне
консульство, історіографічні підходи.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.)... 139
суспільному дискурсі широкого розголосу набула тема Катинської трагедії – знищен-
ня в 1940 р. сталінським режимом польської військової еліти. Харків, про що свідчить
уміщена на колишній будівлі НКВС меморіальна дошка, став одним із місць розстрі-
лу понад 4 тис. польських офіцерів3.
Окремого дослідження з історії дипломатичних представництв Польської
Республіки у Харкові в польській історіографії все ще немає. Автори у своїх студі-
ях порівняно менше уваги приділяють першій половині XX ст.4 Зрештою окресле-
на тематика не належить до, скажімо так, топової інформації. Наприклад, в одному
з останніх презентаційних видань, підготовленому співробітниками Архівного бюро
МЗС Польщі та присвяченому історії дипломатії 1918–1939 рр., у розділі «Закордонні
представництва» про харківське навіть не згадано5.
Потрібно відзначити, що історія польської дипломатичної місії у Харкові пред-
ставлена джерелами, що зберігаються у фондах міністерства закордонних справ та ге-
нерального консульства Польської Республіки у Харкові (ф.565), в Архіві нових актів
у Варшаві (Archiwum Akt Nowych w Warszawie), а також Центральному військовому
архіві у Варшаві (Centralny Archiwum Wojskowy w Warszawie), і можуть слугувати ос-
новою до монографічного дослідження.
Підготовлений аналіз наявної літератури став можливим завдяки її опрацюван-
ню у фондах Національної бібліотеки (Варшава), бібліотеки Яґеллонського універ-
ситету (Краків), наукових бібліотек Університету М.Склодовської-Кюрі (Люблін)
та Університету М.Коперника (Торунь) у рамках наукового стажування професорки
Л.Жванко при Нагороді імені І.Виговського під патронатом президента Республіки
Польща А.Дуди (травень 2017 р.), фундатором якої виступають Студії Східної Європи
Варшавського університету. Наукове стажування в Університеті М.Склодовської-
Кюрі (Люблін, жовтень – грудень 2017 р.) та Яґеллонському університеті (Краків, сі-
чень – березень 2018 р.) дозволило працювати над науковим проектом «Дипломатичні
представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.)».
Історію представництва у Харкові, по-перше, фрагментарно відображено у фун-
даментальних колективних працях, присвячених польській дипломатії. По-друге,
у напрацюваннях провідних польських дослідників, що займаються історією дипло-
матії й дотичними до неї темами, як-от Я.Бруський, А.Василевський, Т.Ґрайжул,
М.Коласінський, М.Корнат, М.Крушинський, Р.Кушнеж, В.Матерський. По-третє,
цікаві судження та оцінки діяльності своїх попередників представив Я.Ксьонжек, істо-
рик за фахом, а у 2003–2006 рр. – генеральний консул Республіки Польща у Харкові.
По-четверте, окремі публікації вміщено в «Польському дипломатичному огля-
ді» («Polski Przegląd Dyplomatyczny»), виданні Польського інституту міжнародних
справ (Polski Instytut Spraw Międzynarodowych), одного з провідних аналітичних осе-
редків у Центрально-Східній Європі6.
І, нарешті, необхідно відзначити безпрецедентний науковий збірник «Польська
дипломатія на Сході у ХХ – початку ХХІ ст.», опублікований за результатами між-
народної конференції, присвяченої 15-річчю відновлення діяльності генерального кон-
сульства Республіки Польща у Харкові (відбулася у Харкові у червні 2010 р.). На його
сторінках уміщено низку статей польських істориків, які десятиліття тому стали
3 Див.: [Електронний ресурс]: https://tvn24.pl/swiat/tablica-ku-pamieci-polskich-of icerow-na-gmachu-nkwd-
ra75474-3718858
4 Зашкільняк Л. Сучасна світова історіографія. – С.233.
5 Ceranka P., Szczepanik K. Tradycje polskiej dyplomacji 1918–1939 = Traditions of Polish diplomacy 1918–1939. –
Warszawa, 2016. – 325 s.
6 Див.: [Електронний ресурс]: https://www.pism.pl/o_nas/o_Insty tucie
Український історичний журнал. – 2021. – №3
140 Любов Жванко, Ігор Коляда
дійсно науковим відкриттям у плані вивчення саме харківського періоду історії поль-
ського дипломатичного корпусу. Окремі наукові розвідки за деякий час переросли в
наукові монографії й заповнили порожні ніші проблематики. Серед досліджень варто
звернути увагу на студії Т.Ґрайжула (Вармінсько-Мазурський університет, Ольштин),
який відтворив процес становлення, періоди діяльності посольства, генерального кон-
сульства, консульства Польської Республіки у Харкові, представив широку канву по-
дій, пов’язану із життям та діяльністю представників дипломатичної місії7. Професор
Я.Бруський (Яґеллонський університет, Краків), один із провідних дослідників окрес-
леної тематики, у статті з красномовним заголовком «На Україні Раковського» від-
творив період діяльності представництва впродовж 1921–1924 рр.8
А.Міхальський (Поморська академія, Слупськ) розглянув специфічний аспект
діяльності консульства у Харкові, якою була розвідка9. Автор визначив чинники, що
негативно впливали на функціонування польського представництва впродовж усього
періоду діяльності, серед яких: постійне перебування працівників під наглядом радян-
ського апарату безпеки, різні провокації, кардинально інші, ніж у Польщі, ідеологічні
засади та реалії життя10.
