Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ

У статті автор, спираючись на деякі історичні паралелі, розмірковує, якою має бути роль науки загалом і НАН України зокрема у післявоєнній відбудові країни, що потрібно зробити Академії як найвищій науковій організації, щоб довести державі і суспільству свою спроможність виконувати складні завданн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2022
Автор:	Локтєв, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2022
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185218
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 6. — С. 27-40. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185218
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1852182022-09-08T01:26:28Z Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ Локтєв, В.М. Наука і суспільство У статті автор, спираючись на деякі історичні паралелі, розмірковує, якою має бути роль науки загалом і НАН України зокрема у післявоєнній відбудові країни, що потрібно зробити Академії як найвищій науковій організації, щоб довести державі і суспільству свою спроможність виконувати складні завдання з переведення української економіки на інноваційні рейки розвитку, і робить висновок, що створити сучасну економіку без відродження наукомісткої промисловості неможливо. На думку автора, реформа наукового сектору матиме підстави для успіху лише після формулювання її стратегічних цілей, визначення поетапних завдань, термінів їх виконання та джерел фінансування, а також чіткого уявлення, що саме ми хочемо отримати в результаті. In the article, the author, using some historical parallels, reflects on the role of science in general and the National Academy of Sciences of Ukraine in particular in the postwar reconstruction of the country, on what the Academy as the highest scientific organization needs to do to prove to the state and society its ability to perform the complex tasks for the transition of Ukrainian economy to the innovative track of development, and concludes that it is impossible to create a modern economy without the revival of knowledge-intensive industry. According to the author, the reform of the scientific sector will be successful only after formulating its strategic goals, defining staged tasks, its deadlines and sources of funding, as well as a clear idea of what we want to get as a result. 2022 Article Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 6. — С. 27-40. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2022.06.027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185218 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Локтєв, В.М. Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ Вісник НАН України
description	У статті автор, спираючись на деякі історичні паралелі, розмірковує, якою має бути роль науки загалом і НАН України зокрема у післявоєнній відбудові країни, що потрібно зробити Академії як найвищій науковій організації, щоб довести державі і суспільству свою спроможність виконувати складні завдання з переведення української економіки на інноваційні рейки розвитку, і робить висновок, що створити сучасну економіку без відродження наукомісткої промисловості неможливо. На думку автора, реформа наукового сектору матиме підстави для успіху лише після формулювання її стратегічних цілей, визначення поетапних завдань, термінів їх виконання та джерел фінансування, а також чіткого уявлення, що саме ми хочемо отримати в результаті.
format	Article
author	Локтєв, В.М.
author_facet	Локтєв, В.М.
author_sort	Локтєв, В.М.
title	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
title_short	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
title_full	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
title_fullStr	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
title_full_unstemmed	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
title_sort	наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2022
topic_facet	Наука і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185218
citation_txt	Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2022. — № 6. — С. 27-40. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT loktêvvm naukaíperemogaabovíjnaâkcasusbellinaukovihreform
first_indexed	2025-07-16T05:49:41Z
last_indexed	2025-07-16T05:49:41Z
_version_	1837781466690355200
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 27 НАУКА І ПЕРЕМОГА, АБО ВІЙНА ЯК CASUS BELLI НАУКОВИХ РЕФОРМ У статті автор, спираючись на деякі історичні паралелі, розмірковує, якою має бути роль науки загалом і НАН України зокрема у післявоєнній відбудові країни, що потрібно зробити Академії як найвищій науковій ор- ганізації, щоб довести державі і суспільству свою спроможність викону- вати складні завдання з переведення української економіки на інноваційні рейки розвитку, і робить висновок, що створити сучасну економіку без відродження наукомісткої промисловості неможливо. На думку автора, реформа наукового сектору матиме підстави для успіху лише після фор- мулювання її стратегічних цілей, визначення поетапних завдань, термінів їх виконання та джерел фінансування, а також чіткого уявлення, що саме ми хочемо отримати в результаті. Хотят ли русские войны, Спросите вы у тишины. И вам ответит тишина, Что русские и есть война. Із соціальних мереж Епіграф, що перефразовує рядки з відомої радянської пісні на слова Є. Євтушенка, я взяв з Інтернету, тому автора назвати не можу, але наводжу ці слова, аби зафіксувати момент вес- ни 2022 р., коли наша держава перебуває в апогеї найтяжчих у своїй не такій ще довгій історії випробувань, що випали на її долю через підлу інтервенцію поборників «русского мира». Наразі ми переживаємо час, коли, чим би не займалися, думає- мо про війну — війну, яка стала битвою за вільний вибір нашого майбутнього. Так чи інакше війна з нами в усьому: у повсяк- денних справах, плануванні роботи і відпочинку, постійному хвилюванні, як розгортаються події на фронтах і чи довго ще чекати на переможне світло в кінці доленосного тунелю. До- волі символічно, що моє власне життя почалося за тиждень до капітуляції фашистської Німеччини, і так хотілося б, щоб воно вмістило і беззастережну капітуляцію РФ. Друге, що маю пояснити, — це назва статті, яка відображає міркування, в чому полягає зв’язок (якщо він узагалі є) таких різних понять, як «наука» і «перемога». Адже перше стосується впорядкованої розумової діяльності, не припускає великих мас ЛОКТЄВ Вадим Михайлович — академік НАН України, академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2022.06.027НАУКА НАУКА І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО 28 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО людей і потребує часу, спокою, тиші, неспішної задумливості, а друге (принаймні рух до ньо- го) перебуває у вирі неспокою, супроводжу- ється гучним хаосом, передбачає залучення багатьох учасників і вимагає якнайшвидшого подолання неперервно виникаючих перешкод на шляху до цілі. Втім, при глибшому аналізі можна дійти висновку, що зв’язок між наукою і перемогою все ж є, хоча й непрямий, більш схо- жий на перетин, на зразок дилеми про «курку і яйце» — не можна на основі формальної логіки встановити, що є первинним, оскільки без од- ного немає і не може бути іншого. Почну з очевидного — згадана капітуляція РФ тотожна нашій перемозі, за якою немину- че постане проблема відновлення зруйнованої майже половини країни, її великих і малих міст, містечок, сіл, їх інфраструктури разом з промисловими підприємствами, медичними, науковими і навчальними установами, велико- го, середнього і малого бізнесу, зрештою жит- ла. Все