Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи

Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро- суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Бог...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Вілкул, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2021
Назва видання:	Український історичний журнал
Теми:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184553
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи / Т. Вілкул // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 175-189. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-184553
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1845532022-06-18T01:26:57Z Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи Вілкул, Т. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро- суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Боголюбського» (не пізніше 1174 р.) або «Володимирського зводу доведеного до 1185 р.». Разом із тим, Новгородсько- Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в ХІ ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого «Початкового зводу 1090-х рр.». Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до «Повісті временних літ», їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології. Мета наших студій – розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії «Повісті временних літ» на Новгородсько-Софійську групу. Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи. Обстеження текстів провадилося текстологічними методами. Висновки. Виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст. The chronicles of the Novgorodian-Sophian group, that is, Novgorodian Karamzin Chronicle, the First Sophian Chronicle, and the Fourth Novgorodian Chronicle, are complex compilations from the early 15th century, which combine the Vladimir-Suzdal and Novgorod annalistic writing. The Vladimir-Suzdal material some scholars attributed to the impact of the “Chronicle of Andrei Bogolubsky” (not later than 1174) or the “Vladimir compilation kept until 1185”. At the same time, the Novgorod-Sophian chronicles are considered important witnesses to early chronicling. Some scholars even claimed them to be the evidence of the so-called “Initial compilation of the 1090s” which should mean that a distant protograph of these chronicles was formed in the late 11th century. Though their codices contain many fragments of text identical or close to the Primary Chronicle (i.e. A Tale of Bygone Years) they are rarely involved in discussions of it’s textual history. The purpose of our study is to expand the evidence based information on the influence of the Laurentian Suzdal version of the Primary Chronicle on the Novgorod- Sophian Group. The scientific novelty lies in the systematization of the Laurentian secondary readings within the Primary Chronicle that passed to the Novgorod-Sophian tradition. Survey of the texts has been carried out in the field of textual criticism methods. Conclusions. Nearly 300 readings have been revealed. Of these, the paper deals with around 20 variant readings which are either irrevertibly or very probably secondary. First, it is safe to say that the Novgorod-Sophian group inherited numerous innovations of the Suzdal branch. Second, the material allows us to identify which group of the Suzdal Chronicles applies. The special significance is that we have two different kinds of readings. Those when the Novgorod-Sophian chronicles follow the Laurentian version only, and the others when the Laurentian=Radzivill version. Both varieties of readings are accumulated by the Laurentian manuscript’s protographer. Innovations arose both at the stage of an undivided branch of the Vladimir-Suzdal Chronicle, and later, when the protographers of the Laurentian and Radzivill codices were separated. Thus, it is necessary to reconsider as the stemma of manuscripts tradition as the ideas that the protographer of the Novgorod-Sophian group comes before 1174 or at 1185. The Suzdal impact on Novgorod-Sophian texts was clearly made at the stage when the Laurentian and Radzivill protographers split up. Some details allow us to assume that the innovations were formed later than 1190s, and probably took shape even after the beginning of the 13th century. 2021 Article Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи / Т. Вілкул // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 175-189. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.05.175 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184553 930.2«ХІ–ХІV» uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Вілкул, Т. Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи Український історичний журнал
description	Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро- суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Боголюбського» (не пізніше 1174 р.) або «Володимирського зводу доведеного до 1185 р.». Разом із тим, Новгородсько- Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в ХІ ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого «Початкового зводу 1090-х рр.». Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до «Повісті временних літ», їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології. Мета наших студій – розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії «Повісті временних літ» на Новгородсько-Софійську групу. Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи. Обстеження текстів провадилося текстологічними методами. Висновки. Виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст.
format	Article
author	Вілкул, Т.
author_facet	Вілкул, Т.
author_sort	Вілкул, Т.
title	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
title_short	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
title_full	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
title_fullStr	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
title_full_unstemmed	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи
title_sort	лаврентіївська версія "повісті временних літ" у текстології новгородсько-софійської групи
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184553
citation_txt	Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи / Т. Вілкул // Український історичний журнал. — 2021. — Число 5. — С. 175-189. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT vílkult lavrentíívsʹkaversíâpovístívremennihlítutekstologíínovgorodsʹkosofíjsʹkoígrupi
first_indexed	2025-07-16T04:50:39Z
last_indexed	2025-07-16T04:50:39Z
_version_	1837777750896672768
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №5 Починаючи ці студії, мусимо зауважити, що вони відокремилися від великої теми. Авторка мала на меті написати роботу про те, як відобразилися версії «Повісті временних літ» у Новгородсько-Софійських зводах. Але матеріал виявився настіль- ки строкатий, і його так багато, що довелося визначити окремі аспекти й розглядати Анотація. Зводи Новгородсько-Софійської групи, тобто, Новгородсько-Карамзинський 1-й, Софійський 1-й, Новгородський 4-й, є складними компіляціями початку XV ст., що поєднують роботу володимиро-суздальських та новгородських літописців. Володимиро- суздальський вплив традиційно відносять до «Зводу Андрія Боголюбського» (не пізніше 1174 р.) або «Володимирського зводу доведеного до 1185 р.». Разом із тим, Новгородсько- Софійські зводи вважають важливим свідком раннього літописання. Науковці твердять навіть про формування їх віддаленого протографа в ХІ ст. і в ньому вбачають одне зі свідчень так званого «Початкового зводу 1090-х рр.». Хоча їх рукописи містять чимало тексту тотожного або близького до «Повісті временних літ», їх недостатньо використовують у дискусіях з її текстології. Мета наших студій – розширити базу даних щодо впливу Лаврентіївської суздальської версії «Повісті временних літ» на Новгородсько-Софійську групу. Наукова новизна полягає у систематизації Лаврентіївських вторинних читань у межах Початкового літопису, що перейшли до Новгородсько-Софійської групи. Обстеження текстів провадилося текстологічними методами. Висновки. Виявлено до 300 вузлів різночитань, з яких у даній статті розглянуто близько 20 різночитань, які доказово або з високою вірогідністю вторинні. По-перше, можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи наслідують численні інноваційні читання суздальської гілки. По-друге, матеріал дозволяє визначити, яку саме групу суздальських літописів застосовано. На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли Новгородсько-Софійські зводи наслідують версію Лаврентіївську, і такі, коли