Одну зі складових діяльності польських дипломатів, зокрема захист костелу, про-
аналізував В.Росовський (Католицький університет, Люблін), зазначивши, що політи-
ка більшовиків була направлена на ліквідацію релігії, храмів, а згодом і фізичне вини-
щення священнослужителів та парафіян. Історик навів переконливі аргументи того,
що вже від початку своєї діяльності посольство Польщі зіткнулося з тим, що «уряд об-
межується досить незначним дотриманням Ризького договору, який, на жаль, не за-
безпечує повністю діяльність католицького кліру»11. Зауважимо, що з роботою цьо-
го автора перегукується дослідження Р.Дзвонковського, присвячене історії костелу
у СРСР 1917–1939 рр.12
Професор Г.Стронський проаналізував трагічність долі польської меншини в ра-
дянській Україні та її місця в дипломатії II Речіпосполитої. Автор дійшов такого важ-
ливого висновку, що до середини 1920-х рр. завдяки зусиллям польських дипломатів,
не дивлячись на опір і небажання більшовицької влади співпрацювати, із радянської
України до Польщі повернулися близько 200 тис. осіб13.
Даючи загальну оцінку праць польських авторів, слід наголосити, що вони не міс-
тять яких-небудь методологічних розбіжностей, а на їхніх сторінках подано фактоло-
гічний матеріал, що, враховуючи тематику, повторюється в різних виданнях, в окремих
розвідках доповнено новими даними стосовно різних аспектів функціонування дипло-
матичного представництва у Харкові в хронологічно окреслений період. Усі дослідни-
ки сходяться на тому, що діяльність польських дипломатів відбувалася у надзвичайно
складних умовах наростаючого тоталітаризму в Радянському Союзі, складовою яко-
го від грудня 1922 р. стала й УСРР, проте, вони намагалися виконувати свої професійні
обов’язки, доносити світові правду про трагедії, що розгорталися на сході України.
7 Grajżul T. Poselstwo i Konsulat Rzeczpospolitej Polskiej w Charkowie w latach 1921–1937 // Polska dyplomacja na
Wschodzie w XX – początkach XXI w. – Olsztyn; Charków, 2010. – S.213–225.
8 Bruski J.J. Na Ukrainie Rakowskiego: Polskie placówki dyplomatyczne i konsularne na tereni USRR 1921–1924 // Ibid. –
S.126–149.
9 Michalski A. Z działalnosci wywiadowczej Konsulatu RP w Charkowie w latach dwudziestych i trzydziestych XX w. //
Ibid. – S.226‒239.
10 Ibid. – S.227.
11 Rosowski W. Polska dyplomacja w obronie Kościoła rzymskokatolickiego na Ukrainie Radzieckiej w latach 1921–1939 //
Ibid. – S.279.
12 Dzwonkowski R. Kościół katolicki w ZSSR 1917–1939: zarys historii. – Lublin, 1997. – 477 s.
13 Stroński H. Losy ludności Polskiej na Ukrainie Sowieckiej a dyplomacja II RP w latach 1921–1939 // Polska dyplomacja na
Wschodzie w XX – początkach XXI w. – S.249.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.)... 141
Польські історики, окреслюючи значення міжвоєнного двадцятиліття для становлен-
ня польської державності, розбудови її дипломатичних і консульських представництв, на-
голошують, що частина з них постала «у тій частині Європи, що жила за неприйнятни-
ми для цивілізованого світу законами». Від відносин з новим сусідом – СРСР, безумовно,
залежав успіх польської дипломатії на цьому напрямку, а ті, на жаль, характеризувалися,
як нестабільні. Це, на думку одного із провідних дослідників польсько-радянських взає-
мин 1920–1930-х рр. професора В.Матерського, виникало з характеру державного утворен-
ня – «тоталітарної ідеологічної держави, очільники якої не приховували своєї стратегіч-
ної мети, що полягала у знищенні демократичного (буржуазного) порядку і встановленні
устрою, згідно догматів марксизму трактованих більшовиками»14.
Тим самим дослідники звернули увагу на надзвичайно складну ситуацію форму-
вання, а потім і функціонування польських дипломатичних представництв на теренах
СРСР. Досить слушно окреслив відносини тогочасної Польщі з радянською держа-
вою Я.Бруський, автор праці, присвяченої діяльності дипломатичної та розвідуваль-
ної служби II Речіпосполитої в УСРР (1921–1926 рр.)15. Дослідник зазначив, що від часу
підписання 1921 р. Ризького договору відносини між Польщею та радянською Росією,
а згодом СРСР, перебували у стані своєрідної «холодної війни», перериваючись окре-
мими епізодами «відлиги»16.
Я.Ксьонжек так відзначає особливість перебування дипломатів саме у столиці ра-
дянської України: «Діяльність польського представництва у Харкові мала свою специ-
фіку. На її прикладі видно, які нелегкі завдання мали виконувати працівники польської
консульської служби на Сході. Це стосувалося всього періоду їх праці у “країні Рад”.
