"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст.
Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи. Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки. Наукова новизна. «Короткий історичний...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184525 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. / Я. Затилюк, В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 127-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-184525 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1845252022-06-16T01:27:16Z "Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. Затилюк, Я. Арістов, В. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи. Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки. Наукова новизна. «Короткий історичний опис про Малу Росію…» – маловивчена пам’ятка українського історієписання рубежу XVIII–ХІХ ст. Після видання тексту за двома списками О.Бодянським у 1848 р. до нього переважно зверталися у зв’язку з питанням авторства І.Квітки. Новий поштовх до вивчення твору дало віднайдення авторами цієї статті списку, що зберігається у фондах Національного музею історії України і є єдиним доступним на сьогодні рукописом пам’ятки. Висновки. Головним джерелом наративного ядра послужив «Літопис Грабянки». Серед інших джерел оповіді, а також додатків, були тексти Ґ.Баєра, Ф.Страленберґа, Феофана (Прокоповича), Антонія Катіфора, Ґ.Міллера. Автор осмислено вибирав і «переплавляв» повідомлення з інших творів, вибудовуючи власну версію козацької історії. Текст з’явився 1789 р., у час розформування структур Гетьманщини і Слобожанщини, коли козацькі «чини» були змушені доводити свою належність до «благородного стану». Він відобразив погляди людей цього середовища та засвідчив їхню ориґінальну спробу переосмислити традиційний наратив «Літопису Грабянки» й модифікувати усталену схему козацького минулого. Відповідальність за обмеження прав Малої Росії покладалася на гетьманів. У неґативних тонах представлено також запорожців. З аналізу контексту постання та побутування пам’ятки випливає, що її було створено в колах, близьких до старшинських родин Квіток, Горленків, інших «патріотів краю». Твір належить до останньої хвилі так званої козацької історіографії і є віддаленим попередником «Історії русів». The aim of the article is the source study of the A Brief Historical Description of Little Russia… and the reconstruction of its cultural context. The methodology of the study combines the text-critical and narratological approaches to the analysis of the text. The general methodological field of the article is history of ideas and history of historical thought. Scientific novelty. A Brief Historical Description of Little Russia… is a text of Ukrainian historiography of the late 18th century which has not been fully studied. After the publication of the text on the basis of two copies by O.Bodianskyi in 1848, it was mostly approached in connection with the question of I.Kvitka’s authorship. A new impetus to the study of the work was given by the discovery of its copy by the article’s authors which was stored in the National Museum of the History of Ukraine. This is the only available manuscript of the work. Conclusions. The main source of the work’s narrative core was the Hrabianka Chronicle. Other sources of the narrative, as well as the appendices, included the works by G.Bayer, Ph.Stralenberg, Feofan (Prokopovych), Anthony Katifor, and G.Müller. The author deliberately selected and “melted” the information from other works, building up his own version of the Cossack history. The work was written in 1789, at the time of the disintegration of the structures of the Hetmanshchyna and Sloboda Ukraine, when the Cossack “ranks” were forced to prove their belonging to the “noble class”. It reflected the views of the people of this environment and testified to their original attempt to rethink the traditional narrative of the Hrabianka Chronicle and modify the established scheme of the Cossack past. The responsibility for restricting the rights of Little Russia in this work rests with the hetmans. The Zaporozhians are also presented in negative tones. The analysis of the context of the creation and history of the work suggests that it was created in the circles close to the starshyna families of Kvitka, Horlenko and other “patriots of the region”. A Brief Historical Description of Little Russia… belongs to the last generation of the Cossack historiography and is a distant predecessor of the History of Ruthenians. 2021 Article "Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. / Я. Затилюк, В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 127-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.04.127 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184525 94(477)+930.2 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Затилюк, Я. Арістов, В. "Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. Український історичний журнал |
| description |
Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції
культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи.
Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки.
Наукова новизна. «Короткий історичний опис про Малу Росію…» – маловивчена пам’ятка
українського історієписання рубежу XVIII–ХІХ ст. Після видання тексту за двома списками
О.Бодянським у 1848 р. до нього переважно зверталися у зв’язку з питанням авторства
І.Квітки. Новий поштовх до вивчення твору дало віднайдення авторами цієї статті списку,
що зберігається у фондах Національного музею історії України і є єдиним доступним на
сьогодні рукописом пам’ятки. Висновки. Головним джерелом наративного ядра послужив
«Літопис Грабянки». Серед інших джерел оповіді, а також додатків, були тексти Ґ.Баєра,
Ф.Страленберґа, Феофана (Прокоповича), Антонія Катіфора, Ґ.Міллера. Автор осмислено
вибирав і «переплавляв» повідомлення з інших творів, вибудовуючи власну версію козацької
історії. Текст з’явився 1789 р., у час розформування структур Гетьманщини і Слобожанщини,
коли козацькі «чини» були змушені доводити свою належність до «благородного стану».
Він відобразив погляди людей цього середовища та засвідчив їхню ориґінальну спробу
переосмислити традиційний наратив «Літопису Грабянки» й модифікувати усталену схему
козацького минулого. Відповідальність за обмеження прав Малої Росії покладалася на
гетьманів. У неґативних тонах представлено також запорожців. З аналізу контексту постання
та побутування пам’ятки випливає, що її було створено в колах, близьких до старшинських
родин Квіток, Горленків, інших «патріотів краю». Твір належить до останньої хвилі так званої
козацької історіографії і є віддаленим попередником «Історії русів». |
| format |
Article |
| author |
Затилюк, Я. Арістов, В. |
| author_facet |
Затилюк, Я. Арістов, В. |
| author_sort |
Затилюк, Я. |
| title |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. |
| title_short |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. |
| title_full |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. |
| title_fullStr |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. |
| title_sort |
"короткий історичний опис про малу росію…" та українська історіографія кінця xviii ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184525 |
| citation_txt |
"Короткий історичний опис про Малу Росію…" та українська історіографія кінця XVIII ст. / Я. Затилюк, В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 4. — С. 127-147. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT zatilûkâ korotkijístoričnijopispromalurosíûtaukraínsʹkaístoríografíâkíncâxviiist AT arístovv korotkijístoričnijopispromalurosíûtaukraínsʹkaístoríografíâkíncâxviiist |
| first_indexed |
2025-07-16T04:48:22Z |
| last_indexed |
2025-07-16T04:48:22Z |
| _version_ |
1837777607873003520 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №4
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Анотація. Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції
культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи.
Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки.
Наукова новизна. «Короткий історичний опис про Малу Росію…» – маловивчена пам’ятка
українського історієписання рубежу XVIII–ХІХ ст. Після видання тексту за двома списками
О.Бодянським у 1848 р. до нього переважно зверталися у зв’язку з питанням авторства
І.Квітки. Новий поштовх до вивчення твору дало віднайдення авторами цієї статті списку,
що зберігається у фондах Національного музею історії України і є єдиним доступним на
сьогодні рукописом пам’ятки. Висновки. Головним джерелом наративного ядра послужив
«Літопис Грабянки». Серед інших джерел оповіді, а також додатків, були тексти Ґ.Баєра,
Ф.Страленберґа, Феофана (Прокоповича), Антонія Катіфора, Ґ.Міллера. Автор осмислено
вибирав і «переплавляв» повідомлення з інших творів, вибудовуючи власну версію козацької
історії. Текст з’явився 1789 р., у час розформування структур Гетьманщини і Слобожанщини,
коли козацькі «чини» були змушені доводити свою належність до «благородного стану».
Він відобразив погляди людей цього середовища та засвідчив їхню ориґінальну спробу
переосмислити традиційний наратив «Літопису Грабянки» й модифікувати усталену схему
козацького минулого. Відповідальність за обмеження прав Малої Росії покладалася на
Ярослав ЗАТИЛЮК
кандидат історичних наук,
науковий співробітник,
Інститут історії України НАН України;
старший науковий співробітник,
Національний музей історії України
(Київ, Україна), yaroslav.zatyluk@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9666-2708
Вадим АРІСТОВ
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник,
Інститут історії України НАН України;
науковий співробітник,
Національний музей історії України
(Київ, Україна), aristov3000@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3094-8850
«Короткий історичний опис про Малу Росію…»
та українська історіографія кінця XVIII ст.*
DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.04.127 УДК: 94(477)+930.2
* Статтю підготовлено в рамках наукової теми «Києво-руська та литовсько-польська спадщина в політичних і соціокультурних
практиках ранньомодерної України: дискурси традиціоналізму та новаторства», яка виконується в Інституті історії України
НАН України в 2020–2021 рр.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
128 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
«Короткий історичний опис про Малу Росію з доповненням про запорозьких
козаків та додатками, що стосуються до цього опису до 1765 року» («КІОМР») –
пам’ятка історієписання рубежу XVIII–ХІХ ст., що не здобула особливої уваги до-
слідників і не отримала належної кваліфікації. Переважно її згадують в описах архео-
графічних публікацій джерел із козацького минулого, підготовлених О.Бодянським у
1840-х рр.1 Причому місце їй знайшлося далеко не в усіх загальних оглядах з україн-
ської історіографії та джерелознавства. У поодиноких згадках цього твору відзначають
цінність лише одного з його додатків – листування 1775–1776 рр. представника сло-
бідського старшинського роду Іллі Івановича Квітки з наставником К.Розумовського
сенатором Г.Тепловим про джерела з історії Малої Русі.
У науковий обіг «КІОМР» увів О.Бодянський, підготувавши видання пам’ятки
за кількома списками в одному з випусків «Читань в Імператорському товаристві іс-
торії та старожитностей російських при Московському університеті» 1848 р. (тоді ж
вийшов окремий відбиток). У короткій передмові археограф зауважив, що всі джере-
ла цього твору вказано в назві, вони добре відомі. Відповідно, наукова значимість тексту
визначалася лише тим, що «невідомий автор керувався […] “Літописами”, по сю пору
невиданими, і, що особливо важливо, “Фамільними записками”». Крім того, було від-
значено «Доповнення про запорозьких козаків» та додатки через наявність у них ін-
формації, «невідомої з інших джерел»2. Поза тим, дослідники фактично проіґнорува-
ли «КІОМР». Можливо, так сталося через невисокі сподівання самого О.Бодянського
щодо джерел твору. Крім того, треба зважати, що його публікація відбулася у час поя-
ви археографічних видань літописів Самовидця (1848 р.), Г.Грабянки, С.Величка (1853–
1854 рр.), до яких, очікувано, і було прикуто увагу наукової спільноти.
Уперше до «КІОМР» спеціально звернувся глухівський краєзнавець М.Шугуров
у статті 1890 р. з оглядом листування І.Квітки3 з візитатором Харківського навчаль-
ного округу І.Тимковським. Серед паперів останнього дослідник виявив ще одну ре-
дакцію «КІОМР» (її місцезнаходження нині невідоме) та припустив, що автором
твору був І.Квітка, а І.Тимковський міг здійснити його літературне редагування.
Гіпотеза М.Шугурова тоді не здобула уваги, фахівці до неї звернулися лише нещодав-
но у студіях про розвиток української історіографії та археографії кінця XVIII – по-
чатку ХІХ ст. У розділі своєї монографії О.Журба оприлюднив згадане листування,
систематизував інформацію про «збирання» І.Квіткою різних джерел із козацького
1 Саме в такому контексті цей твір згадано у двох класичних працях: Иконников В.С. Опыт русской историографии. –
Т.2. – Кн.2. – К., 1908. – С.1561; Марченко М.І. Українська історіографія з давніх часів до середини ХІХ ст. – К.,
1956. – С.162.
