Публічна історія як складова "м’якої сили" у сучасному суспільстві: з досвіду Австралії

• Дата: 2021
• Автор: Орлова, Т.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2021
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184552
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Публічна історія як складова "м’якої сили" у сучасному суспільстві: з досвіду Австралії / Т. Орлова // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 165-174. — Бібліогр.: 45 назв. — укр.

Мета статті – на прикладі Австралії продемонструвати важливість публічної історії для здійснення «м’якої сили» держави на внутрішньополітичній і міжнародних аренах. Методологія дослідження виходить із потреб оновлення координат наукового пізнання, а відмова від архаїчних елементів радянської доби, таких, як принципи «об’єктивності», «історизму», «системності», дозволяє усвідомити вплив сучасності на методи історичного пошуку. Ідеться про стратегії репрезентації минувшини у форматах публічної історії, версії інструменталізації минулого, аналізується концепція «м’якої сили», роль і вплив медійних заходів, що важливо при формуванні історичної перспективи й контекстуалізації поточних подій та процесів. Наукова новизна. Уперше на прикладі окремої держави розкривається значення публічної/практичної історії в реалізації можливостей «м’якої сили». Висновки. Кожне суспільство потребує зміцнення ідентичності, цінностей, згуртованості. Неабияка роль тут належить публічній історії – складовій «м’якої сили». Діяльність публічних істориків має велике значення для консолідації соціуму, іміджу держави на міжнародній арені, що приносить матеріальні та нематеріальні вигоди. Австралія останніми роками піднялася у світовому рейтинґу «м’якої сили», увійшовши в першу десятку країн-лідерів. Її досвід являє незаперечний інтерес для України. Це не тільки суто теоретичні викладки, але й практичні кроки з інституціалізації, подібні до здійснених в Австралії: заснування центру публічної історії, аналогічної консалтинґової компанії, відповідного часопису, де могли б знайти можливості самореалізації історики та всі зацікавлені особи, збільшуючи тим самим інтелектуальний капітал нашої країни, зміцнюючи її міжнародні позиції.