Невизначеність, а попросту хаос, що панував на сході України на початку 1920-х рр., по-
ступово припинився. Проте і примарна стабілізація пізніше трансформувалася у сталін-
ську диктатуру, як інструмент терору проти місцевого населення та обмеження можли-
востей наших дипломатів. Наведені чинники надзвичайно негативно впливали не лише
на діяльність консульств, а й на саме життя польських консулів у Харкові»17. Така ситуа-
ція, як зазначив Я.Ксьонжек в іншому дослідженні, призвела до того, що характер діяль-
ності консульства був радше формальним, і у вирішенні багатьох питань, що стосувалися
здебільшого допомоги місцевим полякам, співробітники були безсилими18.
Першочергово польські дослідники наголошують, що поштовхом до створен-
ня новітньої дипломатії та формування основоположних засад розбудови системи ди-
пслужби й консульської мережі II Речіпосполитої, як, наприклад, на думку професора
В.Скури, стало проголошення 11 листопада 1918 р. незалежності Польщі19. Автор досить
скрупульозно відтворив цей процес, в окремих моментах порівнюючи створення подіб-
них структур в інших державах, в яких виникали польські представництва. Умови ство-
рення національної дипломатичної служби проаналізовано в останньому томі чотири-
томника «Історія польської дипломатії», на сторінках якої автори наголосили, що цей
процес ускладнювався «не лише паралельним формуванням фактично з нічого апара-
ту влади, а й ситуацією, коли Європа і світ шукали політичний баланс для завершення
14 Materski W. Na widecie: II Rzeczpospolita wobec Sowietów 1918–1943. – Warszawa, 2005. – S.5.
15 Bruski J.J. Między prometeizmem a Realpolitik: II Rzeczpospolita wobec Ukrainy Sowieckiej 1921–1926. – Kraków, 2010. –
S.83–106.
16 Bruski J.J. Hołodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. – Warszawa,
2008. – S.LII.
17 Książek J. Powstanie i działalność Poselstwa i Konsulatu Generalnego RP w Charkowie w okresie międzywojennym // Polski
Przegląd Dyplomatyczny: Kwartalnik Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych. – 2006. – №2(30). ‒ S.131–132.
18 Książek J. Historia Konsulatu Generalnego RP w Charkowie, fakty, refleksje, skojarzenia // Polska dyplomacja na Wschodzie
w XX – początkach XXI w. – S.201.
19 Skóra W. Służba konsularna Drugiej Rzeczypospolitej: organizacja, kadry i działalność. – Toruń, 2006. – S.83.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
142 Любов Жванко, Ігор Коляда
війни. Більше того, його належало реалізувати в умовах потужних соціальних потрясінь,
які охопили повоєнний континент, а у самій Польщі тривало вироблення засадничих
принципів розбудови країни, політичного курсу та визначення її кордонів»20.
Про зміну назви центральної дипломатичної інституції Польської Республіки в
березні 1919 р. з міністерства зовнішніх на закордонних справ, під якою та функціонує
й нині, засвідчуючи тяглість у царині польської дипломатії, наголосив у своїй моно-
графії А.Василевський21.
Важливою сторінкою історії дипломатії Польщі є становлення її консульської
служби. Однією із перших узагальнюючих праць, що фактично започаткувала піс-
ля падіння комуністичного режиму у країні дослідження подібного характеру на но-
вих методологічних підходах, стала монографія Т.Йонця. Автор, аналізуючи заса-
ди міжнародного та польського права, представив широку ретроспективу (впродовж
1918–1995 рр.) становлення та діяльності саме консульської служби22. Оцінюючи робо-
ту польських консулів на теренах СРСР, серед них і працівників харківського пред-
ставництва, він наголосив, що з кожним роком надання будь-якої допомоги місцевим
полякам, громадянам СРСР, давалося генеральному консульству дедалі складніше,
оскільки воно не мало ані умов, ані можливості захищати їх від систематичного поз-
бавлення прав, переслідувань, репресій, а особливо протидіяти відправці у трудові та-
бори, а пізніше фізичному знищенню23.
У монографії А.Василевського, присвяченій історії польських консульств на схід-
ному напрямку дипломатії – на теренах СРСР у 1918–1939 рр. – серед інших, зосередже-
них у Мінську, Києві, Ленінграді, Тифлісі, Харбіні, подано коротку історичну довід-
ку про функціонування харківського представництва. Цікаво, що вперше на сторінках
польськомовної літератури вміщено фото будівлі по вул. Максиміліанівська, 15 (у 1920–
1930-х рр. носила ім’я Раковського, а згодом Ольмінського), де впродовж 1924–1937 рр.
розміщувалося дипломатичне представництво24.
Одним з основоположних аспектів вивчення окресленої тематики є визначення
статусу та місця харківського представництва в системі польської дипломатичної служ-
би. Так, Т.Ґрайжул, даючи оцінку ролі харківського представництва, послався на виступ
міністра закордонних справ К.Скірмунта на засіданні уряду у серпні 1921 р., який наго-
лосив на невідкладності справи захисту польських інтересів в Україні, а отже зростан-
ні ролі посольства саме у столиці радянської України25. Ще одним фактором на користь
якнайшвидшого відкриття дипломатичного представництва у Харкові, як визначив
М.Крушинський, було сусідство Польщі з Україною як державою з «комуністичним
устроєм». Існуючі потенційні загрози (ворожа пропаганда, шпигунство, можливість
агресії) вели до збільшення обсягів та ускладнення діяльності польської місії26.