до неї приєднується Радзивіллівська (Лавр=Радз). Акумулює обидва види читань протограф Лаврентіївського рукопису. Отже, інновації виникали як на стадії єдиної володимиро-суздальської гілки, так і пізніше, коли протографи Лаврентіївського та Радзивіллівського літопису розділилися. Таким чином, потрібно переглядати і стему руху рукописів, і уявлення про те, що протограф Новгородсько-Софійських зводів виник перед 1174 чи 1185 рр. Суздальський вплив на цю групу однозначно відбувся на стадії, коли Лаврентіївська та Радзивіллівська групи розійшлися. Певні деталі дозволяють припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. і вірогідно, навіть після початку XIII ст. Ключові слова: середньовічні літописи, «Повість временних літ», текстологія, Давня Русь. Тетяна ВІЛКУЛ докторка історичних наук, провідна наукова співробітниця, відділ історії України середніх віків і раннього нового часу, Інститут історії України НАН України (Київ, Україна), tvilkul@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2737-8372 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи* DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2021.05.175 УДК: 930.2«ХІ–ХІV» * Висловлюю щиру вдячність Сергію Львовичу Ніколаєву за обговорення та консультації з лінгвістичних питань. Український історичний журнал. – 2021. – №5 176 Тетяна Вілкул кожен із них поодинці. Сподіваюся, що такий розгляд піде на користь проблематиці текстології «ПВЛ», від якої залежить визначення вихідного тексту та відхилень у на- шому основному джерелі з ранньої давньоруської історії. Кількість відхилень у спис- ках «ПВЛ» або, за текстологічною термінологією, вузлів різночитань, досі точно не підраховано, але приблизно їх число сягає понад 10 тис.1 Новгородсько-Софійські зво- ди вважаються важливим свідченням раннього літописання, а щодо тексту тотожного або близького до «ПВЛ» у них найчастіше вбачають незалежне ціннісне відгалужен- ня2. Хоча написано про ці зводи чимало, власне в текстуальній критиці ранніх літопи- сів їх тексти залучалися недостатньо, а відповідно, заслуговують на послідовний уваж- ний перегляд. Почнемо з того аспекту, який уявляється ввідним: близькості пам’яток до Лаврентіївської групи «ПВЛ». У літописознавців до недавнього часу було відсутнє зведене критичне видан- ня Початкового літопису. За традицією, південна Іпатіївська гілка «ПВЛ» по- трапила у 2-й том «Повного зібрання руських літописів», натомість суздальська Лаврентіївська – у 1-й том, новгородські – у 3–4-й тощо. Зведений текст, в якому ряд- ки старших рукописів можна охопити поглядом і порівняти на одній сторінці, з’явив- ся аж на початку ХХІ ст. завдяки зусиллям гарвардського дослідника Д.Островского. Вчений, що дуже ціннісно, використав Новгородський перший літопис3, однак Новгородсько-Софійські до обраного кола важливих для «ПВЛ» свідчень не потра- пили. Тим часом текстологи «докомп’ютерної ери» спиралися на виїмки важливих для текстуальної історії різночитань і ними обмежувалися. Після того, як стало до- ступним фронтальне зіставлення комп’ютерних наборів літописних зводів, потроху в роботу вводяться не виїмки, а повні корпуси різночитань. Розгорнути перед читачем текстологічні таблиці у друкованій статті, звісно, неможливо, та й важливість більшо- сті «дріб’язкових» варіантів зрозуміла лише для вузьких фахівців. Проте тепер ми у змозі провести повне зіставлення, не обмежуючись виїмками. Новгородсько-Софійські зводи мають багато спільного із Новгородським пер- шим літописом молодшої редакції (Н1мл), з яким їх об’єднують в одну велику роди- ну. Порівняно з останнім ці зводи повніші за складом річних статей, уміщують біль- ший масив інформації та являють новий ступінь ведення літопису. Традиційно до них включають Софійський 1-й (С1) та Новгородський 4-й (Н4). Із недавнього часу, після знахідки двох підбірок літописних матеріалів – також старшу з них, Новгородсько- Карамзинський літопис №1 (Нк)4. Усі три пам’ятки мають пізні складові (наприклад, переліки князів та царів доведено до Іоанна Васильовича Грозного), однак протограф 1 Такі приблизні підрахунки зроблено на підставі останнього зведеного видання «ПВЛ» Д.Островського: Ostrowski, Donald, The Povest’ vremennykh let: an interlinear collation and paradosis, Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts: X: 1–3 (Cambridge, Massachusetts, 2003) (далі скорочено: The Povest’). На кожній сторінці цієї публікації вміщується 3–4 рядка й на сторінку припадає 5–6 вузлів. При цьому у трьох томах цієї публікації – понад 2000 стор. (2166 pр.). 2 Як висловився з дещо іншого приводу (Новгородського першого літопису) провідний російський текстолог О.Гіпіус: «Столь мощный инструмент необходимо или использовать или отказаться от него при наличии на то веских оснований». Див.: Гиппиус, Алексей А. О критике текста и новом переводе-реконструкции «Повести временных лет», Russian Linguistics, 26: 1 (2002), 72. 3 Літопис залучений дещо неповно, зокрема на початку, проте важливий сам факт, що Новгородський перший з’явився у зведеному тексті «ПВЛ» і тепер зручно порівнювати фрагменти. 4 Бобров, Александр Г. Новгородские летописи ХV в. (Санкт-Петербург, 2001), 61, 93–166. Прохоров, Гелиан М. Летописные подборки рукописи ГПБ F.IV.603 и проблема общерусского сводного летописания, Труды Отдела древнерусской литературы, 32 (1977), 165–198; Gippius, Alexey A. Reconstructing the original of the Povest’ vremennyx let: a contribution to the debate, Russian linquistics, 38 (2014), 343, 363. Guimon, Timofej V. Historical writing of Early Rus (c. 1000 – c. 1400) in a comparative perspective (Leiden; Boston, 2021, forthcoming), 31, notes 150–151, chapter 3.3. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 177 НкС1Н4 під впливом ідей О.Шахматова виводять у тому числі з «Початкового зво- ду 1090-х рр., передуючого ПВЛ». Першим же таким свідком вважають Н1мл, у скла- ді якої чимало фрагментів і споріднених із «ПВЛ», і таких, що суттєво відхиляються від неї5. Вичерпному порівнянню Нк, С1 та Н4 перешкоджав як великий обсяг цих тек- стів, так і те, що вони стосовно «ПВЛ» складають нібито бічну традицію (хоча, з іншого боку, усіляко підкреслюється їх важливість для раннього літописання6). Спробуємо подати результати роботи, що стосуються такого текстуального ас- пекту, як взаємини Новгородсько-Софійських зводів зі списками суздальського походження. Коротко нагадаємо про головні п’ять рукописів «ПВЛ». У досліджен- нях використовуються: Лаврентіївський (Л), Радзивіллівський (Р), Московський- Академічний (А), Іпатіївський (І) та Хлєбниковський (Х)7. До Л приєднувався втрачений через пожежу на початку ХІХ ст. Троїцький (Тр), відомий за виданням невеличкої частини тексту та реконструкцією М.Присьолкова. ЛТрРА належать до Лаврентіївської групи, ІХ – до Іпатіївської. Тексти обох груп мають великі серії вто- ринних читань упродовж усієї «ПВЛ» від її початку до закінчення. Розподіл на дві гілки підтриманий подальшим розвитком справи ведення давньоруських літописів. ЛРА по закінченні «ПВЛ» продовжується до XIII ст. записами володимиро-суздаль- ських зводів. ІХ після завершення «ПВЛ» доповнена Київським літописним зводом до кінця XII ст., а потім Галицько-Волинським літописом. Списки та їх групи розглядаємо окремо від гіпотетичних «редакцій ПВЛ». Згідно з О.Шахматовим, таких було три. Перша, «Несторова 1113 р.», до нас не ді- йшла, але мала належати Нестору Печерському, котрого згадано в заголовку «ПВЛ» (тільки Х) та який, за інформацією «Києво-Печерського патерика», при- четний до укладення літопису. Друга, «Сильвестрова 1116 р.», яка нібито частко- во збереглася в Лаврентіївській гілці, зроблена Сильвестром, ігуменом монасти- ря Св. Михаїла та єпископом Переяслава8. Третя, якогось книжника з кола князя Мстислава бл. 1118 р., дійшла знов-таки частково в Іпатіївській гілці. Аби узгодити свої «редакції» з реальними рукописами, О.Шахматов уводив припущення про різнома- нітні контамінації. У доцільності припущень висловлювали сумніви, деякі наступни- ки пропонували визнати дві редакції, а не три, щодо ймовірних авторів та перепи- сувачів точиться полеміка9. Усе це спричинилося до появи багатої історіографічної традиції, яка практично не має спільного з текстологічними дослідженнями. Тож аналізуються групи списків. Зокрема використовуємо новий термін «Л-група», для пам’яток, афілійованих із Лаврентіївським списком. Коли до Л 5 Бобров. Новгородские..., 54; Gippius. Reconstructing...; Вилкул, Татьяна Л. Летопись и хронограф. Текстология домонгольского киевского летописания (Москва, 2019), 62–70, 187–232. 