Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики

Вступ. Недостатній рівень відчутності результатів економічного зростання населенням навіть економічно розвинутих країн, зростання нерівності доходів і багатства обумовили відкриття можливостей для експлуатації контроверсійних наративів несистемними політиками різних спектрів для отримання електорал...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Соколовська, А.М., Котляревський, Я.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Schriftenreihe:	Наука та інновації
Schlagworte:	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185440
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики / А.М. Соколовська, Я.В. Котляревський // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 39-56. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-185440
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1854402022-09-16T01:26:38Z Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики Соколовська, А.М. Котляревський, Я.В. Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Вступ. Недостатній рівень відчутності результатів економічного зростання населенням навіть економічно розвинутих країн, зростання нерівності доходів і багатства обумовили відкриття можливостей для експлуатації контроверсійних наративів несистемними політиками різних спектрів для отримання електоральних дивідендів, що вимагає започаткування наукового дискурсу стосовно витоків, причин і наслідків популізму. Проблематика. Сплеск популізму в багатьох країнах Європи та світу, а також спричинені загрози економічній і політичній стабільності зумовлюють необхідність наукового осмислення явища для вироблення рецептів мінімізації негативних і сприяння впровадженню в суспільну практику можливих позитивних наслідків. Мета. Узагальнити, структурувати та систематизувати відомості щодо політико-економічних засад розвитку популізму та його проявів у контексті формування й реалізації економічної та фіскальної (податкової) політики. Матеріали й методи. Використано методи методологічного консенсусу для визначення популізму як ідеології, політики й соціального руху шляхом не протиставлення, а узгодження конструктивних елементів, що містяться у визначеннях різних дослідницьких шкіл; компаративного аналізу західноєвропейського та українського популізму; фактологічного і статистичного аналізу для обґрунтування форм прояву податкового популізму в Україні. Результати. На основі узагальнення підходів вчених до аналізу впливу популізму на податкову політику запропоновано визначення та розкрито причини переважного впливу правого популізму на сучасну податкову політику в Україні, а також форми його прояву. Визначено підходи щодо формування збалансованої системи інституційних та організаційно-аналітичних заходів на засадах модернізації інститутів загального суспільного інтересу щодо посилення координації політичного процесу та економічної політики. Висновки. Узагальнено наукові, інформаційно-аналітичні та статистичні зведення про об’єктивний характер тенденцій розвитку економічного та податкового популізму у світі, про зростання небезпеки правого податкового популізму в Україні. Introduction. Insufficient level of the economic growth perceiving amongst population of even economically developed countries, growth of inequality of incomes and welfare caused the opening for the opportunities for exploitation of controversial narratives by non-systematic politicians of different spectra in order to obtain electoral dividends, that stipulates the initiation of scientific discourse on the sources, reasons and consequences of populism. Problem Statement. A populist impact in many of European and world countries as well as considerable challenges for economic and political sustainability stipulate the necessity for scientific cognition of that essence for further elaboration of receipts for minimization of negative and implementation of possible positive outcomes. Purpose. To generalize, to structure and to systematize the studies of the political and economic foundations of populism and its manifestations in the context of the formation and implementation of economic and fiscal (tax) policy. Materials and Methods. A methodological consensus as general method introduced on defining populism as ideology, policy and social movement grounded on coordination on the structural elements contained in the definitions of different research schools is implemented; a comparative analyses of Western European and Ukrainian populism; a factsheet and statistical analyses for substantiation of evidence-based tax populism in Ukraine. Results. The article reviews the publications of researchers on the problem of populism - its definition, analysis of social and economic foundations, as well as the impact on the fiscal and tax policies elaboration. On the basis of generalization of broad international research approached framework regarding the analysis of populist tax policy, the definition of tax populism is proposed. The reasons for the prevailing influence of right populism on the current tax policy in Ukraine. Introduced concept of elaboration of sustainable system of institutional and organizational-analytical measures grounded on the modernization of institutes of general public interest in the field of development and strengthening of political process coordination and economic policy. Conclusions. Generalized scientific, informational, analytical and statistical data about the objective essence of economic and tax populism growing tendencies in the world as well as danger of right-wing tax populism in the Ukraine. 2020 Article Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики / А.М. Соколовська, Я.В. Котляревський // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 39-56. — Бібліогр.: 42 назв. — укр. 1815-2066 DOI: doi.org/10.15407/scin16.05.039 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185440 uk Наука та інновації Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
spellingShingle	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності Соколовська, А.М. Котляревський, Я.В. Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики Наука та інновації
description	Вступ. Недостатній рівень відчутності результатів економічного зростання населенням навіть економічно розвинутих країн, зростання нерівності доходів і багатства обумовили відкриття можливостей для експлуатації контроверсійних наративів несистемними політиками різних спектрів для отримання електоральних дивідендів, що вимагає започаткування наукового дискурсу стосовно витоків, причин і наслідків популізму. Проблематика. Сплеск популізму в багатьох країнах Європи та світу, а також спричинені загрози економічній і політичній стабільності зумовлюють необхідність наукового осмислення явища для вироблення рецептів мінімізації негативних і сприяння впровадженню в суспільну практику можливих позитивних наслідків. Мета. Узагальнити, структурувати та систематизувати відомості щодо політико-економічних засад розвитку популізму та його проявів у контексті формування й реалізації економічної та фіскальної (податкової) політики. Матеріали й методи. Використано методи методологічного консенсусу для визначення популізму як ідеології, політики й соціального руху шляхом не протиставлення, а узгодження конструктивних елементів, що містяться у визначеннях різних дослідницьких шкіл; компаративного аналізу західноєвропейського та українського популізму; фактологічного і статистичного аналізу для обґрунтування форм прояву податкового популізму в Україні. Результати. На основі узагальнення підходів вчених до аналізу впливу популізму на податкову політику запропоновано визначення та розкрито причини переважного впливу правого популізму на сучасну податкову політику в Україні, а також форми його прояву. Визначено підходи щодо формування збалансованої системи інституційних та організаційно-аналітичних заходів на засадах модернізації інститутів загального суспільного інтересу щодо посилення координації політичного процесу та економічної політики. Висновки. Узагальнено наукові, інформаційно-аналітичні та статистичні зведення про об’єктивний характер тенденцій розвитку економічного та податкового популізму у світі, про зростання небезпеки правого податкового популізму в Україні.
format	Article
author	Соколовська, А.М. Котляревський, Я.В.
author_facet	Соколовська, А.М. Котляревський, Я.В.
author_sort	Соколовська, А.М.
title	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
title_short	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
title_full	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
title_fullStr	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
title_full_unstemmed	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
title_sort	науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної діяльності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/185440
citation_txt	Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики / А.М. Соколовська, Я.В. Котляревський // Наука та інновації. — 2020. — Т. 16, № 5. — С. 39-56. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
series	Наука та інновації
work_keys_str_mv	AT sokolovsʹkaam naukovijdiskurspopulízmuaspektiekonomíkijpodatkovoípolítiki AT kotlârevsʹkijâv naukovijdiskurspopulízmuaspektiekonomíkijpodatkovoípolítiki
first_indexed	2025-07-16T06:07:17Z
last_indexed	2025-07-16T06:07:17Z
_version_	1837782576250486784
