Соціологічне осмислення модернізації сучасного українського суспільства
Вступ. Попри поширене вживання, поняття модернізації не є чітко визначеним. Конкретизація його змісту залежить від світоглядної позиції дослідника. Проблематика. Внаслідок запровадження неоліберальних принципів господарювання відбулося не вдосконалення суспільства й зростання добробуту населення,...
Збережено в:
Дата: | 2020 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2020
|
Назва видання: | Наука та інновації |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185438 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Соціологічне осмислення модернізації сучасного українського суспільства / Т.О. Петрушина // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 3-20. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Вступ. Попри поширене вживання, поняття модернізації не є чітко визначеним. Конкретизація його
змісту залежить від світоглядної позиції дослідника.
Проблематика. Внаслідок запровадження неоліберальних принципів господарювання відбулося не
вдосконалення суспільства й зростання добробуту населення, а перетворення України в сировинний придаток глобального капіталізму і найбіднішу країну Європи.
Мета. Дослідити суспільну думку щодо модернізації українського суспільства і з’ясувати перспективи вітчизняної науки та інноваційного розвитку України. Матеріали й методи. Аналіз статистичної інформації і наукових публікацій з проблем модернізації,
даних соціологічного моніторингу соціальних змін в українському суспільстві і двох експертних опитувань (науковців НАН України і фахівців з питань інноваційного розвитку). Результати. Доведено, що проведена трансформація українського суспільства за своєю суттю є не
модернізацією, а неоліберальним експериментом під модерністським прикриттям, що відкинув Україну
з когорти найбільш промислово і науково розвинених країн на периферію сучасного світу, призвів до зубожіння і тотальної зневіри більшості громадян. Показано, що у межах існуючої неоліберальної моделі
й укорінення олігархічної влади здійснити модернізацію України і перейти до інноваційного розвитку
неможливо. Вітчизняна наука внаслідок фінансового геноциду й відсутності державної підтримки позбавлена можливості ефективно виконувати свої суспільні функції, зокрема бути одним із вирішальних агентів модернізації суспільства в інтересах усіх громадян.
Висновки. За теорією модернізації як ідеолого-теоретичним конструктом сучасності стоять конкретні
політичні й ідеологічні інтереси великого капіталу. Нав’язана Україні теорія і практика неоліберальної модернізації як основного засобу виходу на шлях успішного соціально-економічного розвитку не виправдала покладених на неї надій і призвела до хронічнокризового стану суспільства. Це вимагає пошуку іншої, альтернативної моделі розвитку. |
---|