2 Краткое историческое описание о Малой России // Чтения в Императорском обществе истории и древностей
российских при Московском университете (далі – ЧОИДР). – Год 3-й. – №6. – Москва, 1848. – С.ІІ.
3 Виходець із відомого старшинського роду Слобожанщини, дядько знаного літератора середини ХІХ ст. Г.Квітки-
Основ’яненка.
гетьманів. У неґативних тонах представлено також запорожців. З аналізу контексту постання
та побутування пам’ятки випливає, що її було створено в колах, близьких до старшинських
родин Квіток, Горленків, інших «патріотів краю». Твір належить до останньої хвилі так званої
козацької історіографії і є віддаленим попередником «Історії русів».
Ключові слова: «Короткий історичний опис про Малу Росію…», козацька історіографія,
Бодянський, Квітка, «Літопис Грабянки».
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 129
минулого та підтримав здогад про його авторство «КІОМР». Цей твір, як і особу
гіпотетичного автора, розглянуто в рамках концепції реґіонального історієписання4.
За кілька років В.Маслійчук у статті про І.Квітку виступив проти припущення щодо
автора «КІОМР», указавши на ідейні та стилістичні відмінності твору від публіка-
ції І.Квітки «Записки про слобідські полки» (Харків, 1812 р.). У зв’язку з цим дослід-
ник коротко описав «КІОМР» і наголосив на необхідності його поглибленого дже-
релознавчого вивчення5.
У цій статті пропонується джерелознавчий аналіз пам’ятки з визначенням її ідей-
ної основи, джерел і техніки роботи автора. Створений у 1789 р. (дата відома з пу-
блікації О.Бодянського) «КІОМР» з’явився в період драматичних змін у житті
Гетьманщини і Слобожанщини, коли попередні структури розформовувались у ході
започаткованої Катериною ІІ політики інтеґрації та модернізації імперії, а колишні
козацькі старшини були змушені доводити свою належність до «благородного ста-
ну». «КІОМР» фактично відображав погляди цих людей, водночас засвідчуючи ори-
ґінальну спробу вихідців із цього середовища переосмислити традиційний наратив і
сформувати власну схему козацького минулого.
Ідеї та історична концепція
«КІОМР» відомий у кількох списках. О.Бодянський опублікував його за двома,
а також указав на існування третього. Усі звісні йому списки були пов’язані зі зна-
ними козацькими старшинами, «любителями старовини» А.Чепою та Горленком, а
пізніше з П.Гулаком-Артемовським і Д.Бантишем-Каменським. Доля цих рукописів
на сьогодні невідома. Нещодавно у фондах Національного музею історії України ав-
торам цих рядків удалося виявити ще один список пам’ятки, тобто четвертий. Його
створено впродовж 1800–1810 рр. кимось із кола колишніх козацьких канцеляристів.
Здійснене спеціальне порівняння цього рукопису з публікацією твору показало, що
обидва не зовсім точно відбивають ориґінальний текст. Рукопис і публікація містять
окремі пропуски, які, утім, взаємно відновлювані6.
Осібною від цих списків є редакція твору, коротко описана М.Шугуровим. Вона
зберігалася в паперах І.Тимковського й нині її місцезнаходження не встановлене. Крім
того, ідейно та композиційно з «КІОМР» пов’язана стаття, опублікована в перших
випусках харківського часопису «Украинский вестник» 1816 р. за підписом І.Квітки7.
Ця публікація – важливе джерело стосовно «рецепції» «КІОМР» серед вихідців із
козацької старшини в перші десятиліття ХІХ ст. Але ми надалі зосередимося на тек-
сті пам’ятки в первісній редакції 1789 р.
«КІОМР» – твір складної структури. Його ядро становить наратив козацької іс-
торії (асоційованої з минулим усієї Малої Русі), після якого окремою главою вміщено
«Доповнення про запорозьких козаків» (оповідь про низове козацтво), а також сім
додатків. Наратив «КІОМР» означено у заголовку «коротким історичним описом
4 Журба О.І. Становлення української археографії: люди, ідеї, інституції. – Дніпропетровськ, 2003. – С.120–135.
5 Маслійчук В.Л. Ілля Іванович Квітка – малознаний історик кінця XVIII – початку XIX ст. // Український
археографічний щорічник. – Нова серія. – Вип.10/11. – К., 2006. – С.318–342.
6 Див. докл.: Арістов В.Ю., Затилюк Я.В. Невідомий список «Короткого історичного опису про Малу Росію» з
фондів Національного музею історії України // Науковий вісник Національного музею історії України. – Вип.7. –
К., 2021. – С.25–50.
7 Кв[ит]ка И. О Малой России // Украинский вестник. – 1816. – №2. – С.145–156; №3. – С.304–314. Публікація
відрізняється від «КІОМР» побіжним описом битв часів Б.Хмельницького, трактуванням «угоди» гетьмана з королем
у Зборові, трактатів із царем у Переяславі, а також представленням правлінь наступників Б.Хмельницького.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
130 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
про Малу Росію». Її терени окреслено обширами давніх Київського, Чернігівського
й Переяславського князівств, «а къ симъ причислить можно Волинское, Луцкое и
другія какь то, Подолїю и до предѣловъ бывших Греческаго владѣнїя земель» (арк.2)8.
У творі також спорадично виринає поняття «Україна» на означення Правобережжя,
і воно є складником (в якійсь мірі субпідрядним) «Малої Росії», котра натомість
«часть есть Россійскаго Государства», що у силу обставин має власне минуле. Так ста-
лося після розпаду Русі на удільні князівства в ХІ ст. й переходу південної її частини
до «литовців» і «поляків» у XIV ст.
Окреме минуле Малої Росії в «КІОМР» формує опис «козацьких діянь». Саме
козаки, як указано у творі, визволяють своїх співвітчизників («соотечественников»)
від «несноснаго ига польскаго», при цьому основна увага зосереджена на їхніх гетьма-
нах. З огляду на це, весь історичний наратив поділено на дві частини. Першу завершує
оповідь про смерть Богдана Хмельницького, а друга подає діяння лівобережних ре-
ґіментарів – від Юрія Хмельницького до Кирила Розумовського. В обох частинах під-
креслено військові звитяги та вольності козацтва. За словами автора, спершу козаць-
кі права відібрали «польські вельможі», потім козаки під орудою Б.Хмельницького
їх відвоювали. Уже після нього, згідно зі змістом принагідних ремарок у другій части-
ні, трактати, на умовах котрих Мала Росія опинилась у підданстві московського царя,
змінювалися через політику гетьманів, котрі без відома війська і старшини «зраджу-
вали» своєму новому володареві.
Основною сюжетною лінією першої частини став опис повстання під проводом
Б.Хмельницького. До того історія представлена лише у загальних штрихах – як на-
бір коротких згадок із констатацією переходу Малої Росії під владу литовських і поль-
ських правителів, формування козацтва за короля Стефана Баторія та проведення
церковної унії 1596 р., представленої найтяжчим гнітом і водночас основною причи-
ною повстань С.Наливайка (1597 р.) та П.Павлюка (1638 р.). Симптоматично, що ок-
рім цих гетьманів, у «КІОМР» згадано тільки Івана Шаха, якого відзначено за влаш-
тування козацької ієрархії, а також Петра Сагайдачного (в неґативних тонах через
його «приверженность полякам»). Після згадки про страту П.Павлюка оповідь дета-
лізується, починаючи з викладу причин повстання Б.Хмельницького, промов гетьма-
на до війська та баталій 1648 р.
У докладних описах битв і політики гетьмана автор намагався зобразити його
гідним державцем і (менш явно) показати звитягу козацтва. У цих пасажах легко впі-
знати повідомлення з відомих «козацьких літописів», але більшість із них отриму-
ють нове тлумачення. Так, після трактатів під Зборовим гетьман «принялъ попεченіε
устроить положеніε, какъ о войскѣ такъ и о гражданствѣ» (арк.9 зв.). Він формує пол-
ки, а також залишає чинним «право полское». Про це право автор «КІОМР» зга-
дає в останньому додатку, присвяченому І.Мазепі. Асоціація козацького права з поль-
ським виразно засвідчує намір підкреслити окремішність Малої Росії.
Спеціальну увагу автор присвячує Переяславській раді 1654 р. Її представлено ви-
правданим та очікуваним вибором гетьмана, підтриманим «при многочисленномъ
собраніи» вихідців з усіх станів. І важливо, що Мала Росія була «приведена в піддан-
ство» на основі договорів, котрі «со стороны царского величества подписали [посли]
подтвержденіе всѣхъ ихъ [козацьких] волностей и правъ» (арк.13).
Доля підтверджених у Переяславі трактатів стає лейтмотивом другої части-
ни «КІОМР». Автор коротко розповідає про лівобережних гетьманів: у його
8 Тут і далі цитуємо «КІОМР» за рукописом із фондового зібрання Національного музею історії України (фондова
група «Рукописні документи», інв. №РД-196). У дужках зазначаємо аркуш рукопису. Різночитання за іншими списками
див. у публікації О.Бодянського: ЧОИДР. – Год 3-й. – №6. – С.1–56.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 131
версії всі «зраджували свого государя» й це мало наслідком обмеження умов дого-
вору Б.Хмельницького з царем (про це щоразу вказано в коротких ремарках). Із-
поміж усіх не мають неґативних епітетів тільки Іван Скоропадський, оскільки «бывъ
вѣрεнъ Государю своεму и служивъ съ похвалою окончилъ жизнь свою» (арк.20 зв.),
та Кирило Розумовський, чию діяльність, утім, ніяк не описано. Цікаво, що бага-
тьом гетьманам приписано посягання бути «самодержавними князями Малої Русі».
Подібного нібито прагнув також Іван Мазепа, уклавши секретну угоду зі шведським ко-
ролем Карлом ХІІ – «въ Малороссійскихъ областяхъ утвердить себя самодержавнымъ
Княземъ помощію Карла XII» (арк.19). У такому контексті Мазепина «зрада» вже не
є винятковою. Але одіозний реґіментар найбільше з усіх і цікавить автора «КІОМР».
З основного тексту й додатків виразно простежується інтерес до мотивів його вчинку.
Украй недоброзичливе представлення гетьманів контрастує з ремарками про
вірність ґенеральної старшини та війська «своєму государеві». В усіх випадках вони
противляться «зрадам». Наприклад, дізнавшись про подібне «відступництво», «ма-
лоросійське військо» нібито під контролем своїх старших заарештовує і страчує геть-
мана І.Брюховецького «яко измѣнника». Це – показовий приклад маніпуляцій із
джерелами. До такого роду також належить пояснення автора, чому до шведсько-
го короля разом із І.Мазепою перейшла лише частина старшин. Виявляється, через
«підступництво» останнього: спершу «начальницькі чини» дали нову присягу на вір-
ність, а потім були «насилно удержаны Прεлуцкій Полковникъ Дмитрій Горленко,
старшины того жъ полку Бутовичь, и Нѣжинскаго Мировичь, да секретарь εго,
Тарновиотъ» (арк.20).
Загалом у «КІОМР» робилася спроба дати цілісний виклад історії Малої Росії та
представити її «творцями» козацтво – воно виступає «рицарями Вітчизни», які під
проводом Б.Хмельницького визволили її з «ярма», а потім зі своїми ґенеральними
старшинами були вірними російському престолу та протистояли всім гетьманам-«зрад-
никам». Тим самим виразно простежується «програмне завдання» твору – «засвідчити
в історії» факти звитяги й вірнопідданства козацьких «чинів». Читачеві адресувався не-
артикульований прямо посил про передчасність ліквідації структур Гетьманщини із за-
провадженням 2-ї Малоросійської колеґії після відставки К.Розумовського. Недаремно
«фіналом історії» в «КІОМР» стало повідомлення під 1764 р.