fulltext	39 https://doi.org/10.15407/scin16.05.039 а.м. СОкОлОвСька, Я.в. кОТлЯревСький Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління», бульв. Дружби Народів, 38, Київ, 01014, Україна, +380 44 277 5115 науковиЙ диСкурС популізму: аСпекти економіки Й податкової політики Цитування: Соколовська а.м., котляревський Я.В. Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики. Nauka innov. 2020. т. 16, № 5. С. 39—56. https://doi.org/10.15407/scin16.05.039 Вступ. Недостатній рівень відчутності результатів економічного зростання населенням навіть еко- номічно розвинутих країн, зростання нерівності доходів і багатства обумовили відкриття можливос- тей для експлуатації контроверсійних наративів несистемними політиками різних спектрів для отри- мання електоральних дивідендів, що вимагає започаткування наукового дискурсу стосовно витоків, причин і наслідків популізму. Проблематика. Сплеск популізму в багатьох країнах Європи та світу, а також спричинені загрози економічній і політичній стабільності зумовлюють необхідність наукового осмислення явища для вироб- лення рецептів мінімізації негативних і сприяння впровадженню в суспільну практику можливих пози- тивних наслідків. Мета. Узагальнити, структурувати та систематизувати відомості щодо політико-економічних за- сад розвитку популізму та його проявів у контексті формування й реалізації економічної та фіскальної (податкової) політики. Матеріали й методи. Використано методи методологічного консенсусу для визначення популізму як ідеології, політики й соціального руху шляхом не протиставлення, а узгодження конструктивних елемен- тів, що містяться у визначеннях різних дослідницьких шкіл; компаративного аналізу західноєвропей- ського та українського популізму; фактологічного і статистичного аналізу для обґрунтування форм прояву податкового популізму в Україні. Результати. На основі узагальнення підходів вчених до аналізу впливу популізму на податкову по- літи ку запропоновано визначення та розкрито причини переважного впливу правого популізму на су- часну по даткову політику в Україні, а також форми його прояву. Визначено підходи щодо формування збалансованої системи інституційних та організаційно-аналітичних заходів на засадах модернізації інс титутів загального суспільного інтересу щодо посилення координації політичного процесу та еконо- мічної політики. Висновки. Узагальнено наукові, інформаційно-аналітичні та статистичні зведення про об’єктивний характер тенденцій розвитку економічного та податкового популізму у світі, про зростання небезпеки правого податкового популізму в Україні. К л ю ч о в і с л о в а: популізм, економічний популізм, податковий популізм, податкова політика. ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16(5) а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 40 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) Однією з проблем, що стала предметом чи- сельних досліджень західних вчених впродовж останніх тридцяти років 1, є проблема сплеску популізму в багатьох країнах Європи та світу, найбільш яскраві прояви якого пов’язують з результатами референдуму за вихід Велико- британії з ЄС та президентською кампанією у Сша 2016—2017 рр. та її наслідками. Зроста- ючий інтерес до цієї проблеми зумовлений як її масштабами (підтримка популістських пар- тій в Європі збільшилася з 5 % від загальної кількості голосів наприкінці 1980-х до більш, ніж 20 % у 2011—2015 рр. [2]), які свідчать про необхідність її сучасного наукового осмислен- ня, так і з пов’язаними з нею загрозами еконо- мічній і політичній стабільності в окремих країнах та в світі в цілому, для вироблення ре- цептів протистояння яким необхідно іденти- фікувати явище та з’ясувати його причини. Саме тому основним об’єктом досліджень за- хідних вчених стало визначення сутності, со- ціальної бази та причин сучасного популізму. Хоча більшість досліджень популізму на- лежить політологам, у країнах Західної Євро- пи з’явилося чимало публікацій, присвячених його економічним аспектам — від економіч- ного популізму в країнах Латинської америки до економічного підґрунтя західноєвропейсь- кого популізму. Зазначене сприяло посиленню уваги до об’єктивних основ популізму, подо- ланню упередженості щодо наявності в ньому раціональних зерен (елементів). На окрему ува- гу, зважаючи на їх невелику чисельність, заслу- говують публікації, присвячені впливу попу- лізму на податкову й фіскальну політики. В Україні спеціальні дослідження щодо цьо- го не проводилися. Проблема проявів популіз- му у фіскальній політиці тією чи іншою мірою піднімалася українськими вченими лише в кон- тексті політичного циклу. З огляду на зазначе- не, метою роботи є пошук відповіді на питання «Що являють собою економічний та податко- вий популізм у світі та в Україні?», «Які його причини та форми прояву?». Для цього необ- хідно вирішити низку завдань: 1) уточнити ви- значення популізму та його ознак у контекс ті таких аспектів цього явища як ідеологічний популізм, політичний популізм і популізм як характерна риса того чи іншого виду держав- ної політики чи окремого рішення у сфері дер- жавної політики; 2) узагальнити економічні причини західноєвропейського популізму та підходи західних вчених до аналізу його впли- ву на податкову політику; 3) окреслити голов- ні відмінності українського популізму від за- хідноєвропейського й американського та його основні причини; 4) запропонувати визначен- ня податкового популізму й охарактеризува- ти його прояви в Україні. аналіз будь-якого явища повинен почина- тися з визначення його ознак і дефініції. Щодо популізму це завдання набуває особливої ак- туальності через відсутність у науковій літера- турі консенсусу з приводу визначення понят- тя «популізм», що здебільшого пояснюється складністю його ідентифікації, зумовленою та- кими причинами: багаточисельними формами прояву, відсутністю консенсусу щодо його ос- новних ознак, часто спрощеним сприйняттям його в суспільній свідомості як антипода ра- ціо нальної політики, намаганням осмислити це явище в негативних термінах. Зважаючи на зазначене, к. мадд наводить дві домінуючі інтерпретації терміну «попу- лізм», які здебільшого фігурують у політич- них дебатах. Одна з них відносить популізм до політики Stammtisch (з нім. — неформальна, не- структурована, дружня зустріч), тобто високо- емоційного і спрощеного дискурсу, спрямова- ного на почуття людей. Сутність цієї інтер- п ретації популізму характеризує такий вислів: «популісти прагнуть розрубати гордіїв вузол сучасної політики мечем нібито простих рі- шень». У другому значенні популізм викорис- товується для опису опортуністичної політи- ки, метою якої є швидке задоволення інтересів 1 До 90-х років, як стверджують к. мадд та к. кальтвас- сер, найбільш активно досліджувався латиноамерикан- ський популізм, тоді як його європейський різновид не належав до пріоритетів академічних досліджень [1]. науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 41 людей/виборців і, таким чином, здобуття їх- ньої підтримки. Хоча ці визначення, за висло- вом к. мадда, мають інстинктивну цінність, проблематично використовувати їх в емпірич- них дослідженнях, оскільки вони є емоційни- ми, а не раціональними. На противагу дослід- ник розглядає популізм як ідеологією, що по- діляє суспільство в кінцевому підсумку на дві антагоністичні групи — власне людей і корум- повану еліту, й стверджує, що політика повин- на бути виразом загальної волі народу, його інтересів [3]. Наведене визначення к. мадд і к. кальтвассер вважають найбільш прийнят- ним для використання в емпіричних дослід жен- нях у різних країнах світу, оскільки воно нале- жить до числа мінімальних визначень (тобто таких, які охоплюють лише основні — необхід- ні й достатні — атрибути поняття), що мають високий рівень абстракції і, як наслідок, мо- жуть бути застосовані для аналізу значної кіль- кості випадків [1]. У свою чергу, Є. рідгрен, характеризуючи популізм як ідеологію, акцентує увагу на та- ких його рисах, як: упереджене ставлення до концепції представницької демократії (що в демократичному контексті часто виявляється як попит на пряму демократію), уявлення про «народ» як гармонійний і однорідний колек- тив і про «еліту» як про таку, яка по суті, від- різняється від «народу», віра в те, що партія або лідер представляє голос «народу»[4]. Визначення популізму, яке пропонує Бри- танська енциклопедія, містить три складові: 1) антиелітарну риторику (протиставлення елі- ти й народу) як ключову ознаку популізму; 2) прагнення захистити інтерес і максимізува- ти владу звичайних громадян через реформи, а не революцію; 3) ігнорування довгостроко- вих наслідків (приховування майбутніх вит- рат) запропонованих політик захисту. Згідно з енциклопедією, термін «популізм» може ви- користовуватися для позначення як демокра- тичних, так і авторитарних рухів, при цьому в сучасному розумінні популізм найчастіше асо- ціюється з авторитарною формою політики [5]. Л. Пастор та П. Веронезі виділяють дві риси популізму, спільні для всіх його форм, — анти- елітизм і антиглобалізм [6]. На тих самих ри- сах акцентує увагу й Д. родрік, доповнюючи їх схильністю до авторитарного управління, про- те зазначає, що остання риса властива попу- лізму не завжди [2]. У цьому контексті к. мадд і к. кальтвассер закликають бути дуже обе- режними, коли йдеться про вироблення нор- мативних суджень про популізм, оскільки ос- танній може бути як загрозою для демократії, так і коригуючим фактором [1]. Дослідники з Інституту глобальних змін то- ні Блера виокремлюють три основні типи по- пулістичної поведінки:  культурний популізм, який зосереджується на традиціоналістських та патерналістських цінностях;  соціально-економічний популізм, що фо- кусується на дисбалансах, які існують між продуктивними силами та виробничими від- носинами, зокрема через недосконалості між- народної економіки;  антиелітарний популізм, який базується на протиставленні соціальних груп істебліш- менту [7]. На відміну від визначень популізму в ши- рокому сенсі цього слова, р. Дорнбуш і С. ед- вардс дослідили економічний популізм лівого ґатунку у країнах Латинської америки, запро- понувавши визначення макроекономічного популізму як такого підходу до економіки, в межах якого акцентується увага на економіч- ному зростанні та перерозподілі доходів і мен- ше значення приділяється врахуванню ризи- ків інфляції й дефіциту фінансування, зовніш- нім обмеженням і реакції економічних агентів на агресивну неринкову політику [8]. Відпо- відно до зазначених економічних наслідків по- пулізму Д. аджемоглу та співавтори визнача- ють його як реалізацію політики, що отримує підтримку значної частини населення, але в кінцевому підсумку завдає шкоди економіч- ним інтересам більшості [9]. Проте такі визна- чення, за зауваженням к. мадда і к. кальтвас- а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 42 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) сера, характерні для другого покоління дослі- джень латиноамериканського популізму, що спиралися на економічний підхід. Вони не ха- рактеризують популізм 90-х рр. ХХ ст., коли політичні актори почали поєднувати популіст- ський дискурс з економічною політикою, що сприяє вільному ринку. таких політиків до- слідники популізму назвали неопопулістами, за значаючи, що економіка є другорядною ри- сою їхньої популістської ідеології [1]. аналіз вищенаведених визначень популіз- му, на нашу думку, свідчить про доцільність не їх протиставлення, а узгодження. З цією метою варто розрізняти такі аспекти цього феномену:  ідеологічний популізм або популізм як ідео-ідеологічний популізм або популізм як ідео- логію, основною рисою якої є антиелітизм;  політичний популізм або популізм як спо-політичний популізм або популізм як спо- сіб ведення політичної боротьби 2, характер- ними ознаками якого є: за змістом — пере- несення акцентів на реальні проблеми, які найбільше хвилюють простих людей (на- род) 3 і які не вирішуються або вирішуються занадто повільно; за метою — швидке задо- волення інтересів людей/виборців задля здобуття їхньої підтримки; за формою — ви- користання риторики звинувачень та розпа- лювання протиріч між народом і елітою, гі- перболізація проблем, проголошення негай- них змін без належного врахування їхніх можливих наслідків, пропозиція простих рі- шень для складних проблем; за кінцевими наслідками — віддалення від вирішення проб- леми або її часткове вирішення;  популізм як ознаку, характерну рису того чи іншого виду державної політики (звідси: еко номічний популізм, соціальний популізм, податковий популізм, фіскальний популізм тощо) чи окремого рішення у сфері держав- ної політики, яке вирізняють: підходи до ви- рішення наявних проблем, спрямовані не на усунення причин їх виникнення, а на пошу- ки простих рішень, без урахування можли- вих втрат і вигод, передусім довгостроково- го характеру, а також без урахування їхніх системних наслідків. Узагальнюючи ці визначення та враховую- чи значення слова «популізм» (від франц. рo- pulisme — народ) можна зробити висновок, що спільними ознаками популізму і як ідеології, і як політики, і як окремого виду чи рішення у сфері державної політики є його сфокусо- ваність на реальних проблемах, які хвилюють народ, проте тривалий час не вирішуються по- літичною елітою, що викликає протистояння народу та еліти; пропозиція вирішити ці проб- леми в такий спосіб, який відповідає уявлен- ням і прагненням народу (а саме — швидко й радикально), з метою задоволення його потреб та інтересів (у кінцевому підсумку — поліпшен- ня життя). Оскільки ж складні проблеми вима- гають комплексних рішень, які не можуть бути простими і швидкими, реальне поліпшення жит- тя, як правило, не наступає. Відтак популізм, поєднуючи раціональне і нераціональне, кон- структивне і деструктивне, є суперечливим явищем, що має й суперечливі наслідки: попу- лізм у владних кабінетах несе серйозні загро зи для майбутнього країни; популізм в опозиції є сигналом для політиків при владі звер нути увагу на нагальні проблеми та шукати ефек- тивні (раціональні) шляхи їх вирішення. Серед причин популізму вчені виділяють інституційні, економічні, культурні, психоло- гічні явища. При цьому особливий наголос ро- биться на якості політичних інститутів, коруп- ції серед політичних еліт, конкурентному рин- ку ЗмІ, який змушує їх акцентувати увагу на історіях, що живлять популістські наративи, наприклад, щодо корупції та злочинності, не- достатній поінформованості населення (інфор- маційній асиметрії). Проте, на думку багатьох дослідників, визначальними є економічні при- 2 Саме так визначається популізм у Сучасному тлумач- ному словнику української мови / за заг. ред. В.В. Дубі- чинського. Харків: ВД «школа», 2006. С. 702 [10]. 3 Поняття «народ» у розумінні популістів не є чітко окресленим. Це можуть бути і окремі групи населення, невдоволені політикою владної верхівки, і представни- ки бізнесу, наприклад, малого, невдоволені податковою політикою, і представники інтелігенції. науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 43 чини популізму. Обґрунтовуючи це тверджен- ня, Ч. фостер і Д. фріден зазначають: полі- тичні інституції та ідентичності все ще зали- шаються важливими для того, щоб досягти виважених рішень у питаннях довіри між краї- нами та групами, але економічні фактори най- краще пояснюють короткостроковий рівень довіри. Інституційна якість позитивно пов’я- зана з довірою; однак, оскільки національні та європейські інститути, як правило, рухаються у напрямі більшої прозорості, професіоналі- зації та звітності, зміна якості інститутів про- тягом останнього десятиліття частково пом’як- шила те, що мало б ще більш драматичні на- слідки для довіри [11]. Інші відповідні дослі- д ження характеризується широким спектром поглядів. На думку Д. родріка, економічне коріння по- пулізму варто шукати в глобалізації, переваги якої розподілені вкрай нерівномірно, оскільки сучасна модель глобалізації будується на фун- даментальній асиметрії. торговельні угоди та глобальні правила розроблені переважно з ура- хуванням потреб капіталу, обумовлені бізнес- орієнтованим порядком денним. Потенційна економічна модель є одним із проявів «trickle- down effect», згідно з яким бідні поступово от- римують вигоду внаслідок зростання багатст- ва найбагатших, відтак інтереси великого біз- несу й широких верств населення збігаються, хоча насправді інтереси найманих робітників визнаються тільки на словах. Усе це свідчить про необхідність збалансування ефектів глоба- лізації для збереження розумно відкритої сві- тової економіки. Йдеться про необхідність змі- ни балансу в трьох сферах: зміщення акцентів з капіталу на робочу силу й решту суспільства, з глобального на національне управління, а та- кож зі сфер, де загальні економічні вигоди не- значні, на ті сфери, де вони є суттєвими. Зважаючи на проблеми, породжені глобалі- зацією, Д. родрік стверджує, що її хвилі прогно- зовано призводять до популістської реак ції — генерують потенційну громадську підтримку рухів, які позиціонують себе поза політичним руслом і виступають проти встановлених пра- вил гри. Хоча потрясіння глобалізації створю- ють попит на популістську політику, дослід- ник наголошує на важливості розуміння її пропозиції, зокрема політичної орієнтації, яку вибрали популістські партії, що, на його дум- ку, залежить від відносної важливості специ- фічних суспільних розколів, викликаних гло- балізацією, — етнонаціонального/культурного і соціального (за рівнем доходів). Популісти, які використовують у своїй риториці відмін- ності в ідентичності, з акцентом на іммігран- тах або представниках інших релігійних кон- фесій, продукують правий популізм. ті, хто робить акцент на відмінностях у рівні доходів, перетворюючи на об’єкт своєї критики багатих і великі корпорації, продукують лівий попу- лізм. Отже, зазначені різновиди популізму по- в’язані з відносною значимістю різних типів шоків глобалізації — зумовлених наслідками розвитку міжнародної торгівлі і фінансової гло балізації, з одного боку, і посиленням мі- граційних процесів та зростанням потоку бі- женців, з іншого боку. Перший переважав у Латинській америці, другий — в Європі [2]. емпіричному аналізу взаємозв’язку між гло- балізацією, зокрема такою формою її прояву, як розвиток міжнародної торгівлі, й результа- тами парламентських виборів у 15 західноєв- ропейських країнах протягом 1988—2007 рр., які засвідчили збільшення підтримки націона- лістичних і ізоляціоністських, а також право- радикальних партій, присвячено роботу І. ко- лантоне і П. Станіга (2018) [12]. Її головна ідея полягає в тому, що глобалізація не може бути стійкою в довгостроковій перспективі за від- сутності належної політики перерозподілу, спрямованої на компенсацію так званих «пе- реможених» глобалізації — тих сегментів су- спільства, які несуть більшу частину втрат від розвитку міжнародної торгівлі, зокрема, від конкурентного шоку, викликаного зростанням імпорту з китаю. Нерівний розподіл прибут- ків, досягнутий у результаті глобалізації, при- звів до зростання загальної протидії вільній а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 44 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) торгівлі. такі настрої передусім пропагуються націоналістичними й радикальними партія ми, чиї політичні пропозиції мають тенденцію до розширення підтримки внутрішньої політики вільного ринку з сильними протекціоністськи- ми позиціями. Л. Пастор та П. Веронезі досліджують емпі- ричний взаємозв’язок між популізмом і глоба- лізацією, що породжує таке явище, як нерів- ність. За їхнім твердженням, популізм як не- гативна реакція на глобалізацію є реакцією ра ціональних виборців на підвищення нерів- ності, що, у свою чергу, є природним наслід- ком економічного зростання. Інакше кажучи, зростання посилює нерівність, яка з часом під- риває основи глобалізації. При цьому реакція неминуча, вона є лише питанням часу. аналі- зуючи популістську реакцію на зростання не- рівності автори статті акцентують увагу на то му, що йдеться про нерівність, обумовлену висо- ким споживанням багатих, а не низьким спо- живанням бідних. Отже, неприйняття нерів- ності відображає заздрість до економічних еліт, а не співчуття до бідних. Вищезгаданими авторами статті розробле- но модель, згідно з якою популістська нега- тивна реакція на нерівність виникає ендоген- но в економіці, що зростає. Пояснюється це тим, що коли обсяг виробництва вищий, змен- шення споживання завдає меншої шкоди, ос- кільки його гранична корисність нижча. тому зі зростанням економіки збільшується готов- ність виборців жертвувати