6 Напр., О.Гіпіус у вказаних статтях, присвячених текстології «ПВЛ», використовує тільки Нк. Д.Островський у своїх працях та публікації «ПВЛ» 2003 р. цю гілку взагалі не використовує: Ostrowski, D. Scribal practices and copying probabilities in the transmission of the text of the Povest’ vremennykh let. Palaeoslavica, 13: 2 (Cambridge, Massachusetts, 2005), 48–77; Ostrowski, D. Načal’nyj Svod theory and the Povest’ vremennyx let. Russian Linguistics, 31: 3 (2007), 269–308. Крім усього іншого, спеціалізація наукового знання призвела до того, що фахівці, які займаються пізніми літописами (до котрих усе ж таки належать Новгородсько-Софійські зводи) гірше орієнтуються у читаннях «ПВЛ». Покажу це на одному прикладі. О.Бобров починає свій перелік «первісних читань Нк» із повідомлення «ПВЛ» 6587 / 1079 р. й зауважує, що початковим є проп. слів «и бывшу емоу». Ідеться однак про спільну хибу «ПВЛ» в оповіді про Романа Святославича: «и бывшу емоу (не сказано де – Т.В.) оубиша и половци». Відображена в ІХЛС1Н4, і відсутня лише в Р та Нк, де перші три слова випущені. Тож є інновацією, а не початковим читанням. Див.: Бобров. Новгородские..., 98. 7 Короткі відомості: Guimon. Historical writing of Early Rus, 29–31, notes 135–146. 8 Л та РА зберігають колофон Сильвестра, де він, зокрема, пише, що «написахъ книгы си лѣтописець». 9 Огляд, напр.: Guimon. Historical writing of Early Rus, 74–75, notes 26–34. Український історичний журнал. – 2021. – №5 178 Тетяна Вілкул приєднується РА та НкС1Н4, Л-група може бути вужчою чи ширшою, включаючи ЛРА, ЛНкН4, ЛНкС1Н4 та ЛРАНкС1Н4. Взаємини головних рукописів «ПВЛ» зараз пояснюються за допомогою похо- дження з двох гілок, а також одного виду контамінацій – впливу вже сформованих зводів один на інший. Літописознавці відзначили примітну серію зближень ІХ та РА на перетині основних київської й суздальської версій «ПВЛ». О.Гіпіус запропонував контамінації типу РА-ІХ з кінця XII ст.10; авторка цієї статті – типу І-РА, за умови, що вплив трапився пізніше (XIV – початок XV? ст.). Останнє рішення задовільно пояс- нює ті вузли різночитань, коли І-РА збігаються, натомість Х відповідає початковим читанням Л11. Виходячи з того, що Х та І надзвичайно подібні, у варіантах Х=І (яких абсолютна більшість) отримуємо велику кількість спільних РАІХ. Що стосується новгородських зводів, у них, як правило, припускають «третю гіл- ку», тобто відгалуження раннього літопису не Іпатіївського й не Лаврентіївського типу («Початкового зводу»), відзначаючи одночасно близькість до Лаврентіївської традиції. Реально ж ідеться про укладення компіляції з літопису «типу Лаврентіївського... та типу Н1»12. Рубіж залучення загальноруського зводу поклада- ють на 1185 р., оскільки після цієї дати залишаються лише новгородські відомості. Через те, що контамінація РАІ(Х) виявилася новою ідеєю початку ХХІ ст., на- уковці захопилися доказами та інтерпретаціями. Про наближення Новгородсько- Софійських зводів до Л час від часу згадують, порівняння одного з них, Нк, із тек- стами «ПВЛ» проведене у ґрунтовній публікації А.Накадзави13. Проте, наприклад, в останній праці О.Гіпіуса, присвяченій «ПВЛ», читанням РАІХ проти ЛН1 зно- ву присвячено велику частину статті, тоді як про збіги Л-групи з Новгородсько- Софійськими згадано радше побіжно14. Крім того, збільшуючи кількість «контамі- нованих варіантів» О.Гіпіус пропонує вважати результатом контамінації початкові читання РАІХ (!). Нагадаємо, що така пропозиція суперечить прийнятним у тексту- альній критиці принципам роботи з текстами, оскільки показові лише спільні вто- ринні читання15. Крім усього іншого, учений висловив справедливу претензію до Д.Островського (який, пишучи про «контамінацію ІХ з Н1мл», не навів прикладів 10 Гиппиус. О критике текста..., 76–81. Див. також: Gippius. Reconstructing..., 346, 350–359. У відповідності до своєї гіпотези про суцільну контамінацію РАІХ, дослідник поділяє головні списки «ПВЛ» на три групи – ЛТр, РА та ІХ. За моїми спостереженнями, контамінація РАІ охоплює не весь текст літопису й зосереджена переважно на початку «ПВЛ». Тобто, не є фронтальною й до основних належать усе ж таки дві гілки. 11 Вилкул Татьяна, Текстология и textkritik. Идеальный проект… По поводу: «Повість временних літ: Міжрядкове співставлення і парадосис. Склав і відредагував Доналд Островскі, Harvard Library of Early Ukrainian Literature. Texts: Х: 1–3 (2003), Palaeoslavica, 12: 1 (Cambridge, Massachusetts, 2004), 173–183; це рішення прийняте у: Gippius. Reconstructing..., 364; Guimon. Historical writing of Early Rus, 73, notes 21–23. 12 Прохоров. Летописные подборки..., 172. 13 Nakadzava, A. Issledovanija novgorodskikh i moskovskikh letopisej XV veka (Tojama, 2006). Природно, оскільки дослідник публікував Нк, у різночитаннях відзначені варіанти, які відрізняються від неї, а не споріднені з нею. Споріднені потрібно вилучати з мовчазних пропусків різночитань. 14 Учений уважає, що в Нк відобразився літопис типу Троїцького (позначення: НК та Т). Див.: Gippius. Reconstructing..., 345: there are many instances, where L and Nk share demonstrably secondary readings... Перелік інновацій спільних із Тр: «11,4 НК=Т: в Руси словѣньскии языкъ /ЛРАИХ словѣнескъ языкъ в Руси, 11,11: НК = Т: морава/Л: норова/РАИХ: нерома (the secondary reading in ЛТРА was obviously норова), 13,2 НК = Т: лутичи/ЛРАИХ улучи (уличи), 22,18 НК= Т: умре Рюрикъ/умершю Рюрикови, 23,10 НК = Т: глаголя сице/ЛРАИХ: глаголя, 23,11 НК = Т: от Ольга князя/ ЛРАИХ: от Олга». Там же, 362, nt.19. Аналогічні міркування побіжно висловлені у: Бобров. Новгородские..., 98. 15 Таке недотримання принципів текстуальної критики спостерігається й у статті 2002 р., де було висловлено гіпотезу контамінації РАІХ: Гиппиус. О критике текста..., 83. Див.: «составитель РА избежал ошибок ЛНк, т.к. пошел за своим вторым источником – И». Тобто РА пішов за початковим І, і тому в ньому немає помилок Л (!). Довести подібні тези неможливо, тому в текстуальній критиці їх уникають. У даному разі потрібно виходити з припущення, що РА зберігає початкове читання, а відхилення виникло тільки в Л, після того, як дві гілки суздальської групи розійшлися. У роботі 2014 р. дослідник вимагає дотримання базових принципів від своїх опонентів. Що передбачає, що він сам також їх дотримуватиметься. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 179 беззаперечно («incontrovertibly») вторинних читань типу ІХН116), що накладає обов’язок відповідати власним вимогам. Усе мовлене призводить до нівелювання ти- пових випадків, колі ІХРА зберігають початкову версію «ПВЛ», а відхилення бачимо в Л-групі. Тим часом, переписувачі та редактори Л, а також його протографа – який найменуємо прото-Л, і всієї суздальської гілки ЛРА, були активними. Ані Л, ані ЛРА не належать до акуратних копій «ПВЛ». Тож спробуємо заповнити лакуни в дослі- дженнях, зосередившись саме на Л-групі. Надалі ще зрідка використовуємо «І-група» як суто умовне позначення гру- пування рукописів, котрі протистоять Л-групі. Її ядро складають ІХ чи ІХ+Н1мл. Припускали контамінацію типу ІХ-Н1мл, проте вчені не надали доказів вторин- ності таких читань17. Без обґрунтування вторинності збіги в різних гілках свідчать лише про збереження вихідних читань «ПВЛ». І хоча доведена контамінація Н1мл з Іпатіївською гілкою полегшила б обговорення певних гіпотез, тут мушу приєдна- тися до О.Гіпіуса. У «ПВЛ» і Новгородсько-Софійських зводах почергово бачимо ділянки, для яких маємо паралельні читання Н1мл, і такі, де Н1мл відсутнє. Власне Нк С1 та Н4 послідовно відтворюють текст «ПВЛ» упродовж перших двох третин літопи- су; виклад сильно скорочений лише після 1074 р. Задля систематизації досліджен- ня, як уже відзначалося, у цій статті розглядаємо лише один аспект. Тож подамо чи- тання, для яких немає відповідників у Н1мл. Будемо шукати ІХРА початкове проти ЛНкС1Н4 вторинного, а також (за наявності паралельних текстів чи строгих до- казів збереження вихідного читання в ІХ) – ІХ поч. проти ЛРАНкС1Н4 втор. Спеціально треба обумовити, що не йдеться про індивідуальні відхилення Л, яких у цьому списку багато, особливо в першого з писців, тобто – про останні нашаруван- ня18, а про інновації дещо глибші – рівня прото-Л (можливо, періоду формування ЛТр). Як уже відзначалося, доказову силу в текстології / текстуальній критиці мають лише вторинні читання. Проте текстологи регулярно з сумом відзначають дихото- мізм, зокрема для світських текстів. Виявлені варіанти довільно розподіляються на дві гілки і з’ясувати, котра з них вторинна, часто неможливо. У літописних пам’ятках, якщо мова не про відхилення одного рукопису, а про групи текстів, заледве в одному з десяти – п’ятнадцяти прикладів можна впевнено твердити, що такий-то варіант по- чатковий, натомість протилежний до нього – інновація19. 