Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)

Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)

На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2022
Автор: Пирожков, С.І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2022
Назва видання:Вісник НАН України
Теми:
З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185177
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 5. — С. 45-55. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-185177
record_format dspace
spelling irk-123456789-1851772022-09-06T01:25:50Z Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.) Пирожков, С.І. З кафедри Президії НАН України На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу в сучасних геополітичних умовах обґрунтувати концепцію національної стійкості (резильєнтності) як стійкості цивілізаційної суб’єктності країни, визначити стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішної протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, у тому числі гібридним. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності і національної безпеки держави, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності. The National Report “National resilience of Ukraine: hybrid threats challenge response and prevention strategy” was prepared by specialists of the institutions of the Section of Social Sciences and Humanities of the National Academy of Sciences of Ukraine. The report seeks to justify the concept of national resilience as resilience of a country as a civilizational subject in modern geopolitical conditions. The report also aims to define country’s strategy for ensuring the balance of development, on the one hand, and successful counteraction to external and internal threats, including hybrid ones, on the other. The question of interaction of national resilience and national security of a state is investigated, the problem of institutional maintenance of the strategy of national resilience is set. 2022 Article Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 5. — С. 45-55. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.05.045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185177 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
spellingShingle З кафедри Президії НАН України
З кафедри Президії НАН України
Пирожков, С.І.
Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
Вісник НАН України
description На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу в сучасних геополітичних умовах обґрунтувати концепцію національної стійкості (резильєнтності) як стійкості цивілізаційної суб’єктності країни, визначити стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішної протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, у тому числі гібридним. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності і національної безпеки держави, поставлено проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.
format Article
author Пирожков, С.І.
author_facet Пирожков, С.І.
author_sort Пирожков, С.І.
title Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
title_short Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
title_full Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
title_fullStr Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
title_full_unstemmed Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.)
title_sort про національну доповідь нан україни "національна стійкість україни: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні президії нан україни 6 квітня 2022 р.)
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate 2022
topic_facet З кафедри Президії НАН України
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185177
citation_txt Про Національну доповідь НАН України "Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та випередження гібридних загроз" (за матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 5. — С. 45-55. — укр.
series Вісник НАН України
work_keys_str_mv AT pirožkovsí pronacíonalʹnudopovídʹnanukraíninacíonalʹnastíjkístʹukraínistrategíâvídpovídínaviklikitaviperedžennâgíbridnihzagrozzamateríalamidopovídínazasídanníprezidíínanukraíni6kvítnâ2022r
first_indexed 2025-07-16T05:42:55Z
last_indexed 2025-07-16T05:42:55Z
_version_ 1837781038836744192
fulltext ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 45 ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ДОПОВІДЬ НАН УКРАЇНИ «НАЦІОНАЛЬНА СТІЙКІСТЬ УКРАЇНИ: СТРАТЕГІЯ ВІДПОВІДІ НА ВИКЛИКИ ТА ВИПЕРЕДЖЕННЯ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ» За матеріалами доповіді на засіданні Президії НАН України 6 квітня 2022 року На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Національна стійкість України: стратегія відповіді на виклики та ви- передження гібридних загроз», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу в сучасних геополітичних умовах обґрунтувати концепцію національної стійкості (резильєнтності) як стійкості цивіліза- ційної суб’єктності країни, визначити стратегію забезпечення збалансо- ваності розвитку та успішної протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, у тому числі гібридним. Досліджено питання взаємодії національної рези- льєнтності і національної безпеки держави, поставлено проблему інсти- туційного забезпечення стратегії національної резильєнтності. Шановний Анатолію Глібовичу! Шановні члени Президії! Секція суспільних і гуманітарних наук НАН України пред- ставляє на розгляд Президії чергову, 12-ту, національну допо- відь на тему «Національна стійкість України: стратегія відпові- ді на виклики та випередження гібридних загроз», присвячену всім захисникам України як на передовій, так і в тилу, всьому незламному народу нашої держави. Масштабна агресія Російської Федерації проти України, спочатку в її прихованих гібридних формах, розпочалася 30 ро- ків тому після проголошення нашою державою незалежності. Воєнна фаза цієї агресії розпочалася у 2014 р. з окупації Авто- номної Республіки Крим та окремих територій Донецької і Лу- ганської областей. При цьому Мінські домовленості вже було використано як метод ведення війни. Наслідком цього стало ПИРОЖКОВ Сергій Іванович — академік НАН України, віцепрезидент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.05.045 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ визнання органами державної влади РФ окре- мих територій України, іменованих як ДНР та ЛНР, самостійними суб’єктами, що фактично означало анексію цих районів Донецької та Луганської областей України. Таке визнання стало запереченням осно- воположних норм міжнародного права і від- вертою неповагою до суб’єктності України, призвело до руйнації архітектури міжнародної безпеки, що склалася за попередні десятиліття в Європі та у світі в цілому. Не дивно, що наступною фазою стала по- вномасштабна війна під виглядом проведення так званої спеціальної військової операції про- ти суверенітету, територіальної цілісності та політичної незалежності нашої держави, в ре- зультаті якої виникла гуманітарна катастрофа на Донбасі, що поширюється на всю територію України. Починаючи з 24 лютого 2022 р. Україна протистоїть масштабній воєнній агресії РФ, відстоюючи свою територіальну цілісність й цивілізаційну суб’єктність. У ході цього про- тистояння український народ демонструє ди- вовижну національну єдність і стійкість. Це зумовлює потребу у науковому пошуку нових відповідей на виклики та нових шляхів випе- редження загроз в умовах зовнішньої агресії та внутрішньої нестабільності, зокрема через осмислення поняття національної стійкості. Трансформація концептуальних підходів до забезпечення національної безпеки під впли- вом нових асиметричних загроз, зумовлених як гібридним світовим порядком, так і діями окремих країн-агресорів, актуалізувала фе- номен національної стійкості. На Заході для цього використовують термін резильєнтність (від англ. resilience — життєстійкість, спро- можність відновлюватися). Під цим терміном узагальнено розуміють здатність держави у взаємодії із суспільством зберігати стійкість до зовнішніх та внутрішніх агресивних впли- вів, оперативно реагувати на асиметричні за- грози запровадженням змін та адаптацією без шкоди для основних цінностей та інституцій суспільства, безперервно функціонувати під час криз, а також відновлюватися від руйнів- них наслідків агресивних дій будь-якої приро- ди (самовідновлення). На відміну від національної безпеки, яка більшою мірою концентрується на військовій складовій, національна стійкість є ширшим поняттям і охоплює протидію загрозам у всіх сферах — політичній, економічній, військово- політичній, інформаційній, гуманітарній, еко- логічній. Тому головний акцент у забезпеченні національної стійкості робиться не стільки на реагуванні на гібридні виклики та деструктив- ні впливи, скільки на застосуванні стратегій випередження їх появи, формування в державі та суспільстві стійкого імунітету до них за допомогою створення несприятливого середо- вища для реалізації гібридних загроз і викликів. Зрозуміло, що будь-яка країна може мати повноцінну незалежність лише за умови на- ціональної стійкості, яку демонструють як держава, так і громадянське суспільство. При цьому йдеться не про абстрактну стійкість гро- мадянського суспільства і держави, а про кон- кретну стійкість її цивілізаційної суб’єктності. З іншого боку, слід говорити про стійкість не як важливу стихійну здатність, а про стійкість як стратегію, причому стратегію як держави, так і громадянського суспільства — стратегію розвитку країни. Така стратегія стійкості ци- вілізаційної суб’єктності є стратегією наці- ональної стійкості країни, яка існує заради її незалежності та розвитку. Національна стійкість країни як стратегія означає гідну відповідь на виклики, виперед- ження загроз, їх нейтралізацію. По суті, справ- жня національна стійкість у сучасному світі є стратегією недопущення переростання ви- кликів у загрози, а загроз — у кризи. Проте це є певним ідеалом. Рано чи пізно кризові явища можуть виникнути в будь-якій державі. Тому національна стійкість має означати і здатність ефективно відновлюватися після криз. Сьогодні національні