споживанням в об- мін на більшу рівність. Як наслідок, популіст, зрештою, обирається у зростаючій економіці. При цьому перерозподіл багатства може за- тримати популістську реакцію виборців, про- те не запобігти їй. За наслідками моделювання робиться висновок, що країни з вищим рівнем нерівності, вищим рівнем фінансового розвит- ку і дефіцитом поточного рахунку більш враз- ли ві до популізму [6]. На відміну від Л. Пастора та П. Веронезі, група авторів-дослідників, очолювана Я. ал- ганом, встановила існування міцного зв’язку між економічною кризою 2008—2009 рр. в Єв- ропі і зумовленим нею зростанням рівня безро- біття, з одного боку, та голосуванням за непро- фільні, особливо популістські партії, а також зниженням довіри до національних та євро- пейських політичних інституцій, які звинува- чуються в нездатності впоратися з руйнівними наслідками кризи, з іншого боку. Зокрема, за результатами проведеного ними емпіричного аналізу зроблено висновок, що збільшення рів- ня безробіття на один відсотковий пункт по в’я- зане зі збільшенням на 2—3 відсоткові пункти голосування за популістські та євроскептичні партії, а збільшення регіонального безробіття на 5 відсоткових пунктів призводить до зни- ження довіри до парламенту країни на 3,5 від- соткових пункти [13]. На вирішальній ролі економічних факторів, що визначають зміну довіри до інститутів ЄС і національних урядів, наголошують у своєму дослідженні також Ч. фостер і Дж. фріден. Зокрема, швидке та асиметричне зниження до- віри вони пов’язують з низкою політичних та економічних криз, з якими зіткнулася Європа з 2008 р., починаючи з глобальної фінансової кризи та продовжуючи борговою кризою єв- розони, з якими ані національні уряди країн- членів ЄС, ані власні інституції ЄС не впора- лися ефективно. Як наслідок, з кінця 2009 р. довіра населення до влади значно зменшилася у багатьох країнах ЄС. За даними Євробаро- метра, відсоток європейців, які довіряють ЄС, знизився з 60 % у 2004 р. до 36 % у 2015 р.; до- віра до національних урядів знизилася менш різко, — з 36 до 29 % за останнє десятиріччя. При цьому дослідження показало, що втрата довіри громадян не є однорідною. Більше дові- ряють національним урядам громадяни з ви- щим рівнем освіти і кваліфікації, громадяни країн з кращими інституціями та ширшими по- літичними правами. Безробітні набагато рід- ше довіряють уряду (збільшення безробіття з 10 до 15 % пов’язане зі зниженням вірогідності науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 45 довіри на 9 процентних пунктів), а розрив до- віри між зайнятими та безробітними загострю- ється кризою державного боргу [11]. Наведені результати доповнюють висновки колективу вчених, очолюваного м. функе, які, вивчаючи 20 країн з розвинутими економіка- ми протягом 1870—2014 рр., довели, що фінан- сова криза посилює політичну поляризацію та фрагментацію, підвищує шанси приходу до влади крайніх правих політичних партій, вклю- чаючи популістські партії так званого «нового права» (в середньому після фінансової кризи частка голосів, поданих за такі партії, зростає на 30 %), збільшує ймовірність державних криз та змін у виконавчій гілці влади, а також соці- альних заворушень. При цьому, на думку до- слідників, подібна політична динаміка не спо- стерігається в нормальних рецесіях або після сильних макроекономічних потрясінь, які не мають фінансового характеру. Однією з мож- ливих причин цього є те, що нефінансові спа- ди розглядаються як події, викликані екзоген- ними шоками, тоді як фінансові кризи можуть сприйматися як ендогенні — результат полі- тичних невдач, морального ризику й фавори- тизму, отже такі, яких можна було б уникнути. крім того, фінансові кризи можуть спровоку- вати безпрецедентні реакції в політиці та не- визначеність щодо їх наслідків, що, у свою чер- гу, знижує довіру до політичного керівництва. Нарешті, фінансові кризи пов’язані з непопу- лярними заходами для фінансового сектора, що збільшує політичне невдоволення [14]. Л. Гізо та група дослідників вивчали вплив економічної безпеки на попит (поведінка ви- борців) і пропозицію (поява і політична пози- ція відповідних партій і рухів) популізму як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях. На їхню думку, криза ХХІ-го століття (що ха- рактеризується зовнішніми загрозами глоба- лізації та міграції, а також широкомасштабною фінансовою кризою) підірвала довіру грома- дян як до лівої (урядовоцентричної), так і до правої (ринковоцентричної) політик. Поперед- ні кризи, які мали переважно односторонній характер, просто породжували політичні цик- ли й не залишали простору для появи попу- лістських платформ. Натомість рідкісне по- єднання нездатності як ринків, так і урядів гарантувати безпеку похитнуло довіру до тра- диційних політичних партій та інституцій, ви- кликало розчарування і побоювання, що поси- люються зростаючими загрозами від масової імміграції та глобалізації. Негативний шок економічної безпеки, що впливає на громадя- нина в той час, коли ліві та праві традиційні рецепти сприймаються як неефективні, при- гнічує їхню мотивацію голосувати за тради- ційні партії (і ліві, і праві); розчарування по- роджує попит на популістські платформи та зростання підтримки популістських партій. Отже, на відміну від Я. алгана, Л. Гізо та його однодумці вважають, що економічна неста- більність впливає на прихильність виборців до популістських партій не безпосередньо, а тому, що вона розчаровує прихильників традиційних партій та спонукає утримуватися від голосу- вання за них. крім того, на відміну від Я. алга- на і Д. родріка, дослідники вивчали пропози- цію популізму, підкреслюючи роль економіч- ної нестабільності у зміні програмних вимог популістських партій з метою задоволення пріоритетів виборців [15]. В іншій роботі цих же авторів наведено по- яснення неоднакової підтримки популістсь- ких партій у різних країнах ЄС у відповідь на шок глобалізації та фінансову кризу 2008— 2011 рр. Зокрема, перевіряється гіпотеза щодо більшого успіху популістських партій у відпо- відь на такі шоки в країнах Єврозони, порів- няно з рештою країн ЄС. У свою чергу, більш сут тєвий вплив фінансової кризи на популізм у країнах Єврозони обґрунтовується двома ефектами — ефектом «політики обмежень (стри- мування)» («policy strait-jacket» або PSJ) і ефек- том «переміщення» (the «relocation» effect). ефект PSJ пов’язаний з тим, що правила Єв- розони наклали значно суворіші обмеження а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 46 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) на фіскальну та монетарну політики країн, які входять до неї, що зробило реакцію на фінан- сову кризу менш ефективною й призвело в по- дальшому до боргової кризи. Неефективність (або відсутність) політичних інструментів для реагування на індивідуальні шоки в окремих країнах, що була особливо очевидною в Євро- зоні, зменшила довіру до політичних обіцянок традиційних партій і збільшила попит на прос ті популістські пропозиції на кшталт запровад- ження торгових бар’єрів або виходу із зони євро. ефект переміщення (переведення вироб- ництва з країн Єврозони в країни Східної Єв- ропи) пов’язаний, натомість, з реакцією фірм на кризу конкурентоспроможності, подібну до кри зи, спричиненої глобалізацією. Оскільки наслідками переведення фірм до країн із мен- шими витратами є зменшення робочих місць, ці обставини посилюють відчуття економіч- ної не захищеності й розчарування у мешканців країн Єврозони, що робить популістські аль- тернативи відносно більш прийнятними. Л. Гізо зі співавторами наголошують на ши- роких політичних наслідках для процесу єв- ропейської інтеграції результатів свого дослі- д жен ня. Зокрема, вони роблять висновок про те, що Європейський валютний союз без фіс- кального й політичного союзів посилює не- вдоволення громадян як нездатністю окремих урядів, так й інститутів ЄС протистояти шокам глобалізації та проводити ефективну антицик- лічну політику, що посилює євроскептицизм та створює загрози навіть для наявного рівня інтеграції. Гіпотетичні Сполучені штати Євро- пи, на думку авторів, зможуть створити умо ви для розробки більш ефективних антицикліч- них заходів у сфері фіскальної і монетарної по- літики і в такий спосіб усунути негативні на- слідки для окремих країн на рівні PSJ. Більше того, фіскальний союз послабить вплив подат- кової конкуренції, що призведе до зменшення кількості рішень щодо переміщення фірм [16]. Зазначимо, що в аналітичній доповіді фа- хівців Світового банку «Поляризація та попу- лізм» до основних економічних чинників зрос- тання підтримки політичних популістичних ру хів у країнах Європи та Центральної азії від- несено прогресуючу нерівність, повільне пост- кризове економічне зростання та структурні зміни на ринку праці [17]. т. Семпсон, досліджуючи причини Brexit, стверджує, що ними не може бути раціональ- на оцінка його економічних витрат і вигод, ос- кільки в літературі існує консенсус про те, що членство в ЄС є вигідним для економіки Ве- ликобританії: торгівля між Великобританією та ЄС є значно важливішою для Сполученого королівства, ніж для ЄС (експорт до ЄС ста- новить 12 % ВВП Великобританії, тоді як ім- порт з ЄС — лише 3 % ВВП ЄС); членство в ЄС збільшило ВВП на душу населення Велико- британії, зокрема через зростання продуктив- ності внаслідок посилення конкуренції на рин- ку продукції, падіння бар’єрів у торгівлі змен- шило ринкову владу вітчизняних фірм, і фір- ми відповіли, інвестуючи більше в підвищення продуктивності. Відтак, досліджуючи причини Brexit, т. Семп- сон аналізує дві вірогідні гіпотези щодо цього. Згідно з першою гіпотезою (гіпотеза націо- нальної держави), членство в ЄС підриває су- веренітет Великобританії, зокрема, перешко- джає їй контролювати імміграцію та змушує виконувати закони, прийняті європейськими інститутами. Отже, британські громадяни про- голосували за вихід із ЄС тому, що вони хо- чуть, щоб Сполучене королівство функціону- вало як суверенна держава. Згідно з другою гіпотезою (гіпотеза, що отримала назву «цапа- відбувайла»), частина