За значенням та вагою представництво у Харкові, як наголосив у своєму дослі-
дженні М.Корнат, не поступалося у політичному плані амбасаді Польщі в Москві,
ба навіть мало «більше значення особливо з огляду на консульську діяльність»27.
На думку професора В.Скури, дипломатичне представництво II Речіпосполитої у
20 Łossowski Р. Historia dyplomacji polskiej (połowa X–XX w.). – T.4: 1918–1939. – Warszawa, 1975. – S.5.
21 Wasilewski A. Polska Służba Konsularna 1918–1939 (akty prawne, organizacja, działalność). – Toruń, 2004. – S.70–71.
22 Joniec T. Polska służba konsularna 1918–1995. – Warszawa. 1996. – 266 s.
23 Ibid. – S.36.
24 Wasilewski A. Polskie konsulaty na Wschodzie 1918–1939. – Warszawa, 2010. – S.46–49.
25 Grajżul T. Poselstwo i Konsulat Rzeczpospolitej Polskiej w Charkowie... – S.213–214.
26 Kruszyński M. Z działalności konsulatu polskiego w Charkowie do początku lat 30. XX w. // Stosunki polsko-ukraińskie:
Historia i pamięć. – Toruń, 2008. – S.219.
27 Kornat M. Poslowie i ambasadorzy polscy w Związku Sowieckim (1921–1932 i 1941–1943) // Polski Przegląd
Dyplomatyczny: Kwartalnik Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych. – 2004. – №5(25). ‒ S.143.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.)... 143
Хар кові склало невелику групу так званих «політичних» представництв, відкри-
тих у Харбіні, Єрусалимі, Братиславі, Ужгороді, Мюнхені, Мінську, Тифлісі, Дубліні,
Кеніґсберґу та Берліні. Керівник представництва виконував функції у сфері диплома-
тичних відносин, концентруючись на спостереженні та попередньому аналізі подій,
виступав посередником у контактах між місцевою владою та МЗС у Варшаві28.
Окремі аспекти роботи польського консульства у Харкові, серед них початок діяль-
ності, облаштування будівлі, співробітників та організаційну структуру, атмосферу ро-
боти, бюджет, офіційні й неофіційні контакти з місцевою владою, візову та інші функції
диппредставництва, контакти з місцевими поляками, співпрацю з розвідкою тощо роз-
глянув у своїй статті М.Крушинський29. На підставі опрацьованих архівних джерел іс-
торик дійшов висновку, що діяльність генерального консульства Польщі мала широкий
характер, на яку негативно впливали складні польсько-радянські відносини30.
У монографії М.Крушинського, присвяченій історії польської амбасади в Москві
в міжвоєнне двадцятиліття, подано сюжети про побутові умови життя консулів у
Харкові, їх стосунки з місцевими поляками, участь у різних святкових заходах, орга-
нізованих місцевою владою, особливості приватного життя в умовах радянської дійс-
ності та ін. Цікаво, що повсякденне життя консулів у Харкові автор трактує як моно-
тонне, і лише дві події – приїзд до міста послів Німеччини та Японії – внесли певний
елемент новизни й урочистості31.
Надзвичайно складною сторінкою діяльності консульської установи у Харкові
став період Голодомору, який знайшов своє відображення на сторінках польських
досліджень. Так М.Крушинський, аналізуючи ставлення польських дипломатів до
політики сталінського керівництва, направленого на винищення українського се-
лянства, констатував: «Перебуваючи у такій нестерпній атмосфері, працівникам ге-
нерального консульства, навіть високого рангу, було важко стримати своє негативне
ставлення до оточуючої дійсності й виконавців політики Кремля. Генеральний кон-
сул Ян Каршо-Седлевський під час Голодомору на власні очі бачив, що відбувалося
на вулицях Харкова та в населених пунктах його консульського округу, своє зневаж-
ливе ставлення до СРСР проявляв демонстративно. Він відкрито ігнорував контак-
ти з місцевими політиками, звівши спілкування з представниками НКЗС УСРР до
телефонного режиму»32. Відкладений значний масив донесень і листів польських ди-
пломатів до МЗС із приводу перебігу подій під час Великого голоду, що зберігається
у варшавських архівах, майже одночасно побачив світ у двох публікаціях – збірнику
документів за редакцією Р.Кушнежа33 та фундаментальному зібранні джерел із роз-
логою вступною статтею, упорядкованому Я.Бруським34. Саме ці видання змогли
донести до польського читача трагедію України 1933 р. та спроби польських дипло-
матів удоступнити світу інформацію про неї. Я.Бруський зазначив, що генеральний
консул у численних рапортах до МЗС подавав жахливу інформацію про «катастро-
фу голоду на селі»35, про «чорні дошки» – «специфічний спосіб» розправи над
28 Skóra W. Służba konsularna Drugiej Rzeczypospolitej: organizacja, kadry i działalność. – S.99.
29 Kruszyński M. Z działalności konsulatu polskiego w Charkowie... – S.218–250.
30 Ibid. – S.247.
31 Kruszyński M. Ambasada RP w Moskwie 1921–1939. – Warszawa, 2010. – S.246–249, 252.
32 Ibid. – S.245.
33 Kuśnierz R. Pomór w «raju bolszewickim»: Głód na Ukrainie w latach 1932–1933 w świetle polskich dokumentów
dyplomatycznych i dokumentów wywiadu. – Toruń, 2008. – 205 s.