16 Gippius. Reconstructing..., 343, 347. 17 Зокрема С.Бугославський навів перелік із понад 20 різночитань (Бугославский, Сергей А. «Повесть временных лет» (Списки, редакции, первоначальный текст), Старинная русская повесть (Москва, 1941), 18–19), проте зіперся переважно на формальну ознаку: тезу про первинність коротких читань та вторинність довгих, яка для «ПВЛ» не діє. Д.Островський узагалі оминає питання вторинних читань, при цьому не враховує певні лінгвістичні й текстологічні показники (обговорення цього: Gippius. Reconstructing..., 347–359. Див.: Ostrowski. Scribal practices..., 53–56, де вчений зібрав понад 100 прикладів, в яких ЛРА протистоїть ІХН1 або ІН1, однак не навів доказів вторинності читань, а також рр.57–58, де позитивно оцінює те, що зо два десятки таких він кваліфікував як первісні (знов-таки, без обґрунтування). Причому в 1-й низці йдеться про очевидні пропуски в ЛРА (навіть указівки на роки). Там, де маємо контрольні тексти – в ЛРА інновації, і т. д. 100 прикладів не мусить вражати, адже число насправді помірне порівняно із загальною кількістю вузлів різночитань у «ПВЛ» (із чого починається ця стаття). 18 Див., напр., про синів Ноєвих ПВЛ, 1.2 ІХРАНкС1Н4 «.г ҃.є» або «тріе», тоді як Л «первиє». Про Вавилонську башту, що вона 5.15 ІХРА «(въ высоту) и въ шириню локотъ . ҂е҃. у҃. л҃. г҃.» (5433) та НкС1Н4 переробка на основі ПВЛ «сажении 5000 и 400 и 33, толико же и в ширину» проти Л «и Ø». 6.16-17 ІХРА «и инии сѣдоша на Двинѣ и нарекоша ся полочане» а також НкС1Н4 на основі ПВЛ «а инии Ø полочане» проти Л «Ø». 82.1 ІХРАНкС1Н4 «от плуга» проти Л «отня оуга» (відхилення пояснюється палеографічно п – н, л – юс малий; словоподіл запропонував С.Ніколаєв; Островський «от няоуга») і т. д. 19 Навіть у поодиноких рукописах, якщо йдеться про старші з них (Л, І) – далеко не завжди ясно, де початкове й де інноваційне. Незрідка різні дослідники кваліфікують один і той самий варіант як належний до відхилень чи навпаки, вихідного тексту, розподіляючи гілки діаметрально протилежним чином. Український історичний журнал. – 2021. – №5 180 Тетяна Вілкул Аби проілюструвати цю тезу, наведу один приклад «дихотомічного» виду. Під 6526 / 1018 р., у Новгороді з «мужів», «старост» та «бояр» збирають гроші для свого князя, аби найняти варягів. За І+ХРА «а от бояръ по осмидесять / .п҃. (80) гривенъ» проти ЛНкС1Н4 «...по .иі҃. (18) грив» (НкС1Н4 «боляръ»; тут і далі на- півжирним – варіанти, на які треба звернути увагу)20. Фонетично читання близькі – «осмь десять» або «осмь на десять» – й візуально не надто відрізняються, особливо при позначенні цифри через кириличну літеру (ХРА «.п҃.», Л «.иі҃.»). Однак сума, яку вимагали від бояр на похід Ярослава, змінюється значно. В оцінці варіантів мусимо виходити з логічних міркувань. Зокрема від пересічних «мужь» збирали «4 куны», натомість від «старостъ» – цілих «10 гривенъ» (143.23-24). Якщо прийняти вер- сію ІХРА, тоді між старостами та боярами нове очікувано суттєве підвищення суми. Крім того, число «80» символічне, оскільки позначає подвійну «виру», уведену сина- ми Ярослава Мудрого й відображену у «Пространній Правді Руській». Присутність норм із «Правди Ярославичів» не має бентежити, оскільки в оповіді про протисто- яння Ярослава та Святополка «Окаянного» простежується праця останнього уклада- ча «ПВЛ», котрий уводив хронографічні доповнення ще й у статтях 1110-х рр. Утім, можуть заперечити, що не менш вірогідним є належність фрагмента до давнього ядра оповіді (наприклад, тільки тут з’являється слово «старосты», у решті «ПВЛ» «стар- ци / старѣишины»), до того ж невідомо, чи відрізнялися помітно «бояри» від «ста- рост»21. Тож імовірні діаметрально протилежні рішення. Д.Островський іде за ІХРА, інші літописознавці – за Л (та НкС1Н4): The Povest’, 2, 1142. Утім значна низка читань усе ж таки дозволяє з певністю стверджувати, що відхи- лення від протографа «ПВЛ» трапилися саме у зводі типу Л й успадковані НкС1Н4. Розподіл початкових та вторинних краще за все засвідчують паралельні тексти (напри- клад, запозичення з «Хроніки» Георгія Амартола чи біблійних книг у літописі, або навпаки, вставки з якогось раннього рукопису «ПВЛ» у Сильвестровсько-Мінейній редакції «Сказанія про св. Бориса та Гліба»22). Часом вихідні читання архаїчніші за мовою, а протистоять їм виразні інновації. Якщо звороти повторювані, показовими є аналоги, що збережені в усіх списках чи, якщо відхилення існують, вони інакше ском- біновані. На підмогу стають реконструкції попередників-літописознавців. Зокрема ті, що наведені Д.Островським після рядків ЛРАІХН1 (Бичкова, Шахматова, Лихачова та самого Островського, див.: The Povest’). Після цієї публікації «ПВЛ» зручно позначати вузли різночитань із точністю до рядка. Останнє зроблене Д.Островським за виданням «Полное собрание русских ле- тописей» (т.1)23, але рядки експліцитно надруковано вперше. Тому наведені нижче приклади починаються з цифр, які вказують місце конкретного різночитання – стовп- чик та рядок. Позначений також рік літописних річних статей. Отже звернімося до коментованого аналізу прикладів Л-групи, для яких відповідники в Н1мл відсутні. 20 Полное собрание русских летописей. Т.1: Лаврентьевская летопись, 143.24 (перша цифра позначає стовпчик, друга – рядок); Т.2: Ипатьевская летопись, 132.1-2; Т.42: Новгородская Карамзинская летопись, 61; Т.6, 1: Софийская 1 летопись, 130; Т.4: Новгородская 4 летопись, 108. 21 Назагал слово «старосты» зустрічається в ранніх давньоруських пам’ятках, присутнє в перекладних із грецької: «Александрії» та «Житії Андрія Юродивого», із давньоєврейської – Книзі Есфірі, в Н1 та ін. Проте в «ПВЛ» це єдина згадка. Не полегшує завдання інша літописна звістка. Н1 і старшої, і молодшої редакції перемогу над Святополком уміщує під 1016 р. у контексті перемоги Ярослава. Перелік включає старост, але бояр немає, згадано ще смердів та всіх новгородців: «нача вое свое дѣлити: старостамъ по 10 гривенъ, а смердомъ по гривнѣ, а новъгородьчемъ по 10 всѣмъ». Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / Под ред. и с предисловием А.Н.Насонова (Москва; Ленинград, 1950), 15, 175. 22 Вилкул Т.Л. Летописные вставки из ПВЛ в Сильвестровско-Минейной редакции «Сказания о св. Борисе и Глебе», Ruthenica, V. (2006) 37–72. 23 Не за рукописом чи факсимільним виданням Лаврентіївського, а за тим виданням, яким літописознавці ХІХ–ХХ ст. користувалися найчастіше: Полное собрание русских летописей, т.1. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 181 4.15, недатоване Введення. В описі морської частини шляху з варяг у гре- ки трапилася лексична заміна: за ІХРА, племена «присѣдять от запада къ полу- денью» проти ЛНкС1Н4 «...к полуночью» чи «полунощию». Із племен перера- ховані «корлязе, венедици, фрягове» півдня Європи (Італії), які були сусідами через море з Хамовими нащадками. Список племен редагований, проте у цій частині на- роди узбережжя Атлантики перераховано із заходу в напрямку півдня, тобто саме «отъ запада къ полудьнью»24. Тому маємо справу з відхиленням Л, що успадкова- но НкС1Н4. Літописознавці одностайно реконструюють «ПВЛ» на підставі ІХРА: The Povest’, 1, 15. 7.1, Введення. Змінено граматичну форму дієприкметника, ІХРА презенс «по- ляномъ же живущим особ» проти Л+НкС1Н4 минул. часу «...жившимъ особѣ» (НкС1Н4 останнє слово випущене). При цьому далі 9.5 «жившемъ» тільки Л, решта списків включно з НкС1Н4 – «живущимъ». У 7.1 усі літописознавці схили- лися до варіанту Л-групи, у 9.5 за ІХРА реконструює Д.Островський: The Povest’, 1, 28, 43. В обох випадках уважає доцільним спиратися на ІХРА С.Ніколаєв, із ко- трим обговорювалися лінгвотекстологічні питання «ПВЛ». Часто виходили з того, що інформація про полян легендарна й неактуальна. Проте у записах легенд мож- ливий історичний презенс, а комбінація списків у цих двох прикладах схиляє до вторинності Л. 7.21-22, Введення. ХРАС1+І «а Днепръ втечет... треми жерелы» (І жералы) проти «втечеть... Ø жереломъ» ЛНкН4. Ідеться про те, скількома гирлами Дніпро «вътечеть», тобто впадає в море; у Л-групі зник числівник і змінено форму. Кілька гирл Дніпра з ІХРАС1, у цілому, відповідає дійсності, хоча їх зараз більше, ніж три. Крім іншого, конструкція «вътечеть въ... море жереломъ» виглядає як переробка25. Реконструюючи початковий вигляд «ПВЛ», О.Шахматов та Д.Островський спира- ються на ІХРА: The Povest’, 1, 33-3426. У даному разі спостерігаємо ще ускладнення у вигляді С1, що приєднується до ІХРА. Аналогічні читання (ІХРА+С1, ІХ+С1 чи І+С1) трапляються неодноразово, що пов’язано, імовірно, зі впливом київського дже- рела, на яке посилається укладач С1: «ищи в Киевском». Із високою вірогідністю, чи- тання протографа НкС1Н4 дорівнювало Л втор., тоді як в С1 задокументоване зві- ряння. 11.24, Введення; ІРА «обри» (Х лакуна) проти ЛНкС1Н4 «добрѣ». При цьому «ПВЛ» оповідає власне про плем’я «обрів». Спочатку як вони воювали з візантійським імператором Іраклієм, згодом про їхні конфлікти зі «словѣнами». Саме у цій другій частині ЛТрНкС1Н4 зам. «обри» прочитується фонетично близька лексична заміна «добрѣ» (з деякими дрібнішими змінами27). Украй ма- ловірогідно, аби, навпаки, вихідним читанням було б «добрѣ», яке ІРА перетво- рив би в назву племені. Судячи з манери викладу у Введенні «ПВЛ», що містить численні епічні та редакторські повторення, обидва рази мусить згадуватися назва 24 Вилкул, Татьяна Л.; Николаев, Сергей Л., Русь в перечнях народов «Повести временных лет» и вне их, Studia Slavica et Balcanica Petropolitana, 27 (2020), 145–167. 25 Схоже на те, обумовлювалася конкретна географічна інформація, тобто власне число. Див. у «ПВЛ» ще «седьмью десять жерелъ» про Волгу. 26 Помітив подібність Л та Нк тут О.Гіпіус, хоча й схилявся до того, що цей варіант початковий: Гиппиус. О критике текста..., 82. 27 Тексти: І си же обри воєваша на словѣны. РА сииж обри воєваша на словены . Л си же добрѣ воєваху на словѣнѣх. Нк Сии же добрѣ воеваху на словены. С1 Сии же добрѣ воевааху словѣны. Н4 сии же добрѣ воевахоу на словенъ. Український історичний журнал. – 2021. – №5 182 Тетяна Вілкул племені, отже заміна Л-групи – інновація. Усі літописознавці одностайно спира- ються на ІРА: The Povest’, 1, 59. 15.21, Введення; ІХ+РА «такоже и многыя» проти ЛНкС1Н4 «Ø и». У за- позиченому з «Хроніки» Георгія Амартола фрагменті про закони та побут різних народів описуються звичаї у «Вританьи» – де буцімто «мнози мужи съ единою же- ною спять, такоже и многыя жены съ единымъ мужемъ похотьствують»28. Хоча ви- ділений напівжирним вираз не належить до рідкісних, цінність йому надає паралель- ний текст Амартола, що засвідчує початкове читання. В Амартола близько, хіба що без «такоже» – «и многы», що відповідає грецьк. Хроніці και πολλαι. Що стосу- ється «такоже», воно не суперечить контексту і цілком могло бути уведеним укла- дачем «ПВЛ», котрий не завжди копіював з Амартола точно. Прикро, що О.Гіпіус зарахував «и многы» у свідчення контамінації ІХРА (!), не відзначаючи ту обставину, що Амартол тут підтримує, навпаки, І-групу29. Таким чином, у ЛНкС1Н4 вторинний пропуск. Літописознавці реконструюють текст «ПВЛ» зі включенням «и многыѣ», Д.Островський повністю спирається на ІХРА: The Povest’, 1, 80. 17.25, під 6360 / 852 р., ІХ+С1 «индикта .еі҃. (15)» – проти Л+НкН4 «индик- та .еі҃. дн҃ь» (НкН4 въ 15 дн҃ь), РА лакуна. У першій із річних статей, де на початку припускають переказ «Хроніки» Амартола, автор «ПВЛ» використав індикт – ві- зантійський відлік років 15-річними циклами. Л та НкН4, що успадкували це читан- ня, систему відліку не зрозуміли, і до року приписано зайве слово «дьнь» (!). С1=ІХ, мабуть, через звіряння з «Киевским» (на що ми вже наштовхувалися), хоча не мож- на виключати, що освічений укладач елімінував помилку власноруч. Принаймні, в ін- ших місцях він порівняв «ПВЛ» зі «Хронікою» Амартола й пару разів виправив по- милки Початкового літопису30. О.Шахматов та Д.Островський ураховують ІХ: The Povest’, 1, 91. 41.15, під 6420 / 912 р. ІХ «здѣтельствуєть» проти РА+НкС1Н4 «свидѣтельствоуєт», Л лакуна. Незважаючи на те, що фрагмент належить до запози- чення з «Хроніки» Амартола, маємо складний випадок. Річ у тім, що у слов’янсько- му Амартолі нині текст тотожний до РА (Ам.30631), але, судячи з грецьк. еквівалента 28 І (спять .) тако же и многыя жены съ єдинымъ мужемъ похотьствують. Х тако же и многыа жены съ единым мужем похотствоуют . РА (переставлено місцями частини фрази) тако и многиа моужи со єдиною женою похотьствоуют. Л (спять) и Ø . жены съ єдинымъ мужемъ похотьствують . Нк и Ø жены съ единѣмь мужемь похотствуют С1 и Ø жены съ единымъ мужемъ похотьствують Н4 и Ø жены съ единымъ моужемъ похотьсьтвоують Ам.49 и многы жены съ единѣмь моужемь похотьствоують /у більшості списків: похоть дѣють/. De Boor 39 και πολλαι γυναικες ενι εταιριζονται ανδρι. Хроніка Амартола цитується за: Истрин, Василий М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха. Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе, 1: Текст (Петроград, 1920), 49 (далі поклики скорочено: Ам.49); грецький текст – за: Georgii Monachi Chronicon / еd. Carolus de Boor, 1-2 (Lipsiae, 1904), 39. 29 Гиппиус. О критике текста..., с.81. Загалом учений намагався дібрати якомога більше вторинних читань РАІХ, аж до спільного зайвого сполучника «и». Натомість забув, напр., суттєвіше: в І+РА (Х лакуна) в 15.5 поч. «индомъ» (РА индиомъ), натомість Л втор. «Ø»; Ам.50 «индяномъ / индомъ», Де Боор 38 ’Ινδων. НкС1Н4 назви також немає, але тут заміна-переробка: «друзии близ тѣх суть инѣмь законом». 30 Див. 2.9 Еолиду (грецьк. Αι ολι δα), тоді як усі списки «ПВЛ» дещо зіпсовані порівняно з «Хронікою»: «Солиду», Ам.59.9; 3.13 «Асииския» (грецьк. μερος τι της ’Ασιας, див. Georgii Monachi Chronicon. / Еd. Carolus de Boor. Vol. 1-2 (Lipsiae, 1904), 56) зам. «всячьския» у ЛНкН4, так само «всячьскыя» Ам.59 та «всякоя» ІХРА. У 3.13 збігається «ПВЛ» і текст «Хроніки» Амартола, тобто помилка виправлена не з «Временника», а радше за другим слов’янським перекладом, імовірно «Лѣтовником» – пор. арк.20 зв. «страна асіиская». Летовник ськращень от различных летописьць же и поведатели и избрань и сьставлень от Георгиа грешнага инока. [Изд. ОЛДП. № 26 и 56] (Санкт-Петербург, 1878–1880). 31 Для повнішої картини варіантів звірялося також за новим виданням «Хроніки»: Матвеенко, В.; Щеголева, Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха. Т.1, 1: Интерпретированный текст Троицкой рукописи (Москва, 2006), 469. Цікаво, що вище ενεργει коректно відтворено як «дѣтельствоуеть». Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 183 ευεργετηση («сприяє», а не «свідчить»), читання суздальської групи все ж вторин- не32. Так зрідка траплялося, що складні архаїзми замінювалися в різних переписува- чів на фонетично близькі, а головне – зрозумілі поняття. Для копіїстів «съдѣтельству- еть»=ευεργετηση виявилося саме таким складним словом, тоді як «съвѣдетельствуеть» було розповсюдженим і загалом підходило до контексту. Тобто ІХ являють собою ви- хідний варіант «ПВЛ»33, і це один із небагатьох випадків, коли списки «ПВЛ» на- дають зріз Амартола кращий, ніж у нині збережених повних рукописах «Хроніки». Закономірно, О.Шахматов та Д.Островський відновлюють «ПВЛ» за ІХ: The Povest’, 1, 239. 41.17, там же. Подібний складний випадок: ІХ «свѣдѣтельство» проти РА «совладѣтельство» та НкС1Н4 «съвладѣтство», Л лакуна (підкреслено помилки)34. Із грецького еквівалента ενηργησεν випливає, що потрібне дієслово «съдѣтельство- ва», однак в усіх відомих нині списках «Хроніки» – «свѣдѣтельствова». «ПВЛ» ускладнена тим, що дієслово перетворене на іменник в усіх списках – схоже, та- кої помилки припустився вже укладач літопису. Ближче за все до Амартола лексе- ма в ІХ. Суздальська група, репрезентована тут РА, відхиляється, заміна знов фоне- тично близька, але семантично далека. Це читання наслідують НкС1Н4. Шахматов та Лихачов реконструюють на підставі грецького Амартола й відновлюють дієслово (і це сумнівне рішення у світлі одностайного свідчення списків): «съдѣтельствова», Бичков – чомусь «съдѣйствова», Островський спирається на ІХ: «съвѣдѣтельство»: The Povest’, 1, 239. 46.29-47.10, 6453 / 945 р., договір князя Ігоря з греками. Перекладений із грець- кої текст містить довгий перелік послів та купців із «рода русьского». Цікавою рисою, як довела О.Мельникова, є відсутність слідів грецького посередництва в іменах «ру- сі»35. Початкове написання реконструював із лінгвістичної точки зору, використо- вуючи дані фонетики північногерманських «русьско-варязьких» імен, С.Ніколаєв36. Спроби обґрунтувати грецьке посередництво, напр., в О.