мешканців Великобри- танії — старша за віком, менш освічена, більш соціально консервативна, менш економічно успішна — під впливом антиєвропейських на- строїв, висловлених британськими газетами та євроскептичними політиками, пов’язує по- гіршення свого життя у Великобританії з ім- міграцією і ЄС [18]. Гіпотеза національної держави тісно пов’я- зана з ідеєю Д. родріка, згідно з якою глобаль- на економіка зустрічається з політичною три- науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 47 лемою («трилема відкритої економіки» або «неможлива трійця»). автор стверджує, що на- ціональна держава, масова політика 4 і глибо- ка міжнародна економічна інтеграція взаємно несумісні і що країни можуть обрати не більше двох з трьох варіантів. У разі вибору на ко- ристь справжньої міжнародної економічної ін- теграції, необхідно виступати або з позиції на- ціональної держави, але в такому разі сферу дії національної політики має бути значно об- межено, або ж проводити масову політику, але в цьому випадку доведеться відмовитися від ідеї позиціонування себе як національної дер- жави на користь глобального федералізму. У разі прихильності до сильних політичних ре- жимів, необхідно обирати між національною державою та міжнародною економічною інте- грацією. Якщо ми хочемо зберегти національ- ну державу, то повинні обирати між масовою політикою та міжнародною економічною ін- теграцією [19]. Згідно з цією трилемою, гіпотеза національ- ної держави розглядає голосування Brexit як демократичну відповідь на ерозію британсько- го суверенітету, викликаного членством в ЄС. Якщо таке тлумачення є правильним, то це оз- начає, що глибока інтеграція, яку підтримує ЄС, несумісна з національною демократією. Щоб Європа залишалася демократичною, народи, що її населяють, або повинні розвивати колек- тивну ідентичність замість окремих національ- них ідентичностей, або наднаціональні повно- важення ЄС необхідно скоротити. В іншому випадку ідеї щодо виходу з ЄС можуть набути поширення в інших країнах, внаслідок чого ЄС може втратити частину своїх членів. Важливим аспектом дослідження популізму є аналіз його наслідків, розуміння яких у по- єднанні з розумінням його сутності та змісту є, на думку Дж. кайл і Л. Гулчин, головним у бо- ротьбі з його привабливістю [7]. Не вдаючись до докладного висвітлення цієї проблеми, роз- глянемо наслідки, які ідентифікує к. кальтвас- сер, застосовуючи позитивістський підхід, в ме жах якого можна систематизувати як нега- тивні, так і позитивні (або, принаймні, конст- руктивні) наслідки популізму (таблиця) [20]. Характеризуючи останній наслідок (а саме на ньому ми вважаємо за доцільне більш до- кладно зупинитися) варто зауважити, що ви- разником правого популізму все більше стає лібертаріанство (лібертаріанський популізм), причому в найбільш ортодоксальних його про- явах, які тяжіють до доробку представника авст рійської економічної школи м. ротбарда. Саме останньому належить фундаментальна й водночас контроверсійна публікація «До но- вої свободи: Лібертаріанський маніфест» [21], а також уведення в обіг категорії «палеолібер- 4 Д. родрік використовує термін «masspolitics» для по- значення політичних систем, де: а) франчайзинг є не- обмеженим; б) існує високий рівень політичної мобі- лізації; в) політичні інститути реагують на мобілізова- ні групи. Наслідки популізму Негативні Позитивні Популізм може використовувати переконання більшос- ті для атаки на науковий підхід, підриваючи автоном- ність технократичних організацій, що намагаються мо- ніторити економіку Популізм може примусити окремі групи істеблішменту підтримати реформи, які здатні удосконалити економіч- ну інтеграцію знехтуваних соціальних груп Популізм може спричиняти високий рівень економічної невизначеності, породжуючи ускладнення та нестабіль- ність у політичному процесі в межах коаліцій Популізм здатний підвищити підзвітність технократич- них інституцій, які вимушені краще пояснювати проце- си ухвалення управлінських рішень Популізм може сприяти легітимізації корупційних прак- тик та клієнтизму з метою підтримки «справжніх людей» Популізм надає можливість переосмислити порядок ден- ний економічного лібералізму а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 48 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) таріанство» як ідеології інтегрального сполу- чення культурного консерватизму та ліберта- ріанської економіки. Привертає особливу увагу той факт, що у протиставленні держави й рин- ку саме оподаткування вчений вважав осно- вою існування у його розумінні, негативних впливів держави і наслідків для вільної еко- номічної діяльності. Саме у цій роботі, на наш погляд, знаходяться й витоки динамічного роз- витку концепції «лібертаріанського популіз- му», яка дедалі більше асоціюється з ідеоло- гічною трансформацією партії консерваторів у Сша. Починаючи з 2013 р., незважаючи на дискусії як запеклих критиків (до когорти яких належить, зокрема, П. кругман [22]), так і при- хильників цієї течії [23], лібертаріанський популізм поступово перетворюється на еконо- мічну платформу правого спектру політичних рухів Сша. Причому до основних соціально- економічних пріоритетів такої платформи вхо- дить низка наріжних питань, пов’язаних із фор- муванням та реалізацією фіскальної політики, зокрема заклик до реформування оподатку- вання великих корпорацій (передусім фінан- сових), скорочення чи скасування оподатку- вання заробітної плати, спрощення та структу- ризація податкового законодавства для змен- шення можливостей ухилення від оподатку- вання тощо. Важливим аспектом досліджень зарубіжних вчених є дослідження впливу популізму на фіскальну й податкову політику. Зазначеній проблемі присвячено праці т. Харрісона [24], С. касамацу і Д. кішишита [25], С. Хемані і У. Вейна [26], Дж. Бенхабіба [27], Є. рідгрена [4] тощо. Зокрема, т. Харрісон, досліджуючи при- чини політики низьких податків на прибуток корпорацій і на доходи фізичних осіб у Сша й канаді, акцентує увагу не лише на міжна- родній конкуренції за мобільні фактори ви- робництва в умовах неоліберальної глобаліза- ції, діяльності аналітичних центрів та лобіст- ських груп, які привласнювали популістську риторику й розглядали зменшення податків як засіб скорочення уряду або, особливо у Сша, політичній культурі, схильній до антиурядо- вих та антиподаткових настроїв, а й на впливі пра вого популізму на податкову політику в цих країнах [24]. С. касамацу і Д. кішишита, як і т. Харрісон, розглядають екстремальне зниження ставок податків або політику низьких податків як од- ну з особливостей правого популізму. Проте основний акцент вони роблять на дослідженні наслідків такої політики в умовах закритої та відкритої економік. З цією метою вони розро- били модель конкуренції з податку на капітал у двох країнах, мешканці однієї з яких стика- ються з інформаційною асиметрією про тип свого політика (доброзичливого, який максимі- зує корисність мешканців, чи левіафана, який максимізує податкові надходження), то ді як розробник політики в другій країні, як відомо, є доброзичливим. Порівнявши рівновагу в мо- делі з податковою конкуренцією, наслідком якої є перелив капіталу з країни з високою ставкою податку на капітал у країну з нижчою ставкою цього податку, із рівновагою в закритій еко- номіці, де відсутній перелив капіталу, вони дійшли таких висновків. По-перше, що полі- тика низьких податків на капітал проводиться тоді, коли у політиків є проблеми з репутацією, а відтак і переобранням на другий термін. По- друге, оскільки низькі податки не є оптималь- ними за визначенням, очевидно, що намагання підвищити репутацію, яке породжує популізм, завдає шкоди добробуту країни. Проте такими є наслідки податкового популізму лише в за- критій економіці. В умовах податкової конку- ренції політика популізму, що проявляється у зниженні ставки податку на капітал, за пев- них умов може покращити добробут, сприяю- чи припливу капіталу в країну, яка проводить таку політику [25]. Хоча популізм в Україні має доволі глибоке коріння, в останні роки він набув особливо за- грозливих форм, посиливши невизначеність не лише щодо політики реформ у нашій країні, а й щодо її майбутнього як незалежної суве- ренної держави. Характеризуючи в цілому це науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 49 явище необхідно зазначити, що воно має як спільні, так і відмінні риси від популізму в країнах Європи та америки. Об’єднує їх про- тистояння інтересів політичної еліти (яка є «ко- румпованою і має бути повністю змінена») і народу, а також обіцянка швидких змін. Від- різняє — відсутність антиглобалістської, анти- єесівської та націоналістичної риторики; при- сутність популістських пропозицій і гасел у риториці майже всіх політичних акторів через відсутність класичних ідеологічних партій [28]; ідеологічна невизначеність популістських пар- тій, які «можуть одночасно схилятися до ліво- го та правого спектру, граючи на темах еконо- мічних проблем чи просуваючи ультраправі аргументи для вирішення проблем національ- ної безпеки» [29]. Основні питання, на яких фокусується популізм в Україні — війна, висо- кі тарифи й низькі доходи, корупція й засилля олігархів, несправедливе судочинство. Основні причини популізму в Україні є ана- логічними таким в Європі:  економічна і політична нестабільність (зу-економічна і політична нестабільність (зу- мовлена анексією криму і війною на Сході країни, а також перманентними кризовими явищами в економіці — падінням реального ВВП в 2009 р. на 14,8 %, у 2014 р. — на 6,6 %, у 2015 р. — на 9,8 %), наслідком якої стало падіння рівня реальних доходів і життя біль- шості населення. Зокрема, за даними Націо- нального банку України, у першому півріччі 2018 р. рівень реального наявного доходу на- селення України склав лише 82 % від рівня 2013 р. [30].  