34 Bruski J.J. Hołodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. – Warszawa,
2008. – 786 s.
35 Ibid. – S.341.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
144 Любов Жванко, Ігор Коляда
цілими селами, про «ударників», котрі забирали останнє зерно у селян36, про мото-
рошні випадки канібалізму37.
Проблеми перебування польської дипломатичної місії у Харкові в часи наростан-
ня тоталітаризму в СРСР та періоду Великого терору проаналізовано в дослідженнях
Р.Кушнежа38. Автор надзвичайно влучно охарактеризував умови роботи польських ди-
пломатів, наголосивши, що перебування їх у такій «специфічній» державі, якою був
СРСР, завжди різнилося порівняно з іншими цивілізованими країнами, але те, що було
в період Великого терору, не тільки не відповідало жодним дипломатичним нормам, а і
просто здавалося звичним хамством та примітивізмом радянських спецслужб39.
Апогеєм жахливих викликів, на думку Р.Кушнежа, з яким зіткнулося консуль-
ство Польської Республіки у Харкові, стала так звана «польська операція». 11 серпня
1937 р. нарком внутрішніх справ М.Єжов підписав наказ №00485, чим фактично дозво-
лив «полювання на поляків», оскільки «в кожній особі польського походження бачи-
ли агента Пілсудського чи провокатора»40.
Проблему закриття представництва у Харкові в контексті ліквідації трьох із на-
явних п’яти консульських установ II Речіпосполитої, що несподівано у квітні 1937 р.
розпочав НКЗС СРСР, проаналізував у своїй монографії В.Матерський. Автор наго-
лосив, що непотрібність дипустанов, на думку радянської сторони, крилася в тому, на-
чебто всі поляки, котрі відчували зв’язок із Батьківщиною, уже виїхали під час масової
репатріації, а залишилися тільки ті, хто з власної волі не скористався правом оптації41.
В.Матерський установив, що у серпні 1937 р. було узгоджено невигідне для Польщі
компромісне рішення. Польська сторона погоджувалася на ліквідацію двох своїх пред-
ставництв, а радянська дозволила зробити це не негайно, а в «розумних термінах»42.
Окремий блок досліджень становлять біографії одинадцяти польських диплома-
тів, які перебували у Харкові впродовж 1921–1937 рр., серед них посли в ранзі тимчасово-
го повіреного у справах (charge d’affaires) Ф.Я.Пуласький (30 вересня – листопад 1921 р.),
Л.Беренсон (5 грудня 1921 – липень 1922 рр.), Ф.Харват (10 липня 1922 – 26 серпня 1923 рр.),
М.Шарота (1 вересня – 31 грудня 1923 р.); генеральні консули М.Свірський (1 березня – 31 ве-
ресня 1924 р.), К.Скшинський (1 жовтня 1924 – 18 червня 1928 рр.), С.Орачевський (19 черв-
ня – 7 грудня 1928 р.), А.Стебловський (8 грудня 1928 – 26 червня 1932 рр.), Я.Каршо-
Седлевський (1 липня 1932 – 1 серпня 1934 рр.); консули С.А.Сосницький (1 серпня
1934 – 31 жовтня 1936 рр.), Т.Бжезинський (1 лис топада 1936 – 16 грудня 1937 рр.)43.
Окремі життєписи дипломатів уміщено на сторінках фундаментального «Польського
біографічного словника» («Polski Słownik Biograficzny»). Його видання було започатко-
вано у Кракові на початку 1930-х рр. Польською академією знань із метою збирання біо-
графій видатних поляків, осіб, так чи інакше пов’язаних із Польщею, що проживали в ній
чи поза її межами, від часів легендарного правителя західних полян Попеля (VIII–ІХ ст.).
«Польський біографічний словник» – це спільний проект Польської академії наук та
Польської академії знань у Кракові, що реалізується Інститутом історії ім. Т.Мантойфеля
ПАН за фінансової підтримки міністерства науки та вищої школи в рамках національної
36 Ibid. – S.ХХХ.
37 Ibid. – S.233.
38 Kuśnierz R. Funkcjonowanie polskich placówek dyplomatycznych w ZSRS w warunkach Wielkiego Terroru
(1937–1938) // Polska dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI w. – S.374–403.
39 Ibid. – S.375.
40 Kuśnierz R. Operacja Polska NKWD na Ukrainie (1937–1938) // Scripta Historica. – 2015. – №21. – S.179.
41 Materski W. Na widecie: II Rzeczpospolita wobec Sowietów 1918–1943. – S.484.
42 Ibid. – S.485.
43 Kruszyński M. Ambasada RP w Moskwie 1921–1939. – S.322.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921–1937 рр.)... 145
програми розвитку гуманітаристики44. Фактично статті, уміщені у виданні, стали основою
для написання біографічних сюжетів у спеціальних наукових розвідках, присвячених істо-
рії дипломатії Польщі цього періоду. Упродовж 1986–2011 рр. у різних томах, оскільки його
принцип – наскрізна літерація, було опубліковано п’ять біографічних статей, присвячених
Ф.Пулаському (1875–1956 рр.)45, К.Скшинському (1891–1978 рр.)46, А.Стебловському (1896–
1941 рр.)47, С.Сосницькому (1896–1962 рр.)48 та М.Шароті (1876–1951 рр.)49.
