Парадигма концепту «смерть» у ліриці О. Тарнавського (екзистенція та коекзистенція)
У статті розглянуто парадигму концепту “смерть” у ліриці Остапа Тарнавського, що є предметом художнього філософування та мистецьких інтерпретацій українського поета-емігранта. Досліджено, що лірика О. Тарнавського, у якій висвітлено проблеми людського буття, морально-психологічні аспекти кінцевос...
Збережено в:
| Видавець: | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2022 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2022
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/184910 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Цитувати: | Парадигма концепту «смерть» у ліриці О. Тарнавського (екзистенція та коекзистенція) / І. Василишин // Слово і Час. — 2022. — № 2. — С. 86-99. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті розглянуто парадигму концепту “смерть” у ліриці Остапа
Тарнавського, що є предметом художнього філософування та мистецьких
інтерпретацій українського поета-емігранта. Досліджено, що лірика
О. Тарнавського, у якій висвітлено проблеми людського буття, морально-психологічні аспекти кінцевості земного існування, засвідчує насамперед дуалізм поглядів Тарнавського-мислителя, котрий прагне осягнути
смерть, з одного боку, як кінцевість людського буття-у-світі, що передбачає екзистенційну тривогу й трагічне усвідомлення її незворотності та, врешті, подолання страху смерті для досягнення автентичності існування, а з другого, — як коекзистенцію: співіснування зі смертю — провідником людини на шляху до вічності. |
|---|