це потребуватиме часу, неймовірних зу- силь, використання всього, що може не лише пришвидшити досягнення бажаного резуль- тату, а й забезпечити його якість, сучасність і перспективу. І постає законне питання: а яка роль у післявоєнній відбудові країни припадає на науку взагалі і Академію зокрема? Хто, на- приклад, розроблятиме стратегію відновлення і чи потрібно, будуючи нове, починати, так би мовити, з нуля чи краще спиратися на старе, бо воно звичне і раніше непогано працювало? Ця дилема не видумана і, більше того, ак- туальна. Ще діє воєнний стан, а гарячі бойові дії за всіма ознаками ще не досягли піку, але вже деінде, переважно «з верхніх поверхів», лунають заїжджені довоєнні «пісні про голо- вне» — про науку. З одного боку, правильні — про загальновідому її важливість і безумовне залучення до розбудови післявоєнного гос- подарства країни, а з другого, при згадці про Національну академію як основного вироб- ника українського наукового продукту — що- найменше сумнівні, бо намагаються довести її слабкість, неспроможність робити те, що є нагальним, недостатню мобільність, пасеїзм і, що стало вже традиційним, її завелике майно та непотрібні, зайві території. Інакше кажучи, в головах деяких впливових персон нашої дер- жави, які до науки, як правило, не мають жод- ного стосунку, юрбляться думки, що Академія є буцімто організацією, яка країні суттєво до- помогти не спроможна, серйозні завдання їй не під силу, тому зберігати цього монстра в наяв- ному вигляді немає причин. Натомість багато чого пропонується. Зокрема, як мантра, зву- чать шаблонні слова щодо переходу на іннова- ційний розвиток, хоча деколи виникає сумнів, що спікери, які так чи інакше ганьблять Акаде- мію, розуміють його сенс, оскільки в подібних заявах відображаються думки не фахівців, а «ефективних менеджерів», яких не полишає реформаторський свербіж. Їх надихають мані- ловські фантазії про побудову нової, світового рівня української науки, яка має постати, «як Фенікс із попелу», після здійснення поки не- відомо яких реформ. Зізнаюся, вже «набило оскому» розтлумачу- вати не дуже, на жаль, освіченим очільникам всього і вся, що являє собою наука, якими є особливості її історії 1 і внесок у цивілізацій- ний поступ людства, формулювати не достатні, бо таких немає, а необхідні умови, за яких вона живе й успішно працює на благо людей. При цьому я жодним чином не маю на меті захища- ти чи виправдовувати Академію, що не може не бути ураженою тими ж вадами, що й час, у якому ми живемо. Але називати її останнім оплотом тоталітарної системи є безглуздим, хоча її живучість беззаперечна: КПУ, КДБ, КПК та іже з ними «контори» давно спочили в бозі, а Академія нікуди не зникла! Більше того, була народжена до радянської доби в незалеж- ній УНР, яка для нас давно стала журливим іс- торичним фактом. Припускаю, що довголіття Академії пояснюється просто: попри різні ре- жими, до яких заради науки доводилося при- стосовуватися, вона була потрібна, оскільки 1 Наприклад, під час лекцій питаю у студентів, чи може хто-небудь з них назвати ім’я прем’єр-міністра Данії у 1913 р. Ніхто за багато років не зміг пригада- ти, але всі знають, що саме того року Нільс Бор за- пропонував «планетарну» модель атома. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 29 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО саме в ній, а не де-небудь ще 2, незалежно від ідеологічних засад визрівали і визрівають ідеї, що стають зародками нових напрямів розви- тку держави. Думаючи про Академію та її призначення отримувати нові знання, змушений повторити відомі твердження (хоча багатьом вони й вида- ються пафосними), що наука як філософська категорія є інтелектуальним фундаментом економічної, політичної, культурної, воєнної могутності держав і народів, без науки були б неможливими ні матеріальні, ні духовні здо- бутки. Історія неодноразово засвідчувала, що нехтування наукою чи неувага до її потреб призводить до застою, який породжує нищів- ну деградацію націй і країн. Це стосується і на- шої Академії. Гадаю, я маю право так говорити, оскільки пів віку був очевидцем і учасником наукового життя, застав його повнокровний розквіт у 70-х роках і спостерігав подальший поступовий занепад, який посилився у 90-х і продовжується дотепер, загрожуючи перетво- ритися на анорексію, якщо нічого принципово не зміниться. Уже неодноразово висловлювалися думки, що удар, завданий українській науково-освіт- ній галузі за останні 30 років, навряд чи має історичні аналогії. Мабуть, найближча — роз- гром за радянських часів генетики і кіберне- тики, але тоді йшлося лише про окремі науки, 2 Чому так, мені важко судити, оскільки більше ніде не працював. Можливо, в Академії панує сприятливий для пошукових досліджень клімат, а головне, є квалі- фіковані кадри, розподілені по інститутах, що їй на- лежать. До речі, саме за це її також критикують, оскільки практично всі національні академії світу є просто зібранням визнаних вчених. Але чи варто все сліпо копіювати? Моя думка — інститути є позити- вом. Більшість з них добре відомі у науковому світі, їх поважають і цінують не лише за чудові результати, а й як осередки традицій, зокрема вимогливості, до- брочинності, порядності, чесності у висвітленні ре- зультатів тощо. Можливо, я дещо ідеалізую, але на- гадаю, що впродовж десятків років у тоталітарному устрої СРСР Академія була єдиною організацією, де відбувалися альтернативні вибори, а критика була і залишається буденним явищем. багато інших у 60-х розквітли і досягли висот міжнародного визнання. При цьому фунда- ментальна наука трималася на пристойному рівні, чого не можна сказати про прикладну — не вся вона була передовою. Чого гріха таїти, ми мало займалися науковими проблемами громадянської сфери, оскільки основну увагу приділяли розробленню різних видів найпо- тужнішої зброї масового знищення, що по- глинало найталановитіші людські ресурси і коштувало надзвичайно дорого. Тим не менш, наука як галузь жила і розвивалася, хоча дещо повільніше, ніж це відбувалося на Заході. У незалежній Україні почав набирати силу зворотний процес — регрес наукової галузі в цілому, коли одночасно і фундаментальна, і прикладна її складові опинилися в тяжкому стані. Випадково чи ні, але омріяне здобуття незалежності збіглося в часі з різким знижен- ням статусу науки і науковців у суспільстві, де запанував «капіталістичний», або ринко- вий, лад. Несподівано опинившись у незна- йомих умовах, втративши звичну підтримку з боку держави, ми певною мірою розгубилися і не зуміли вчасно перебудуватися. Українське суспільство негайно відчуло, що у професії на- уковця немає перспективи, а тому шанобли- вість до вчених швидко зійшла нанівець. Те, що процеси у науковому секторі «пішли не туди» зовсім не спонтанно, стало зрозуміло, коли в період формування державотворчих інститу- цій пролунали слова: «наука може зачекати», хоча Академія як головна наукова організація неодмінно мала б бути серед них. Результат очікування виявився плачевним, особливо для природничої наукової діяльнос- ті та освіти. Для них настали, образно кажучи, смутні часи. Причин цього називають багато, але основних, на моє глибоке переконання, дві: катастрофічне зменшення фактичних бю- джетних асигнувань на науку, яке перетвори- лося на хронічне, з наростанням негативних наслідків, недофінансування, і загальна неза- требуваність власної науки, небажання держа- ви та суспільства розвивати на її основі високі технології, віддавши перевагу примітивному накопиченню капіталу не через виробничу 30 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО сферу, а через надання різноманітних послуг і торгівлю