Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи

• Main Author: Вілкул, Т.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут історії України НАН України 2021
• Series: Український історичний журнал
• Subjects: Методологія. Історіографія. Джерелознавство
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184553

Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро- суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Боголюбського» (не пізніше 1174 р.) або «Володимирського зводу доведеного до 1185 р.». Разом із тим, Новгородсько- Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в ХІ ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого «Початкового зводу 1090-х рр.». Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до «Повісті временних літ», їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології. Мета наших студій – розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії «Повісті временних літ» на Новгородсько-Софійську групу. Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи. Обстеження текстів провадилося текстологічними методами. Висновки. Виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст.