Комеморація Голодомору православними українцями США в період "холодної війни"
Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інформаційній кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні в 1932–1933 рр. Починаючи з 1950-х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане важливою складовою комеморації Голодомору у...
Збережено в:
Видавець: | Інститут історії України НАН України |
---|---|
Дата: | 2021 |
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
Назва видання: | Український історичний журнал |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184591 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Цитувати: | Комеморація Голодомору православними українцями США в період "холодної війни" / В. Куделя-Свьонтек // Український історичний журнал. — 2021. — Число 6. — С. 73-88. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інформаційній
кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні в 1932–1933 рр. Починаючи
з 1950-х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане
важливою складовою комеморації Голодомору у США. Однак, попри історичне значення
тієї ролі, яку відіграла північноамериканська діаспора у цьому процесі в період «холодної
війни», тема не була достатньо вивчена в історичній науці. Мета дослідження – розглянути
дискурс, створений УПЦ у США навколо теми вшанування пам’яті жертв Голодомору
1932–1933 рр. у період «холодної війни», на прикладі українського православного центру
Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Методологія. Застосовано дискурсивно-коґнітивний підхід.
Основні результати. Представлено висновки відносно того, як саме православні українці
США пригадували жертв Голодомору впродовж 1950–1980-х рр.; чи змінювалася (та яким
чином) культура пам’яті цієї трагедії в північноамериканській діаспорі; які метафори
домінували у суспільному просторі (і чому саме вони). На підставі проаналізованих джерел
робиться висновок, що, починаючи з 1950‑х рр., українська діаспора проводила низку
акцій, спрямованих на привернення уваги до подій 1932–1933 рр. в УСРР, які мали вплив
на започаткування академічних досліджень та формування соціальної думки щодо проявів
радянського тоталітаризму. Ранні форми вшанування в «місцях пам’яті» мали глибоко
релігійний характер. Це свідчить про те, що травма Голодомору вочевидь осмислювалась як
«жертвоприношення» мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська
періодика у США). Загиблі від голоду згадувались як «невинні жертви», «невинно
вбиті» та «невинні мученики», а боротьба українців за незалежність – як «українська
Голгофа». Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов’язаний із почуттям
морального обов’язку. У цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати
демократичним суспільствам про жертви комунізму. |
---|