Народне міністерство шляхів Української Народної Республіки: склад та завдання (1917–1918 рр.)
Мета дослідження – проаналізувати інституціалізацію міністерства шляхів УНР періоду Центральної Ради в умовах економічної, фінансової та соціально-політичної кризи 1917–1918 рр., спричиненої подіями Першої світової війни й революції. Методологія ґрунтується на принципах історизму, системності, ко...
Збережено в:
Дата: | 2021 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184548 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Народне міністерство шляхів Української Народної Республіки: склад та завдання (1917–1918 рр.) / О. Кудлай // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 100-112. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Мета дослідження – проаналізувати інституціалізацію міністерства шляхів УНР
періоду Центральної Ради в умовах економічної, фінансової та соціально-політичної кризи
1917–1918 рр., спричиненої подіями Першої світової війни й революції. Методологія
ґрунтується на принципах історизму, системності, конкретності. Наукова новизна.
На основі широкого кола джерел вивчено складання внутрішньої структури відомства –
формування департаментів і відділів, призначення керівників підрозділів, набір штату
співробітників. Досліджено процес перебирання міністерством на себе функцій центрального
органу з керівництва транспортною системою України, підпорядкування низки дорожніх
організацій. Подано характеристику відповідних інституцій колишньої Російської імперії,
що з проголошенням ІІІ Універсалу підпадали під юрисдикцію української влади. Визначено
головні завдання та напрями роботи відомства у сфері залізничного транспорту, шосейних,
ґрунтових, водних комунікацій, а також правового забезпечення їх функціонування. Означено
діяльність низки спеціальних комісій, створених при міністерстві, із залученням інженерів-
фахівців, представників урядових і земських організацій, що займалися розробкою докладного
плану шосейного будівництва в Україні, справами демобілізації транспортних структур,
створених на час війни, розробкою технічної термінології тощо. У висновках зазначено,
що до гетьманського перевороту квітня 1918 р. процес формування внутрішньої структури
міністерство завершено не було, штати залишалися недоукомплектованими, відчувався
значний брак фахівців. Плани діяльності інституції та розвитку транспортної інфраструктури
перебували на стадії опрацювання. До міністерства перейшли обов’язки контролю над усіма
видами шляхів УНР, низка технічних служб, фахові навчальні заклади. Проте цілком перебрати
на себе функції центральної державної інституції у транспортній галузі відомству не вдалося
через низку суб’єктивних та об’єктивних факторів. |
---|