Я.Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну

• Дата: 2022
• Автори: Марчук, В., Максимець, Б.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: Персоналії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184616
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Я.Лесів: життєвий шлях дисидента, релігійного діяча, борця за незалежну Україну / В. Марчук, Б. Максимець // Український історичний журнал. — 2022. — Число 1. — С. 190-205. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Метою статті є з’ясування різних аспектів участі Ярослава Лесіва в українському визвольному русі другої половини ХХ ст., що передбачає аналіз процесу становлення його як громадсько-політичного та релігійного діяча, висвітлення питання залучення до антирежимного руху спротиву, зокрема Українського національного фронту, характеристику участі в Українській громадській групі сприяння виконанню Гельсінських угод, визначення внеску у відновлення Української греко-католицької церкви. Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості, системності. При прове- денні дослідження застосовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, абстрагування) та конкретні наукові (критичний, історико-генетичний, структурно-діахронний аналіз) методи. Наукова новизна визначається тим, що на основі матеріалів Галузевого державного архіву Служби безпеки України (м. Івано-Франківськ), опублікованих документів, спогадів та свідчень, видань та публікацій періодики, наукових та науково-популярних праць комплексно досліджено громадсько-політичну та релігійну діяльність Я.Лесіва; з’ясовано основні форми дисидентської роботи цієї постаті, показано важливу роль отця Ярослава в антирежимному русі спротиву та боротьбі за леґалізацію Української греко-католицької церкви. Висновки. У 1965–1967 рр. Я.Лесів входив до нелеґальної самостійницької політичної організації – Український національний фронт (УНФ), активно розповсюджував матеріали збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН) та самвидаву. Він фактично сформував Гайворонську групу УНФ. У підсумку за антирадянську діяльність був засуджений на шість років позбавлення волі. У жовтні 1979 р. Я.Лесів стає активним членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ) – леґальної правозахисної організації, що призвело до його нових ув’язнень. Значний внесок Я.Лесів зробив в український національно-демократичний рух другої половини 1980 – початку 1990-х рр. Він був серед тих, хто відновлював діяльність УГГ, творив Українську Гельсінську спілку (УГС) як громадсько-політичне об’єднання, виступав прихильником перенесення діяльності ОУН із політичної еміґрації безпосередньо на українські території й, насамперед, виступив за леґалізацію Української греко-католицької церкви. Зокрема в 1988 р. дисидент увійшов до складу Комітету захисту УГКЦ. Наступного року отець Я.Лесів був серед учасників голодування в Москві за леґалізацію церкви, очолював заходи з перепоховання знищених радянським тоталітарним режимом в’язнів сумління Ю.Литвина, В.Стуса, О.Тихого та ін.