Саме цій «програмній ідеї» підпорядковано наступні складники «КІОМР».
Невеличке «Доповнення про запорозьких козаків» представляє останніх у дусі ма-
ніфесту Катерини ІІ щодо знищення Січі 1775 р. Їх названо нащадками козаків, які
вийшли з-під контролю гетьманів і стали «самоуправним збіговиськом». Таке відме-
жування, відображаючи вплив тогочасної офіційної риторики, водночас виступало
вагомим доказом добропорядності «всіх» козаків, інституції й «чини» котрих на час
створення «КІОМР» (1789 р.) уже було ліквідовано.
Сім додатків, що ними завершується твір, розкривають діяння окремих геть-
манів. Переважно їх складають тексти документів. Один із них – царський на-
каз Мануфактур-колеґії зі згадкою П.Полуботка, інший – текст маніфесту 1764 р.
про відставку К.Розумовського. Серед додатків домінують матеріали про «геть-
мана-зрадника» І.Мазепу, якому присвячено три додатки з семи, водночас четвер-
тий – його племінникові Андрієві Войнаровському9. Їх сформовано шляхом ком-
пілювання фраґментів із різних публікацій і принагідно споряджено авторськими
ремарками. Укладач «КІОМР» намагався зібрати з різних доступних джерел та
осмислити інформацію про одіозного гетьмана, особа котрого впродовж XVIII ст.
9 У тексті його названо «Боянаровським».
Український історичний журнал. – 2021. – №4
132 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
обросла домислами. Ідейно «вибивається» з додатків шостий, що складається з лис-
тування Г.Теплова із І.Квіткою про пересилку останнім «Журналу діянь малоросій-
ського народу до Богдана Хмельницького» і джерела з давньої історії Малої Росії10.
Жанрові й наративні особливості
На перший погляд, «КІОМР» видається наслідуванням «Короткого опису
Малоросії». Створений у 1730-х рр., той твір був скороченим викладом «козацьких
діянь» із «Літопису Грабянки»11. Згодом виклад доповнили події XVIІІ ст. Одна зі
спроб такого доповнення удостоїлася публікації – у 1777 р. в Петербурзі В.Рубан ви-
дав «Короткий літопис Малої Росії». Тут «козацький літопис» розширено описом
подій за 1735–1776 рр. та завершено главою «Изъявление настоящего образа правле-
нія в Малой Россіи».
«Короткий опис Малоросії» за своєю популярністю в Гетьманщині був другим
історичним чтивом після «Літопису Грабянки»12. Ця публікація В.Рубана, здійснена
за сприяння вихідця зі старшинського роду канцлера О.Безбородька, відбулася піс-
ля ліквідації гетьманства й Запорозької Січі та стала свого роду епітафією козацтву.
Видання одного з чільних його наративів у столиці Російської імперії засвідчило за-
пит на історію «малоросійського народу» та на жанр «коротких описів».
«Короткий опис Малоросії» міг би стати джерелом та взірцем для автора
«КІОМР», адже пропонував скорочений виклад козацької історії й подавав себе у
близькій для останнього жанровій рамці. Він так само представляв козаків вірнопід-
даними російської монархії та підносив їхні військові заслуги. Та, попри спільність
жанру, обидва твори відрізняються за своїми наративними моделями. У «Короткому
описі Малоросії» минуле подано як традиційний порічний виклад із переважанням
безсторонньої описовості. Натомість автор «КІОМР» творив «прагматичну» опо-
відь з обраних подій і персонажів, спираючись на власні оціночні судження, не завж-
ди підкріплені фактами. Він намагався сформулювати «ідею» історії Малої Росії і
ствердити її в осмисленому викладі діянь козаків та гетьманів. А от читач «Короткого
опису Малоросії» мав удовольнитися простим знайомством із розлого описаними
по роках козацькими діяннями й подеколи самотужки шукати їхні смисли.
«КІОМР» викладає історію вибірково, поверхово та маніпулятивно, через що по-
ступається іншим відомим наративам своєї доби в точності, достовірності подій, зокре-
ма хрестоматійно відомих. Водночас він вирізняється власним стилем і способом опові-
ді про минуле13. Адже тут часто не просто «переплавлено», а до невпізнанності змінено
повідомлення з різних історичних писань. Тому не так легко розпізнати джерела твору.
Неможливо просто зіставити тексти, як у випадку з «Літописною оповіддю про Малу
Росію» О.Ріґельмана 1787–1788 р., у складі якої Я.Дзира безпомилково визначив на-
пряму запозичені фраґменти з літописів Самовидця та Г.Грабянки14. Нижче спробуємо
представити основні джерела «КІОМР» і способи роботи автора з ними.
10 Цей додаток слугував одним з арґументів, що укладачем «КІОМР» був саме І.Квітка.
11 Див. характеристику ідей обох творів: Бовгиря А.М. Образи козацького історіописання XVII–XVIII ст. // Академічні
й доакадемічні образи української історіографії. – К., 2012. – С.168–192.
12 Див. реєстр та опис основних списків: Там само. – С.158–166.
13 Прогалини й суперечності у представленні відомих подій та гетьманів, можливо, і є основною причиною, чому різні
покоління дослідників не проявляли до цієї пам’ятки спеціального інтересу.
14 Дзира Я.І. Джерельна основа праці О.Рігельмана з історії України // Історіографічні дослідження в УРСР. – Вип.2. – К.,
1969. – С.158–179. Див. також: Єршов А. «Летописное повествование о Малой России» О.Рігельмана і «Краткая летопись
о Малой России», видана Рубаном // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – Кн.7. – Ніжин, 1927. – С.178–193.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 133
«Літопис Грабянки» як основне
історичне джерело «КІОМР» та його «прочитання»
У довгій назві твору відзначено, що «короткий історичний опис» «зібраний із
літописів». Таке збірне й неконкретне формулювання насправді приховує викори-
стання найпопулярнішої в Гетьманщині історичної лектури – «Літопису Грабянки».
Стислий переказ його повідомлень (нерідко поверховий, довільний і з багатьма ново-
введеннями) забезпечує каркас основного наративу у складі «КІОМР». Розглянемо
детальніше, як його укладач інтерпретував популярну козацьку оповідь.
Назагал «козацька історія» в «КІОМР» стала наслідуванням схеми Г.Грабянки,
однак із суттєвими узагальненнями й перестановками. Уже сам початок твору з опи-
сом подій від завоювання Малої Русі Ґедиміном у 1320 р. до війни Б.Хмельницького
є поверховим переказом «Літопису Грабянки». Його початкові розділи автор
«КІОМР» резюмував у кілька коротких повідомлень про «реформу Баторія», цер-
ковну унію 1596 р., повстання С.Наливайка, П.Павлюка. При цьому він не називає
перших гетьманів (до 1648 р. згадано тільки Я.Шаха та П.Сагайдачного). Очевидно, в
описі «польського періоду» він не збирався вдаватися в деталі, обмежившись клішо-
ваними фразами свого джерела про «поневолення» й «порушення прав».
Важливим для характеристики «КІОМР» є аналіз опису подій повстання
Б.Хмельницького, створеного як щільний переказ відповідних місць «Літопису
Грабянки». Чимало з них отримують інше «прочитання». Так, початок війни
тут не є боротьбою через «козацькі кривди», а обумовлений зверненням жителів
Малої Росії до козаків «вступитъся за ихъ, и освободить отъ жестокости Поляковъ
ими владѣемыхъ»15. У своїх версіях закликів гетьмана до реєстровців та його про-
мови до всього війська автор «КІОМР» акцентує тільки на ідеї «о освобожденіи
отечества изъ рукъ чуждыхъ, поработившихъ безъ исключительнаго права насиль-
ствамъ» (арк.5 зв.). Але в описі самих баталій і мирних переговорів чимало деталей,
як може здатися, стоять не на своїх місцях. Приміром, наведемо повідомлення про
«аманатів» після досягнення домовленостей під Зборовим 1649 р.: «А въ утвержде-
ніε сихъ договоровь Зборовскихъ исполнεнія, Королъ далъ Татарскому Хану амяна-
тами, Олесницкаго, сына Кастεляна Выслицкого, и Ланцкоронскаго сына воεводы
Руского» (арк.9). У Г.Грабянки цих осіб у статусі заручників кримського хана згадано
в описі Жванецької кампанії 1653 р.16, і так це повторено в інших наративах17. Так само
в опис козацьких кордонів після Зборівського миру автор уміщує деталі з повідом-
лення Г.Грабянки про мирні переговори 1656 р.
Відзначені «перестановки» справляють враження «некомпетентності» укла-
дача «КІОМР» і засвідчують його спроби моделювання історії у власній манері.
Останнє виразно ілюструє опис подій 1651 р. після Берестецької катастрофи та бо-
ротьби за Київ. Докладні оповіді Г.Грабянки про воєнні дії під Білою Церквою й
укладення менш вигідного для козаків миру в «КІОМР» узагальнено описом ніч-
ної атаки Б.Хмельницького та втечею поляків: «Обойшовъ самымъ тихимь походом
Королевской лагеръ ночью, въокругъ, ударилъ съ крикомъ на спящихъ Поляковъ,
и многія тысячи побивъ» (арк.11). Після згадки про відбиття Києва полковни-
ком Гладким (тут дотримано версії Г.Грабянки) історію домислено повідомленням
15 Це пояснено надмірними податками, а також тим, що «отданы были церкви православныя въ аренду жидамъ».
16 Летопись гадячского полковника Григория Грабянки / Под ред. И.Самчевского. – К., 1853. – С.120.
17 Зокрема в «Короткому описі Малоросії» під 1653-м роком. Див. видання пам’ятки за редакціями 1750–1770-х рр.:
Короткий опис Малоросії (1340–1776) / Підгот. до друку, вступ. ст. А.Бовгирі. – К., 2012. – С.53.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
134 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
про врочистий вступ козацького вождя в місто, де його зустрів митрополит
Сильвестр (Косов) «со всѣмъ духовεнствомъ войсками, и гражданскими чиновника-
ми, при колоколномъ во всемъ городѣ звонѣ, и пушечной палбѣ съ привѣтствіεмъ поз-
дравлεнія, о побѣдѣ надь Поляками» (арк.11 зв.). У такий спосіб автор «КІОМР» «пе-
решив» відому історію: за всіма знаними наративами пишний в’їзд Б.Хмельницького
до Києва відбувся наприкінці переможного для козаків 1648 р.
До конструкцій автора «КІОМР» також належить епізод про страту одного з
козацьких старшин – Гурського. Це буцімто сталося після вступу гетьмана в Київ,
коли «открилось обстоятεлно о измѣнѣ во время сраженія съ Поляками Гурского,
который и казнεнъ при площадѣ яко прεдатεлъ и законопреступникь» (арк.11 зв.).