вичерпними сировинними запасами. Двома беззаперечними підсумками 30-літ- ньої «когерентної» дії цих причин стали фак- тична «смерть» прикладної, або галузевої, на- уки і перехід фундаментальної (насамперед експериментальної, де потрібне сучасне об- ладнання) науки, що історично сконцентро- вана переважно в Академії, у фазу деградації, кінця якої я особисто не бачу. Є й інші наслід- ки, серед яких, мабуть, найбільш небезпечним для нашого майбутнього видається незворотна еміграція з країни молодих освічених «міз- ків», що лише посилилася з війною. А це, якщо оцінювати інтегрально, — втрата унікального українського генофонду 3. Слід також заува- жити, що розвинені держави із задоволенням запрошують до себе молоді таланти, створю- ють для них привабливі умови для роботи і життя. Не знаю, як усе це інтерпретують у не- наукових колах, де гадки не мають, що фіналь- ним акордом відтоку мізків є інтелектуальне фіаско нашої країни, але вчені впевнені, що в кінцевому підсумку справа в глибокому неро- зумінні «найяснішими» особами нашої країни суті, смислу і характеру наукової діяльності та її основного джерела — цікавості, що живиться творчою, або академічною, свободою. Не будучи прибічником комуністичного ре- жиму, тим не менш скажу відверто: попри всі його тяжкі, аж до злочинних, вади, він претен- дував на «науковість», і влада підтримувала науково-освітній сектор. Звісно, найбільше вона опікувалася оборонними науками, проте й іншим щось перепадало. Займатися наукою в СРСР було почесно, бо керівництво держави постійно робило реверанси на адресу вчених, вони мали моральну підтримку у вигляді по- 3 Додам, що з країни поїхали і їдуть не лише молоді люди, а й професіонали високого ґатунку середнього віку, які на Заході також чудово влаштовуються. Річ у тім, що від’їзд молоді — явище більш-менш нор- мальне і загальносвітове, а от коли їдуть досвідчені вчені і спеціалісти, це означає втрату не лише квалі- фікованих виконавців, а й наставників молоді, якій у такому разі мало хто може передати свої знання і вміння. казного респекту до їх діяльності і непоказно- го її матеріального обслуговування. Зазвичай партійні і державні діячі були переважно ви- хідцями з промислового середовища, а отже, роль і значення впровадження наукових ре- зультатів цілком усвідомлювали, не кажучи про те, що великі науково-технічні події — кос- мічні запуски, випробовування зразків нової зброї, будівництво атомних електростанцій тощо — широко висвітлювалися у ЗМІ. Не можу сказати, що фундаментальні напрями прозябали, але їх утримання було все ж поміт- но гіршим, фінансувалися вони, чесно кажу- чи, за залишковим принципом. На спорадичні прохання вчених-«фундаменталістів» підви- щити бюджет їм іноді давали доволі потішні поради, типу переходити на самоокупність 4. Разом з тим, цілком виправдане викорчо- вування «радянщини» із законів, кодексів, правил, розпоряджень 5, що покликані регу- лювати нашу поведінку у стосунках з офіцій- ними органами незалежної України, а також надавати права і формулювати обов’язки останніх, призвело, на жаль, до одного неочі- куваного і ніде не обговореного фіналу: будь- яка серйозна наука разом з освітою та їхніми носіями повністю випали з порядку денного державних інтересів, хоча освіта постраждала набагато менше. Втім, скрутно стало не всій освіті, оскільки низка гуманітарних напря- мів (економічний, юридичний, педагогічний) «пішли вгору» (попри те, що хоча б чимось ви- правданого суспільного запиту на них немає), 4 До речі, зауважу, що в країнах G-20, а тим паче G-7, видатки на науку діляться між державою та бізнесом так, що перша бере на себе підтримку фундаменталь- них досліджень, а другий — прикладних та інновацій- них. Проте є винятки. Наприклад, у Сінгапурі держа- ва забезпечує 90 % видатків на науку, оскільки знає, що бізнес зацікавлений лише в тих технологіях, які можна використати вже сьогодні. Тобто в Сінгапурі мають свою точку зору: за отримання нового знання і створення стратегічних розробок на майбутнє має платити держава! 5 Тобто звільнення їх від «совка», оскільки вже в се- редині 80-х стало абсолютно очевидним, що він, або навіть соціалізм із людським обличчям, не майбутнє людства, а його біда. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 31 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО довівши «виробництво» (часто контрактне) дипломованих та «оступенених» гуманітаріїв до числа, яке в рази перевищує число квалі- фікованих спеціалістів з природничих дис- циплін, інженерів, технологів разом узятих. Як на мене, навряд чи це сприяє промислово- му розвитку та підвищенню рівня добробуту українців, проте це інша тема для розмови. За- галом сьогодні немає жодного напряму розви- тку держави, де ставка робилася б на науку, і я лише гірко посміхаюся, коли листи, що прихо- дять до нашого Відділення фізики і астрономії з урядових інстанцій або компетентних орга- нів щодо тих чи інших питань або консульта- цій, мають адресу «Відділення фізики і астро- логії». Коментарі, як кажуть, зайві. Повертаючись до перспектив науки, заува- жу, що ніхто з фахівців не візьметься прогно- зувати, якою буде його наука та її здобутки у майбутньому. Більш властиво це робити пись- менникам-фантастам. Мені ж легше змінити стрілу часу і для оцінки здійсненого наукою озирнутися в минуле, подивитися на неї разом з читачами ретроспективно. Короткий екс- курс має допомогти збагнути витоки вдячної поваги людства до науки, про що, боюся, наші чиновники знають мало, хибно вважаючи, що наука існує сама по собі, окремо від реально- го життя. Ні і ще раз ні. Саме наука, пізнаючи навколишній світ, відіграла ключову роль у масштабних соціальних змінах, забезпечивши сучасний рівень життя провідних країн світу, які й стали такими завдяки щедрій підтримці науки і науковців. І хоча суспільний прогрес є зазвичай не ре- волюційним, а доволі плавним у часі процесом, можна погодитися з твердженням, що ХХІ ст. відкрило нову — знаннєву — еру, в якій прогрес значно прискорився. А от впровадження на- укових результатів розпочалося дещо раніше, і мені здається, є сенс на звичайному «спожи- вацькому» рівні вкотре глянути на ніким не передбачувані незбагненні трансформації, які сталися за попередні 60—70 років завдяки вмі- лому застосуванню знань, отриманих у дослід- ницьких лабораторіях. Саме тоді, на початку 50-х років, світ всту- пив у технологічну епоху, яка породила гран- діозні прориви, коли бурно розвивалися такі галузі, як радіолокація і радіомовлення, авто- мобіле- та авіабудування. В ті часи цивільна авіація була ще екзотикою, а приватний авто- транспорт у нас, на відміну від США та Євро- пи, — привілеєм вузького прошарку населен- ня. Невійськовий сектор у СРСР відставав від західного, бо майже всі резерви витрачалися на післявоєнну відбудову народного госпо- дарства і створення оборонної (насправді на- ступальної) техніки. І хоча утримання ВПК на паритетному із Заходом рівні потребувало не- ймовірних зусиль, позитивні зміни у розвитку країни відчували і пересічні громадяни. Тоді ж, десь 60 років тому, з’явилося масове телебачення, яке завдяки регулярним запус- кам штучних супутників зв’язку стало зре- штою повсюдним. Авіація, поступово перей- шовши на реактивну тягу, перетворилася на популярний пасажирський транспорт, що по- родило величезний туристичний бум і умож- ливило справжню глобалізацію. Перший супутник було запущено в 1957 р., перший космонавт полетів у 1961 р., а нога лю- дини торкнулася Місяця у 1969 р. На цей мо- мент легкові авто навіть у нас стали звичайним засобом пересування, хоча придбати його мож- на було лише відстоявши кілька років у