До перших томів, що побачили світ упродовж 1935–1938 рр., не потрапили біо-
графії дипломатичних працівників Л.Беренсона (1882–1941 рр.), Т.Бжезинського
(1896–1990 рр.), які на час виходу не могли відповідати принципу відбору персона-
лій для словника. Крім того, поза увагою укладачів залишилися постаті Ф.Харвата
(1881–1943 рр.), М.Свірського (1886–? рр.), С.Орачевського (1889–1958 рр.), Я.Карша-
Седлевського (1891–1955 рр.), Додатковими джерелами вивчення біографій є видання,
що присвячені історії польських олімпійців (сюжет про легкоатлета С.Сосницького)50,
історії масонства (біографічна довідка про М.Шароту)51.
Інформацію про перших послів Я.Пуласького, Ф.Харвата вміщено на сторінках мо-
нографії Я.Бруського52. Автор навів поверхову та, як виявилося, помилкову оцінку служ-
бовця НКЗС УСРР, яку той дав Я.Пулаському: «Брак інформації свідчить про те, що він
напевно є безбарвною політичною постаттю, а тому не маємо підстав опротестувати його
призначення»53. В іншій своїй праці, присвяченій діяльності перших польських диплома-
тичних представництв у радянській Україні, Я.Бруський подав характеристику Ф.Харвата,
про якого говорили як про «досвідченого дипломата, спеціально надісланого з Варшави,
оскільки, перебуваючи на дипломатичній службі у Відні, був добре обізнаний із україн-
ськими питаннями»54. У монографії М.Крушинського вміщено короткі «біографічні
ноти» дипломатів, серед яких – Я.Каршо-Седлевський, С.Орачевський, А.Стебловський55.
***
Таким чином, з’ясовано, що попри достатню джерельну базу діяльність дипломатич-
них представництв Польської Республіки у Харкові в 1921–1937 рр. не стала предметом
окремого монографічного дослідження. Водночас аналіз низки історіографічних напра-
цювань, на рівні окремих розділів у фундаментальних виданнях, статей у наукових часопи-
сах та збірниках, дозволяє констатувати наявність помітного дослідницького інтересу до
означеної проблематики. Після 1989 р. польські історики, серед іншого, почали активно
вивчати становлення та діяльність дипломатичних представництв у СРСР на нових мето-
дологічних засадах. Ця тема програвала на тлі поширення резонансної інформації про ка-
рально-репресивну політику радянського періоду, утім зайняла свою історіографічну нішу,
44 Жванко Л.М. Полонія Харкова XIX – початку XX ст. на сторінках польськомовних біографічних словників // Наукові
праці історичного факультету Запорізького національного університету. – Вип.45(1). – Запоріжжя, 2016. – С.126.
45 Szklarska-Lohmannowa A. Pułaski Franciszek Jan // Polski Słownik Biograficzny. – T.XXIX/3, zesz.122. – Warszawa;
Kraków; Gdańsk; Łódź, 1986. – S.374–380.
46 Kaczmarek Z. Skrzyński Konstanty // Ibid. – Т.XXXVIII/3. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1997–1998. – S.463–465.
47 Kowalski Z.G. Adam Stebłowski // Ibid. – T.XLIII. – Warszawa; Kraków, 2004–2005. – S.48–49.
48 Jurek T.T. Stanisław Adam Sośnicki // Ibid. – Т.XL. – Warszawa; Kraków, 2000–2001. – S.615–616.
49 Marceli Szarota // Ibid. – T.XLVII. – Warszawa; Kraków; Gdańsk, 2010–2011. – S.109–112.
50 Tuszyński B. Polscy olimpijczycy XX w. (1924–2002). – T.2: N–Ż. – Wrocław, 2004. – С.207.
51 Hass L. Masoneria polska XX w.: losy, loże, ludzie. – Warszawa, 1993. – S.308.
52 Bruski J.J. Między prometeizmem a Realpolitik... – S.86, 96.
53 Ibid. – S.86.
54 Bruski J.J. Na Ukrainie Rakowskiego... – S.132.
55 Kruszyński M. Ambasada RP w Moskwie 1921–1939. – S.289, 295, 298.
Український історичний журнал. – 2021. – №3
146 Любов Жванко, Ігор Коляда
органічно поєднавшись із напрацюваннями про посилення ідеологічного контролю, бо-
ротьбу зі шпигунським рухом та міжнародні відносини в період між світовими війнами.
У рамках дослідження роботи польського дипломатичного представництва у
Харкові в 1920–1930-х рр. головними тематичними векторами стали особливості ді-
яльності, умови праці та щоденного життя співробітників, взаємодія з місцевою вла-
дою і дипмісіями інших країн, реакція на Голодомор і Великий терор 1937 р., життєпи-
си очільників посольства й генерального консульства тощо. Визначено, що домінуюча
оцінка авторів зводилася до констатації поступового ускладнення повсякденної робо-
ти під впливом наростаючої атмосфери підозри з боку радянських органів влади та дер-
жбезпеки. Іншою помітною рисою польської історіографії стало акцентування уваги на
гуманітарному напрямі діяльності дипломатичних представництв й уникнення навіть
гіпотетичного обговорення ймовірної участі співробітників у зборі розвідувальної ін-
формації, що, на фоні тогочасної міжнародної ситуації, було цілком звичним явищем.