Авторський домисел явно мав створити виправдання катастрофічної поразки коза-
ків під Берестечком через удавання до притаманних для подібного роду оповідей мо-
тивів – «прельщения» ворога та зрадника серед своїх. Гурський є одним із персона-
жів «Літопису Грабянки», тут його згадано один раз – в описі козацького посольства
на сейм 1650 р., де король «посланникамъ же Хмельницкого Марковичу, Гурскому
и Ивану Дорошу шляхетство давше дари отпустиша»18. Ця згадка «підказувала» ге-
роя на роль зрадника. Але чому з усіх трьох обрано саме Гурського? Можливо, через
асоціацію з полковником Гладким, котрого, за Г.Грабянкою, Б.Хмельницький стра-
тив після спротиву його намірам бути в підданстві турецького султана. Хай там як,
але доречно також навести додаткову інтерполяцію автора «КІОМР» в опис битви
під Берестечком щодо вирішальної ролі зради Гурського в поразці козаків: «Таковоε
поражεніε произошло измѣною Хмεлницкому отъ войскового генералскаго εсаула
Гурского, урожεнца Кіεвского, который бывъ прεлщεнь Полякамы, при силномъ на-
ступленіи на лѣвоε крило войска Малороссійскаго князεмь Вишнѣвецкимь, вмѣсто
отпору показалъ тылъ, и симъ приведши въ разстройку многіε ряды, довεлъ Поляковь
остатъся побѣдитεлями» (арк.11).
В описах діяльності лівобережних19 гетьманів, що складають другу частину ос-
новного наративу «КІОМР», автор проявляє дедалі більшу «літературну свободу»
в роботі зі своїми джерелами, адже він намагався створити лише типажі реґіментарів
із дуже поверховою характеристикою їхніх діянь. Тож у цій частині натрапляємо на
ще більшу кількість фактографічних маніпуляцій. Репрезентативним прикладом слу-
гують пасажі про Івана Брюховецького. Конструювання оповіді про нього засновано
на узагальненнях фраґментів «Літопису Грабянки», де цього персонажа представле-
но в неґативному світлі. Відповідне враження формують місця про загибель Я.Сомка
й В.Золотаренка, про поїздку гетьмана до Москви, що мала наслідком загальний пе-
репис населення, про нові податки й воєводський контроль у містах. Сам же ватажок
гине під час перемовин із П.Дорошенком та ханом від рук «козацької черні», котра
свого часу і привела його до влади20. У версії «КІОМР» усі ці сюжети подано повер-
хово й з суттєвими змінами. Головне, що нововведення названо ініціативою лише од-
ного гетьмана (у Г.Грабянки це указ із Москви). Ба більше, він нібито особисто при-
значав на керівні посади «изъ Великороссійскихъ же чиновъ». Але, важливо, автор
формує образ підступного та віроломного провідника, який обманював і царя у сво-
їй вірності, і «народ» в обіцянках відновити старовинні права. А сам керманич ніби-
то від початку планував стати підданим османського султана: «Въ самой же вещи онъ
имѣлъ мысли предатъ Малую Россію вь подданство Туркамь; ожидая только удобного
18 Летопись гадячского полковника Григория Грабянки. – С.88.
19 При цьому майже не представлені правобережні.
20 Узагальнення зроблено з двох глав літопису: «Гетманство Бруховецкого» та «О приходѣ воеводъ во всѣ города
Малороссийскіе» (див.: Летопись гадяцкого полковника Григория Грабянки. – С.178–199).
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 135
случая» (арк.15). Нагадаємо, у тексті Г.Грабянки «зраду» І.Брюховецького представле-
но справою випадку, що була спричинена стихійним антимосковським повстанням та
умовами Андрусівського перемир’я.
Літературна обробка повідомлень «Літопису Грабянки» про І.Брюховецького
ознаменувалася «винайденням» нових деталей та героїв. Ідеться про трансформацію
в «КІОМР» князя Великоґаґіна й царського стольника Кирила Осиповича Хлопова
в «околничного князя Гагаріна» та «стольника Осипова» (арк.14 зв.). Як бачимо, па-
тронім стольника став його прізвищем, і це невипадково. Очевидно, зміна відбулася
через те, що вживане у Г.Грабянки прізвище «Хлопов» стало основою для вигаданого
«боярина Хомутова», із дочкою котрого нібито в Москві одружився І.Брюховецький:
«Женился въ Москвѣ на дочерѣ боярина Хомутова, на что Его Величество особливое
благоволеніе оказать изволилъ» (арк.15). Подібна вигадка могла задумуватися авто-
ром «КІОМР» із прихованим натяком на особисту залежність («хомут»), в яку по-
трапив І.Брюховецький21.
«Літопис Грабянки», як відомо, завершується згадкою про «зраду» І.Мазепи
та обрання новим гетьманом Івана Скоропадського. Тож джерелом інформації про
події XVIII ст. міг стати згаданий вище «Короткий літопис Малої Росії» В.Рубана
1777 р. Із цього друку явно можна було взяти інформацію фактографічного пла-
ну, зокрема про дату та обставини обрання Данила Апостола гетьманом, про князя
О.Шаховського, вибори К.Розумовського та його повноваження «в межах прав часів
Скоропадського». Водночас представлення в «КІОМР» подій 1708–1764 рр., тобто
період від «зради» І.Мазепи до ліквідації гетьманства, вирізняється наявністю додат-
кових сюжетних ліній. Так, під впливом різних видань про останнього (вони ж стали
підставою кількох додатків у «КІОМР») та своїх переконань автор своєрідно пред-
ставив його «відступництво» – воно тут уже не виняткове явище (як було прийня-
то в офіційній риториці після проголошення анафеми гетьманові), оскільки витлума-
чене прагненням до «самодержавного княжіння», яке, за «КІОМР», мали попередні
реґіментарі І.Самойлович, І.Виговський. До цього додано маніпулятивне доповнення
про причини переходу частини старшин на бік І.Мазепи.
У подальшому викладі за все XVIII ст. у «КІОМР» згадано лише кілька по-
дій (діяльність 1-ї Малоросійської колеґії, гетьманство Д.Апостола, урядування кня-
зя О.Шаховського, обрання й відставку К.Розумовського), серед яких особливе місце
займає історія П.Полуботка. У «Короткому літописі Малої Росії» В.Рубана наказно-
го гетьмана було заарештовано в Петербурзі через петицію про відновлення гетьман-
ства. Натомість у представленні автора «КІОМР» він організував окреме «сборище»
на р. Коломак біля кордону з Кримом, але потім нібито через мобілізовані російські
війська «понуждεнъ былъ войтить внутрь Малой Россіи и распустить полки въ домы
ихъ». Як сказано далі, через це цар і запровадив Малоросійську колеґію, «дабы пресѣ-
ченіε учинить на всегда подобныхъ до сего открывавшихся со вредомъ отεчеству без-
покойствъ» (арк.21). На чому заснована ця вигадана історія – на якихось поширених
серед козацької старшини уявленнях про причини скасування гетьманства Петром І,
чи це був результат власних «риторичних подобенств» автора? У будь-якому випад-
ку, оповідь про П.Полуботка в «КІОМР» слугує важливим історіографічним марке-
ром, надто з огляду на створений пізніше в «Історії русів» його образ як борця за ко-
зацькі права.
21 За Г.Грабянкою, походження дружини І.Брюховецького означено загальною згадкою «роду знатного». За
повідомленням С.Величка відомо, що це була представниця роду Долґоруких.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
136 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
Нові інтерпретації автором «КІОМР» багатьох повідомлень «Літопису
Грабянки» (в окремих випадках і «Короткого літопису Малої Росії» В.Рубана) важ-
ливі для характеристики його оповідних технік. При цьому особливості «прочитан-
ня» ним основного козацького наративу сформувалися також під впливом різних
столичних видань на історичну тематику XVIII ст. Одним із показових випадків ста-
ло представлення в «КІОМР» гетьмана П.Сагайдачного як «вірного полякам», через
що він «о страждущихъ же Россіянахъ не имѣл попеченія» (арк.3). Такі характеристи-
ки протилежні позитивному образу цього діяча у Г.Грабянки, створеному розповідя-
ми про морські походи на Кафу та перемогу під Хотином 1621 р. При цьому наголо-
шено, що завдяки лояльності до короля й Речі Посполитої П.Сагайдачний «зъедналъ
милость и свободу великую народу Малороссійскому»22. Можна припустити, ав-
тор «КІОМР» у 1780-х рр. уже не сприймав оцінки Г.Грабянкою Речі Посполитої,
де козаки колись мали і втратили свої права. Для нього «польська доба» – час по-
стійного «рабства» та «іга», тож військова вірність П.Сагайдачного королю ста-
ла ворожим актом щодо «свого народу». Водночас у «КІОМР» цей гетьман «по-
ганий» через те, що «ходилъ въ вспомоществованіе съ Полскими мятежниками на
Великороссію» (арк.3). Засудження його за участь у поході 1618 р. і знання про це –
наслідок знайомства з московськими та петербурзькими виданнями 1770-х рр. Одним
із таких могло бути «Ядро російської історії», де П.Сагайдачного представлено без-
умовним ворогом, він ототожнювався з поляками як слуга королевича Владислава23.
Дослідження особливостей верифікації автором «КІОМР» наративу Г.Грабянки
в майбутньому має бути продовжене аналізом ряду повідомлень (зокрема про реє-
стри полків, сформованих Б.Хмельницьким, про загибель полковника Вдовиченка
від гетьмана І.Виговського тощо). Це стане предметом інших наших публікацій. Поки
ж спробуємо сумарно окреслити інші твори й видання, які стали джерелами оповіді
«КІОМР» та семи його додатків.
Плеяда супутніх текстів:
П.Ґордон і російська історична література
Попри те, що базове джерело «КІОМР» – «Літопис Грабянки» – залиши-
лося прихованим під розмитим «літописи», усі інші пишно відтворено в титулі:
«Краткоε Историчεскоε описанїе о Малой Россїи съ дополненїемъ о Запорожскихъ
Козаках, и приложенїями касающимися досего описанїя до 1765 года. Собранное изъ
лѣтописей, Полскаго и Малороссїйскаго журнала или записокъ генерала Гордона;
Страленберга Шведскаго историка, изъ жизниописанія о Государѣ Петрѣ Великомъ,
Архїепископомъ Феофаномъ Прокоповичемъ, и Грекомъ Антонїεмъ Катифоромъ,
и фамильныхъ Записокъ и публичныхъ указовь»24. Крім того, у самому тексті маємо
поодинокі зноски-посилання, а також цитати із зазначенням джерел (як буде показа-
но нижче, не завжди коректні). Можна припустити, анонімний автор уважав «вітчиз-
няні» твори (власне «Літопис Грабянки») не цілком авторитетними для свого уявно-
го читача, або ж, і це найімовірніше, наявний у нього список «козацького літопису»
22 Летопись гадячского полковника Григория Грабянки. – С.27.
23 Див.: Ядро российской истории. – Москва, 1770. – С.340–343. Водночас повідомлення «КІОМР» про міста,
які відійшли до Речі Посполитої після цієї війни, теж могло сформуватися під впливом цього видання. Поза тим,
відповідну інформацію могла «підказати» петербурзька публікація 1771 р. «Летопись о многих мятежах и о разорении
Московского государства от внутренних и внешних неприятелей» (с.318, 323).
24 Назву подано за публікацією О.Бодянського.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 137
не мав уточнення про Г.Грабянку. Невипадково Ф.Туманський у 1793 р. опублікував
один зі списків цієї пам’ятки як анонімний «Літописець Малої Росії»25.