Щавелєва не переконливі, заторкують окремі сполучення літер. Головне ж у нашому випадку – виходять із невір- ного розуміння текстологічних взаємин списків «ПВЛ» і Новгородсько-Софійських 32 У 41.14 в обох вказаних групах ще частковий інакший пропуск – ІХ «блгдтъ ствоуеть» проти НкС1Н4+РА «бл҃го дѣтельствуе(ть)», тоді як в Амартола цього разу повністю: «блгдть дѣтельствоуеть», що відповідає грецьк. η  χα ρις ενεργει. Тексти: І блгдтъствуєть многажды . да єтеры здѣтельствуєть. Х блгдтьствоуеть многажды . да етерь здѣтелствоует . РА блг҃одѣтельствоу єс . многажды да єтеры свидѣтельствоуєт . Нк благодѣтелствуеть многажды, да етеръ свѣдетелствуеть. С1 бл҃годатьствуеть многажды, да етеръ свидитъльствуетъ. Н4 благодатьствуеть многажды, да етеръ свѣдительствуеть. Ам.306 блгдть дѣтельствоуеть многажды . да етеры свѣдѣтельствоуеть. de Boor, 446 η χαρις ενεργει πολλακις, ινα ετερους ευεργετηση. 33 Стосовно заміни початкового съ- на з- – це нерідкісне явище в південноруській гілці. 34 Тексти: І но обаче свѣдѣтельство в немъ блгдть инѣхъ ради смотрения. Х но обач свѣдтелство в нем блгдть . инѣх ради смотренiа. РА но обач совладѣтельство в нем . бл҃годѣтне инѣх ради смотрениа. Нк но обаче съвладѣтство в немъ благодать инѣх ради смотрениа. С1 но обаче свъладѣство в немъ бл҃гдтъ инѣхъ ради смотрѣния. Н4 нъ обаче съвладѣтьство в немь благодать инѣхъ ради смотреніа. Ам.306 нъ обаче свѣдѣтельствова о немь блгдть . инѣхъ рад смотрения. Де Боор 446, αλλ’ ομως ενηργησεν εις αυτον η χαρις δια την ετερων οικονομιαν. 35 Melnikova, Elena. The lists of Old Norse personal names in Russian-Byzantine treaties of the 10th century, Studia anthro- ponymica Scandinavica. Tidskrift for personnamnforskning, 22 (2004), 5–27. 36 Николаев, Сергей Л. К этимологии и сравнительно-исторической фонетике имен северогерманского (сканди нав- ского) происхождения в «Повести временных лет», Вопросы ономастики, 14: 2 (2017), 9. З матеріалу літописів залучено І Р А Л Нк. Український історичний журнал. – 2021. – №5 184 Тетяна Вілкул зводів37. Дослідник не знає того, що НкС1Н4 у великій низці прикладів іде за вто- ринними читаннями Л-групи. О.Щавелєв апелює до ідеї контамінованих ІХ-РА, про- те ця ідея подібні казуси не вирішує. Початкові варіанти ІХРА відображають початко- вий текст «ПВЛ». Коротко зазначимо окремі варіанти в іменах. Далі навожу рядки «ПВЛ», читання груп, текстологічні реконструкції літописознавців та лінгвістичну реконструкцію С.Ніколаєва. 46.29 ІХРА «Тудоровъ» проти Л+НкС1Н4 «Туръдовъ» / «Турдов». Шахматов та Островський спираються на ІХРА: The Povest’, 1, 276; Ніколаєв, К этимологии: «Тудоровъ» (с.13, 22). 46.29. ІХ+РА «(Єгри .) Єрлисковъ» (РА єрми~) проти ЛНкС1Н4 «Евлисковъ». Шахматов та Островський ураховують ІХРА: The Povest’, 1, 276; Ніколаєв, К этимо- логии: «Ерлисковъ» (с.11, 19). 47.6. ІХРА «Турьбридъ» проти ЛНкС1Н4 «Туръбидъ» / «Турбидъ», з варіаці- ями38. Шахматов та Островський спираються на Л: The Povest’, 1, 277; Ніколаєв, К этимологии: «Турбридъ» (с.13), див. рун. þurfriþr (там же, с.22). 47.7. ІХРА «Инъгелдъ» /«Ингелдь» проти ЛНкС1Н4 «Игелъдъ» / «Игелдъ». Бичков та Лихачев відновлюють за Л, Шахматов пропонує «Иггелдъ», Островски – «Ингелдъ»: The Povest’, 1, 277; Ніколаєв, К этимологии: «Ингелдъ» (с.12, рефлекс з носовим Vn c.28). 47.8. Після «Турбернъ» в ІХ прочитується «и другии Турбернъ . Оулѣбъ . Турбенъ» проти ЛРАНкС1Н4 «Ø», тобто, випущеного виразу39. Шахматов та Островський відновлюють «ПВЛ» за ІХ: The Povest’, 1, 278; Ніколаєв також ура- ховує імена: «Турбернъ Улебъ Турбенъ» (К этимологии, с. 13, 22). Імовірно, у ЛРА трапилася гаплографія, чи навіть свідомо був видалений «дубль». Важливим є те, що НкС1Н4 також успадкували перетворення. 47.9. ІХРА «Апубкарь . Свѣнь» проти «а.пубьксарь Ø» Л+НкС1Н4 із дея- кими подальшими змінами40. Схоже на те, що ім’я було зіпсоване вже укладачем «ПВЛ». Пропонувалася низка перетворень за умови грецького посередництва, якщо розділити ім’я на два (Апубь+Карь), у першій частині Апоубь < Апоулбъ < Ἄπουλβος < Abulbr41. Тоді потрібно думати, що перша β прочитувалися як «п», а друга β як «б» (звичний звуковий відповідник – «в»), до того ж втрачене «л» (вище в 47.5 «Адолбъ» за ІХРА або «Адулбъ» за ЛНкС1Н4 «л» в імені збереглося) та крапка, що розділяє два імені42. Ніколаєв припускає економніше рішення: «Анцьваръ . Свѣнь» (К этимологии, с.10, 12). Він пояснює трансформацію в «Апубкарь» палео - графічно: «буквы были заменены сходными по начертанию: н – п, ц – у, 37 Щавелев, Алексей С. Следы греческой орфографии в личных именах из договора князя Игоря Рюриковича (август 931 г. – декабрь 944 г.), Древнейшие государства Восточной Европы. 2019–2020 годы: Дипломатические практики античности и средневековья (Москва, 2020), 73–83. 38 І Турьбридъ; Х Торьбрид; РА Туробрид; Л Туръбидъ; Нк Турбидъ; С1 Турдибъ; Н4 частина списків турбидъ, частина – Тоубридъ. 39 О.Гіпіус неодноразово приділяв увагу тому, що в 46.29 РАІХ маємо проп. виразу «Прастѣнь Бернов», який зберігся в ЛНкС1Н4, але не відзначив даний випадок, котрий урівноважує ситуацію. Як бачимо, навпаки, збережені 3 імені в ІХРА, тоді як ЛНкС1Н4 пропуск. 40 І Апубкарь . Свѣнь; Х Апоубкарь Свень; РА Апоубкаръ . Свѣнь; Л а.Пубьксарь . Ø; Нк Апупсаръ Ø; С1 Апупсарь Ø; Н4 Поупсарь чи Поубсарь Ø. 41 Неясно, що позначає це ім’я. О.Щавелєв посилається на: Strumiński B. Linguistic Interrelations in Early Rus’. Northmen, Finns, and East Slavs (Ninth to Eleventh Centuries) [Collana di filologia e letterature slave, vol.II]. (Roma, 1996), 178, 222 (ця робота залишилася мені недоступною); див. Щавелев. Следы греческой орфографии..., 77. О.Щавелєв робить посилання також на: Melnikova. The lists of Old Norse personal names, 16, – однак посилання є порожнім, оскільки на заявленій сторінці, а також загалом у вказаній праці ім’я Апубькарь не розглядається. Див. р.17 – Adulb, Adun’, Akun, p.18 – Aldan, Alvad, *Arĕfast, Bern... 42 Звичайно, імена могли «зрощуватися» й часом траплялися надзвичайно дивні зміни саме в особистих та географічних назвах. Однак краще шукати економні пояснення. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 185 ь – б, в – к» (с.10, прим.3; сканд. Antsvar, ін. відповідники й реконструйовані фор- ми – с.16). У будь-якому разі, зайва «с» в Л «а.пубьксарь» і подальша трансфор- мація «Апупсаръ» у НкС1Н4, як і пропуск другого імені в Л-групі є вторинними. Шахматов та Островський спираються на ІХРА: The Povest’, 1, 278. 49.10-11, там же. Уже не в переліках імен, а власне у тлі договору Ігоря с греками ІХРА «да нє творят пакости . и нє имѣють власти» проти ЛНкС1Н4 «да не Ø имѣ- ють волости» (Нк «власти»). У Л-групі, вірогідно, гаплографія (див. сполучення не... не), через що випущено сегмент тексту. Літописознавці спираються на ІХРА і вважа- ють, що Л(НкС1Н4) вторинне: The Povest’, 1, 292. 52.3, там же. ІХРА «кацѣмъ инымъ съсудомъ» проти ЛНкС1Н4 «кацѣмъ любо оружьемъ». Казус, «якщо хтось когось б’є...» описується двічі, уперше в дого- ворі Олега, 34.22, де в Л лакуна, проте решта списків, ІХРАНкС1Н4: «кацѣмь любо съсудомъ». Отже в 52.3 ІХРА зберігає початкове «съсудомъ», тоді як ЛНкС1Н4 ін- новація «оружьємъ». Разом із тим, порівняння з договором Олега показує, що «(ка- цѣмъ) любо» Л-групи найімовірніше початкове, натомість заміна на «инымъ» в ИХР є інновацією. Приклади, коли у групах списків бачимо часткові поновлення та част- ково збереження вихідної версії, нерегулярні, проте й нерідкісні в текстах. Більшість літописознавців паралельне місце договору Олега тут не врахували та орієнтуються на Л, Островський реконструює за ІХРА: The Povest’, 1, 316. У рецензії О.Гіпіуса 2002 р. визнано спільну помилку ЛНк43. 53.5-6, там же. ІХ «а не крѣщении русь (да полагають щиты своя)» проти Л+НкС1 «а на кр ҃щньѣ русь». РА зіпсутий варіант близький до ІХ: «а не кр ҃щнъ Ø». За договором, зазначено різну присягу для хрещеної та нехрещеної «русі». Л вирішив, ідеться про охрещення русі (!) й аналогічна трансформація відображена в НкС1 («а на крещении»). Щоправда, Н4 «некрещенои руси», але укладач цьо- го зводу був вдумливим книжником, смугами, а не фронтально, звіряв текст з Н1, та ін.44 Літописознавці відкидають читання ЛНкС1, і реконструюють так: Бичков та Лихачов «некрещеная русь», Шахматов та Островський «не крьщении русь»: The Povest’, 1, 319-320. О.Гіпіус визнає спільну помилку ЛНк (С1 Н4 не залуча- лися). 138.4-5, 6523 / 1015 р. ХРА+І «радуита ся луча свѣтозарнаа явиста ся» проти ЛН4+Нк «радуита ся лукаваго змия поправша . свѣтозарна явиста ся» (Нк проп. «змия»), С1 лакуна45. Відмінні елементи вміщені в похвалі свв. Борису та Глібу. Л-група відтворює кліше про попрання змія, якого в ІХРА немає, натомість збере- жене слово «луча», що краще відповідає темі світлозарності. Нижче тема розро- бляється ширше, святі порівнюються до двох світил: «яко свѣтилѣ озаряющи... тьму отганяща...». Попрання змія є агіографічним шаблоном, і не відповідає темі світло- зарності. Більшість літописознавців реконструюють, контамінуючи обидва читання, Островський обирає ІХРА: The Povest’, 2, 1103. Доповнення ЛН4+Нк усе ж таки ви- глядає чужорідним елементом і скидається на інновацію. 