інтереси Росії перети- наються з національними інтересами України надзвичайно щільно. Тому лідер Росії знову і знову продукує ідеологію єдиного імперсько- го цивілізаційного простору, в який повинні ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 47 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ увійти колишні республіки СРСР, передусім Україна. І це вкотре підтвердила його публіка- ція на сайті Кремля від 12.07.2021, яка, по суті, є ідеологічною директивою для виконання органами державної влади РФ. Путін робить прикметний для нас висновок, що існують не три «братні народи», як колись постулювала радянська ідеологія, а один «триєдиний на- род» — «велика російська нація», яка просто має регіональні відмінності. Тут відповідь Путіну досить проста: в су- часному світі кожна країна має право на ци- вілізаційну суб’єктність. І Україна не може бути винятком. Більше того, всією своєю іс- торією вона довела, що її народ має стійку волю до суб’єктності. При цьому Україна не прагне бути анти-Росією, але вона не буде й про-Росією чи прото-Росією, вона буде собою, виявляючи для цього всю свою національну стійкість. При цьому надзвичайно важливо усвідом- лювати, що українські громадяни по цей бік лінії розмежування, які можуть схвально реа- гувати на тезу про єдність росіян та українців і вважають мову Гоголя та Пушкіна рідною, у переважній більшості мають києво-руську ідентичність, а не московсько-російську і є прихильниками цивілізаційної суб’єктності України. Тут важливо наголосити, що києво- руська ідентичність принципово відрізняєть- ся від московсько-російської орієнтованістю не на імперську велич, а на цінності свободи, гідності та персональної самореалізації. Усвідомленням власних світоглядних цін- ностей такої ідентичності можна реально кон- солідувати мільйони людей у Центрі, на Сході й Півдні України, сформувати у них стійкість проти включення в імперську ідентичність. І це нам сьогодні наочно демонструють мешкан- ці Маріуполя, Харкова, Чернігова, Бучі, Ірпе- ня та інших славетних міст, які в умовах гума- нітарної катастрофи відстоюють незалежність України. Слід зазначити, що києво-руська ідентич- ність, як глибинна духовна потенція, ста- новить архетиповий стрижень української ідентичності; вона ніколи не виявляла себе малоросійською в найгіршому, «холопському» й меншовартісному розумінні. Водночас ця ідентичність уособлює світоглядні цінності, які є близькими українцям і Центру, і Сходу, і Заходу України, глибинно резонуючи також із цінностями Західного світу. Тому вона може змістово об’єднати всю політичну українську націю заради розвитку та розкриття ще незаді- яного потенціалу консолідованої національної стійкості. У площині нашої історії національна стій- кість побутує у найрізноманітніших вимірах, формах і форматах, які відображали імперські, тоталітарні та посттоталітарні соціокультурні передумови й політичні обставини. У широ- кому розумінні осмислення постімперської, тоталітарної та посттоталітарної епох в історії України де-факто триває і сьогодні. Адже зма- гання українства за посттоталітарний транзит та успіх власного національно-державного проєкту якнайтісніше пов’язані з подоланням імперської і тоталітарної спадщини, на основі якої нині розгортається неоімперська експансія путінської Росії, передусім масштабна війна проти України. Отже, проблема національної стійкості про- ходить наскрізним рефреном через усі періоди й епохи нової та новітньої історії України. При цьому сутнісні риси змагань за національну стійкість репрезентують: • етнокультурна, згодом суспільно-полі- тична сепарація українства на теренах імперій Габсбургів і Романових, яка поступово вела підавстрійських і підросійських українців до усвідомлення своїх універсальних і солідар- них інтересів, опору супроти асимілюючих впливів та інокультурного гноблення напри- кінці ХІХ — на початку ХХ ст.; • драматична боротьба за збереження на- ціональної стійкості в умовах революційного хронотопу 1917—1921 рр. — динамічних коли- вань державно-політичних проєктів від ліво- соціалістичного (УЦР) до монархічно-кон- сервативного (Українська Держава П. Ско- ропадського), яка виплекала високі ідеали державності та соборності для прийдешніх поколінь; 48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ • національна стійкість, яка приховувала- ся і часто-густо зберігалася у родинному колі чи персональних життєвих історіях в умовах страшних соціокультурних катастроф 1920-х — 1930-х років, інспірованих сталінським режи- мом, що спричинили масове знищення україн- ського населення; • персональні та групові стратегії й адап- тивні практики українців в умовах банального виживання на «кривавих землях» за часів Дру- гої світової війни, проте водночас національна стійкість репрезентувала приклади як незви- чайної воєнної та повсякденної героїки, так і жахливої трагедії (голокост, геноцид); • подолання радянської інерції, яка тоталь- но насаджувала стійкість квазіспільноти — так званого радянського народу, та втримання і підвищення потенціалу національної