Перше чітко окреслене джерело – «журнал» або записки Патріка Ґордона (1635–
1699 рр.), вихідця з Шотландії, що перебував на російській службі. Він залишив що-
денник, який охоплював період від 1650-х до 1699 рр., і вважається цінним джерелом
із російської та української історії останньої чверті XVII ст. В якому вигляді авторо-
ві «КІОМР» міг бути доступний твір «російського шотландця»? У XVIII ст. повних
видань тексту П.Ґордона не існувало. Опубліковано було тільки невеликі уривки26
або перекази й цитати в інших історичних творах. Як виявилося, український анонім
почерпнув свої знання через «другі руки». У цьому переконує посилання на нотат-
ки ґенерала при описі подій 1708 р. – зносин І.Мазепи з кримським ханом Капланом
Ґіраєм (арк.28). До цього часу оповідь П.Ґордона не доходить, та й самого його вже
не було серед живих. Як тоді пояснити посилання автора «КІОМР», і звідки похо-
дить цитата? Джерелом цього уривку мав бути текст, який давав підстави приписати
П.Ґордону те, що він насправді не міг розповісти.
Цим текстом стала праця Ґоттліба Зіґфрида Баєра про історію Азова й російське
завоювання цього міста27. Її автор рясно використовував «щоденник» П.Ґордона, до-
ступний йому в рукописному вигляді. Але Ґ.Баєр цитував фраґменти від першої осо-
би та переповідав нотатки, не позначаючи меж свого й Ґордонового текстів. У чита-
ча, незнайомого з біографією шотландця, могло скластися враження, що він описував
події до 1710-х рр. Саме в таку пастку втрапив автор «КІОМР». Згаданий вище фра-
ґмент про Каплана Ґірая і його продовження майже дослівно скопійовано з книги
Ґ.Баєра. Просте зіставлення демонструє, що всі місця «КІОМР», де є прямі посилан-
ня або згадки П.Ґордона, дослівно відтворені чи переказані за Ґ.Баєром.
Хронологічно першу примітку «Записки ґенерала Ґордона» знаходимо в
описі кримського походу князя В.Ґоліцина разом із гетьманом І.Самойловичем
1687 р. (арк.17). Уривок «КІОМР», усередині якого і стоїть примітка, інформацій-
но, а місцями й текстуально залежить від праці Ґ.Баєра28. Наступна згадка П.Ґордона,
цього разу в основному тексті, пов’язана з історією взяття Кизикермена (арк.18–
18 зв.). Це майже дослівна, із незначними змінами цитата з Ґ.Баєра29, лише остан-
ня фраза якої («но по нѣкоторымъ обстоятεльствамъ Гордонъ получилъ отъ дво-
ра указъ возвратиться съ полками въ Россію») є самостійним доповненням автора.
Третє посилання на П.Ґордона стосується опису зустрічі І.Мазепи з Петром I в
Острогожську (Рибному), коли цар повертався з походу на Азов 1696 р. (арк.19):
«Когда Государь возвращался въ Москву Гетманъ встрѣтилъ его на пути близъ
Слободскаго города Острогожска, и поднесъ въ подарокъ Государю, саблю оправлен-
ную золотомъ, и украшенную дорогими камεньямы, да щитъ дорогими каменьями
обдѣланный на золотомъ цѣпѣ»30.
Автор «КІОМР» помилявся. У «щоденнику» П.Ґордона такі подробиці відсут-
ні. Цей апокрифічний сюжет про зустріч і про гетьманові подарунки (шаблю та щит,
25 Российский магазин. – Ч.ІІ. – Санкт-Петербург, 1793. – С.17–108.
26 Див.: Описание жизни бывшего российского генерала Гордона // Собрание сочинений, выбранных из месяцесловов
на разные годы. – Ч.5. – Санкт-Петербург, 1790. – С.34–86.
27 Уперше її було видано 1738 р., удруге – 1768 р. Тут і далі посилаємося на третє видання 1782 р.: [Байер Г.З.] Краткое
описание всех случаев касающихся до Азова от создания сего города до возвращения онаго под Российскую державу /
Пер. с нем. яз. через И.К.Тауберт, 3-е изд. – Санкт-Петербург, 1782.
28 Там же. – С.136–138.
29 Там же. – С.152.
30 У рукопису підсторінкова зноска: «Журналъ Г-на Гордона».
Український історичний журнал. – 2021. – №4
138 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
оздоблені коштовним камінням) неодноразово переповідався в літературі31. Серед
текстів XVIII ст. джерелом «КІОМР» можна було б уважати твір О.Ріґельмана32 або
«Короткий опис про козацький малоросійський народ» П.Симоновського33, одного
з джерел О.Ріґельмана. Однак найближча текстуальна відповідність цьому фраґменту
«КІОМР» міститься саме в Ґ.Баєра34.
Згадку гетьманових подарунків цареві анонімний автор продовжує ремаркою:
«Сія сабля и щитъ при входѣ арміи въ Москву цεрεмоніалнымъ порядкомъ везεны въ
карεтѣ, и думній Дьякъ Никита Мойсеεвичь Зотовъ дεржалъ оныя прεдъ собою въ ру-
кахъ». Інформація про це наявна у «Щоденних записках» І.Желябужського, опубліко-
ваних уперше Ф.Туманським 1787 р.35 Однак лише в Ґ.Баєра можна знайти найближчі
текстуальні збіги з «КІОМР»36. Зрештою, найбільш економним поясненням походжен-
ня всього комплекту повідомлень про подарунки І.Мазепи (зустріч в Острогожську та
згадка церемоніального в’їзду в Москву) буде запозичення з праці Ґ.Баєра.
Наступна згадка П.Ґордона в «КІОМР» супроводжує прокоментовану вище
цитату з праці Ґ.Баєра про події 1708 р. Її наведено в додатках до основного тексту
пам’ятки.
Останнім, сьомим, додатком «КІОМР» є полемічний відгук про опис життя
І.Мазепи в «історичних записках» неназваного автора («сочинителя»). Серед іншо-
го, він критикує думку про добровільний вибір козаками І.Мазепи за своїм бажан-
ням (арк.33). Як можна здогадатися, якраз у Ґ.Баєра знаходимо заснований на щоден-
нику П.Ґордона опис виборів, про які тут ідеться37.
В основній, наративній, частині «КІОМР» вибір І.Мазепи описано без посилань
на П.Ґордона. Однак без впливу Ґ.Баєра не обійшлося. Як показує фронтальне порів-
няння текстів, автор «КІОМР» побудував свою оповідь на відрізку від опису крим-
ського походу В.Ґоліцина до взяття Азова (арк.17–19) шляхом прямого цитування або
стислого переказування праці Ґ.Баєра38.
Можна стверджувати, що автор «КІОМР» вибирав із книги Ґ.Баєра лише укра-
їнські сюжети. При цьому робив посилання на щоденник П.Ґордона, тобто запози-
чав інформацію з «других рук», не відрізняючи, власне, повідомлень шотландця від
тексту самого Ґ.Баєра.
На відміну від решти згаданих у заголовку пам’ятки авторів (про це див. нижче)
П.Ґордон (тобто Ґ.Баєр) у «КІОМР» використаний і в додатках, і в «наративному
тілі». Решта ж – тільки в додатках. Це може свідчити про одночасне формування всіх
складових частин твору. В усякому разі, заголовок було написано не раніше за весь
текст разом із додатками.
Побутування книги Ґ.Баєра на території Гетьманщини засвідчено одним зі спис-
ків «Літопису Грабянки», що був зроблений у Сорочинцях 1751 р. (ф.І, №6490)39.
31 Див.: Маслійчук В. Іван Мазепа і Слобідська Україна. – Х., 2014. – С.9, 58, 101.
32 Ригельман А. Летописное повествование о Малой России, ее народе и козаках вообще. 1785–1786 года. – Ч.II. –
Москва, 1847. – С.20.
33 Симоновский П.И. Краткое описание о козацком малороссийском народе и о военных его делах. – Москва, 1847. –
С.120–121.
34 [Байер Г.З.] Краткое описание всех случаев касающихся до Азова… – С.182. Не виключено, що його працею
користувався й О.Ріґельман, адже опис подарунків І.Мазепи в нього ближчий до тексту Ґ.Баєра, ніж П.Симоновського.
35 Туманский Ф. Собрание разных записок и сочинений, служащих к доставлению полного сведения о жизни и деяниях
государя императора Петра Великого. – Ч.7. – Санкт-Петербург, 1787. – С.168.
36 [Байер Г.З.] Краткое описание всех случаев касающихся до Азова… – С.182.
37 Там же. – С.146–147.
38 Там же. – С.136–139, 141–148, 150–154, 162–163, 181–182.
39 Летопись гадячского полковника Григория Грабянки. – С.XXVI; Апанович Е.М. Рукописная светская книга XVIII в.
на Украине. – К., 1983. – С.183.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 139
Наприкінці списку на арк.260–286 уміщено виписки «зъ книгы пεчатной Краткого
описания всѣхъ случаεвъ касающыхся до Азова»40. Зважаючи на датування рукопису,
тут було використано перше видання твору Ґ.Баєра 1738 р. Слід відзначити, що цита-
ти й парафрази «Короткого опису всіх випадків…» у «КІОМР» не залежать від ука-
заного рукопису, в якому праця Ґ.Баєра має скорочений вигляд. Однак цей приклад
дозволяє припустити, що повніший список або, власне, друкований варіант цієї кни-
ги побутував в якомусь історичному збірнику разом із літописом Г.Грабянки. Це міг
бути конволют, що складався не лише з Грабянки та Баєра, а й містив копії різних до-
кументів, зокрема Андрусівського перемир’я 1667 р., «Вічного миру» 1686 р. (їх ко-
ротко переповідає анонімний автор), а також окремих указів, як-от розпорядження
Петра І щодо суконних мануфактур 1724 р. (такий акт наведено у четвертому додат-
ку «КІОМР»)41.
Наступним після П.Гордона у заголовку «КІОМР» згаданий Філіп Йоганн Стра-
ленберґ, шведський офіцер, узятий росіянами в полон. По поверненні на Батьківщину
він опублікував у Стокгольмі «Записки…» про історію та географію Російської ім-
перії. У XVIII ст. було зроблено російський переклад цього твору. На сьогодні відо-
мо п’ять рукописів (один протограф і чотири списки з нього). Усі вони зберігаються
нині у книжкових колекціях Санкт-Петербурґа. Зіставлення «цитати» Ф.Страленберґа
в «КІОМР» із російським варіантом його твору (за виданням 1985 р.42) показує, що
анонімний автор справді використовував працю шведа, однак дозволяв собі редагува-
ти текст. Можна припустити, що він користувався «Записками…» в ориґінальному ні-
мецькомовному виданні 1730 р. й обраний уривок переклав самостійно. Та, імовірніше,
він ознайомився з рукописним перекладом Ф.Страленберґа в Петербурзі. Про побуту-
вання «Записок…» на території Лівобережної України свідчень немає, утім потраплян-
ня сюди рукопису цілком можливе. Отже, економніше припускати, що автор мав у роз-
порядженні якийсь список Ф.Страленберґа.
У додатках до «КІОМР» цитуються два твори, присвячені Петру І. Один із
них – Феофана (Прокоповича). Це була «Історія імператора Петра Великого від на-
родження його до Полтавської баталії», видана 1773 р., або її перевидання 1788 р.43
Із цього тексту взято одну пряму цитату (арк.28) у додатках із критичною характе-
ристикою І.Мазепи44. Крім того, «Історія імператора Петра Великого…» вплинула
на формування тексту доповнення про запорозьких козаків. Зокрема сюжет про під-
тримку січовиками І.Мазепи і зруйнування Січі П.Яковлевим (арк.23 зв.) є перека-
зом слів Прокоповича45. Про це, зрештою, пише й сам анонімний автор, указуючи на
неповноту інформації джерела: «Гетманъ Скоропадскій отправилъ чиновника своεго
(которого имени и фамиліи Архіепископъ Фεофанъ вь описаніи своемъ объ ономъ
произшествіи не написалъ)».
Інша процитована в «КІОМР» (арк.28) біографія Петра І укладена Ан то-
нієм (Катіфором) та опублікована італійською мовою у Венеції 1736 р. Російською 1743 р.
40 Висловлюємо вдячність С.Багру за вказівку на цей рукопис і принагідні цінні поради.
41 Як приклад подібного роду конволютів можна назвати збірники з текстами мирних договорів 1667 і 1686 рр. (див.:
Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. – Ф.99. – №159), листами
Петра І до ніжинського полковника, а також різноманітним указами (див.: Там само. – №6).
42 Записки капитана Филиппа Иоганна Страленберга об истории и географии Российской империи Петра Великого:
Северная и восточная часть Европы и Азии. – Москва; Ленинград, 1985. – С.141–142 (арк.27 зв. – 28, гл.6).
Ориґінальне німецькомовне вид.: Strahlenberg Ph.J. von. Das Nord- und östliche Theil von Europa und Asia. – Stockholm,
1730. – S.252.
43 Феофан [Прокопович]. История императора Петра Великого от рождения его до Полтавской баталии. – Санкт-
Петербург, 1773 (2-ге вид.: Москва, 1788).
44 Посилаємось на доступне нам вид.: То же. – Москва, 1788. – С.183 (прим.).
45 Там же. – С.233–235.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
140 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
її переклав С.Писарєв46. У 1772 р. переклад було опубліковано в Петербурзі, а невдовзі
перевидано в Москві47. Водночас відомі рукописні списки з перекладу С.Писарєва, що
датуються другою половиною XVIII ст.48 Немає певності, чим саме користувався автор
«КІОМР»: друкованим виданням чи рукописним Катіфором. Із цього твору він узяв
невеликий фраґмент про І.Мазепу для другого додатку49.
Серед прямо згаданих літературних джерел «КІОМР» є «життєпис Ше ре-
метєва», процитований у додатках. Його не було згадано у заголовку, напевно через
те, що цитата з цього твору стосувалася лише одного марґінального сюжету – історії
Мазепиного племінника А.Войнаровського. У тексті наведено короткий нарис про
походження останнього, його освіту, поневіряння після поразки та смерті гетьмана,
арешт у Гамбурґу за наказом Петра І, вивезення в Росію, заслання в Якутськ і смерть,
а також ремарку про П.Орлика та його нащадків у Франції.
Який саме твір автор «КІОМР» міг би назвати «життєписом Шереметєва», і
звідки саме взяв цитату? Аналогічний процитованому текст міститься в передмові
Ґергарда Міллера до видання листів Петра І графу Б.Шереметєву 1774 р.50, а також у
І.Ґолікова в 5-й частині «Діянь Петра Великого» 1788 р., де використано відповідний
фраґмент передмови Міллера51. Деякі текстуальні розходження між варіантом тексту
в Міллера й Ґолікова дають право стверджувати, що автор «КІОМР» черпав саме з
першого52. До того ж передмову до листів царя Б.Шереметєву, що подає біографію
графа, цілком можна було назвати його «життєписом».
Час, середовище, контексти
Важливе питання – з’ясування часу створення «КІОМР». У заголовку публікації
О.Бодянського проставлено 1789-й рік. Такої вказівки немає в «музейному» рукопису
пам’ятки, що, на відміну від інших трьох, зберігся й нині доступний дослідникам de visu53.
Відповідно, слід прокоментувати, чи можна вважати саме цей рік датою створення.
Верхню хронологічну межу появи «КІОМР» можна визначити, спираючись на дату-
вання відомих списків. Рукописи, за якими опублікував твір О.Бодянський, не старші за
1810-ті рр. «Музейний» за філіґранями датується 1791–1807 рр., водночас канцелярський
почерк навряд чи старший за 1800 р.54 Оскільки цей рукопис є списком, ориґінал твору
мав постати до кінця 1790-х рр. Водночас ідентифікація серед джерел «КІОМР» друкова-
них видань 1770-х рр. дозволяє датувати його часом, не раніше цього десятиліття.
46 Див.: Николаева М.В. «Тестамент» Петра I царевичу Алексею // Проблемы литературного развития в России
первой трети XVIII в. – Сб.9. – Ленинград, 1974. – С.100.
47 Житие Петра Великого, императора и самодержца всероссийского. – Санкт-Петербург, 1772 (2-ге вид.: Москва, 1788).
48 Катифор Антоний. Житие Петра Великого [рукопись]: В 2 т. – Б. м., третья четверть XVIII в. // Российская
государственная библиотека, https://dlib.rsl.ru/viewer/01004983854#?page=1
49 Житие Петра Великого, императора и самодержца всероссийского. – Москва, 1788. – С.247–248.
50 Письма Петра Великого писанные к генерал-фельдмаршалу, тайному советнику, Малтийскому, С. Апостола Андрея,
Белого Орла и Прусского Ордена кавалеру, графу Борису Петровичу Шереметеву / Авт. предисл. Г.Ф.Миллер. –
Москва, 1774. – С.LIX–LX.
51 [Голиков И.И.] Деяния Петра Великого. – Ч.V. – Москва, 1788. – С.234–238.
52 Так, І.Ґоліков помилково передає текст Ґ.Міллера, пишучи у примітці, що «потомки сего Войнаровскаго и по нынѣ
есть во Франціи» (див.: Там же. – С.236). У Ґ.Міллера йшлося про П.Орлика: «Сего Орлика потомки находятся
и нынѣ во франціи» (див.: Письма Петра Великого писанные к генерал-фельдмаршалу... – С.LX). Саме з цього,
ориґінального, варіанту тексту виводиться повідомлення «КІОМР»: «Орликъ же родомъ Малороссіянинъ, но
неизвѣстно какъ онъ зашелъ во францію, которого потомки находятся въ ономъ королевствѣ» (арк.29).
53 Див. порівняння заголовку твору «музейного» рукопису з його опублікованою версією: Арістов В.Ю., Затилюк Я.В.
Невідомий список «Короткого історичного опису про Малу Росію»… – С.45.
54 Дякуємо за відповідні консультації знавцям документації урядових структур Гетьманщини та Слобідської України
XVIII ст. С.Потапенко та І.Синяку.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 141
Додаткові підстави для датування надає сам наратив. Так, у третьому додат-
ку до основного тексту автор робить виписку про А.Войнаровського з передмови
Ґ.Міллера до видання листів Петра І до Б.Шереметєва. У цьому виданні згадано про
нащадків П.Орлика, що «находятся и нынѣ» у Франції. Натомість у версії «КІОМР»,
«Орликъ же родомъ Малороссіянинъ, но неизвѣстно какъ онъ зашелъ во францію, ко-
торого потомки находятся въ ономъ королевствѣ». Як видно з цитованого фраґменту,
Французьке королівство виступає синонімом Франції. Це дає підстави гадати, що автор
«КІОМР» не писав свій твір після 1792 р., коли у цій країні проголосили республіку.
Водночас ще одним хронологічним репером слугує вказівка в «Доповненні про запо-
рожців» про переселення частини козаків за Дунай. При цьому не згадано про їх роз-
селення на Кубані, що відбулося в 1792–1793 рр. Тим самим маємо ще одне свідчення
про укладення «КІОМР» до 1792 р. Отже є всі підстави покладатися на вказаний у ви-
данні О.Бодянського 1789-й рік55 як час створення пам’ятки56.
Інформація про власників списків дозволяє говорити про рецепцію «КІОМР» у
середовищі місцевих «патріотів», шанувальників старовини, вихідців із козацької стар-
шини останньої чверті XVIII ст. За інформацією О.Бодянського, два відомі йому руко-
писи належали А.Чепі й В.Горленкові. Останній був племінником І.Квітки, якого до-
слідники вважали автором. Ця гіпотеза є підставою для окремого дослідження. Зараз
лише відзначимо: якщо І.Квітка не компонував твір (принаймні його основний нара-
тив та «Доповнення про запорозьких козаків»), на чому нині наполягає В.Маслійчук,
то точно був одним із його перших редакторів. Це очевидно з наявності серед додатків
листування І.Квітки з Г.Тепловим, відображене в публікації пам’ятки О.Бодянським за
двома списками та в дослідженому нами «музейному» рукописі. Тобто всі відомі нау-
ці версії твору вже поширювались із його листуванням. Водночас ще однією підставою
для припущення про редакторство (а не авторство) І.Квітки є описана М.Шугуровим
редакція «КІОМР» (за рукописом, зробленим після 1802 р.): тут набір додатків інший,
без листів І.Квітки й Г.Теплова. Не виключено, що саме вона і є протографом пам’ятки.
Зв’язок із твором відомих козацьких родів простежується у самому наративі.
Сиґнальною виступає згадка про прилуцького полковника Д.Горленка серед інших
старшин, вимушено приведених І.Мазепою до шведського короля. Саме тому їх ніби-
то відразу після Полтави пробачив Петро І. Останнє, проте, виразно суперечить за-
гальноприйнятій версії, утіленій у виданому 1777 р. в Петербурзі «Короткому літопи-
сі Малої Росії» В.Рубана. Згідно з нею, ці старшини повернулися лише через 5 років
після битви, більше того, із дозволом на проживання тільки в Москві57. Тим самим
бачимо виразні спроби автора «КІОМР» реабілітувати репутацію роду Горленків на
час появи твору в кінці XVIII ст.58
Іншим прикладом такого роду є згадане в «КІОМР» кохання І.Мазепи до сво-
єї хрещениці. За версією твору, нею була дочка ніжинського полковника Жу ра-
ховського, а не В.Кочубея. Ця маніпуляція може засвідчувати зв’язок автора із цим
козацьким родом. Відомо, що його представники докладали зусиль для «забуття»
факту зв’язку Кочубеївої доньки з анафемованим гетьманом. Про це знаємо з наве-
деного С.Плохієм запису у щоденнику М.Поґодіна за 1822 р. щодо невиконаного
Д.Бантишем-Каменським побажання В.Кочубея не згадувати в «Історії Малої Росії»
55 Якщо список А.Чепи був копією списку В.Горленка, який Д.Бантиш-Каменський називав «ориґіналом», то у списку
А.Чепи й могла бути наведена ця дата.
56 При цьому не можна виключати, що твір міг формуватися впродовж кількох років, до або після 1789 р.
57 Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1776 год, издана В.Рубаном. – Санкт-Петербург, 1777. – С.169–170.
58 Про реабілітацію роду Горленків у творах І.Квітки див. також: Маслійчук В.Л. Ілля Іванович Квітка – малознаний
історик… – С.327, 334.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
142 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
про похресницю І.Мазепи з його роду59. Але в «Історії русів» відома історія таки
«підправлена»: тепер об’єктом Мазепиних любовних інтриґ є дружина полковника
І.Іскри, а не представниця родини Кочубеїв. Подібного типу маніпуляції з історією
дають підстави типологічно зближувати «КІОМР» з апологією козацтва з початку
ХІХ ст. – «Історією русів». Водночас обидві пам’ятки є інтелектуальним продуктом
козацьких родів і відображають їхні настрої.
«КІОМР» безпосередньо співвідноситься з трактуваннями козацького минуло-
го, поширеними в останній чверті XVIII ст. Акценти твору на недостойності гетьма-
нів-наступників Б.Хмельницького, вірнопідданстві старшин російському престолу та
відособленості запорожців від решти війська добре корелюють із тогочасною ритори-
кою60. Ці ідеї звучали в різних контекстах і нерідко у прямо протилежних смислах.