низька якість інститутів, їхня неспромож-низька якість інститутів, їхня неспромож- ність ефективно вирішувати суспільні проб- леми й відтак — зростання недовіри до них з боку народних мас. Про оцінку українця- ми якості інститутів та їхньої спроможності проводити реформи свідчать дані соціоло- гічних опитувань, згідно з якими 54 % насе- лення не бачить жодної успішної реформи в Україні. Відносно успішними українці вва- жають пенсійну реформу (7 %), реформу ар- мії (6,5 %), реформу з децентралізації (6 %) та медичну (6 %). Серед головних причин низької оцінки реформ — відсутність належ- ної комунікації між урядом та населенням. Зокрема, лише 10 % українців вважають, що інформації про реформи достатньо і вона зрозуміла [31]. Як наслідок, за даними со- ціо логічних опитувань, проведених фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька куче- ріва спільно з партнерами — соціологічною службою Центру разумкова та київським міжнародним інститутом соціології в різні роки, у 2015 р. вірили в успіх реформ 30 % українців, не вірили 62 %, у 2016 р. — від- повідно, 29 і 65 %, у 2017 р. — 27 і 67 %, у 2018 р. — 35 і 60 % [32]  зростання нерівності доходів і багатства [33]. Не зосереджуючись на проявах і причинах політичного популізму, що виходить за межі дослідження, розглянемо популізм у податко- вій політиці в Україні. Передусім спробуємо дати визначення податкового популізму, що є умовою ідентифікації форм його прояву. Отже, під правим податковим популізмом будемо розуміти такі зміни (чи пропозиції змін) у податковій політиці, які проявляються у швидкому й радикальному зниженні подат- кових ставок, що спричиняє фіскальні дисба- ланси, або в запровадженні індивідуальних по даткових пільг (для окремих галузей еконо- міки чи суб’єктів господарювання), які задо- вольняють інтереси певних груп стейкголдерів (зменшують податкове навантаження на них), проте мають негативні наслідки для фіскаль- ної системи та/або економіки в цілому. В Україні, на відміну від америки й кана- ди, де політику низьких податків підтримують ши рокі верстви населення[24], соціальна база податкового популізму, на нашу думку, є вуж- чою. Його ініціюють і підтримують суб’єкти господарської діяльності або певні їх групи — крупний бізнес, малий та середній бізнес, біз- нес-структури певних видів господарської діяльності (наприклад, сільськогосподарські то- варовиробники — споживачі спеціального ре- жиму ПДВ). а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 50 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) крім правого, існує й лівий податковий по- пулізм, який проявляється в підвищенні по- даткового навантаження на заможних шляхом запровадження надмірно високих граничних ставок податків на доходи або таких видів по- датків, які, як правило, є складними в адміні- струванні й тому забезпечують незначні над- ходження до бюджету, не вирішуючи пробле- му зменшення нерівності доходів і багатства, отже, запроваджуються з популістськими, де- монстративними цілями. Прикладом таких податків є податок на багатство, який вважа- ється особливо деформуючим і складним для адміністрування через труднощі, пов’язані з відстеженням власності на багатство та його оцінкою [34]. Ідентифікація податкового популізму вима- гає його відмежування від раціонального удо- сконалення оподаткування. Хоча й те, й інше є відповіддю на реальні проблеми й суперечнос- ті податкової системи, проте раціональна від- повідь, на відміну від популістської, є помір- кованою (передбачає таке зниження податку, яке не завдасть шкоди бюджетному балансу), ґрунтується на наукових оцінках стану подат- кової системи і потреб розвитку економіки і суспільства, а також можливостей впливати на цей розвиток з використанням податкових ва- желів. Другою його ознакою є певний меха- нізм впровадження таких змін: з урахуванням можливостей реалізації, системних впливів но- вовведення (на надходження інших податків, на поведінку платників, на соціальні процеси), короткострокових і довгострокових наслідків (як позитивних, так і негативних), запрова- д ження необхідних компенсаторів, поетапність упровадження. В Україні проявами лівого податкового по- пулізму було встановлення високих гранич- них ставок податку на доходи фізичних осіб (на рівні 50—90 %) на початку 90-х років ми- нулого століття, за якими податок фактично й не сплачувався і які дали поштовх масштаб- ним приховуванням доходів від оподаткування. така політика навряд чи користувалася широ- кою підтримкою, оскільки високі ставки по- датку застосовувалися до низьких доходів. На- разі податкова політика в Україні знаходиться під відчутним впливом правого популізму, що зумовлено низкою причин: 1) високим рівнем податкового навантажен- ня на економіку, яке в останні роки хоча і змен- шилося, проте не значно. Зокрема, сумарна част- ка податкових надходжень до зведеного бю- д же ту і єдиного соціального внеску (ЄСВ) у ВВП зменшилася з 35,6 % у 2013 р. до 34,1 % у 2018 р. При цьому це зменшення відбулося за рахунок ЄСВ, частка якого впала з 12,4 до 6,4 % відповідно, тоді як частка податкових надхо- д жень збільшилася з 23,2 до 27,7 % [35, 36]; 2) високим рівнем тінізації доходів; 3) масштабною корупцією; 4) залежністю політичних сил від великого капіталу, інтереси якого, насамперед, визна- чають головні напрями розвитку податкової системи. Зазначене стало підґрунтям для популіст- ських закликів про необхідність радикального зниження податків як передумови зменшення присутності держави в економіці. Найбільш яскравими проявами правого по- даткового популізму є радикальне й одномо- ментне зниження в 2016 р. ставки ЄСВ для підприємців з 41 (середньозважена та 36,4 % — ефективна) до 22 % і скасування внеску для найманих працівників, який раніше сплачував- ся за ставкою 3,6 %. фактично відбулося зни- ження податкового навантаження як на бізнес, так і на працю, проте на працю — в рази менше, ніж на бізнес. таку зміну в оподаткуванні фон- ду заробітної плати ми вважаємо популістсь- кою, оскільки вона здійснена в радикальний спосіб, без належного урахування не лише дов- гострокових, а й короткострокових наслідків для бюджету Пенсійного фонду і державних фінансів загалом, не вирішила ту проблему, за- ради якої запроваджувалася — виведення зар- п лат із тіні. Досягти зазначену мету вдалося лише частково. Як наслідок, зріс дефіцит Пен- сійного фонду України і його фінансування за науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 51 рахунок коштів державного бюджету (їх част- ка в загальній сумі доходів фонду збільшила- ся з 35,8 % у 2015 р. до 55,5 % в 2016 р.; не до- сягла вона дореформеного рівня і в 2018 р., сягнувши 42,6 % [37]). Зазначене стало аргументом для нових, ще радикальніших ініціатив, озвучених представ- никами експертного середовища, спрямованих на скасування єдиного соціального внеску, лік- відацію Пенсійного фонду й заміну пенсій со- ціальною допомогою пенсіонерам, яка випла- чуватиметься з доходів державного бюд жету [38, 39]. крім Пенсійного, запропоновано ска- сувати й інші соціальні фонди, що може стати безпрецедентним ударом по соціальних пра- вах і добробуту громадян. Популізм цієї новації полягає в тому, що вона не вирішує проблему нестачі коштів для виплати пенсій в умовах старіння населення України, а переносить її з Пенсійного фонду винятково на державний бюджет, не пропону- ючи належних компенсаторів джерел його на- повнення 5. Наслідком імплементації такої но- вації стане не лише зрівнювання пенсіонерів у бідності (як визнає В. Дубровський, «гаранту- вати держава надалі вже буде тільки прожит- ковий мінімум — як у Грузії, наприклад»), а й загострення проблеми соціальної несправед- ливості щодо людей, які по-різному працюва- ли все своє життя й платили різні суми внесків до Пенсійного фонду України. У 2017—2018 рр. широко обговорювалася нова податкова ініціатива, яка також має озна- ки популізму, і яка спрямовувалася на подаль- ше зниження податкового навантаження на бізнес, — заміна податку на прибуток подат- ком на виведений капітал. Зазначена ініціати- ва увійшла в програми багатьох кандидатів у президенти, а також у програми політичних партій на президентських і парламентських виборах 2019 р. Її популістична складова по- лягає в тому, що висунуто просте рішення для складної проблеми — нестачі інвестицій в еко- номіку України, яку запропоновано вирішити зміною податку. Проте сподівання на це є не- достатньо обґрунтованими, оскільки основни- ми факторами, що визначають інвестиційний клімат у країні, є воєнні дії на території Донба- су, рівень корупції та відсутність справедливо- го судочинства, що ставить під загрозу захист інтересів інвесторів у судах, слабкий рівень специфікації та захищеності прав власності, що породжує ризик її перерозподілу, відсут- ність прозорого конкурентного ринкового се- редовища. Усунути швидко ці фактори (або іс тотно змінити інтенсивність їхнього впливу) не вдасться, тож зміна податку, не забезпечив- ши необхідного приросту інвестицій, зруйнує ство рену багаторічними зусиллями систему оподаткування прибутку підприємств, що від- повідає європейським стандартам, і спричи- нить великі втрати бюджету, які на сьогодні ні- чим компенсовувати. Отже, в Україні можна спостерігати прояви як лівого, так і правого податкового популізму, проте переважає наразі його правий різновид. Оскільки не всі популістські ідеї вже втілені в життя, загалом наявна податкова політика в Україні є доволі раціональною, проте загрози правого популізму для неї є цілком реальни- ми. Їх не можна не враховувати, зважаючи на небезпечне поєднання податкового популізму з бюджетним, сплески якого особливо помітні в передвиборчий період, а також на популістсь- кі соціальні обіцянки в програмах політичних партій. При цьому загроза популізму у фіс- кальній сфері є більш істотною, якщо політи- ка формування державних доходів тяжіє до 5 ті компенсатори, які пропонує В. Дубровський — під- вищення оподаткування землі й будівель, не можна вважати достатніми. Навіть за умови реформування цих податків і належного їхнього адміністрування, за словами автора, вони забезпечать надходження до бю- джету лише на рівні 3—4 % від ВВП [38], тоді як частка ЄСВ, навіть після зниження його ставки, зокрема, в 2018 