черзі, оскільки попит переважав пропозицію. Вод- ночас у «необмеженій» кількості вироблялися атомні і термоядерні бомби, підводні атомні човни, ракетоносії різного призначення, що було практичним втіленням результатів ядер- ної фізики, фізики плазми, матеріалознавства, прикладної математики, хімії горіння і вибу- хів. Паралельно почалося промислове вироб- ництво електроенергії на атомних станціях. Фізика напівпровідників гучно заявила про себе відкриттями pn-переходу і транзистор- ного ефекту, що зумовило народження тран- зисторної радіоелектроніки, яка 60 років тому прийшла на заміну ламповій, а винайдення ін- тегральних мікросхем започаткувало їх масове використання всього 50 років тому. Телевізори стали кольоровими лише наприкінці 70-х, за 32 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ними «пішов у народ» побутовий відеозапис (відеокамери та відеомагнітофони). Перші лампові комп’ютери, які займали великі при- міщення і були в одиничних екземплярах, ста- ли приладами загального користування десь у середині 60-х, тоді їх у світі налічувалося не більш як 5000. Але перехід від ламп до мікро- схем дав поштовх загальній мініатюризації електронних елементів, що близько 40 років тому дозволило вивести на ринок персональні комп’ютери, які спочатку сприймалися лише як кумедні іграшки для розваг. Молодь тепер і не уявляє, що відносно недавно більшість людей навіть гадки не мали про мобільні теле- фони або електронну пошту, яка стала прові- сником Інтернету. Останній практично витіс- нив з інформаційного поля традиційні ЗМІ, виявившись більш дешевшим і швидкодійним засобом передачі інформації на великі відстані незалежно від географічного розташування 6. Додам, що за два-три десятиліття гаджети широкого вжитку змінювалися кілька разів, і тепер у них домінують цифрові технології, а з повсякденного життя зникли фото- і магнето- плівки. З іншого боку, Інтернет і «мобілки», а згодом смартфони відкрили нечувані можли- вості для особистого спілкування, яке неймо- вірно активізувалося після створення низки всесвітніх соціальних мереж, що й забезпечило казкову особисту свободу і неабиякий (інколи керований) вплив будь-якої окремої особи на- віть на політичні події. Цілком можливо, що переважній більшос- ті користувачів усіх цих цивілізаційних звер- шень, які стали загальнолюдським надбанням, невідоме їх походження. Освічена ж людина усвідомлює, що вони є тріумфом фундамен- тальної фізики ХІХ—ХХ ст., насамперед мак- свелівської електродинаміки, квантової меха- ніки та оптики (за винятком авіа- і космічних апаратів, які «обслуговувалися» класичною механікою), а також дискретної математики та 6 Звісно, я доволі сильно спростив реальну картину — від наукових пошуків з, як правило, невизначеною метою до застосувань їх результатів дистанція чима- ла, однак за більший чи менший час вона долається, що й здобуло назву інноваційного процесу. фізики твердого тіла, які творилися переважно у другій половині ХХ ст. і про особливості або закони яких 99 % населення не має жодного уявлення. Прекрасно при цьому розумію, що наведе- на інформація не є вичерпною, і читач може легко її доповнити тими ж мікрохвильовками, ксероксами, платіжними картками, рідинно- кристалічними дисплеями, GPS-навігацією, ще чимось. До того ж нічого не сказано про хі- мічні і біологічні науки — це не моя сфера. Але можу вказати час практичної «матеріалізації» деяких їх досягнень, як-от: полімери (поліети- ленові пакети, пляшки, колготки, спортивні пластикові лижі і жердини, синтетичні ткани- ни для одягу) ведуть свій відлік від 60-х ро- ків, структуру ДНК розшифровано 70 років тому, а генетичний код — 60 років тому, генну інженерію почали застосовувати для лікуван- ня різних недуг 20—25 років тому, а головний здобуток ГМО — отримання нових високо- врожайних злаків — закрив проблему світо- вого голоду. Нарешті, створення тисяч нових медпрепаратів ліквідувало або послабило не- безпеку багатьох раніше невиліковних хвороб. А ще є лазери з їх неосяжним потенційним колом застосувань (компакт-диски, принтери, скальпелі, указки, голограми тощо); фізика низьких температур з явищем надпровідності, механізм якого відкрито у 1957 р. і яке ще че- кає на ширше своє впровадження з метою еко- номізації електроенергетики; фізика високо- температурної плазми, яка є базовою наукою для небезпідставного очікування в недалекому майбутньому термоядерних електростанцій, які подібно до Сонця забезпечать світ прак- тично невичерпним джерелом енергії; космо- астрофізика і теорія еволюції Всесвіту від мо- менту Великого вибуху, що стався близько 1010 років тому, також обіцяють грандіозні можли- вості для дослідження близького і далекого космосу, екзопланет з пошуком на них життя, схожого на земне. Усі ці названі і багато неназваних результа- тів, отриманих дослідниками протягом життя всього одного покоління, є внеском у скарб- ничку знань. Частину з них втілено в життя, а ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 33 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО решта ще «стоять у черзі», щоб лягти в осно- ву нових високопродуктивних технологій, які, неперервно оновлюючись, підвищують рівень нашого життя. Отже, досягнення цивілізації, з одного боку, є закономірним результатом вільних наукових пошуків, а з іншого — ніхто з дослідників на- перед не знає та й не думає про подальше вико- ристання результатів його роботи. Тому висно- вок лише один: попри різні думки про науку, її поза всякими сумнівами потрібно завжди розвивати, навіть більше — любити і плекати. І вже чую: коли кривава війна й розруха, як те- пер, коли не до науки, тим більше фундамен- тальної, потрібно робити все тільки приклад- не, корисне і необхідне зараз державі. Зауважу на це, що перше не лише не заважає, а, як ви- дно з попереднього розділу, є запорукою дру- гого. Крім того, мудрі державні діячі (а не по- літики) думають і про речі, на перший погляд, далекі від поточних, нехай і вкрай важливих справ 7. До того ж подібні суперечки не нові і відгомоніли ті ж років 60—70 тому, коли фор- мувалася структура наукового сектору СРСР. А тепер дискусії відновилися не тому, що дер- жава вирішила повернутися до науки, а через війну — наш casus belli, який спонукає природ- не бажання різних небайдужих ініціаторів за- пропонувати щось таке, щоб зорганізувати по- дальше наукове життя у найбільш сприятли- вий для розвитку економіки спосіб. При цьому і момент зручний — війна перевела всі розмови про наше майбутнє з теоретичної в практичну площину і, очевидно, спричинить зміни в ба- гатьох аспектах життя країни. Науковий сек- тор також не уникне метаморфоз. Питання 7 Подейкують, що під час Другої світової війни, коли Лондон перебував під постійними обстрілами гітле- рівців, а доля Великої Британії була невизначеною, її прем’єр-міністру Вінстону Черчілю принесли на під- пис проєкт бюджету країни на 1943 р. Погортавши документ, він запитав помічника: «А де ж витрати на культуру?». «Так іде ж війна, яка культура?» — від- повів той. «Якщо немає культури, навіщо ж ми тоді воюємо?» — здивувався Черчіль. Гадаю, що питання сера Черчіля збереже свій сенс, якщо мати на увазі і науку! лише в їх змісті. Вони можуть виходити як з припущення, буцімто все, що стосується Ака- демії, не відповідає сучасним вимогам, так і з протилежного. Якщо прийняти перше, то йти- меться не про оновлення, а про побудову нової Академії. Друге ж означає, що все добре, нічого чіпати не потрібно, хіба що суттєво збільшити підтримку науки і освіти, зробивши їх держав- ними пріоритетами. Але, як кажуть обачливі люди (і серед них, зокрема, президент НАН України А.