150.8, 6539 / 1031 р. ІХ «(и многы ляхы приведоста .) и раздѣлиста я . и поса- ди Ярославъ своя по Рси» проти ЛРА+НкН4+С1 «и раздѣливша я . Ø Ярославъ 43 Гиппиус. О критике текста..., 83. 44 Див., напр.: Бобров. Новгородские..., 97. 45 Тексти: І радуита ся луча ‹пре›свѣтозарная . и явиста ся. Х радуита ся лоуча свѣтозарнаа явиста ся , РА радуиста ся лоуча свѣтозарная . явиста ся . Л радуита сяя лукаваго змия поправша . свѣтозарна явиста ся. Нк Радуита ся лукаваго поправше свѣтозарная явиста ся. Н4 Радуите ся, лоукаваго змія поправше свѣтозарнаа явисте ся. Український історичний журнал. – 2021. – №5 186 Тетяна Вілкул посади Ø по Ръси» (НкС1Н4 аор. множ. «раздѣлиша» зам. дієприкм. двоїни)46. Деталь узято з ширшого контексту примирення та спільного походу Ярослава і Мстислава Володимировичів на «Червеньскы грады». Князі «повоеваста» землю, «приведоста» ляхів та «раздѣлиста». У виразі «и посади своѣ по Ръси» «своѣ» – не- обхідне уточнення щодо Ярослава. Дієприкметник ЛРА (та аор. утворений з нього) радше є інновацією, те ж стосується втрати сполучника та займенника, а також пере- становки слів. Загалом перебудова конструкції в ЛРА-НкС1Н4 є невдалою. Бичков і Лихачов контамінують ЛРА з ІХ, Шахматов та Островський спираються на ІХ: The Povest’, 2, 1187-1188. Маємо ще серію подібних прикладів. У більшості з них пропуски пов’язані зі складнішими трансформаціями – доповненнями і зміною форми слів, перестав- лянням сегментів. Тому розглянемо лише два вузли видозмін тексту, уміщені під 6597 / 1089 р. Після 1074 р. в НкС1Н4 виклад являє собою по суті сильно скороче- ну вибірку, однак у даному місці дослідникам літописів пощастило, адже літописці на короткий час повернулися до копіювання «ПВЛ». 208.23-25, ідеться про висвячення церкви Св. Михаїла в Переяславі «Ефрѣмомъ», за РА+ІХ «тоя цр҃кви митрополитомъ . юже бѣ создалъ . великоу соущоу . и при- строю в неи великоу сотвори» проти Л+НкН4 «митрополитомь тоя цр҃кы юже бѣ создалъ велику сущю . бѣ бо преже в Переяславли митрополья . и пристрои ю . великою пристроєю»; С1 лакуна47. Доповнення «бѣ... митрополья» – вставка, оскільки розриває виклад. Шахматов та Островський реконструюють за ІХРА: The Povest’, 3, 1671. Прозорі й причини такого уточнення – у «ПВЛ» зафіксована титу- лярна митрополія в Переяславі за часів Ярославичів, однак це явище більше не повто- рювалося, а вираз «тоя цьркъве митрополитомъ» виглядав незвично. Із різночитань «пристрою в неи... сътвори» та «пристрои ю... пристроею» – усі, крім Островського, віддають перевагу Л (там же, р.1671-1672). Однак у формах і послідовності слів у вер- сії ІХРА помилок немає й підстави вибору в літописознавців радше естетичні. Між іншим, далі в усіх списках формула: «оукрасивъ ю всякою красотою». Тобто, може бути й таке, що укладач прото-Л продовжував модифікувати текст і після доповнення за шаблоном. У будь-якому разі, варіант ЛНкН4 з інтерполяцією про «митрополью в Переяславли» є однозначно вторинним. Продовження повідомлення про переяславські справи, 208.27-209.1, знову видає роботу редактора. Згідно з РА+ІХ «сии бо Ефрѣмь в си лѣта . многа здания въздви- же» проти ЛНкН4 «се бо Ефрѣмъ бѣ скопець высокъ тѣломъ» і далі винятково Л «бѣ бо тогда многа зданья въздвиже», натомість у НкН4 скорочення та заміни48. 46 Тексти: І и раздѣлиста я . и посади Ярославъ своя по Рси. Х и раздѣлиста их . и посади Ярославь своа по Рси. РА и разделивша я . Ø Ярославъ посади Ø по Рси. Л и раздѣливша я . Ø Ярославъ посадї Ø по Ръси. Нк та Н4 и раздѣлиша я . Ø Ярославъ посади Ø по Рси. С1 и раздѣлиша я . Ø великии князь Ярославъ посади Ø псари. 47 Тексти зберігають поділ на групи з невеличкими змінами: І иже ю есть создалъ велику сущю . и пристрою в нѣи велику створи. Х иже ю ес создал великоу сущю , и прикроутоу въ неи великоу сътвори . РА юже бѣ создалъ . великоу соущоу . и пристрою в неи великоу сотвори . Л юже бѣ создалъ велику сущю . бѣ бо преже в Переяславли митрополья . и пристрои ю . великою пристроєю. Нк юже бѣ самь създал, велику сущу, бѣ бо преже в Переяславли митрополиа; и пристрои ею великым пристроением Н4 юже бѣ /кілька списків + самъ/ създалъ, великоу соущоу, бѣ бо прежде митрополья в Переяславли; и пристрои ю великою пристроею. 48 Тексти літописів: І сии бо Ефрѣмь в си лѣта . много зданье въздвиже. Х съи бо Ефрем в сiи лѣта много зданiе въздвiже. РА сии бо Єфрѣмъ . в си лѣта многа здания . въздвиже. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 187 Вставка «бѣ скопець...» спільна для ЛНкН4, а Л «бѣ бо тогда» мало на увазі узгоди- ти текст після інновації. Шахматов та Островський помітили й незграбне узгоджен- ня, й інтерполяцію, і відновлюють «ПВЛ» за ІХРА: The Povest’, 3, 1672. Можна поміркувати над тим, звідки взялося доповнення. «Скопчиною» був попередній ки- ївський митрополит, та про нього, на відміну від Єфрема, літопис відгукується да- леко не апологетично. Не виключено, джерелом інтерполяції на стадії прото-Л вия- вилося «Житіє св. Феодосія Печерського» або «Києво-Печерський патерик», куди воно ввійшло. Тексти вміщують відомості щодо Єфрема-«каженика» чи «скопьця», котрий із Києва вирушив до Константинополя, під час перебування там в одному з монастирів передав св. Феодосієві Печерському Студійський устав, і був поставлений митрополитом (у пізніх редакціях єпископом) у Переяслав49. У Суздалі та Нижньому Новгороді, де переписані суздальські гілки «ПВЛ» і власне Л, мусили пам’ятати про те, що Суздальська, Володимирська й Нижегородська єпископії вийшли з «области» Переяслава. «Патерик» належить до розповсюджених рукописів, тому розшукати та застосувати інформацію було порівняно легко. Назагал серія виявлених вузлів різночитань, які дозволяють вирішити, де по- чаткове й де вторинне, зрозуміло, неповна (ми обстежили бл. 300 вузлів). Утім наведена низка з двох десятків прикладів дозволяє зробити попередні висновки. Передусім можна з певністю твердити, що Новгородсько-Софійські зводи насліду- ють інноваційні читання «типу Л». На особливе значення заслуговує те, що в нас зустрічаються два різновиди читань. Такі, коли ІХ поч. проти ЛРА-НкС1Н4 втор. і такі, де ІХ-РА поч. протистоїть Л-НкС1Н4 втор. Отже, зафіксовані інновації, ко- трі виникали як на стадії єдиної суздальської гілки ЛРА, так і пізніше, коли Л та РА розділилися (й остання змогла зберегти вихідний текст «ПВЛ», адже в РА безліч власних відхилень). Але поєднані обидва типи інновацій у тексті «типу Л»50. Таким чином, недійсною є стема, яку пропонує О.Гіпіус, де протограф НкС1Н4 відходить від «Зводу Андрія Боголюбського», суздальська гілка тим часом продовжується до «Зводу 1185 р.», від якого відходить протограф ЛРА, і тільки після цього на пев- ному етапі Л та РА розходяться51. Наведені вище факти спростовують твердження: «Its (тобто Нк’s – Т.В.) central Russian source is supposed to be an 1185 compilation which predated the split into the ЛТ and РА groups»52. Судячи з серії проаналізова- них різночитань (а ці студії будуть, сподіваюся, продовжені) насправді протограф НкС1Н4 унаслідував читання прото-Л уже після того, як розійшлися (прото-)Л та (прото-)РА. Приблизно з’ясувати, яким часом датовані подібні варіанти Л-групи, можна, спираючись на контрольні читання Київського літописного зводу. Тут ми змушені вийти за межі «ПВЛ» і відволіктися на її продовження в київській та суз- дальській традиціях. Річ у тім, що в літописних записах за ХІІ ст. володимиро-суз- дальські повідомлення використано в Київському зводі практично до самого кінця Л се бо Єфрѣмъ бѣ скопець высокъ тѣломъ . бѣ бо тогда многа зданья въздвиже. Нк1 Сеи бо Ефремь бѣ скопець, высок телом. Ø. Н4 Сь бо Ефремъ бѣ скопець, высокъ тѣломъ. Ø. 49 Згадки див.: «Ефрем каженикь отъиде въ Костянтинь град и ту живяше въ едином монастыри. послѣди же изведенъ бысть въ страну сию и поставленъ бысть епископом /митрополитъмь/ въ градѣ Переяславли»; «посла единаго от братиа блаженыи в Костянтинь град къ Ефрѣму Скопцю, да весь устав Студийскаго манастыря принесеть, исписавь». Абрамович, Дмитро І. Києво-Печерський патерик (Київ, 1991; репр. 1931), 36, 39. Вихідне читання «митрополитъмъ», оскільки так Успенський збірник ХІІ–ХІІІ ст. з Житієм св. Феодосія та Касіанівська І редакція Патерика. Там же, 36, вар.8. 