р., становила 6,4 % від ВВП, а загальна сума дохо- дів Пенсійного фонду України — 9,9 %. Щодо інших важливих джерел наповнення бюджету — ПДфО і по- датку на прибуток підприємств, то ставку першого про- понується знизити, а другий — замінити податком на виведений капітал. а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 52 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) популізму правого ґатунку, а політика бюд жет- них видатків — до його лівого різновиду. така політика цілком може посилити фіскальні та економічні дисбаланси до неприйнятного рів- ня. Небезпека правого податкового популіз му зростає, зважаючи на виклики, які постали пе- ред українською державою у зв’язку із заго- стренням міжнародної конкуренції, воєнними діями на Сході країни, необхідністю здійснен- ня значних обсягів виплат за державним бор- гом у 2021—2049 рр., зростанням трудової міг- рації, економічною відсталістю. Гідну відпо- відь на ці виклики може дати тільки сильна й ефективна держава, фінансування якої вима- гає відмови від політики низьких податків. таким чином, усвідомлюючи як суб’єк тив- ний, так і об’єктивний характер витоків та на- слідків популізму, відстежуючи його реальні та потенційні прояви у соціально-економічній сфері стосовно формування й реалізації фіс- кальної політики, пропонуємо підходи щодо формування збалансованої системи інститу- ційних та організаційно-аналітичних заходів щодо виявлення та уникнення причин виник- нення, а також мінімізації негативних і сприян- ня впровадженню в суспільну практику мож- ливих позитивних його наслідків. Зокрема, ви дається доцільним започаткування та/або модернізація наявних інститутів загального сус пільного інтересу у напрямах розвитку та посилення координації політичного процесу та економічної політики, що базуватимуться на збільшенні раціональної складової й полі- тичної відповідальності в ході розроблення та ухвалення стратегічних економічних рішень, зокрема на основі таких заходів:  формування дійсно незалежного (без участі представників гілок влади) економічного до- радчого органу із наданням обов’язкових ана літично-контрольних публічних повно- важень (зокрема обмеженого/опціонально- го права «вето») щодо аналізу економічного блоку програм політичних партій (з метою недопущення нереалістичних, науково і фа- хово необґрунтованих заходів як, наприк- лад, це відбувається у королівстві Нідер- ланди шляхом підготовки зведеного звіту про фінансово-економічні пропозиції полі- тичних суб’єктів, який уповноважено роз- робляти та висвітлювати широкому загалу Бюро аналізу економічної політики [40], оцінки соціально-економічних наслідків про- понованих реформ, експертизи проєктів за- конодавчих актів, якості бюджетного проце- су, ex post моніторингу економічного ефекту від впровадження нормативно-правових ак- тів, що мають потенційний вплив на еконо- міку (особливо проєктів законодавчих актів та рішень уряду, що впливають на дохідну або видаткову частину державного бюджету, фіскальну політику). На перших етапах до таких процесів доцільно було б залучити або принаймні координувати їх із авторитет- ними іноземними інституціями на кшталт ради економічних експертів Німеччини або згаданого Бюро аналізу економічної політи- ки королівства Нідерландів (Cent raalPlan- bu reau) [42];  напрацювання обов’язкового переліку со- ціально-економічних питань із деталізацією відповідних якісних і кількісних показників (макроекономічних та макрофінансових) у середньостроковому періоді, що мають бути відображені у програмах політичних партій, в коаліційній угоді, а також слугувати під- ставою для ініціювання механізмів політич- ної відповідальності у разі невиконання взя- тих зобов’язань;  запровадження принципу ex ante у визна- ченні конкретних кандидатур представни- ків політичних партій до гілок влади разом із політичною програмою ще на етапі вибор- чої кампанії, опціонально у формі відкрито- го списку кандидатів на найбільш важливі посади у гілках влади, застосування імпера- тивного принципу щодо призначення саме цих кандидатів із списків різних політичних партій на посади у гілках влади за результа- тами коаліційних переговорів, забезпечення участі кандидатів із цих списків у тематич- науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 53 них дебатах із представниками наукового й експертного середовища, незалежних/до- радчих експертних інституцій до призначен- ня на керівні посади у гілках влади;  створення національного фонду добробуту як фінансового інституту розвитку людсь- кого капіталу, передбачивши на законодав- чому рівні мобілізацію фінансових ресурсів із джерелами відповідно до подальших масш- табних ініціатив з формування нових або отримання додаткових доходів до держав- ного бюджету (земельна реформа, легалізація азартних ігор, приватизація великих підпри- ємств тощо), та надання повноважень цьому органу щодо адміністрування програм із ці- льовим спрямуванням на розвиток людсь- кого капіталу (на основі науково обґрунто- ваних критеріальних підходів до забезпе- чення населення пільговими кредитами на навчання, купівлю житла, покриття медич- ного страхування, створення перших робо- чих місць тощо);  модернізація та уніфікація підходів до вста-модернізація та уніфікація підходів до вста- новлення співвідношення оплати праці в державному секторі, зокрема в державних кор пораціях, із можливим використанням об’єктивних статистичних індикаторів та/ або індикативних темпів росту (наприклад, секторальних) для обмеження річних при- ростів заробітної плати, преміювання тощо, із можливим формулюванням на цій основі бюджетних (фіскальних) правил щодо мак- симального розриву в доходах державних службовців різних рівнів, працівників дер- жавного сектору в середньостроковому пе- ріоді;  зростання видатків на освіту та наукові до-зростання видатків на освіту та наукові до- слідження і розробки в цілому і забезпечення якості навчання з теоретичних та прик лад- них дисциплін політико-економічного спря- мування, зокрема, шляхом надання мож- ливостей безкоштовного навчання та підви- щення кваліфікації, зокрема на провідних дис танційних он-лайн платформах, з питань економічної, бюджетно-податкової, соціаль- ної політики, передбачення програми стажу- вання кращих викладачів у провідних нау- кових та навчальних інституціях за кордоном. Варто ще раз наголосити, що протиставити економічному популізму та його проявам у різних сферах можна лише виважену науково обґрунтовану фіскальну політику, яка врахо- вує важливість ефективного державного регу- лювання, наявні бюджетні обмеження, необ- хідність узгодження податкової політики із по- літикою державних видатків, котра гармонізує (урівноважує) інтереси усіх стейкголдерів, від- повідає принципам не лише економічної ефек- тивності, а й соціальної справедливості, що в кінцевому підсумку має забезпечити довіру до суспільних інститутів та їхню адаптацію до су- часних викликів сталому розвитку. СПиСОк ЛІтератУри 1. Mudde С., Kaltwasser C.R. Voicesof the Peoples: Populism in Europe and Latin America Compared. Working Paper. URL: https://www.researchgate.net/profile/Cas_Mudde/publication/265106779_Voices_of_the_peoples_Populism_ in_Europe_and_Latin_America_compared/links/581b4a3b08aea429b28fc045/Voices-of-the-peoples-Populism-in- Europe-and-Latin-America-compared.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 2. Rodrik D. Populism and the economics of globalization. Journal of International Business Policy. Academy of Interna- tional Business Allrightsreserved 2522-0691/18. URL: https://drodrik.scholar.harvard.edu/files/dani-rodrik/files/ populism_and_the_economics_of_globalization.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 3. Mudde C. the Populist Zeitgeist. Government and opposition. 2004. V. 39, no. 4. р. 541—563. URL: https://works. bepress.com/cas_mudde/6/download/ (дата звернення: 01.12.2019). 4. Rydgren J. From tax Populism to Ethnic Nationalism: Radical Right-wing Populismin Sweden. URL: https://books. google.com.ua/books?id=zJFaXe6I74MC&pg=PA6&lpg=PA6&dq=tax+populism&source=bl&ots=W0m7mS_t9R& sig=ACfU3U20LhBROd6OrkN7DNra4pNeAl_rtA&hl=ru&sa=X&ved=2ahUKEwiEsd7Nyf_jAhVKpIsKha7KAZk4 ChDoAtABegQICRAB#v=onepage&q=tax%20populism&f=false (дата звернення: 01.12.2019). а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 54 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 5. Munro A. Populism. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/topic/populism (дата звернення: 24.06. 2020). 6. Pastor L., Veronesi р. Inequality Aversion, Populism, and the Backlash Against Globalization. SSRN Electronic Journal. URL: https://papers.ssrn.com/sol3/Delivery.cfm/SSRN_ID3604253_code37066.pdf?abstractid=3224232&mirid=1 (да- та звернення: 24.06.2020). 7. Kyle J., Gultchin L. Populists in Power Around the World. URL: https://institute.global/sites/default/files/articles/ Populists-in-Power-Around-the-World-.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 8. Dornbusch R., Edwards S. Macroeconomic Populism. Journal of Development Economics. 1990. No. 32. р. 247—277. North-holland. URL: http://www.nviegi.net/teaching/DE1990.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 9. Acemoglu D., Egorov G., Sonin K. A political theory of populism. the Quarterly. Journal of Economics. 2013. V. 128, no. 2. р. 771—805. URL: https://economics.mit.edu/files/8797 (дата звернення: 01.12.2019). 10. Сучасний тлумачний словник української мови / за заг. ред. В.В. Дубічинського. Харків: ВД «школа», 2006. 1008 с. 11. Foster C., Frieden J. Crisis of trust: Socio-economic determinants of Europeans’ confidence in government. European Union Politics. 2017. V.18, no. 4. P. 511—535. URL: https://scholar.harvard.edu/files/jfrieden/files/friedenfoster2017. pdf (дата звернення: 01.12.2019). 12. Colantone I., Stanig р. the trade origins of economic nationalism: Import competition and voting behavior in Western Europe. American Journal of Political Science. 2018. V. 62, no. 4. P. 936—953. 