"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст.

• Datum: 2021
• Hauptverfasser: Затилюк, Я., Арістов, В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2021
• Schriftenreihe: Український історичний журнал
• Schlagworte: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Online Zugang: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184525
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: "Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. / Я. Затилюк, В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 127-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи. Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки. Наукова новизна. «Короткий історичний опис про Малу Росію…» – маловивчена пам’ятка українського історієписання рубежу XVIII–ХІХ ст. Після видання тексту за двома списками О.Бодянським у 1848 р. до нього переважно зверталися у зв’язку з питанням авторства І.Квітки. Новий поштовх до вивчення твору дало віднайдення авторами цієї статті списку, що зберігається у фондах Національного музею історії України і є єдиним доступним на сьогодні рукописом пам’ятки. Висновки. Головним джерелом наративного ядра послужив «Літопис Грабянки». Серед інших джерел оповіді, а також додатків, були тексти Ґ.Баєра, Ф.Страленберґа, Феофана (Прокоповича), Антонія Катіфора, Ґ.Міллера. Автор осмислено вибирав і «переплавляв» повідомлення з інших творів, вибудовуючи власну версію козацької історії. Текст з’явився 1789 р., у час розформування структур Гетьманщини і Слобожанщини, коли козацькі «чини» були змушені доводити свою належність до «благородного стану». Він відобразив погляди людей цього середовища та засвідчив їхню ориґінальну спробу переосмислити традиційний наратив «Літопису Грабянки» й модифікувати усталену схему козацького минулого. Відповідальність за обмеження прав Малої Росії покладалася на гетьманів. У неґативних тонах представлено також запорожців. З аналізу контексту постання та побутування пам’ятки випливає, що її було створено в колах, близьких до старшинських родин Квіток, Горленків, інших «патріотів краю». Твір належить до останньої хвилі так званої козацької історіографії і є віддаленим попередником «Історії русів».