REFERENCES
1. Bruski, J.J. (2008). Hołodomor 1932–1933: Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu. Warszawa:
Polski Instytut Spraw Międzynarodowych. [in Polish].
2. Bruski, J.J. (2010). Między prometeizmem a Realpolitik: II Rzeczpospolita wobec Ukrainy Sowieckiej 1921–1926. Kraków:
Towarzystwo Wydawnicze «Historia Iagellonica”. [in Polish].
3. Bruski, J.J. (2010). Na Ukrainie Rakowskiego: Polskie placówki dyplomatyczne i konsularne na tereni USRR 1921–1924. Polska
dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI w., 126‒149. Olsztyn; Charków. [in Polish].
4. Ceranka, P., Szczepanik, K. (2016). Tradycje polskiej dyplomacji 1918–1939 = Traditions of Polish diplomacy 1918–1939. Warszawa:
Ministerstwo Spraw Zagranicznych; Biuro Archiwum i Zarządzania Informacją; Wydawnictwo Sejmowe. [in Polish].
5. Dzwonkowski, R. (1997). Kościół katolicki w ZSSR 1917–1939: zarys historii. Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL. [in Polish].
6. Grajżul, T. (2010). Poselstwo i Konsulat Rzeczpospolitej Polskiej w Charkowie w latach 1921–1937. Polska dyplomacja na
Wschodzie w XX – początkach XXI w., 213‒225. Olsztyn; Charków. [in Polish].
7. Hass, L. (1993). Masoneria polska XX w.: losy, loże, ludzie. Warszawa: Oficyna Wydawnicza Polczek Polskiego Czerwonego Krzyża. [in Polish].
8. Joniec, T. (1996). Polska służba konsularna 1918–1995. Warszawa: Scholar. [in Polish].
9. Jurek, T.T. (2000–2001). Stanisław Adam Sośnicki. Polski Słownik Biograficzny, XL. Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy
Ossołińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. [in Polish].
10. Kaczmarek, Z. (1997–1998). Skrzyński Konstanty. Polski Słownik Biograficzny, XXXVIII/3, 463–465. Wrocław; Warszawa;
Kraków; Gdańsk. [in Polish].
11. Kijan, O. (2010). Metodolohichni pryntsypy istoriohrafichnoho syntezu: antropolohichnyі kontekst i hnoseolohichni oriіentyry.
Naukovi zapysky Kirovohradskoho ped. un-tu. Ser. «Istor. nauky», 13, 250–260. [in Ukrainian].
12. Kornat, M. (2004). Poslowie i ambasadorzy polscy w Związku Sowieckim (1921–1932 i 1941–1943). Polski Przegląd
Dyplomatyczny: Kwartalnik Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych, 5(25), 128–203. [in Polish].
13. Kowalski, Z.G. (2004–2005). Adam Stebłowski. Polski Słownik Biograficzny, XLІІІ. Warszawa; Kraków: Zakład Narodowy
Ossołińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. [in Polish].
14. Kruszyński, M. (2008). Z działalności konsulatu polskiego w Charkowie do początku lat 30. XX w. Stosunki polsko-ukraińskie:
Historia i pamięć, 218–250. Toruń. [in Polish].
15. Kruszyński, M. (2010). Ambasada RP w Moskwie 1921–1939. Warszawa: Instytut Pamięci Narodowej; Komisja Ścigania Zbrodni
przeciwko Narodowi Polskiemu. [in Polish].
16. Książek, J. (2006). Powstanie i działalność Poselstwa i Konsulatu Generalnego RP w Charkowie w okresie międzywojennym. Polski
Przegląd Dyplomatyczny: Kwartalnik Polskiego Instytutu Spraw Międzynarodowych, 2(30), 131‒154. [in Polish].
17. Książek, J. (2010). Historia Konsulatu Generalnego RP w Charkowie, fakty, refleksje, skojarzenia. Polska dyplomacja na Wschodzie
w XX – początkach XXI w., 197–212. Olsztyn; Charków. [in Polish].
18. Kuśnierz, R. (2008). Pomór w «raju bolszewickim»: Głód na Ukrainie w latach 1932–1933 w świetle polskich dokumentów dyplo-
matycznych i dokumentów wywiadu. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek. [in Polish].
19. Kuśnierz, R. (2010). Funkcjonowanie polskich placówek dyplomatycznych w ZSRS w warunkach Wielkiego Terroru (1937–
1938). Polska dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI w., 374–403. Olsztyn; Charków. [in Polish].
20. Kuśnierz, R. (2015). Operacja Polska NKWD na Ukrainie (1937–1938). Scripta Historica, 21, 171–184. [in Polish].
21. Łossowski, Р. (Ed.). (1975). Historia dyplomacji polskiej (połowa X–XX w.), 4: 1918–1939. Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN. [in Polish].
22. Majchrowski, J.M. (Ed.). (1994). Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej. Warszawa: BGW. [in Polish].
23. Materski, W. (2005). Na widecie: II Rzeczpospolita wobec Sowietów 1918–1943. Warszawa: Instytut Studiów Politycznych PAN. [in Polish].