стійкості в добу посттоталітарного транзиту, що є одним з провідних смислів сучасної історії України. З огляду на тенденції, що фіксуються су- часними соціологічними опитуваннями, є під- стави говорити про загальну тенденцію посту- пових позитивних змін морально-психологічної атмосфери в українському суспільстві. Так, згідно з даними моніторингових досліджень Інституту соціології НАН України, достат- ність соціальних благ за останні 25 років не просто істотно, а принципово змінилася. Переважна більшість людей у нас перебува- ла в ситуації обмежених можливостей задово- лення потреб у більшості сфер життєдіяльнос- ті, а сьогодні ми перетнули умовну межу між масовою депривацією минулого і зростаючою доступністю соціальних благ сьогодення, що сприяло формуванню політичної нації патріо- тів України (рис. 1). Ця тенденція спостерігається вже май- же 20 років, і особливо помітною вона стала останнім часом, попри всі труднощі розвитку суспільства в умовах російсько-української ві- йни та втрати значної частини промислового потенціалу. Суттєво зросли адаптивні ресурси саме в останнє п’ятиріччя, що створює більш сприятливі умови, ніж у минулому, для фор- мування сталого феномену національної стій- кості як здатності відповідати на сучасні ви- клики та загрози (рис. 2). Останніми роками в Україні накопичуєть- ся критична маса людей, які вже у передвоєн- ний період ставали економічно незалежними від держави та інших джерел фінансування і впливу. Саме вони вже сьогодні починають принципово змінювати ситуацію як на фронті, так і в мирному житті. Рис. 1. Доступ- ність соціаль- них благ сього- дення. Динамі- ка показників достатності та недостатності необхідних продуктів хар- чування для дорослого насе- лення України 25,6 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 49 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Проте слід визнати, що сьогоднішні показ- ники адаптованості населення до наявної со- ціальної ситуації все ще не можна розглядати як такі, що забезпечують необхідні суб’єктивні засади національної стійкості для невідворот- ного просування України у проголошених напря- мах політичних та соціально-економічних змін на шляху до євроінтеграції (рис. 3). Реалізація ефективної стратегії національ- ної стійкості України потребує осмислення зовнішніх і внутрішніх викликів і загроз. Врахо- вуючи складну геополітичну ситуацію, в якій опинилася Україна, передусім слід зосереди- тися на перших. Для моніторингу зовнішніх викликів та за- гроз насамперед слід виокремити країни (сою- зи країн), національні інтереси яких перетина- ються з національними інтересами України — реалізуються в одному напрямі чи суперечать їм. Для кожної країни слід визначити свої «червоні лінії», у разі наближення до яких ми будемо розробляти нову стратегію національ- ної стійкості в наш час, в умовах масштабної воєнної агресії, здійснюваної режимом Путіна. Рис. 2. Зрос- тання ресурсів у населення. Динаміка по- казників до- статності та недостатності можливості для дорослого населення України харчу- ватися згідно зі своїми сма- ками Рис. 3. Адап- тованість населення до наявної со- ціальної ситу- ації. Динаміка показників достатності та недостатності вміння жити в нових соціаль- них умовах 50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Для цього поруч з наявним станом відно- син України з тією чи тією державою у нас має бути образ бажаних (ідеальних) відносин з нею. Коли відхилення від бажаних відносин набли- жатиметься до червоної лінії («задовільно»), за якою починається «незадовільно», ми по- вин ні перейти від аналітичного етапу до реалі- зації практичного етапу стратегії національ- ної стійкості. Його результати буде проаналі- зовано і відкориговано на заключному етапі вироблення стратегії. Це означає, що для кожного ключового гео- політичного гравця слід створити прогностич- ну модель. Однак ця модель не повинна відобра- жати занадто далеке майбутнє. Оптимальним є часовий проміжок від року до п’яти — залежно від динаміки розвитку країни та інтенсивності подій у ній та навколо неї. Найбільшою мірою національні інтереси України перетинаються з інтересами таких геополітичних гравців, як США, Велика Британія, Євросоюз, Туреччина, Китай, Росія. Головне сьогодні — забезпечення сприятли- вих політико-правових і соціально-економічних умов для подальшого нарощування адаптивних ресурсів населення як важливої складової наці- ональної стійкості. Двома ключовими напря- мами забезпечення таких умов є внутрішня згуртованість суспільства та його зовнішньо- політичні пріоритети. За першим напрямом принциповим є домі- нування громадянської ідентичності та тери- торіальної єдності. Про це свідчить той факт, що в українському суспільстві в разі надзви- чайних кризових явищ і викликів чинник ма- теріальної диференціації нівелюється, істотно розширюючи соціальну базу громадянської ідентичності, що сприяє зростанню потенціа- лу національної стійкості у суспільстві. Крім того, останніми роками простежується тенден- ція нівелювання мовних та регіональних від- мінностей