Згадані уявлення послужили основою для арґументів Г.Полетики за відновлення
прав і вольностей козацької шляхти. Він послуговувався ними в петиціях під час ро-
боти Законодавчої комісії 1767 р. та в подальших творах61. У його знаній «Історичній
відомості про підстави перебування Малої Росії під республікою Польською та дого-
вори, за умовами яких відбулося її підданство російським государям…» провідним
стало твердження про відвоювання козаками своїх прав у війні Б.Хмельницького з
поляками та обумовлення їх дотримання в договірних статтях із московським ца-
рем 1654 р. В останніх передбачалися права всіх станів (козаків, духівництва, мі-
щан, шляхти), однак невдовзі їх було порушено через свавілля гетьманів-наступників
Б.Хмельницького, котрі почали управляти Малою Росією «по своей воли и при-
хотямь и не имели власти своей никакого предела»62. Тим самим Г.Полетика тракту-
вав ліквідацію гетьманства 1764 р. підставою для розширення компетенцій ще наявних
урядових структур Гетьманщини. Крім того, серед паперів визначного старшинського
публіциста зберігся ще один (коротший і недописаний) твір про тиранію гетьманів,
«проти прав дозволену», через яку «сталося чимало непорядків і замішань»63. Твори
Г.Полетики та «КІОМР» споріднені визнанням заслуг Б.Хмельницького, трактуван-
ням Переяслава 1654 р. як приєднання Малої Росії на основі договорів, а також не-
доброзичливим представленням гетьманів. Водночас неґативний образ останніх у
«КІОМР» має іншу перспективу: зі «зрадою» кожного наступного щоразу обмежу-
валися «статті Б.Хмельницького», а це вплинуло не так на права старшини, як визна-
чило «фінал» історії козацьких урядових структур64.
Симптоматично, що ця ж риторика про «поганих гетьманів», особливі козаць-
кі права та відмінності запорожців від решти козаків набувала протилежного тракту-
вання в офіційному імперському дискурсі. Доволі промовиста у цьому плані записка
сенатора Г.Теплова (наставника останнього гетьмана) про права і звичаї в Малоросії,
яку М.Василенко справедливо датував 1760-ми рр. Її ключовою тезою є скасування
59 Плохій С. Козацький міф: Історія та націєтворення в епоху імперій / Пер. з англ. М.Климчука. – К., 2013. – С.372–
374.
60 Див. зауваження В.Кравченка про неґативний образ запорожців: Кравченко В. «Словник малоруської старовини»
1808 року та його автор // Його ж. Україна, Імперія, Росія: Вибрані статті з модерної історії та історіографії. – К.,
2011. – С.339–354. Образ січовиків як свавільного товариства конструювався під впливом маніфесту Катерини ІІ про
скасування Січі 1775 р. «КІОМР» у цьому не був винятком. Першою спробою відходу від такого уявлення стала стаття
про запорожців у складі «Нового словотлумача, розташованого в абетковому порядку», укладеного М.Яновським у
1803 р., а звідти запозичена В.Ломиковським.
61 Див. концептуальний аналіз ідей Г.Полетики: Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного
відродження (друга половина XVIII – середина XIX ст.). – Х., 1996. – С.62–81.
62 Рукопис твору зберігся: Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. – Ф.VIII. –
№160м/115. – Арк.16–18 зв. Його опубліковано серед додатків у: Василенко Н. Збірка матеріалів до історії Лівобережної
України та українського права XVII–XVIII ст. // Український археографічний збірник. – Т.І. – К., 1926. – С.147–162.
63 Див.: Василенко Н. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України... – С.142–144.
64 Останнє повідомлення твору стосується факту ліквідації Ґенеральної військової канцелярії та суду.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 143
правових відмінностей Малоросії, названих джерелом різного роду «непорядків».
Свою арґументацію Г.Теплов вибудовував «від історії»: Мала Росія є частиною Русі,
що через міжусобиці й завоювання хана Батия стала складовою Польщі та Литви, які
поширили на неї своє право з міркувань «кращого приведення до єдності». Таке пра-
во «помилково» зберіг Б.Хмельницький, і саме на його основі відбулося приєднан-
ня 1654 р. Надалі це призвело до зловживань козацької старшини й було на збиток
государям. Цьому посприяло «віроломство» по відношенню до російського престо-
лу майже всіх гетьманів, котрі «всі до одного або зрадили, або до зради схилялися».
Далі доволі точно відтворено список реґіментарів обох берегів Дніпра та в підсумку
відзначено, що всі верстви «спокійними були тільки за Богдана Хмельницького, ін-
ший же весь час від 1657 по 1708-й, тобто до гетьмана Скоропадського» Малоросія
постійно нуртувала «зрадами»65. Цю ідею повністю втілено в «КІОМР».
Невідомо, чи мала записка Г.Теплова резонанс на теренах колишньої Геть ман щи ни.
Вона явно призначалася Катерині ІІ, створюючи зручне ідейне обґрунтування для роз-
початої самодержицею політики ліквідації гетьманства й інтеґрації автономних струк-
тур у тіло імперії. Якби цей текст був відомим у козацькому середовищі, то «КІОМР»
можна було б розглядати своєчасною відповіддю від старшини. Адже в його «схемі істо-
рії» Мала Русь так само є частиною Русі князя Володимира, але її відмінність від решти
Русі зумовлена не впливом польського права, а формуванням рицарського люду – коза-
ків, котрі звільнили «малоросійський народ» від «рабського поневолення» Польщею
та привели його в підданство російському престолові. Б.Хмельницький залишив чин-
ним «право польське» з огляду на його тривале застосування, і далі воно не заважало
всім козацьким «чинам» бути вірними російському монархові. Їхній службі перешкод-
жали тільки «зрадницькі» гетьмани, але їм противилися старшини та військо. Останнє
трактування зближує «КІОМР» і записку Г.Теплова.
За «КІОМР», вірнопідданство російському престолу виражає невисловлені від-
крито сподівання на збереження традиційних вольностей «козацької нації». Ідея
давньої служби як запоруки отримання прав і вольностей, притаманних «республі-
ці шляхти», набула особливої гостроти у середовищі козацької старшини часів дра-
матичних для неї змін останньої чверті XVIII ст. Вона стала ключовим елементом
колективної міфології еліти колишньої Гетьманщини66. Проявом цього було обго-
ворення козацьких послуг монархії й невиправданих обмежень їхніх прав, характер-
не для численних записок і петицій першого десятиліття ХІХ ст. авторства А.Чепи,
В.Чарниша, В.Полетики, Р.Марковича, Т.Калинського. Усі вони писали у відповідь на
обмеження з боку Герольдії та Сенату 1805 р., яким ускладнювався перехід у росій-
ське дворянство колишніх сотенних і полкових старшин. За влучним спостереженням
О.Толочка, такі записки схожі в узагальненому трактуванні минулого (відсилкою до
витоків козацтва, отримання від польських королів прав, підтверджених російськими
царями, та апеляцією до військових здобутків). Їх автори були частиною комунікатив-
ної мережі місцевих «патріотів» – любителів старовини, котрі ретельно збирали та
жваво обмінювалися документами67.
«Патріоти» постійно обговорювали потребу синтези козацького минулого.
Так, А.Чепа в листі до В.Чарниша у квітні 1809 р. відзначав: «Не зайвим було б мати
65 Тут і далі цит. за перевиданням твору у: Куліш П. Наукові праці. Публіцистика. – Т.ІІІ: Записки о Южной Руси. –
Кн.2. – К., 2015. – С.122–133, 333–339. Попередня публікація пам’ятки: Записки Українського наукового товариства у
Києві. – Кн.ІХ. – К., 1911. – С.29–54.
66 Когут З. Українська еліта у XVIII столітті та її інтеґрація в російське дворянство // Його ж. Коріння ідентичности:
Студії з ранньомодерної та модерної історії України. – К., 2004. – С.78.
67 Толочко А.П. Киевская Русь и Малороссия в XIX в. – К., 2012. – С.194.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
144 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
хронологічний перелік від 1654 р. походів і служб настільки образливо принижених
малоросійських чинів»68. В.Горленко в одному з повідомлень від 23 квітня 1809 р. пи-
сав про свої спроби розшукати відомості щодо «малоросійської історії, але мало їх
знаходжу»69. А.Чепа в листі до В.Полетики від 6 травня 1809 р. заохочував узятися за
писання історичної праці: «Якщо Ви приймете великий труд написати славетну гілку
російської історії – історію Малоросії, то тим зробите гідну справу»70.
Шанувальники старовини сподівалися на появу концептуального викладу козаць-
кої минувшини. Упродовж XVIII ст. на цю роль претендував «Літопис Грабянки»,
поширений у численних списках. Він давав загальний образ героїчної історії «козаць-
кого народу», його військових звитяг і виправдовував особливе становище в держа-
ві московського царя. У 1730-х рр. шляхом скороченого переказу Грабянкового тексту
було створено «Короткий опис Малоросії», що поширювався у двох редакціях, прав-
да в меншій кількості списків. Цей твір із доповненим викладом про події XVIII ст.,
а також главою про сучасне управління Малоросією надрукував у Петербурзі
1777 р. В.Рубан. Здійснена під патронатом вихідця зі старшинського роду канцлера
О.Безбородька, публікація ця безпосередньо задумувалася для популяризації козаць-
кого минулого в умовах поступової ліквідації структур Гетьманщини. Однак згаданий
текст міг надати своїм читачам інформацію про війни козацтва та діяння гетьманів у
традиційній формі порічного викладу, коли практично відсутнє концептуальне осяг-
нення минулого. А це вже не задовольняло запити читача кінця XVIII ст. Особливо,
якщо йшлося про «місцевого патріота», котрий критично реагує на інтеґраційні за-
ходи та потребує осмисленого представлення історії.
Поступова ліквідація Гетьманщини в 1760–1780-х рр. відбувалася під акомпане-
мент зростання запиту на текст про козаків та їхню минувшину. Його репрезентува-
ли численні публікації, що побачили світ у столиці, серед яких резонансними стали
огляди академіка Ґ.Міллера 1760–1770-х рр., а також твори самих вихідців із коза-
цтва. Окрім «Короткого літопису Малої Росії» 1777 р. доречно згадати попередню
працю В.Рубана – «Короткі географічні, політичні та історичні відомості про Малу
Росію» 1773 р.71 Надалі саме вона стане взірцем для розповіді про козацьку держав-
ність. Її складниками були лаконічні географічний, етнографічний та історичний опи-
си. Таку структуру, цілком витриману у просвітницькому дискурсі, буде розширено
в публікації іншого представника козацької еліти – «Записках про Малоросію, її жи-
телів і твори» Я.Марковича 1798 р. Обидва тексти, що вийшли в Петербурзі з різ-
ницею у чверть століття, давали доволі схематичне й поверхове історичне представ-
лення Малоросії згадками визначних діянь козаків за усталеною схемою: отримання
прав від польських королів, боротьба за їх дотримання та приведення гетьманом
Б.Хмельницьким у російське підданство. Читачі цих столичних видань із кола «міс-
цевих патріотів» гостро відчували необхідність нового концептуального погляду на
минуле. Недаремно А.Чепа надсилав свої рукописи з документальними та літописни-
ми матеріалами Я.Марковичу взамін на обіцянку зайнятися підготовкою масштабної
історичної праці72.
68 Цит. за: Кравченко В. Нариси з історії української історіографії... – С.175.