Г. Загородній), «істина посередині». Тільки складно визначити, де ця середина, а тому слід ретельно аналізувати. Загалом уже запропоновано стільки, що щось оригінальне вигадати важко або навіть неможливо. Якщо дивитися правді в очі, то, як наголо- шувалося, «довоєнна» наша наука переживала не найкращі часи. Влада у спробах знайти «на- ціональну ідею» інколи ритуально згадувала науку як важливу галузь, але ставлення до неї завжди було, м’яко кажучи, «меркантильним» з ознаками незадоволення, яке проглядалося, скажімо, у заявах, що українська наука (чит.: Академія) «винна суспільству», не виправдо- вує свого існування, дорого коштує, мало за- робляє тощо. І це ми чуємо впродовж усіх 30 років нашого жебрацтва 8, коли бюджет всієї НАН України не перевищує бюджету будь- якого американського університету-середняч- ка! Тому було б непогано, якби перед тим, як щось закидати вченим чи висловлювати недо- лугі претензії щодо «неефективності» їх робо- ти, уми вищого керівництва держави відвіда- ла б думка про пошук справжніх причин ано- мальності такої ситуації. Зокрема, воно мало б згадати просту істину, що голодний кінь дале- ко не звезе, але її не завжди згадує навіть МОН України, яке, здавалося б, мало бути лобістом інтересів науки, а насправді інколи відіграє роль ліквідаційної комісії при уряді, головна 8 Не наполягаю на ній, але маю свою версію багаторіч- ного браку коштів на науку, культуру, соціальні про- грами — надзвичайно роздутий на всіх рівнях чинов- ницький апарат, невиправдана кількість слідчих і все на світі перевіряючих органів, судів, прокуратур, різ- них агентств, бюджети яких, а отже, і зарплати спів- робітників, незмірно вищі за наукові чи викладацькі. 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО мета якої зменшення числа інститутів і вче- них або цинічне вішання на Академію ярликів типу «бастіон консерватизму» чи «радянське утворення», що, як уже зазначалося, дійсності не відповідає. Безперечно, тема «наука і влада» з розряду вічних — вона актуальна в усі часи і в усіх кра- їнах. Є країни, де державні мужі спираються на науку, виявляють до неї увагу і вірять гаслу «Знання — сила!», підтримуючи науковців не на словах, а у справах. У таких країнах життя комфортне, немає масової наукової еміграції, навпаки, до них їдуть найкращі вчені. І поряд є Україна, де належна підтримка науки відсутня, і не в останню чергу саме через цю неувагу на- укова сфера перебуває в глибокій кризі. Нагадаю, що в будь-якій країні роль дер- жавної влади у розвитку науки є визначаль- ною. При цьому в демократичних суспільствах влада достойним фінансуванням без зайвих перевірок його використання довіряє вченим, зменшенням податків підтримує високотехно- логічний бізнес, сприятливим законодавством піклується про інтелектуальну власність тощо. А в тоталітарних країнах може бути по-різному, проте всюди в них влада уважно відстежує, чим займаються вчені. Це було притаманне і радянській системі, а її втручання в творчу ро- боту вчених призводило до відомих перекосів, але у виборі напрямів (принаймні природни- чих пошуків) науковці Академії були досить вільними. На Академію покладалася відпові- дальність за підтримання гідного рівня науки, і її не обтяжували виробничими потребами, а отже, не ставили вимоги корисності і потріб- ності, для цього було створено спеціальний Комітет з науки і техніки, хоча співробітників академічних установ, коли того потребували важливі прикладні завдання, широко залучали до їх виконання. На фоні бюджету Комітету фінансування Академії було доволі скромним, але її поважали, похвально називали «штабом науки» і ніякого Міністерства науки не було — з проблемами, що стосуються фундаменталь- них пошуків, Академія справлялася сама, а прикладними напрямами опікувалися галузеві міністерства. У підсумку така структура пра- цювала досить продуктивно, хоча, звісно, не ідеально через ідеологічні шори. Не було й браку кадрів — крім фахового ін- тересу, додатковим, а може й визначальним, стимулом для вибору випускниками шкіл про- фесії дослідника була вже згадана вище мате- ріальна складова, коли середня післявоєнна зарплата вчених чи викладачів вищої школи перевищувала за розміром середню по кра- їні. Вони були шанованими персонами і під час Другої світової війни — навіть студенти і аспіранти науково-технічних спеціальностей мали броню від призову до армії. Тобто керів- ництво дбало про науково-технологічний та інженерний корпус, який знадобиться і під час війни, і після неї. Таке ставлення принципово контрастує з ситуацією, що склалася в Акаде- мії ще до нинішньої війни з РФ, коли багато її установ (у ВФА НАН України практично всі) працюють неповний робочий день, а розмір зарплат такий, що, образно кажучи, його не- зручно називати в будь-якій аудиторії, особли- во студентській, щоб не стати посміховиськом. Можу принагідно зауважити, що протягом останніх двох десятиліть із сумом спостерігав помітне падіння рівня знань студентства, що пов’язую з погіршанням навчальних програм у середній школі, де природничі предмети стали непопулярними і чомусь настільки складними для сприйняття пересічним учнем, що МОН України, підтримане НАПН України і шкіль- ними батьківськими комітетами, вирішило їх об’єднати в одну спрощену дисципліну «При- родознавство». Дійшло до абсурду: щоб стати фізиком, можна не складати іспит ЗНО з фі- зики. Хіба це не відповідь на питання, чому Україна не має нобелівських лауреатів? Додам від себе, що, напевно, і МОН, і НАПН забули, що навчання — це важка праця, і слід заклика- ти школярів вчитися, аби досягти двох цілей: стати освіченими людьми і виховати в собі креативні здібності, які згодом перетворяться на актив у будь-якій майбутній професії. Оцінюючи ситуацію в науковій сфері, мож- на стверджувати, що її проблема, як і проблема нерозривно пов’язаної з нею освіти, є комплек- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 35 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО сною і не такою швидкою для розв’язання, як хотілося б. Приступаючи до її вирішення, пер- шим на розгляд я б виніс питання до людей, які визначають науковий бюджет країни: «Чи потрібна Україні, на їхню думку, сучасна на- ука, яка вимагає необхідних і, як не прикро для них, немалих коштів?». Коли відповідь нега- тивна, то подальша балаканина безглузда. Тим не менш, з порядку денного ніхто не знімав друге питання: «А в якій країні — з наукою чи без неї — ми хочемо жити?». Відповідь майже очевидна — у сильній, демократичній, ринко- вій, соціальній, бажано заможній і зручній для проживання. Навряд чи хто-небудь не бажав би такого. Тоді постає третє, головне, питання: «Як цього досягти?». Особисто у мене немає сумнівів — на основі науки і освіти, а також самовіддачі, яку продемонструвало україн- ське суспільство під час навали озвірілих ро- сійських окупантів, безпрецедентна ненависть яких до всього українського перетворила наші міста на попелища. Роботи з відновлення піс- ля перемоги вистачить кожному, і в цій роботі Академія має знайти своє місце. При цьому мені важко його визначити саме для Академії не тому, що не вистачає знань чи пропозицій, а тому, що не відомий, принаймні мені, проєкт розвитку післявоєнної України, який має визначити шляхи її надзвичайного політико-економічного перетворення, зокре- ма подальшу демократизацію, лібералізацію, спрощення законодавства, в тому числі й у на- уковій сфері, різке зменшення ролі і впливу, особливо політичного, олігархів, поступове приборкання корупційних відносин тощо. З іншого боку, є надія на введення в дію програ- ми США з підтримки відновлення української економіки на кшталт «плану Маршалла» для західноєвропейських