у процесі громадянської ідентифі- кації українців. Позитивним чинником для національної стійкості українців є наявність територіаль- ної згуртованості. У суспільстві є чітке усві- домлення ризиків автономізації регіонів і так званої федералізації, ідеї яких послідовно нав’язуються громадській думці України зо- внішніми суб’єктами. Незважаючи на важкий тягар російсько-української війни, переважна більшість громадян прагне повернення втраче- них у 2014 р. українських територій на умовах збереження унітарного устрою з елементами децентралізації (рис. 4). Що стосується зовнішньополітичних орієн- тацій, то наведений у доповіді аналіз дозволяє зробити висновок про сприятливі умови євро- інтеграційних процесів, якщо ми розглядаємо геополітичні орієнтації українського суспіль- ства загалом. Про це свідчить як геополітична відкритість щодо Європейського Союзу серед абсолютної більшості населення України, так і стійка позитивна динаміка змін відповідних орієнтацій населення в різних регіонах країни. Водночас є принаймні одна серйозна проблема суспільного характеру, яка може створювати перешкоди на шляху до євроінтеграції, і вона зумовлена станом суспільних настроїв на Пів- дні та Сході України. Враховуючи поширеність скепсису щодо співпраці з Європейським Союзом у вказа- них регіонах, а також діяльність політичних сил, які такий скепсис підтримують, геопо- літичні орієнтації відповідної частини насе- лення можуть змінитися лише впродовж до- сить тривалого часу або взагалі залишитися у теперішньому стані. З погляду національної стійкості така ситуація свідчить про позитив- ну трансформативну фазу в її геополітичному вимірі серед абсолютної більшості населення України. Конструктивна національна стійкість — це стійкість, яка є консолідованою, інноваційною, гнучкою й відкритою, що з необхідністю під- силює й гуманізує цивілізаційну суб’єктність країни. Водночас ця стійкість є не лише від- повіддю на виклики і нейтралізацією загроз, а й протидією маніпулятивним впливам, які за- звичай є гібридними — вони діють у комплексі і мають прихований характер. За оцінками дослідників, гібридні загрози поділяються на політичні (геополітичні, зо- внішньо- та внутрішньополітичні); економічні ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 51 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ (торговельно-промислові, енергетичні, ресурс- ні, банківсько-фінансові); інституційні (пар- ламентські, адміністративні, бюрократичні); соціокультурні (демографічні, етнічні, істо- ричні, релігійні, мовні, культурні); законодав- чо-правові (міжнародно-правові, законодавчі, правоохоронні); інформаційні (медійні, мере- жеві, цифрові); воєнні. У політичній сфері стійкість (резильєнт- ність) передбачає можливість політичних ор- ганізацій виявляти зони вразливості і коор- динувати свої адаптивні зусилля та зусилля керівництва політичних організацій, щоб адек- ватно реагувати на зміни й виклики шляхом ухвалення відповідних політичних рішень, змінення правил гри тощо. Актуальною залишається проблема інсти- туціоналізації влади — створення більш чітких правил поведінки для парламенту та централь- них органів виконавчої влади, глави держави. Йдеться про подальше впорядкування діяль- ності парламенту — запровадження елементів імперативного мандату, який унеможливив би перехід депутатів із фракції у фракцію, що зни- жувало б внутрішньопарламентську корупцію; впорядкування компетенцій парламентської опозиції, парламентських тимчасових слідчих комісій, оптимізацію процедури формування та розпуску правлячої коаліції через внесення поправок до Закону України «Про регламент Верховної Ради України»; запровадження кон- структивного вотуму недовіри уряду з метою спрощення процедури його переформатуван- ня, оскільки періодично через це Україна по- трапляє у політичні кризи. Для забезпечення національної стійкості в Україні важливим є усунення неефективних інститутів. Потрібно знайти оптимальне по- єднання формальних інститутів з неформаль- ними, що є властивим для України. В умовах світової гібридної війни немає сфер, регіонів чи держав абсолютної невраз- ливості, але перевагу мають або громадянські суспільства з найбільш стійкими демократич- ними традиціями, безсумнівністю демократич- ної легітимності основних процедур і процесів, або найбільш контрольовані, закриті тоталі- тарні держави з архаїчним рівнем суспільного розвитку, а найбільш вразливими є суспільства і держави, які перебувають у процесі суттєвого реформування. Чи не найбільший внутрішній конфлікто- генний потенціал, яким можна скористатися, містить етнонаціональна сфера. Саме його, до речі, активно використовують інші держави. Так, Російська Федерація приховано впливає Рис. 4. Територіальна згуртованість українців. Відповіді на запитання: «Як, на Вашу думку, Україна має діяти у питаннях окупованого Донбасу та Криму, який увійшов до складу РФ?» (за даними загальнона- ціонального опитування групи «Рейтинг» 12—13 березня 2022 р.) 52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ на русинів, сприяючи