69 Див.: Горленко В. Из истории южно-русского общества начала XIX в. (письма В.И.Чарныша, А.И.Чепы, В.Г.Полетики
и заметки к ним) // Киевская старина. – 1893. – №1. – С.41–76.
70 Цит. за публікацією листа: Там же. – С.53–54.
71 Рубан В. Краткие географические, политические и исторические известия о Малой России. – Санкт-Петербург, 1773.
Див. також републікацію твору та коментар до нього В.Кравченка: Схід – Захід. – Вип.3. – Х., 2001. – С.268–317.
72 Про ці наміри дослідникам відомо з листів самого А.Чепи, котрий марно намагався повернути свої рукописи з
Петербурґа після смерті Я.Марковича. Див. один із листів до його матері: Лазаревский А. Прежние изыскатели
малорусской старины // Киевская старина. – 1894. – №12. – С.386–387.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 145
Створений явно у середовищі козацької старшини «КІОМР» засвідчує рефлек-
сії її представників на зміни 1760–1780-х рр. Автор твору був добре обізнаним зі сто-
личними публікаціями про Петра І та І.Мазепу й намагався на основі авторитетно-
го «Літопису Грабянки» випустити власну версію козацького минулого. Написаний
у формі зв’язної оповіді з численними маніпуляціями73, «КІОМР» може вважатися
спробою осмислити сьогочасні політичні зміни в історичній ретроспективі. Вона за-
снована на уявленнях козацької еліти про тривалу вірну службу престолу та про «по-
ганих» гетьманів. Новим тут був натяк на те, що саме «самодержавні» замашки ос-
танніх, їхні «зради» і призвели до «фіналу історії», початком чого стала відставка
К.Розумовського та створення 2-ї Малоросійської колеґії в 1764 р.
Завдяки відомостям О.Бодянського можемо стверджувати, що «КІОМР» був
знаним принаймні частині «патріотів краю». Один зі списків, за яким публікувався
твір, свого часу належав А.Чепі. Його він отримав у 1814 р. від іншого шанувальника
старовини – В.Горленка, із рукопису котрого текст «списалъ Николай Алексѣевичь
Боровиковскій, въ Хоролѣ». Ці самі люди в 1809 р. зауважували про потребу загаль-
ної історичної синтези. «КІОМР» частково відповідав таким очікуванням. Більше
того, серед цього кола ідеї твору могли отримати повне схвалення. А.Чепа в листі
В.Анастасевичу у серпні 1816 р. писав про публікацію «історії Малоросії» у часопи-
су «Украинский вестник». Малася на увазі праця І.Квітки «Про Малу Росію», стаття
із двох частин, імовірно підготовлена на основі «КІОМР»74. Попри істотні редакцій-
ні зміни все ж збережено ключовий посил пам’ятки. Як видно з відгуку про гетьма-
нів у листі, А.Чепа явно солідарний із ним, хоча статтю не читав: «Уявіть ви собі, яка
тварина був гетьман! Це були пренечестиві деспоти! Російське міністерство змуше-
не було приборкувати їхню владу, тими ж договірними пунктами, щоб вони не сва-
вільничали. Я, слухаючи оповідання стариків про дії гетьманські, здригався, жахався!
По заслузі, що всі вони, крім останнього, або вбиті народом, або відправлені на за-
слання. А ми подякуємо Богові, що все це скінчилося до нас»75.
«КІОМР» не міг повністю задовольнити всіх запитів в історії. Попри спроби
його автора створити зв’язну розповідь про минуле у творі чимало недомовок і схе-
матизму. Це відповідало заявленому жанру короткого історичного опису, однак не
виправдовувало очікувань щодо добре впорядкованої історії. Упадає у вічі незначна
кількість інформації про козацькі res gestae до Б.Хмельницького та надто стисле пред-
ставлення гетьманів. У творі мало артикульованих суджень про різні ключові сюжети.
Усі ці недоладності успішно компенсувала апокрифічна «Історія русів», що з’явила-
ся в перші десятиліття ХІХ ст. й відразу стала резонансною76. Саме вона могла пов-
ністю потішити самоповагу колишньої козацької старшини, нагадуючи її представни-
кам про давні діяння у відповідності до нових літературних зразків та вподобань.
Літературно довершена «Історія русів» містить чимало важко вловимих маніпу-
ляцій, котрі вводили в оману багатьох знавців минулого. «КІОМР» можна вважати
віддаленим попередником цього твору. Він подібний спробою маніпулятивно виклас-
ти повідомлення джерел «у літературному порядку». Ця аналогія має актуалізувати
73 І цим твір вирізняється з-поміж інших тогочасних пам’яток (їх загальний огляд і характеристику див.: Бовгиря А.М. Козацьке
історіописання в рукописній традиції XVIII ст.: Списки та редакції творів. – К., 2010. – С.21–70, 121–147, 155–209).
74 До цієї студії міг мати стосунок І.Тимковський. Із його листування з І.Квіткою знаємо, що останній надсилав йому на
редагування «тетрадь о Малой России». Лист опубл.: Журба О.І. Становлення української археографії… – С.281–282.
Співзвучність назви публікації з цією згадкою дає підстави говорити, що це той самий текст.
75 Цит. за: Журба О.І. «Представьте вы себе, какой зверь был гетман! Это были пренечестивые деспоты!» (з листа
свідомого українського патріота, автономіста та традиціоналіста початку ХІХ ст.) // Дніпропетровський історико-
археографічний збірник. – Вип.3. – Дніпропетровськ, 2009. – С.203.
76 Плохій С. Козацький міф... – С.65–88.
Український історичний журнал. – 2021. – №4
146 Ярослав Затилюк, Вадим Арістов
поглиблені джерелознавчі студії «КІОМР» та його порівняння з іншими історични-
ми текстами кінця XVIII ст. Адже саме це, як сподіваємося, допоможе краще зрозумі-
ти технологію створення й розкрити походження бодай частини загадкових сюжетів
«Історії русів», фундаментальної пам’ятки українського історієписання.
REFERENCES
1. Apanovich, E. (1983). Rukopisnaia svetskaia kniga 18 veka na Ukraine. Kiev. [in Russian].
2. Aristov, V., Zatyliuk, Ya. (2020). Nevidomyi spysok «Korotkoho istorychnoho opysu pro Malu Rosiiu» z fondiv Natsionalnoho
muzeiu istorii Ukrainy. Naukovyi visnyk Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy, 7. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Bovhyria, A. (2010). Kozatske istoriopysannia v rukopysniі tradytsii 18 st.: Spysky ta redaktsii tvoriv. Kyiv. [in Ukrainian].
4. Bovhyria, A. (2012). Obrazy kozatskoho istoriopysannia 17–18 st. Akademichni i doakademichni obrazy ukrainskoi istoriohrafii.
Kyiv. [in Ukrainian].
5. Dzyra, Ya. (1969). Dzherelna osnova pratsi O.Rihelmana z istorii Ukrainy. Istoriohrafichni doslidzhennia v URSR, 2. [in Ukrainian].
6. Kohut, Z. (2004). Korinnia identychnosty: Studii z ranniomodernoi ta modernoi istorii Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].
7. Kravchenko, V. (1996). Narysy z ukrainskoi istoriohrafii epokhy natsionalnoho vidrodzhennia (druha polovyna 18 – seredyna
19 st.). Kharkiv. [in Ukrainian].
8. Kravchenko, V. (2011). Ukraina, Imperiia, Rosiia: vybrani statti z modernoi istorii ta istoriohrafii. Kyiv. [in Ukrainian].
9. Kulish, P. (2015). Naukovi pratsi. Publitsystyka, ІІІ. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Marchenko, M. (1956). Ukrainska istoriohrafiia z davnikh chasiv do seredyny 19 st. Kyiv. [in Ukrainian].
11. Masliichuk, V. (2006). Illia Ivanovych Kvitka – maloznanyi istoryk kintsia 18 – pochatku 19 st. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchor-
ichnyk, 10-11. Kyiv. [in Ukrainian].
12. Masliichuk, V. (2014). Ivan Mazepa i Slobidska Ukraina. Kharkiv. [in Ukrainian].
13. Nikolaeva, M. (1974). „Testament” Petra I tsarevichu Alekseiu. Problemy literaturnogo razvitiia v Rossii pervoi treti 18 v., 9.
Leningrad. [in Russian].
14. Plokhii, S. (2013). Kozatskyi mif: Istoriia ta natsiietvorennia v epokhu imperii. Kyiv. [in Ukrainian].
15. Tolochko, A. (2012). Kievskaia Rus i Malorossiia v 19 v. Kiev. [in Russian].
16. Zhurba, O. (2003). Stanovlennia ukrainskoi arkheohrafii: liudy, idei, instytutsii. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
17. Zhurba, O. (2009). “Predstavte vy sebe, kakoi zver byl getman! Eto byli prenechestivye despoty!” (z lysta svidomoho ukrainskoho patriota,
avtonomista ta tradytsionalista pochatku 19 st.). Dnipropetrovskyi istoryko-arkheohrafichnyi zbirnyk, 3. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
Yaroslav ZATYLIUK
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Research Fellow,
Institute of History of Ukraine NАS of Ukraine;
Senior Research Fellow,
National Museum of the History of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), yaroslav.zatyluk@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9666-2708
Vadym ARISTOV
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Senior Research Fellow,
Institute of History of Ukraine NАS of Ukraine;
Research Fellow,
National Museum of the History of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), aristov3000@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3094-8850
A Brief Historical Description about Little Russia…
and Ukrainian Historiography of the End
of the Eighteenth Century
Abstract. The aim of the article is the source study of the A Brief Historical Description of
Little Russia… and the reconstruction of its cultural context. The methodology of the study
Український історичний журнал. – 2021. – №4
«Короткий історичний опис про Малу Росію…» та українська історіографія кінця XVIII ст. 147
combines the text-critical and narratological approaches to the analysis of the text. The general
methodological field of the article is history of ideas and history of historical thought. Scientific
novelty. A Brief Historical Description of Little Russia… is a text of Ukrainian historiography
of the late 18th century which has not been fully studied. After the publication of the text on
the basis of two copies by O.Bodianskyi in 1848, it was mostly approached in connection with
the question of I.Kvitka’s authorship. A new impetus to the study of the work was given by the
discovery of its copy by the article’s authors which was stored in the National Museum of the
History of Ukraine. This is the only available manuscript of the work. Conclusions. The main
source of the work’s narrative core was the Hrabianka Chronicle. Other sources of the narrative,
as well as the appendices, included the works by G.Bayer, Ph.Stralenberg, Feofan (Prokopovych),
Anthony Katifor, and G.Müller. The author deliberately selected and “melted” the information
from other works, building up his own version of the Cossack history. The work was written
in 1789, at the time of the disintegration of the structures of the Hetmanshchyna and Sloboda
Ukraine, when the Cossack “ranks” were forced to prove their belonging to the “noble class”.
It reflected the views of the people of this environment and testified to their original attempt to
rethink the traditional narrative of the Hrabianka Chronicle and modify the established scheme
of the Cossack past. The responsibility for restricting the rights of Little Russia in this work rests
with the hetmans. The Zaporozhians are also presented in negative tones. The analysis of the
context of the creation and history of the work suggests that it was created in the circles close to
the starshyna families of Kvitka, Horlenko and other “patriots of the region”. A Brief Historical
Description of Little Russia… belongs to the last generation of the Cossack historiography and is a
distant predecessor of the History of Ruthenians.
Keywords: A Brief Historical Description about Little Russia…, Cossack historiography,
Bodianskyi, Kvitka, Hrabianka Chronicle.
|