країн після закінчення Другої світової війни, роль якого переоцінити неможливо. Якщо зміни стануться на інститу- ціональному рівні, роль Академії в їх втіленні в життя, здається, має підвищитися хоча б через необхідність розроблення для них науково- методичного бекграунду. Було б також добре, якби в реалізації цього плану була передбачена й участь нашої Академії. До речі, щось подібне мало місце після Дру- гої світової війни, в якій Україна також зазнала колосальних збитків. Перебудова її економіки здійснювалася за безпосередньої участі Акаде- мії, яка була очевидною фавориткою влади, що дуже швидко розібралася «хто є хто» серед ор- ганізацій і кому можна довірити розроблення новітнього озброєння та засобів його доставки. Академія була залучена в усі відповідні робо- ти, як то кажуть, «по повній програмі» і впора- лася з покладеними на неї завданнями. Не мені судити, чи було таке її «однобоке» використан- ня стратегічно правильним, але саме в таких умовах формувалися внутрішні і зовнішні пра- вила її роботи, за якими вона працювала впро- довж кількох десятиліть. Працевлаштування в Академію вважалося тоді неабияким життє- вим везінням з елементами визнання особис- того фахового і інтелектуального рівня. Саме з такими радісними переживаннями я прийшов в Академію на початку 70-х, коли нею вже 10 років керував Борис Євгенович Па- тон (БЄ, як його всі звали позаочі). Вплив його потужної постаті на форму, характер і прин- ципи діяльності Академії важко переоцінити. Я спочатку цього не знав, але добре пам’ятаю, що, спілкуючись з такими видатними вче- ними, як академіки О.С. Давидов, С.І. Пе- кар, А.Ф. Прихотько, пізніше — О.І. Ахієзер, Б.І. Вєркін, В.В. Єременко, О.Г. Ситенко, я за- вжди відчував їхню абсолютно щиру повагу до президента Академії і неодноразово спостері- гав, що коли від нього надходило доручення, кожний намагався якнайшвидше і якнайкра- ще його виконати. Трохи пізніше я був свідком зростання авторитету БЄ не лише в Академії, а й далеко поза її межами, читав, що про ньо- го писала преса, чув, що говорили колеги, які знали його персонально, як підносили до ви- сот досягнення очолюваного ним інституту найвищі партійні та державні керівники. Ре- зультатом стало вручення БЄ двох Золотих Зі- рок Героя Праці, що, без усяких застережень, відповідало дійсності — його працездатність була неперевершеною і загальновідомою 9, як, 9 Не дарма він першим у нашій незалежній державі отримав звання Героя України. 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО до речі, і його пам’ять. Для нас, співробітників Академії, це, так само як і авторитарний з еле- ментами партисипативності стиль керування нею БЄ, було звичним, і сказати, що ми цим були занепокоєні, не можу — майже всіх усе влаштовувало, бо головним було очевидне не- погане ставлення до Академії з боку «верхів», які давали необхідні кошти, та її особливий статус, за яким вона вважалася потрібною для виконання важливих завдань державною уста- новою, а отже, достойною всілякої підтримки. Мої ранні уявлення склалися в часи роботи в ІТФ ім. М.М. Боголюбова, коли я якщо і бачив БЄ, то виключно на трибунах або телеекранах і жодного разу з ним не спілкувався. Віддалене сприйняття дещо змінилося після наданої мені високої честі очолити ВФА НАН України і з переходом на роботу до Президії НАН Украї- ни. Дуже скоро прийшло відчуття, що, на від- міну від демократичного в усіх відношеннях і при всіх директорах рідного інституту, я по- трапив у «монархічну» структуру. Працівники апарату були вишколені і налаштовані насам- перед на виконання вказівок і розпоряджень БЄ, невиконання не припускалося, а будь-яка незгода з ними була під «самоцензурою». Про- те пройшло небагато часу, як я збагнув, що «монархія» є «просвіченою» — БЄ виявився людиною нетривіальною та незвичайною і, маю зізнатися, однією з найяскравіших з числа тих видатних особистостей, з якими життя по- дарувало мені можливість спілкування. Уже на перших, дуже коротких зустрічах переважно з питань діяльності Відділення я був вражений швидкістю його реакції — прак- тично все БЄ сприймав миттєво, на льоту і швидко приймав рішення. Цим він разюче від- різнявся від керівників, з якими я тоді мав на- году співпрацювати. Сама ж його реакція, на мій погляд, майже завжди була правильною і мені зрозумілою. Родзинкою було надзви- чайно розвинуте «чуття» стосовно оцінок (не тільки наукових) якостей та здібностей різних людей або щодо перебігу тих чи інших подій, яким він умів дати точний прогноз «за анало- гією», бо його власний досвід був неперевер- шеним. Сам дивуюся, але здебільшого я пого- джувався з ним (випадки мовчазної розбіжнос- ті також траплялися, але то були винятки). І мене завжди приголомшувало, наскільки ясно він розумів проблеми, що стоять перед тими, хто займається питаннями, нібито далекими від його інтересів. Більше того, з точки зору, наприклад, мене, БЄ був чистим «прикладни- ком», що відображалося і на «обличчі» Ака- демії, установи якої, як мені здавалося, були надто переобтяжені завданнями практичного характеру. Проте, ще раз наголошу, його розу- міння важливості і предмету фундаментальної науки було на висоті. Не можу пояснити цей феномен, але на допомогу, мабуть, приходило те саме «чуття», а також вміння БЄ прислуха- тися до думок «правильних» людей, яких він легко відрізняв від решти його відвідувачів. І ще одне, що було притаманне Академії в епо- ху БЄ, — обов’язковість. Сам він був напро- чуд відповідальною людиною з абсолютною нетерпимістю до брехні і, гадаю, немає тих, кому б він щось обіцяв і не зробив. Подібний стиль роботи здобув назву патонівського, і Академія в цілому так і функціонувала. Ніщо не пророкувало якихось суттєвих змін на межі тисячоліть. Тим не менш, ситуація «інвертувалася», коли керівництво незалежної України з не- зрозумілих причин припинило фінансування Академії в необхідному для її нормальної робо- ти обсязі, своєрідно «відреагувавши» на явно ангажовану кампанію засудження і безпідстав- ної критики НАН України. Замість сумлінно- го аналізу, що потрібно Академії від держави і, навпаки, незалежній державі від вчених, бал правили дезінформація і дріб’язкові «причіп- ки» неуків, що аж ніяк не сприяло престижу Академії і негативно відбилося на репутації професії вченого. На моє глибоке переконан- ня, створена ними в країні, що обрала шлях са- мостійного руху, антинаукова атмосфера була нічим іншим, як ганьбою. Зокрема, лунали «пропозиції» щодо ско- рочення чисельності інститутів, підтримки лише тих, що працюють «ефективно», при- чому суддею цієї ефективності призначали МОН. Подавалося як новина, що утримання ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 37 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Академії лежить на державі, а от завдання собі вона ставить сама і, що зовсім неприпустимо, сама, а не за допомогою зовнішньої експертизи оцінює їх виконання, чим легко породжує по- рочне самовдоволення без будь-якого натяку на об’єктивність. Деякі оратори закидали на- уковому товариству відсутність престижних міжнародних премій або низькі наукометричні показники — все перелічувати немає сенсу. У будь-якому разі мені і тепер здається, що Ака- демія мала б згуртуватися і спробувати про- тистояти, аргументовано наводячи приклади своєї корисної діяльності, широкої знаності за кордоном імен провідних українських вчених. Причому робити це потрібно було з позиції не лише захисту, а й нападу, ставлячи питання до науково-технічної політики держави і крити- куючи деякі її стратегічні рішення. Звісно, все це мало б освячуватися найавторитетнішим іменем президента Академії. Перепрошую, але маю