13. Algan Yann, Guriev S., Papaioannou E., Passari е. the European trust Crisisand the Rise of Populism. Brookings Papers on Economic Activity. Conference Drafts, September 7—8, 2017. URL: https://www.brookings.edu/wp-content/ uploads/2017/09/4_alganetal.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 14. Funke M., Schularick м., trebesch Ch. Goingtoextremes: Politicsafterfinancialcrises, 1870—2014. European Economic Review.2016. No 88. р. 227—260. URL: http://www.macrohistory.net/wp-content/uploads/2015/10/Going-to-extre- mes.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 15. Guiso L., herrera Н., Morelli м., Sonno т. Demand and supply of Populism. Einaudi Institute for Economics and Fi- nance Working Papers Series 1703 (Revised: Feb 2017). URL:http://www.heliosherrera.com/populism.pdf (дата звер- нення: 01.12.2019). 16. Guiso L., herrera Н., Morelli м., Sonno т. Global crises and populism: the role of Eurozone institutions. Einaudi Insti- tute for Economics and Finance Working Papers Series 1806 (Revised: May 2018). URL: http://www.heliosherrera. com/EuroPop.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 17. Europe and Central Asia Economic Update, November 2016 : Polarization and Populism / World Bank (2016). URL: https://openknowledge.worldbank.org/bitstream/handle/10986/25341/9781464810091.pdf?se quen ce=5&isAl lo- wed=y (дата звернення: 01.12.2019). 18. Sampson t. Brexit: the economics of international disintegration. Journal of Economic Perspectives. 2017. V. 31, no. 4. р. 163—184. URL: http://personal.lse.ac.uk/sampsont/BrexitDisintegration.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 19. Rodrik D. how far will international economic integration go? Journal of Economic Perspectives. 2000. V. 14, no. 1. р. 177—186. URL: http://bev.berkeley.edu/ipe/readings/how%20Far%20Will%20International%20Economic%20In- tegration%20Go.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 20. Kaltwasser С.R. Populism and the Economy: An Ambivalent Relationship. URL: https://library.fes.de/pdf-files/iez/ 15244.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 21. Rothbard м. For a New Liberty: the Libertarian Manifesto. URL: https://mises-media.s3.amazonaws.com/For%20 a%20New%20Liberty%20the%20Libertarian%20Manifesto_3.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 22. Krugman р. Delusions of Populism. (Posted on: July 11, 2013). The New York Times. URL: https://www.nytimes. com/2013/07/12/opinion/krugman-delusions-of-populism.html (дата звернення: 01.12.2019). 23. Carney т. Libertarian populism: the economic prescription for the right. (Posted on: July 15, 2013). Washington Exam- iner. URL:https://www.washingtonexaminer.com/libertarian-populism-the-economic-prescription-for-the-right (дата звернення: 01.12.2019). 24. harrison t.W. the Impact of Right-Wing Populism on taxation Policy in the United States and Canada. URL: http:// www.ippapublicpolicy.org/file/paper/1432230053.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 25. Kasamatsu S., Kishishita D. When Populism Meets Globalization: Analysis of tax Competition. URL: https://www. iss.u-tokyo.ac.jp/~matsumur/kasamatsu2018Ot.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 26. Khemani S., Wane W. Populist Fiscal Policy. World Bank, Policy Research Working Paper, No. 4762 (Published: Octo- (Published: Octo-(Published: Octo-: Octo- ber, 2008). URL: http://documents.worldbank.org/curated/en/633551468136199999/pdf/WPS4762.pdf (дата звер- нення: 01.12.2019). науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) 55 27. Benhabib J., Velasco A. On the Economics of Fiscal Populism in an OpenEconomy. Federal Reserve Bank of Minneapolis / Institute for Empirical Macroeconomics. Discussion Paper 97 (Published: January 1995). URL: https://mobile.minne- apolisfed.org/research/dp/dp97.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 28. таран В. Чим відрізняється «популізм» у Європі та Україні. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2319082- cim-vidriznaetsa-populizm-u-evropi-ta-ukraini.html (дата звернення: 01.12.2019). 29. Проценко В. антологія популізму: дійсна причина народної любові та ефективна зброя проти українських по- пулістів. URL: https://voxukraine.org/longreads/populism/index.html (дата звернення: 01.12.2019). 30. Звіт про фінансову стабільність, грудень 2018 / Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/admin_ uploads/article/FSR_2018R2.pdf?v=4 (дата звернення: 24.06.2020). 31. Бекешкіна І. 54 % українців не бачать жодної успішної реформи в Україні. URL: http://uacrisis.org/ua/67958-verk- hovna-rada-8-0 (дата звернення: 01.12.2019). 32. реформи в Україні: громадська думка населення. URL: https://dif.org.ua/article/reformi-v-ukraini-gromadska-dum- ka-naselennya_pyaty (дата звернення: 01.12.2019). 33. Соколовська а.м., райнова Л.Б. Вплив податків на нерівність доходів в Україні. Фінанси України. 2019. № 7. C. 72—91. URL: http://finukr.org.ua/?page_id=17&year=2019&issueno=7&begin_page=72&mode=get_art&flang=uk (дата звернення: 01.12.2019). 34. Policies in the European Union 2018 Survey / European Commission (2018). URL: https://ec.europa.eu/taxation_cus- toms/sites/taxation/files/tax_policies_survey_2018.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 35. Звіти Державної казначейської служби України про виконання зведених бюджетів України за 2013—2018 рр. URL: https://www.treasury.gov.ua/ua/file-storage/vikonannya-derzhavnogo-byudzhetu (дата звернення: 01.12.2019). 36. Зведення Державної фіскальної служби України про надходження коштів єдиного внеску за 2014—2018 рр. URL: http://sfs.gov.ua/diyalnist-/pokazniki-roboti/nadhodjennya-podatkiv-i-zboriv--obovyaz/nadhodjennya-koshtiv-edi- nogo-vnesku (дата звернення: 01.12.2019). 37. Звіти про виконання бюджету Пенсійного фонду України за 2013—2018 рр. URL: https://www.pfu.gov.ua/ byudzhet/zvit-pro-vykonannya-byudzhetu-pensijnogo-fondu-ukrayiny/ (дата звернення: 24.06.2020). 38. Дубровський В. Солідарна пенсійна система: злочин тривалістю в століття. Дзеркало тижня. 2018. № 42—43 (10— 16 лист.). URL: https://dt.ua/social_secutity/solidarna-pensiyna-sistema-zlochin-trivalistyu-v-stolittya-293624_.html (дата звернення: 01.12.2019). 39. шемяткін О. Зменшення навантаження на фонд оплати праці та пенсійна реформа — з чого почати? Дзеркало тижня. 2019. № 8 (2—6 бер.). URL: https://dt.ua/finances/zmenshennya-navantazhennya-na-fond-oplati-praci-ta- pensiyna-reforma-z-chogo-pochati-304353_.html (дата звернення: 01.12.2019). 40. Charted Choices 2018—2021. URL: https://www.cpb.nl/sites/default/files/omnidownload/Charted-Choices-2018- 2021.pdf (дата звернення: 01.12.2019). 41. German Council of Economic Experts. URL: https://www.sachverstaendigenrat-wirtschaft.de/en.html (дата звернен- ня: 01.12.2019). 42. CPB Netherlands Bureau for Economic Policy Analysis. URL: https://www.cpb.nl/en (дата звернення: 01.12.2019). Стаття надійшла до редакції / Received 05.09.19 Статтю прорецензовано / Revised 21.11.19 Статтю підписано до друку / Accepted 09.12.19 Sokolovska, A.M., and Kotlyarevskyy, Ya.V. Academy of Financial Management, 38, Druzhby Narodiv Blvd., Kyiv, 01014, Ukraine, +380 44 277 5115 SCIENtIFIC DISCOURSE OF POPULISM: ASPECtS OF ECONOMY AND tAX POLICY Introduction. Insufficient level of the economic growth perceiving amongst population of even economically developed countries, growth of inequality of incomes and welfare caused the opening for the opportunities for exploitation of contro- versial narratives by non-systematic politicians of different spectra in order to obtain electoral dividends, that stipulates the initiation of scientific discourse on the sources, reasons and consequences of populism. а.м. Соколовська, Я.в. котляревський 56 ISSN 1815-2066. Nauka innov. 2020. 16 (5) Problem Statement. A populist impact in many of European and world countries as well as considerable challenges for economic and political sustainability stipulate the necessity for scientific cognition of that essence for further elaboration of receipts for minimization of negative and implementation of possible positive outcomes. Purpose. to generalize, to structure and to systematize the studies of the political and economic foundations of populism and its manifestations in the context of the formation and implementation of economic and fiscal (tax) policy. Materials and Methods. A methodological consensus as general method introduced on defining populism as ideology, policy and social movement grounded on coordination on the structural elements contained in the definitions of different research schools is implemented; a comparative analyses of Western European and Ukrainian populism; a factsheet and sta- tistical analyses for substantiation of evidence-based tax populism in Ukraine. Results. the article reviews the publications of researchers on the problem of populism - its definition, analysis of social and economic foundations, as well as the impact on the fiscal and tax policies elaboration. On the basis of generalization of broad international research approached framework regarding the analysis of populist tax policy, the definition of tax popu- lism is proposed. the reasons for the prevailing influence of right populism on the current tax policy in Ukraine. Introduced concept of elaboration of sustainable system of institutional and organizational-analytical measures grounded on the mo- dernization of institutes of general public interest in the field of development and strengthening of political process coordi- nation and economic policy. Conclusions. Generalized scientific, informational, analytical and statistical data about the objective essence of econo mic and tax populism growing tendencies in the world as well as danger of right-wing tax populism in the Ukraine. Keywords: populism, economic populism, tax policy, and tax populism.

Науковий дискурс популізму: аспекти економіки й податкової політики

Institution

Ähnliche Einträge