політизації та радикалі- зації вимог цієї етнічної групи, яка певний час мала власну державу на Закарпатті — Карпат- ську Україну (1939 р.) і за підтримки Кремля час від часу заявляє про наміри відокремлення від України. Нині завдання Кремля полягає у продовженні дезінтеграції України та посла- бленні її позицій в етнополітичному конфлікті на Сході та Півдні, що вже проявилося у ви- знан ні незалежними самопроголошених респу- блік Донбасу та включенні Автономної Респу- бліки Крим до складу РФ. Водночас російська агресія проти Украї- ни стала переломним моментом. Якщо рані- ше наша держава не мала політико-правових механізмів запобігання гібридним викликам етнополітичного характеру, то наразі ситуа- ція змінюється, про що свідчить: 1) створення Державної служби України з етнополітики та свободи совісті; 2) прийняття суперечливого з погляду відповідності міжнародній норматив- но-правовій базі щодо захисту прав корінних народів Закону України «Про корінні народи України»; 3) затвердження Стратегії деокупа- ції та реінтеграції тимчасово окупованої те- риторії Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в 2021 р. Перші кроки з удоско- налення законодавчої та інституційної бази в етнонаціональній сфері після тривалого пері- оду стагнації є позитивним явищем для забез- печення етнонаціональної стійкості країни. Загрози в інформаційній сфері зосереджені довкола людського капіталу — стратегічного інтелектуального ресурсу держави, громадян- ського суспільства, його зрілості, цілісності, активності і культури. Інформаційні техноло- гії, як інструмент ворожого впливу, спрямова- ні на деформацію свідомості індивіда-грома- дянина, а захищати людський капітал від не- гативного впливу інформаційних технологій покликаний інститут інформаційної безпеки. В умовах наявної воєнної агресії з боку РФ необхідним є впровадження принципів по- єднання свободи слова з суспільною відпові- дальністю, здійснення контролю за поширен- ням інформації і протидії фейкам, очищення вітчизняних спецслужб від ворожих агентів, запровадження відкритості влади та налаго- дження постійного діалогу з метою доступного пояснення суспільству дій і намірів держави щодо підготовки та реалізації тих чи тих роз- поряджень, дій, реформ, змін, покращень, но- вовведень, законопроєктів тощо. У Національній доповіді окрему увагу при- ділено науці, яка сьогодні є однією з найбільш конкурентних сфер діяльності та вагомим економічним ресурсом, що визначає рівень інноваційного розвитку держави, показником якого у світі вважають наукомісткість валово- го внутрішнього продукту та кількість дослід- ників на 1 млн населення. Чисельність наукових працівників у світі постійно збільшується. За останні п’ять років вона зросла на 20 % і становить понад 8 млн осіб. Кількість дослідників на 1 млн населен- ня у ЄС нині становить 3359 осіб. В Україні загальна кількість дослідників за роки неза- лежності зменшилася у 5 разів. При цьому про- цес скорочення кадрового потенціалу науки в Україні триває, посилюється міграція, на- самперед молодих учених за кордон, особливо тепер, в умовах війни. Вітчизняна наука пере- творюється на донора для нарощування науко- вого потенціалу інших країн. З прийняттям низки нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Мі- ністерства освіти і науки України виникли до- даткові проблеми, які негативно позначилися на процесі підготовки наукових кадрів. Рефор- мування системи освіти та наукової діяльності має сприяти забезпеченню національної без- пеки і оборони держави, зростанню науково- технічного потенціалу країни і відбуватися з урахуванням потреб економіки та ринку праці, стимулювати розвиток основних напрямів на- уки і техніки, інноваційний розвиток індустрії. Міністерство освіти і науки України має за- безпечити швидкі й ефективні реформи саме в освітній діяльності. У процесі реалізації стратегії національної стійкості варто аналізувати співвідношення глобальних і локальних викликів і загроз, у тому числі гібридних, у яких глобальне й ло- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 53 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ кальне змішуються, а на деструктивне натя- гується маска конструктиву. Продуктивний результат такого аналізу можливий лише за умови створення глобалізаційної стратегії країни, яка постає кульмінацією стратегії наці- ональної стійкості, а її успішне втілення спри- ятиме посиленню цивілізаційної суб’єктності України у сучасному світі. Основні пріоритети стратегії національної стійкості України, які в умовах глобалізовано- го світу стосуються і внутрішніх, і зовнішніх її вимірів, є такими: •Економічна стійкість. Зрозуміло, що успішна економіка є базисом цивілізаційної суб’єктності країни, а тому виступає важливим елементом стратегії національної стійкості. •Вагомою складовою економічної стійкості країни є енергетична стійкість, яка потребує проведення моніторингу світового і регіональ- них енергетичних ринків та ефективної енер- гетичної політики Української держави в кон- тексті усвідомлення актуальних загроз і