засвідчити, що Ака- демія і, наскільки розумію, БЄ виявилися не готовими до відкритої конфронтації з «силь- ними світу цього» — міністрами, депутатами, діячами різних громадських новоутворень, які росли, як гриби, а також зі ЗМІ, зосере- дившись на відбитті атак щодо захоплення своїх територій і приміщень. У цьому аспекті Академія справді не постраждала, але фінансо- ва ситуація залишала бажати кращого. Мож- ливо, для нової влади авторитет БЄ був не таким уже й беззаперечним, а крім того, серед перелічених вище його чеснот я не назвав ще одну рису — вміння мовчати. Я не знаю при- кладу, якщо не брати до уваги пару останніх років, коли б він публічно озвучив проблеми Академії, сперечався б з представниками ЗМІ або критикував очільників держави. Скоріше за все, така поведінка була вихована його ба- гатим на події життям, власним досвідом та переконанням, що болючі проблеми Академії краще вирішувати в тиші кабінетів, академіч- них і владних. Вірогідним є й інше: відчуваючи свою ментальну, посадову і особистісну пере- вагу над раттю критиканів, він не хотів мета- ти бісер перед… всі знають перед ким. Певна річ, така поведінка була його правом, але вона означала мовчання Академії, в якій було до- статньо яскравих, відомих, але не публічних у сучасному розумінні людей. У часи панування соціальних мереж без будь-яких обмежень на висловлювання думок закритість її діяльності, невміння в стилі ток-шоу доводити свою пра- воту і буквально нав’язувати себе як експерта з різних питань виявилися згубними і додатково зіграли на втрату Академією іміджу і в суспіль- стві, і у влади. Не можу сказати, що ми це не усвідомили, ситуація потроху виправляється, але справа зайшла, на жаль, далеко. Втім, все одно класичне питання «Що роби- ти?» залишається. Я можу говорити лише про деякі загальні речі, які, не виключено, не бу- дуть оригінальними. По-перше, численні комі- сії, що створюються для підготовки пропози- цій про зміни у науковій сфері, не розглядають ключове питання — яка наука потрібна Україні саме сьогодні, виходячи з найбільш пріоритет- них фундаментальних наукових напрямів у світі. А такими, за даними журналу Science, є: квантові технології і фотоніка, математичне моделювання і штучний інтелект, перспектив- ні функціональні матеріали, генетика і біоме- дицина, космічні технології, а також технології стійкого розвитку. Це не означає, що інші на- прями втратили актуальність, але пріоритети на найближчі 10 років такі. По-друге, а чи по силах вони нам? Хотіло- ся б вірити, що так, коли згадати, що Україна є науково і технологічно доволі розвиненою державою, і враховуючи нинішній рівень до- віри у відносинах із західними країнами, на- самперед США та Великою Британією. Це дає шанс на реалізацію потужних спільних науко- во-технічних проєктів, проґавити який Ака- демія не має права. Водночас, перебуваючи у стані жорстокої війни з нашим божевільним і непередбачуваним сусідом, ми маємо переду- сім думати про безпеку нашої незалежності, а тому повинні визнати, що розвиток вітчизня- ного ОПК має виходити з правдивих уявлень про реальний стан української і світової науко- во-технологічної та промислової бази. Інакше пропозиції, зокрема Академії, щодо застосу- 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО вань наукових розробок залишаться, подібно до попередніх років, паперовими фантазіями з нульовим кінцевим результатом. При всій вдячності західним країнам за постачання нам озброєння, в рамках ленд-лізу і плану Мар- шалла слід просити їх — ні, наполягати! — на- дати нам і «наукове озброєння», тобто сучасне обладнання, аби створити власне виробництво критичних для обороноздатності країни ви- дів військової техніки. Маю торкнутися цього питання, оскільки часто чую заяви про те, що все можна купити, які є проявом невігластва — ніхто не торгує технологіями, лише виробами. Тим більше, виробляти їх дешевше і розумні- ше, бо в такий спосіб підтримується і власна наука, яка при цьому займається потрібними речами. Такий підхід використовує, напри- клад, Ізраїль. Сказане означає, що Академія має пере- глянути форму планування досліджень, на- магатися не лише орієнтувати їх, виходячи з актуальних світових наукових тенденцій, а й брати до уваги (можливо, навіть насамперед) нагальні потреби суспільства, що могло б стати напрямом її реформування. Це не так просто, оскільки наявні зараз в Академії кадри (при- наймні значна їх частина) звикли до інерцій- ного формування пошуків, яке спирається на попередній доробок. Крім того, творчі люди також схильні до притаманної всім біологіч- ним істотам корисливості, під якою розумію бажання працювати на себе, на своє визнання в науковому середовищі, підвищення персо- нальних наукометричних показників, тому й ідеологію різних реформ часто будують з огля- ду на власні інтереси. Тепер же, зважаючи на нинішню обстановку, було б доречним змінити сценарій планування, для чого частину коштів спрямовувати на виконання держзамовлень, пов’язаних з технологічним розвитком Укра- їни, що серед іншого націлюватиме Академію на практично важливі потреби ОПК. При цьо- му розподіл коштів на вирішення подібних завдань може здійснюватися на конкурсній основі. Проте таке реформування Академії не буде успішним, якщо воно не буде підтримане бізнесом. Можна говорити і про інші реформи Акаде- мії чи наукового господарства країни. Мені, на- приклад, не зрозуміло, чому в нас стільки дер- жавних і недержавних структур (Національна рада України з питань розвитку науки і техно- логій, очолювана прем’єр-міністром, профіль- ний комітет Верховної Ради, МОН України, НАН України, галузеві академії, Академія ви- щої школи, Інститут майбутнього, безліч гро- мадських організацій) так завзято борються за наукову сферу, а справжньої науки стає все менше і менше. Не впевнений, але припускаю, що «патологію» з валом захистів дисертацій з педагогіки, економіки, юриспруденції, політо- логії, держуправління можна було б приборка- ти скасуванням доплат за ступені, одночасно істотно піднявши зарплату тим, хто працює в реальній науці. Тому, гадаю, було б не за- йвим визначити центральний орган, який міг би кваліфіковано опікуватися наукою в кра- їні і нарешті по суті переглянути кількість та якість досліджень у галузевих академіях, а та- кож їх відомчу належність з точки зору їхньої ефективності, а не ораторського мистецтва чи зв’язків їх очільників. Особливе місце в реформуванні наукової сфери посідає НАН України, оскільки стало модним списувати на неї фактично все, в чому, на мою думку, не доробляє сама держава. Звіс- но, не можна сказати, що Академія безгрішна, але все не настільки погано, як нас перекону- ють. Безумовно, проблем у НАН України ба- гато, і вирішувати їх нам потрібно якнайшвид- ше, щоб вони не були «розв’язані за нас». Деякі спроби Академія робить, зокрема поставила питання щодо перегляду своєї структури і не- обхідності утримання в ній 14 відділень і при- близно 160 установ 10 — маю на увазі не зазда- легідь задане їх скорочення (хоча певна реор- ганізація дуже малих, з недостатнім кадровим забезпеченням установ видається слушною), а проведене на основі аналізу відповідності су- часному стану науки, актуальності напрямів досліджень у контексті потреб держави і сві- 10 Загородній А.Г. Про стан реалізації заходів з реформування НАН України. Вісник НАН України. 2022. № 3. С. 55—63. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2022, № 6 39 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО тових трендів. Такий аналіз неможливо здій- снити без використання певної системи оцінок наукових установ, яка є ахіллесовою п’ятою будь-яких перевірок творчої роботи, — ця про- блема є нагальною не лише в Україні. Так, від вчених вимагають друкуватися у престижних журналах, які згруповані у 1-й та 2-й квартилі. Проте статті, опубліковані в них, можуть мати від кількох посилань до кількох сотень і навіть тисяч, а під час перевірки такі статті ототожнюють. Або я ніяк не збагну, чому публікація з іноземними співавторами вартує більше, ніж стаття без них. Цим я хочу лише підкреслити, що оцінювання творчої роботи справа навіть більш тонка, ніж Схід, у ній по- трібно бути надзвичайно обережним. З цього приводу наведу історію математика Григорія Перельмана, якого у 2003 р. хотіли звільнити з роботи за відсутність публікацій упродовж звітного 5-річного періоду і неможливість зро- зуміти, чим він займається. Врятувала його минула «заслуга» — колись давно він був од- ноосібним переможцем Всесвітньої олімпіади з математики серед школярів(!), що визнали важливим для країни. А в 2006 р. він опри- люднив три роботи з розв’язком всесвітньо ві- домої проблеми Пуанкаре, за що його внесли у список геніїв ХХІ ст. Є й інші, менш відомі, але не менш повчальні випадки. Фізики — уро- дженець Києва Вадим Березинський, уродже- нець Харкова і випускник Харківського націо- нального університету ім. В.Н. Каразіна Юрій Гольфанд — будучи також «незрозумілими», втратили роботу, хоча, як невдовзі з’ясувалося, заклали основи нових напрямів — теорії дво- вимірних систем і теорії суперсиметрії у фізи- ці елементарних частинок, відповідно, і сьо- годні їх імена згадують практично в кожній публікації за цими тематиками. Показово, що в наведених прикладах оцінку діяльності на- званих науковців давали фахівці, а зовсім не бюрократи. Причина полягає в тому, що справ- жню «вагу» наукової роботи оцінити на малих часах майже неможливо, експертні оцінки та- кож можуть шкутильгати, і важко сподіватися, що люди, які в науці не працюють, але керують нею, вигадають хоча б щось притомне. Отже, розроблення справедливої системи оцінювання — бажана і давно очікувана ре- форма, яка має бути гнучкою, не переобтяже- ною дрібними даними, враховувати не лише відмінності між різними науками, а й характер діяльності «всередині» однієї науки, стати сти- мулом для талановитих і працелюбних людей. МОН же плодить інструкції, в яких незалеж- но від характеру науки всі вони оцінюються за однією схемою — формальним отриманням суми певних балів. Слід також мати на увазі, що важливою має бути не абсолютна кількість балів, а відносна, щоб правильним у підсумку був рейтинг 11. Проте оцінювання необхідне, та й хто дозволить його відмінити? На нього має спиратися розподіл бюджетних коштів між секціями та відділеннями, який повинен бути адекватним, прозорим і враховувати поточні реалії, а не консервувати раніше досягнуте. ВФА намагається щось запропонувати, проте успіху поки не досягло. Знаю, є протилежні думки, але мені здаєть- ся, що в Україні надмірною є кількість журна- лів, збірників праць, іншої видавничої продук- ції, яка подається як наукова. При цьому явно не вистачає науково-популярних видань. Про- понована Академією процедура «фільтрації» не сприймається, оскільки переважна біль- шість журналів так чи інакше підтримується МОН через внесення їх до переліку наукових фахових видань, у яких можуть публікувати- ся результати дисертаційних робіт. Отже, слід «реформувати» саме цей список, вилучивши з нього журнали невисокого рівня, які зазвичай є нічим іншим, як «самвидавом» окремих ін- ститутів або університетів. 11 Можна, звісно, поставити питання, а як оцінювати науковий результат? Відповідь доволі проста — чим менше цим займатися, тим для самої науки краще. І це не жарт. Наприклад, є багато охочих займатися інтерпретацією результатів квантової механіки, хоча в її глибокій філософії мало хто щось тямить. Для них Поль Дірак сформулював принцип: «Заткни пельку і рахуй!». Гадаю, в науковій політиці міг би працювати такий принцип: «Відчепись і не заважай працювати!». Впевнений, науковці не заперечували б, і результати були б, і наукометрія. Щоправда, не у всіх, але тут нічого не вдієш — c’est la vie. 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2022. (6) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Не може Академія, незважаючи на всі зу- силля, самотужки вирішити і проблему омо- лодження кадрів, що рівнозначно створенню умов, які б викликали у молодих вчених ба- жання працювати в рідній країні. Моє переко- нання полягає в тому, що це питання стосуєть- ся уряду, який не менше за нас має переймати- ся цією проблемою і намагатися знайти шляхи її вирішення. Ми, зі свого боку, повинні назва- ти речі своїми іменами і твердо заявити: єди- не, що можна зробити, — це створити в Україні такі умови для роботи і життя молодої, освіче- ної, ініціативної людини, які б не сильно по- ступалися закордонним. Принаймні, не може заробітна плата вченого, передусім молодого, виштовхувати його з країни, а не притягати до неї. Проблема наразі настільки складна, що ви- магає комплексу заходів, які так чи інакше ма- ють зачепити і середню, і вищу школи. І все ж, попри те, що «верхи» нас практично не чують і ставляться до наших пропозицій до- волі упереджено, маємо залишатися оптиміс- тами і сподіватися, що все у нас вийде, якщо діятимемо дружно, послідовно і наполегливо, будучи впевненими, що майбутнє України ви- значається не Богом, не вірою в президента, хто б ним не був, і не його добрими намірами, а лише науковим потенціалом, який творить наука і освіта. Головне — дати науці свобо- ду, зняти масу бюрократичних обмежень, які стосуються і витрат коштів, і дозволів на за- купівлю іноземного обладнання, і заборони на створення навіть тимчасових спільних підпри- ємств підрозділами наукових інститутів і ко- мерційними фірмами. Можливо, останнє мало хоч якийсь сенс раніше, коли була ймовірність трансферу бюджетних коштів до приватних структур. Тепер же, особливо після перемоги, на авансцену вийде прискорення інновацій- ного процесу, і свобода діяльності Академії є необхідним фактором його інтенсифікації. Чи- новники ж мають виходити з апріорної довіри до науково-технологічних колективів, надав- ши їм необхідну самостійність, оскільки над- мірна «опіка» навряд чи сприяє успіху справи. Завершу статтю тезою: без відродження наукомісткої промисловості ми не створимо сучасну економіку і не відбудуємо науку. Без об’єднання зусиль Президента України, Вер- ховної Ради, Кабінету Міністрів, НАН Украї- ни і бізнесу не обійтися. І якщо воно станеться, це буде перемога здорового глузду, Перемога на всі часи. Слава Україні! Vadim M. Loktev Bogolyubov Institute for Theoretical Physics, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0673-4174 SCIENCE AND VICTORY, OR WAR AS A CASUS BELLI OF SCIENTIFIC REFORM In the article, the author, using some historical parallels, reflects on the role of science in general and the National Acad- emy of Sciences of Ukraine in particular in the postwar reconstruction of the country, on what the Academy as the high- est scientific organization needs to do to prove to the state and society its ability to perform the complex tasks for the transition of Ukrainian economy to the innovative track of development, and concludes that it is impossible to create a modern economy without the revival of knowledge-intensive industry. According to the author, the reform of the scien- tific sector will be successful only after formulating its strategic goals, defining staged tasks, its deadlines and sources of funding, as well as a clear idea of what we want to get as a result.

Наука і перемога, або війна як casus belli наукових реформ

Репозитарії

Схожі ресурси