24. Michalski, A. (2010). Z działalnosci wywiadowczej Konsulatu RP w Charkowie w latach dwudziestych i trzydziestych XX w.
Polska dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI w., 226‒239. Olsztyn; Charków. [in Polish].
25. Rosowski, W. (2010). Polska dyplomacja w obronie Kościoła rzymskokatolickiego na Ukrainie Radzieckiej w latach 1921–1939.
Polska dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI w., 275–289. Olsztyn; Charków. [in Polish].
26. Skóra, W. (2006). Służba konsularna Drugiej Rzeczypospolitej: organizacja, kadry i działalność. Toruń: Wydaw. Adam Marszałek. [in Polish].
27. Stroński, H. (2010). Losy ludności Polskiej na Ukrainie Sowieckiej a dyplomacja II RP w latach 1921–1939. Polska dyplomacja na
Wschodzie w XX – początkach XXI w., 248–273. Olsztyn; Charków. [in Polish].
28. Szklarska-Lohmannowa, A. (1986). Pułaski Franciszek Jan. Polski Słownik Biograficzny, XXIX/3, 122, 374–380. Warszawa;
Kraków; Gdańsk; Łódź: Zakład Narodowy Ossołińskich; Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. [in Polish].
Дипломатичні представництва Польської Республіки у Харкові (1921-1937pp.)... 147
29. Tuszyriski B. (Ed.). (2004). Polscy o limpijczycyXXwieku (1924-2002), 2: N -Z. Wroclaw: Europa, [in Polish].
30. Wasilewski, A. (2004). Polska Sluzba Konsularna 1918-1939 (akty prawne, organizacja, dzialalnosc). Toruri: Wydaw. Adam
Marszalek. [in Polish].
31. Wasilewski, A. (2010). Polskie konsulaty na Wschodzie 1918-1939. Warszawa: Agencja Reklamowo-Wydawnicza Arkadiusz
Grzegorczyk. [in Polish].
32. Zashkilniak, L. (2007). Suchasna svitova istoriohrafiia. Lviv: PAIS, [in Ukrainian].
33. Zhvanko, L.M. (2016) Poloniia Kharkova XIX - pochatku XX st. na storinkakh polskomovnykh biohrafichnykh slovnykiv.
Naukovipratsiistorychnohofakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 45(1), 125-132. [in Ukrainian].
Liubov ZHVANKO
Doctor o f Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Leading Specialist o f the Research Department,
Kharkiv State Zooveterinary Academy
(Kharkiv, Ukraine), zhvan2012@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1107-449X
Ihor KOLIADA
Doctor o f Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Professor at Department o f Teaching Methods Social Sciences and Gender Education,
National Pedagogical M.Drahomanov University
(Kyiv, Ukraine), kolyada.i.a.1968@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3802-9082
Diplomatic Missions of the Republic o f Poland
in Kharkiv (1921—1937): Review of Issues and Author’s
Reflections of Modern Polish Historiography
Abstract. The method o f the proposed article is an analysis o f the main aspects o f modern Polish
historiography, devoted to the activities o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland in
Kharkov in the 1920- 1930s. The main research tasks form the need to take into account the features
o f coverage, identified by key areas and specific activities, cooperation and thus the lives o f diplomats,
their interaction with local authorities and diplomatic missions o f other countries, response to the
Holodomor and the Great Terror o f 1937 and more. The methodology is based on the traditional
application o f methods o f historiographical analysis and synthesis, which allowed to separate the main
thematic vectors and conceptual results in the process o f Polish scientists; the latest reconstruction
methods used show the collective memory in the examples o f certain groups o f scientific works in order
to promote the involvement o f the relationship between the assessments o f historians and the activities
o f public insecurity in the interwar period o f the past o f Kharkiv; comparison and typology o f dominant
approaches and principles to the assessment o f the studied issues. Scientific news acknowledges the lack
o f similar research in the domestic scientific space, devoted to the study o f the work o f Polish colleagues
on the history o f the diplomatic mission o f the Republic o f Poland, accredited in Kharkov during
1921- 1937, allowed to identify historiographical differences and totality, to actively assess the empirical
value mentioned for the purpose. Conclusions. Analysis o f the author’s reflexes o f the Polish countries
related to the activities o f the diplomatic missions o f the Republic o f Poland in Kharkiv (1921- 1937)
allows us to assert the existence in their workplaces o f common generalizing hardness on the basis o f
new factual data. It is a question o f a statement o f gradual promulgation o f conditions for activity o f the
Polish employees, consideration o f the Soviet power o f them as representatives o f the spy organization.
Emphasis is placed on such historiographical vectors as: the presence o f elements o f intelligence in the
work with the diplomatic mission, the negative involvement o f its employees in the official anti-religious
policy o f the U SSR , the protection o f their Polish minority, the official reports ‘famine catastrophe”
in 1933, circumstances o f liquidation o f the representative office, etc.
Keywords: Republic o f Poland, Kharkiv, diplomatic mission, consulate general, historiographical
approaches.
Український історичний журнал. - 2021. - №3
mailto:zhvan2012@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-1107-449X
mailto:kolyada.i.a.1968@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3802-9082
|