ви- кликів, а також можливостей протидіяти ним. •Соціально-політична і правова стій- кість передбачає аналіз та нейтралізацію деструктивних викликів і загроз у контексті розвитку внутрішньої політики Української держави, її політикуму, взаємодії держави і громадянського суспільства, а також правової та правоохоронної систем України, їх місця в міжнародно-правовій архітектурі. •Гуманітарна стійкість потребує забез- печення базових потреб і прав людини, аналізу викликів та загроз розвитку людини в Україні та пошуку відповіді на них завдяки ефектив- ному функціонуванню гуманітарної сфери, її суб’єктів та інститутів. •До структури гуманітарної стійкості, напев- но, слід включити демографічну стійкість, яка в умовах війни та масових людських втрат має давати адекватну відповідь на міграційні проблеми України у глобалізованому світі та сприяти подоланню наслідків агресії Росії. •Складовою гуманітарної стійкості можна назвати й етнонаціональну стійкість, яка є результатом етнонаціональної політики дер- жави у взаємодії з поліетнічним громадян- ським суспільством і означає гармонійну ці- лісність етноспільнот України, що єднаються навколо демократичних цінностей та поваги до прав людини. •Духовно-культурна стійкість вимагає ґрунтовного дослідження мистецького та релі- гійного середовищ України як таких, що мають найбільший вплив на формування світогляду, оцінки викликів і загроз у цій сфері та виро- блення рекомендацій з їх уникнення та ней- тралізації. •Морально-психологічна стійкість озна- чає здатність народу країни бути вірним цін- ностям та принципам суспільної моралі, що дозволяє формувати плідні установки грома- дян щодо успішної протидії гібридним загро- зам, особливо в умовах війни. •Освітня й наукова стійкість передбачає аналіз викликів і загроз у контексті розвитку освіти і науки, зокрема зовнішніх впливів на ці сфери. •Стійкість масових комунікацій (мере- жево-інформаційна стійкість) потребує оцінки інформаційного середовища України щодо викликів та загроз (передусім у ЗМІ та соціальних інтернет-мережах), здатності ефек- тивно їм протистояти завдяки спільним діям держави й громадянського суспільства. •Кіберстійкість означає прогнозування та нейтралізацію кібератак, спрямованих на дестабілізацію в економічній, політичній, тех- нологічній та військовій сферах країни, що мо- жуть спричиняти послаблення її суб’єктності й різноманітні кризові ситуації. •Військово-політичну стійкість можна виділити як окрему складову, враховуючи стан війни, в якому перебуває наша держава. Окреслені складові стратегії національної стійкості України стають реальними, а не уто- пічними за умови збалансованої взаємодії дер- жави й громадянського суспільства. Стратегія відповіді на гібридну війну повин- на мати характер не завершеного плану, а по- стійного підходу, своєрідної незавершеної, від- критої філософії політики, в якій константами можуть бути лише цінності та принципи. 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Досвід України свідчить про необхідність комплексного вивчення на рівні ООН та ОБСЄ всіх можливих ознак та проявів ши- рокомасштабної агресії з метою вироблення ефективних міжнародно-правових засобів протидії їй. Тим більше, що Російська Феде- рація у своїх внутрішніх нормативно-право- вих актах, що стосуються питань зовнішньої політики та безпеки, у майже відкритій формі декларує свою готовність і надалі застосову- вати широкий спектр різноманітних заходів гібридного тиску на інші держави, порушуючи основоположні принципи і норми міжнарод- ного права та відповідні зобов’язання в рамках ОБСЄ. В умовах відсутності ефективного міжна- родно-правового регулювання протидії таким загрозам Україна має самостійно виробляти засоби протистояння ним на національно-пра- вовому рівні. Саме тому в додатках до Наці- ональної доповіді наведено перелік новітніх викликів і загроз у війні Росії проти України, сформульовані фаховими юристами правові оцінки та рекомендації для владних структур України і міжнародних судових органів щодо оперативного реагування на дії російського агресора. При цьому увагу приділено вирі- шенню комплексу фундаментальних проблем збереження національної стійкості в сучас- них умовах, серед яких, зокрема: збереження суверенітету і відновлення територіальної ці- лісності України; забезпечення ефективності зовнішньої політики України, дієвої протидії гібридним загрозам у воєнний і післявоєнний час; створення умов для відновлення нормаль- ної життєдіяльності держави й суспільства, відбудови інфраструктури та економіки; від- новлення прав і свобод людини, порушених внаслідок російської воєнної агресії; захист і відновлення навколишнього середовища від наслідків воєнних дій; збереження культурної спадщини; збереження і розвиток наукового потенціалу України в умовах воєнних втрат та масової еміграції; запобігання антидержав- ній діяльності на території України; покарання держави-агресора та воєнних злочинців; право- ве забезпечення курсу України на вступ до ЄС. Аналіз основних безпекових нормативно- правових документів (Закону України «Про національну безпеку України», Стратегії на- ціональної безпеки, Річної національної про- грами під егідою Комісії Україна — НАТО на 2021 р.) свідчить про те, що національна стій- кість стає однією з важливих передумов забез- печення та відновлення територіальної ціліс- ності України. Таке розуміння національної стійкості робить її реальним потенціалом на- ціональної безпеки країни. Водночас положення законів у сфері націо- нальної безпеки в Україні часто мають декла- ративний і рамковий характер, що переносить визначення конкретизованих норм на рівень галузевих підзаконних актів і тим самим зни- жує їхнє значення. Спостерігається також не- достатня розробленість низки конкретних ме- ханізмів забезпечення конструктивної взаємо- дії інститутів держави і суспільства у протидії гібридним загрозам. Зокрема, нагального ви- рішення потребує проблема запровадження/ незапровадження в Україні множинного грома- дянства. На завершення хотів би привернути увагу до тих ключових завдань, оперативне розв’язання яких дозволить Україні якомога швидше побо- роти болючі наслідки воєнної агресії Росії. Це, зокрема: • розроблення проєктів низки міжнародно- правових актів, спрямованих на гарантування безпеки України, відновлення її територіаль- ної цілісності, забезпечення її національних інтересів; • експертне забезпечення судових процесів, ініційованих нашою державою, суб’єктами господарювання, установами, організація- ми, громадянами проти Російської Федерації у міжнародних, зарубіжних і національних судах; • консультативне забезпечення захисту прав громадян України, які перебувають на тимча- сово окупованих територіях, осіб, примусово переміщених на території Російської Феде- рації та Республіки Білорусь, а також україн- ських мігрантів за кордоном; ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 5 55 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ • перегляд і денонсація угод України з Ро- сійською Федерацією та Республікою Біло- русь, виконання яких стало неможливим або загрожує безпеці й національним інтересам нашої держави; • розроблення комплексної стратегії проти- дії гібридним загрозам та забезпечення стій- кості суспільства і держави у воєнний та піс- лявоєнний час; • змінення законодавства України з метою вирішення нагальних питань життєдіяльності держави і суспільства у воєнний та післявоєн- ний час; • ухвалення єдиних критеріїв визначення дат втрати та повернення урядового контролю над населеними пунктами; поширення юрис- дикції Міжнародного кримінального суду щодо притягнення до відповідальності за ско- єння злочинів проти людяності і воєнних зло- чинів вищими посадовими особами РФ та ке- рівниками всіх контрольованих нею утворень на всю територію України; • розроблення законодавства щодо пока- рання фізичних осіб за злочин агресії, злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні під час агресії РФ проти України, відшкодування шкоди, заподіяної Україні агресією Російської Федерації; • проведення комплексного аналізу режи- мів санкцій проти Російської Федерації, запро- ваджених міжнародними організаціями та іно- земними державами, розроблення пропозицій щодо впорядкування і розширення санкційних заходів; • розроблення нової стратегії політико-пра- вового розвитку держави і суспільства в умо- вах воєнного часу та в післявоєнних реаліях. Жоден геополітичний гравець, країна чи союз країн не вирішить за Українську державу та громадянське суспільство нашої країни про- блему національної стійкості. Настав час влас- ними силами інтенсивно розробляти стратегію її забезпечення, щоб в умовах окупації РФ частини території України, що реалізується за- собами як гібридної війни, так і неприкритої воєнної агресії, ми не втратили власний суве- ренітет, незалежність і можливість справжньої суб’єктної реалізації у світі. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик Serhii I. Pyrozhkov Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7539-0248 ABOUT THE NATIONAL REPORT OF THE NAS OF UKRAINE «NATIONAL RESILIENCE OF UKRAINE: HYBRID THREATS CHALLENGE RESPONSE AND PREVENTION STRATEGY» According to the materials of the report at the meeting of the Presidium of NAS of Ukraine, April 6, 2022 The National Report “National resilience of Ukraine: hybrid threats challenge response and prevention strategy” was prepared by specialists of the institutions of the Section of Social Sciences and Humanities of the National Academy of Sciences of Ukraine. The report seeks to justify the concept of national resilience as resilience of a country as a civiliza- tional subject in modern geopolitical conditions. The report also aims to define country’s strategy for ensuring the bal- ance of development, on the one hand, and successful counteraction to external and internal threats, including hybrid ones, on the other. The question of interaction of national resilience and national security of a state is investigated, the problem of institutional maintenance of the strategy of national resilience is set.

Схожі ресурси