50 Така сама картина в усіх групах та підгрупах. Найпростіший приклад: Х акумулює спільні похибки типу ІХ, а також і власні індивідуальні відхилення Х. 51 Цю вдосконалену порівняно з попередніми стему див.: Gippius. Reconstructing..., 364. 52 Там же, 345. О.Гіпіус перейняв ідею зводу Андрія Боголюбського, відображеного в НкС1Н4, з: Михеев, Савва M. Кто писал «Повесть временных лет»?, Славяно-германские исследования, 6 (Москва, 2011), 23. Український історичний журнал. – 2021. – №5 188 Тетяна Вілкул ХІІ ст. (до статей 1190-х рр.). Якщо в нас Київський літопис успадковує вторин- ні читання Л чи РА (а також ще третьої пам’ятки для суздальського літописання – Літописця Переяслава-Суздальського), тоді можна розходження Л та РА датувати досить раннім періодом. Судячи з наших попередніх спостережень над характером різночитань, на ІХ вторинні читання суздальських списків не позначилися. Це, сво- єю чергою, дозволяє обережно припускати, що інновації формувалися пізніше за 1190-ті рр. Тоді вірогідний час розходження у суздальській гілці – після початку ХІІІ ст. Повертаючись до «ПВЛ», важливо, що за наявності розбіжності Л та РА Новгородсько-Софійські зводи незрідка йдуть за Л. Таким чином, протограф НкС1Н4, в якому вбачають одне зі свідчень «Початкового зводу», має прикметну низку інновацій Лаврентіївської групи, вірогідно, сформованих від початку XIII ст. Наскільки постійною є належність до Л-групи – треба з’ясовувати. Уже припуска- ли наслідування в НкС1Н4 читань також і «типу Н1», але всі афіліації протогра- фа НкС1Н4 потрібно ще детально дослідити. Якщо одночасно простежуватиметься афіліація з іншою гілкою або гілками, це означатиме контамінацію (таку, як у РА або складнішу). Тобто знаменуватиме появу ще однієї «плинної» складової літописного «дерева», яка може приєднуватися поперемінно до різних гілок. Це – інше велике завдання, яке доведеться вирішувати найближчим часом. REFERENCES 1. Abramovych, D. (1991). Kyievo-Pecherskyi pateryk. Kyiv. [in Ukrainian]. 2. Bobrov, A. (2001). Novgorodskie letopisi XV v. Sankt-Peterburg. [in Russian]. 3. Bugoslavskij, S. (1941). “Povest’ vremennykh let” (Spiski, redaktsii, pervonachalnyj text). Starinnaja russkaja povest’, 7–37. Moskwa. [in Russian]. 4. Gippius, A. (2002). O kritike teksta i novom perevode-rekonstruktsii “Povesti vremennykh let”. Russian Linguistics, 26: 1, 63– 126. [in Russian]. 5. Gippius, A. (2014). Reconstructing the original of the Povest’ vremennyx let: a contribution to the debate. Russian Linguistics, 38, 341–366. 6. Guimon, T. (2021). Historical writing of Early Rus (c. 1000 – c. 1400) in a comparative perspective. Leiden; Boston. 7. Matveenko, V. & Shchegoleva, L. (2006). Knigy vremen’nyje i obraznyje Georgija Monakha. 1: 1: Interpretirovannyj text Troitskoj rukopisi. Moskva. [in Russian]. 8. Melnikova, E. (2004). The lists of Old Norse personal names in Russian-Byzantine treaties of the 10th century. Studia anthropo- nymica Scandinavica: Tidskrift for personnamnforskning, 22, 5–27. 9. Mikheev, S. (2011). Kto pisal “Povest vremennykh let?”. Slavjano-germanskie issledovanija, 6. Moskva. [in Russian]. 10. Nakadzava, A. (2006). Issledovanija novgorodskikh i moskovskikh letopisej XV v. Tojama. [in Japan, in Old Russian]. 11. Nikolaev, S. (2017). K etimologii i sravnitelno-istoricheskoj fonetike imen severogermanskogo (skandinavskogo) proiskhozhdenija v “Povesti vremennykh let”. Voprosy onomastiki, 14:2, 7–54. [in Russian]. 12. Ostrowski, D. (2007). Načal’nyj Svod theory and the Povest’ vremennyx let. Russian Linguistics, 31:3, 269–308. 13. Ostrowski, D. (2005). Scribal practices and copying probabilities in the transmission of the text of the Povest’ vremennykh let. Palaeoslavica, 13:2, 48–77. Cambridge, Mass. 14. Ostrowski, D. (2003). The Povest’ vremennykh let: an interlinear collation and paradosis. Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: X: 1–3. Cambridge, Mass. [in English, in Old Russian]. 15. Prokhorov, G. (1977). Letopisnyje podborki rukopisi GPB F.IV.603 i problema obshcherusskogo svodnogo letopisanija. Trudy Otdela drevnerusskoj literatury, 32, 165–198. Leningrad. [in Russian]. 16. Shchavelev, А. (2020). Sledy grecheskoj orfografii v lichnykh imenakh iz dogovora kniazia Igoria Riurikovicha (avgust 931 g. – dekabr 944 g.). Drenvejshie gosudarstva Vostochnoj Evropy: 2019–2020 gg.: Diplomaticheskie praktiki antichnosti i srednevekovja, 73–83. Moskva. [in Russian]. 17. Vilkul, T. (2006). Letopisnyje vstavki iz PVL v Silvestrovsko-Minejnoj redaktsii Skazanija o sv. Borise i Glebe. Ruthenica, V, 37–72. Kiev. [in Russian]. 18. Vilkul, T. (2019). Letopis i khronograph: Tekstologija domongolskogo kievskogo letopisanija. Moskva. [in Russian]. 19. Vilkul, T. & Nikolaev, S. (2020). Rus v perechniakh narodov „Povesti vremennykh let” i vne ikh. Studia Slavica et Balcanica Petropolitana, 27, 145–167. Sankt-Peterburg. [in Russian]. 20. Vilkul, T. (2004). Textologija i textkritik. Idealnyj proekt… Po povodu: “Povist’ vremennykh lit:: Mizhriadkove spivstavlennia i paradosis” (ed. D.Ostrowski). Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts: Vol. Х: 1–3 (2003). Palaeoslavica, 12:1, 177–205. Cambridge, Mass. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2021. – №5 Лаврентіївська версія «Повісті временних літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи 189 Tetiana VILKUL Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Leading Research Fellow, Department of History of Ukraine of the Middle Ages and Early Modern Times, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), tvilkul@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2737-8372 The Laurentian Version of the Primary Chronicle in the Textual Criticism of the Novgorod-Sofia Group Abstract. The chronicles of the Novgorodian-Sophian group, that is, Novgorodian Karamzin Chronicle, the First Sophian Chronicle, and the Fourth Novgorodian Chronicle, are complex compilations from the early 15th century, which combine the Vladimir-Suzdal and Novgorod annalistic writing. The Vladimir-Suzdal material some scholars attributed to the impact of the “Chronicle of Andrei Bogolubsky” (not later than 1174) or the “Vladimir compilation kept until 1185”. At the same time, the Novgorod-Sophian chronicles are considered important witnesses to early chronicling. Some scholars even claimed them to be the evidence of the so-called “Initial compilation of the 1090s” which should mean that a distant protograph of these chronicles was formed in the late 11th century. Though their codices contain many fragments of text identical or close to the Primary Chronicle (i.e. A Tale of Bygone Years) they are rarely involved in discussions of it’s textual history. The purpose of our study is to expand the evidence based information on the influence of the Laurentian Suzdal version of the Primary Chronicle on the Novgorod- Sophian Group. The scientific novelty lies in the systematization of the Laurentian secondary readings within the Primary Chronicle that passed to the Novgorod-Sophian tradition. Survey of the texts has been carried out in the field of textual criticism methods. Conclusions. Nearly 300 readings have been revealed. Of these, the paper deals with around 20 variant readings which are either irrevertibly or very probably secondary. First, it is safe to say that the Novgorod-Sophian group inherited numerous innovations of the Suzdal branch. Second, the material allows us to identify which group of the Suzdal Chronicles applies. The special significance is that we have two different kinds of readings. Those when the Novgorod-Sophian chronicles follow the Laurentian version only, and the others when the Laurentian=Radzivill version. Both varieties of readings are accumulated by the Laurentian manuscript’s protographer. Innovations arose both at the stage of an undivided branch of the Vladimir-Suzdal Chronicle, and later, when the protographers of the Laurentian and Radzivill codices were separated. Thus, it is necessary to reconsider as the stemma of manuscripts tradition as the ideas that the protographer of the Novgorod-Sophian group comes before 1174 or at 1185. The Suzdal impact on Novgorod-Sophian texts was clearly made at the stage when the Laurentian and Radzivill protographers split up. Some details allow us to assume that the innovations were formed later than 1190s, and probably took shape even after the beginning of the 13th century. Keywords: medieval chronicles, Primary Chronicle, textual criticism, Old Rus.

Лаврентіївська версія "Повісті временних літ" у текстології Новгородсько-Софійської групи

Репозитарії

Схожі ресурси