Історико-ретроспективний аналіз державної освітньої політики в Україні (1991–2020 рр.)

• Видавець: Інститут історії України НАН України
• Дата: 2022
• Автори: Ігнатенко, Н., Москалюк, М., Костюк, Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2022
• Назва видання: Український історичний журнал
• Теми: На допомогу викладачеві історії
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184664
• Цитувати: Історико-ретроспективний аналіз державної освітньої політики в Україні (1991–2020 рр.) / Н. Ігнатенко, М. Москалюк, Л. Костюк // Український історичний журнал. — 2022. — Число 2. — С. 203-215. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Метою пропонованої розвідки є генезис становлення державної політики в галузі освіти в Україні у 1991–2020 рр. Методологія. Використано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових (історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) методів історичного пізнання. Наукова новизна. На основі широкого кола джерел визначено та обґрунтовано періодизацію формування державної освітньої політики в Україні та здійснено історико-ретроспективний аналіз особливостей її розвитку в умовах сучасного державотворення. Висновки. Здійснений історико-ретроспективний аналіз дозволяє охарактеризувати державну освітню політику в Україні 1991–2020 рр. як багатовекторну підсистему загальнодержавної політики, основне призначення якої полягає в організації науково-методичного та нормативно-процесуального супроводу стратегій розвитку освітніх систем держави. Розвиваючись в межах п’яти етапів, державна освітня політика України окресленого періоду реалізовувалася у двох напрямках – спробах вирішити «старі» завдання в умовах нового соціокультурного буття та пошуках інших, більш відповідних високотехнологічному суспільству фундаментальних основ освіти. Долаючи кризові стани, які певною мірою були властиві кожному з періодів, суспільство поступово усвідомлювало необхідність змін, що спонукали суб’єктів державної політики розглядати освітню галузь як результат соціокультурної еволюції, наслідком якої має стати досягнення стану конґруентності між освітньою політикою та потребами особистості, суспільства й держави.